УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ І РОСІЙСЬКА СВІДОМІСТЬ

Митрополит Олександр Драбинко

Російська церковна свідомість не готова прийняти автокефалію Української Церкви. Демонструючи готовність йти у цьому питанні «до кінця» — аж до переривання молитовного спілкування з Константинополем. «Страшно навіть уявити, що може статися, якщо сценарій надання автокефалії українським розкольникам буде реалізований на практиці. (…) Розкол у світовому православ’ї, який стане неминучим наслідком цього невірного кроку, можна порівняти тільки з розділенням між Сходом і Заходом 1054 року. Якщо таке трапиться, православну єдність буде поховано». Ні, ці слова належать не протоієрею Всеволоду Чапліну — лідеру російських православних фундаменталістів. Це цитата з виступу «міністра закордонних справ» РПЦ митрополита Іларіона (Алфеєва). Одного з найвідоміших інтелектуалів у Російській Церкві, автора багатьох книг, які свідчать про їх автора як про талановитого богослова та історика Церкви. Читати далі УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ І РОСІЙСЬКА СВІДОМІСТЬ

Україна від Сяну до Дону: унікальна карта поширення української мови 1871 року

В Інституті української мови НАН України зберігається унікальна мапа, датована XIX ст., яка вказує на те, що українці зі своєю рідною мовою займали території, значно більші за сучасні державні кордони. Яка цінність цих даних, про мову, як інструмент політичних спекуляцій та територіальних зазіхань, про «мовний закон Колесніченка-Ківалова» «Вголос» поспілкувався з директором інституту, мовознавцем, професором Павлом Гриценком.

Павле Юхимовичу, розкажіть, що це за така карта, яка демонструє, що україномовне населення насправді займало значно ширшу територію, аніж сучасна Україна? Читати далі Україна від Сяну до Дону: унікальна карта поширення української мови 1871 року

Генадь Побережний: “Є три речі, які відрізняють концепцію Лемкіна від Конвенції ООН про геноцид…”

З Конвенції ООН було викреслено питання про геноцид як колоніальний злочин

Професор Генадь Побережний про дві важливі речі: про геноцид в європейському і не лише європейському суспільстві у ХХ столітті та про трансформацію авторитарних режимів у режими демократичні

“Геноцид” – це термін, який дуже часто використовується в нашій мові, причому доречно і недоречно. Очевидно, ми говоримо про Голодомор як геноцид, і дуже багато країн визнають Голодомор геноцидом. Про геноцид говорять, коли наводять приклади Холокосту або винищення вірмен. Кримські татари називають геноцидом трагедію їхнього виселення, коли більша половина народу загинула. А часом геноцидом називають і зовсім інші явища в суспільстві, особливо політики-популісти, які люблять говорити або про тарифний геноцид, або ж про ще якісь геноциди. Читати далі Генадь Побережний: “Є три речі, які відрізняють концепцію Лемкіна від Конвенції ООН про геноцид…”

Анатолій Стріляний: «Мене, зізнаюся, дуже дратує набридливе, а то й патологічне невдоволення життям узагалі й особливо невдоволення українською дійсністю.…»

Від «Вчора, сьогодні, завтра…»: Ця розмова відбулася майже десятиліття тому. Але всі заторкнуті тут земляком-слобожанином питання залишаються актуальними і сьогодні. Більше того – деякі з них навіть загострилися…

Анатолій Стріляний добре відомий тим, хто призвичаївся у 80-90-ті роки минулого вже століття читати московську «Литературную газету», журнал «Новый мир» тощо. Ось уже тривалий час його ім’я як ведучого рубрики «Ваши письма» звучить в ефірі Російської служби «Радіо Свобода». Анатолій Іванович був коментатором історичних подій документального серіалу Леоніда Парфьонова «Намєдні». В Україні ж, де нині мешкає А. Стріляний після тривалої роботи за кордоном, у тижневику «Коментарі/Комментарии» він веде колонку «Щоденник для обраних». Читати далі Анатолій Стріляний: «Мене, зізнаюся, дуже дратує набридливе, а то й патологічне невдоволення життям узагалі й особливо невдоволення українською дійсністю.…»

12 червня 1918 р. – Прелімінарний мирний договір України з РСФСР

12 червня 1918 року делегації Української Держави та РСФРР, «зібравшись у Києві для утворення між названими двома незалежними державами договору про мир», уклали попередній мирний договір, умови якого мали діяти до завершення переговорів. Згідно документу, який було «складено і підписано на двох мовах – українській і російській», «на весь час ведення мирових переговорів» припинялися будь-які бойові операції, між країнами встановлювалися дипломатичні відносини, поновлювалося залізничне сполучення, визначались умови репатріації громадян обох держав тощо. На початку жовтня російська делегація спочатку призупинила, а після революції в Німеччині відмовилася від поновлення переговорів й Мирного договору так і не було укладено. Читати далі 12 червня 1918 р. – Прелімінарний мирний договір України з РСФСР

Скупа хроніка 1933-го: травень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

