«Кавказ-2016» і європейська безпека: кому і де Росія вдарить у спину?

160921_agress1

Залишаються застарілі ілюзії, що безумство одного хворого диктатора не завершиться безглуздою європейською бійнею

Зверніть увагу – питання, звідки саме можуть виходити загрози для європейської безпеки, не виникає ні у кого. Це могло б бути для Росії тривожним фактом, якби не одне «але». Саме такий ефект є для кремлівських «верховодів» прогнозованим та навіть бажаним. Росію тішить, коли її бояться, адже Росія не може запропонувати світу нічого, окрім страху.

Але ця логіка, нав’язана великій країні «дрібним хуліганом з пітерської підворітні», якраз і підтверджує драматичну істину. Розв’язують війни не народи і навіть не армії, які потім на собі виносять всі жертви й тягар. Розв’язують війни політики і диктатори, здебільшого бездарні, хворі на комплекс історичної значущості й просто хворі, такі, які в силу ментальних особливостей просто не здатні прорахувати наслідки власних дій та збагнути, а чи те місце, яке їм суджено за логікою історії, вони хотіли б посідати у пам’яті людства?
Продовжувати читання «Кавказ-2016» і європейська безпека: кому і де Росія вдарить у спину?

Як правильно називати ватників? Про «мову ненависті»

160831_luhan-don1

Позбавляючись «мови ненависті» до ворогів, не забудьмо про мову тих, хто ненавидить нашу країну

От не знаю, чи можна тепер називати Сталіна катом українського народу?

160831_luhan-don2
Чи не сприймуть це блюстителі журналістських стандартів як «мову ворожнечі»? Адже ледь не третина моїх співгромадян, як заявила Бекешкіна, вважають Джугашвілі «великим вождем»? І чи я зможу назвати їх сталіністами, духовними нащадками розстрільних команд у Биківні чи організаторів Голодомору? Чи це не буде з мого боку некоректним, бо йдеться всього лише про «інакомислення»? А боротися з ним – це прояв нетолерантності?
Продовжувати читання Як правильно називати ватників? Про «мову ненависті»

Привид Гляйвіца і Майніли?

160821_Mainila2

Від schozavtra:

У автора цієї статті “трохи занадто” оптимістичний погляд на поточну ситуацію. Він вважає, що “повномасштабного вторгнення” російського агресора не буде.

На жаль, для такого висновку (і навіть для сподівань) аргументів не густо. Така небезпека можлива. Тим більше зараз, коли Кремль спалив майже всі мости.

Україна весь час стоїть на такій межі…

***

Юрій Райхель

Привид Гляйвіца і Майніли?

160821_Mainila1
У Росії державні патріоти б’ються в падучій і вимагають остаточно розібратись із Україною, яка нібито послала диверсантів у Крим. Які можуть бути сумніви в цьому, якщо про це сказав сам начальник держави російської і національний лідер підвідомчого народу.
Продовжувати читання Привид Гляйвіца і Майніли?

Варшаўская бітва вызначыла лёс ня толькі палякаў, але й беларусаў

160818_Warsaw-1920_1
Карціна “Цуд на Вісьле”, прысьвечаная перамозе ў Варшаўскай бітве. Мастак Ежы Косак, 1930 г.

«Перамога Польшчы над бальшавікамі ў 1920-м ня толькі прывяла да Рыскага міру, але й паспрыяла станаўленьню беларускай нацыі», – гісторык.

Варшаўская бітва 1920 году лічыцца адной з лёсавызначальных датаў польскай і агульнаэўрапейскай гісторыі. 15 жніўня – дзень, калі войскі пад камандаваньнем Юзафа Пілсудскага перамаглі армію Міхаіла Тухачэўскага – адзначаецца як сьвята Войска Польскага. Польшча адстаяла сваю незалежнасьць, а Эўропа была ўратаваная ад камуністычнай дыктатуры. Варшаўская бітва кардынальным чынам паўплывала й на лёс Беларусі. Перамога Польшчы над Чырвонай арміяй ня толькі прывяла да трагічнага Рыскага міру, але й паспрыяла станаўленьню беларускай нацыі. Пра значэньне Варшаўскай бітвы для гісторыі Беларусі расказваюць беларускія дасьледчыкі.
Продовжувати читання Варшаўская бітва вызначыла лёс ня толькі палякаў, але й беларусаў

Чи варто нам переписувати «Історію ВКП(б)»?

160726_kratkiikurs1

Ми шануємо Корольова, а він – батько балістичних ракет, якими Хрущов збирався стріляти з Куби по Америці

…Не можна переписувати історію! Не чіпайте! – лунають голоси з-за поребрика і ближче, коли, зігнувшись і схиливши голови, відходять від нас у небуття ДніпроПетровський з ДніпроДзержинським, численні комсомольськи й коммунарськи, нескінченні вервечки леніних та чапаєвих.

Порожні п’єдестали вселяють жах. Відсутність серпів і молотів – почуття беззахисності. «Не можна переписувати історію!»

І ми згодні. Історію не можна переписати. Це безглуздо. Особливо, якщо це історія КПРС, а тим більше, її «Короткий курс».
Продовжувати читання Чи варто нам переписувати «Історію ВКП(б)»?

Міхаель Мозер: «Дві державні мови в Україні — це крок не до Швейцарії чи Фінляндії, а до Білорусі»

160721_M_Moser

Міхаель Мозер: «Дві державні мови в Україні — це крок не до Швейцарії чи Фінляндії, а до Білорусі»

Мовознавець Міхаель Мозер, як й інші зарубіжні україністи, деякі історики, письменники та політики, належить до «адвокатів» нашої країни у світі, завдяки яким її голос стає більш чутним та переконливим. Україніст, дослідник історії української мови та сучасної соціолінгвістичної ситуації.

Незадовго до Революції гідності в Німеччині вийшла друком його книжка «Language Policy and Discourse of Languages in Ukraine under President Viktor Yanukovych» («Мовна політика й мовний дискурс в Україні за президентства Віктора Януковича», Штутгарт, 2013). Він написав чимало праць про суржик та мову Галичини. Зараз у Канаді готується до друку