13/V-33 г.
Из 8/V началась теплая погода всходят все посевы, бураки и рассаду едят жучки и блохи надо дождя но нету. Колгоспы знай сеют наверно будут сеять до Петрова дня. Люди знай мрут из голоду. 12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки так она вечером на радощах в школе танцовала а теперь издохла из голоду как собака.
20/V-33 г.
Ежедневно мрут люди из голоду. Сельсоветом назначена санитарная комисия для уборки трупов и похорон их потому что хоронить тех людей некому так теперь сельсовет выгоняет людей и роют большую яму душ на 10 и тогда зарывают. Много людей взрослых и детей как посмотришь так это живые мертвецы.
31/V-33 г.
Дожди идут все время уже две недели и большие очень полоть уже надо край но невозможно. А люди мрут своим чередом.

http://golodomor.kharkov.ua/diary.php Читати далі Скупа хроніка 1933-го: травень

Росія: культ «Великої Перемоги» як культ смерті

Коли у січні 1654 року у Переяславі гетьман Зиновій-Богдан Хмельницький зібрав своїх полковників, щоб легітимізувати перехід Козацької держави «під високу руку» московського царя, одним із тих, хто категорично відмовився підтримати це, виявився Іван Богун. Хмельницький закинув Богунові: як же так, адже цар московський і народ московський з нами однієї православної віри, вони стануть надійними союзниками. На це полковник Богун відрізав: ні, і цар, і всі вони не православні люди, і взагалі не християни, а язичники, власне, дикуни, які мають відповідні звичаї і яким вірити не можна.

Читати далі Росія: культ «Великої Перемоги» як культ смерті

Боялися дратувати Росію? Ото з барлоги й вилізло — стримуйте тепер гуртом

Лондон створює альянс союзників для захисту від Москви. Терпець йому урвався

Навіть стримані британці зрозуміли, що домовлятися з Росією не можна, бо ніякий це не партнер, а навпаки, ворог біснуватий. Тому Велика Британія найближчим часом планує використати низку міжнародних самітів, аби зорганізувати своїх потенційних союзників у боротьбі із загрозами, що йдуть від Росії. Головні напрямки роботи такого блоку – кібербезпека, політика НАТО щодо російської загрози, санкції проти російських олігархів і вироблення спільної стратегії протистояння російській дезінформації та переосмислення традиційного дипломатичного діалогу з Москвою. Про це йдеться в публікації The Guardian. Здається, у геополітиці назріває щось серйозне і дуже неприємне для Росії… Читати далі Боялися дратувати Росію? Ото з барлоги й вилізло — стримуйте тепер гуртом

Грамота Діонісія: документальне свідчення анексії Української православної церкви

В оригінальних документах грецькою мовою від 1686 року ні слова про те, що Київську митрополію з Константинопольського патріархату “довічно” передано Москві

Укрінформ продовжує серію матеріалів про нинішню ситуацію з можливим і дуже бажаним наданням автокефалії для української православної церкви. Цього разу ми досліджуємо історичне коріння: грамоту Константинопольського патріарха Діонісія IV 1686 року, за якою Київська метрополія нібито “довічно” перейшла під владу московських церковників. А приводом для нашого матеріалу стала свіжа (але не нова) заява російського “православного експерта” Кирила Фролова (“жириновського” від РПЦ): “Згідно з грамотою Константинопольського патріарха Діонісія 1686 року, Київська православна митрополія передається Московському патріархату навічно. І цей документ не має зворотної сили”. Читати далі Грамота Діонісія: документальне свідчення анексії Української православної церкви

Скупа хроніка 1933-го: квітень

«…А за вікном сірий, похмурий день. Небо затягнуте волохатою ковдрою хмар, які і вдень і вночі пливуть собі й пливуть із заходу на схід, часто сіючи дощем. І що воно за весна така дощова! Хай би хоч сонце світило, земля швидше просихала, щоб не сидіти мені в хаті, а вештатись надворі, може, про голод не так би думалось. …

З настанням весни в селі майже кожен ранок починався голосінням. Голосили жінки. То на одному, то на другому кутку. Або й на двох водночас. Це означало, що вночі когось обікрадено. Крали різними способами. Ламали замки на дверях погребів і повіток, знімали двері з завіс, робили підкопи в чулани й хатини, забирали все, що в кого було у запасі придатне для їжі. …»

Іван Кирій, «Голодна весна» (1989)

«- Так, – підхопив Рубашов, – Ми такі послідовні, що заради справедливішого розподілу землі виморили голодом п’ять мільйонів селян протягом одного року. Ми такі послідовні, що, визволяючи робітників з ярма промислової експлуатації, послали десятки мільйонів людей до таборів примусової праці у тундру і тайгу, при тому створивши для них умови, як для рабів на галерах. …

– Ваша огида до наших методів, – провадив Іванов, – особливо з огляду на ваше минуле, видається мені майже штучною. … Так, ми ліквідували паразитичну частину селянства. Це була хірургічна операція, необхідна, щоб вилікувати організм раз і назавжди. …»

Артур Кестлер, «Ніч ополудні» (1940)

Читати далі Скупа хроніка 1933-го: квітень

Тексти для нетривіального читання





Каталог сайтів

Flag Counter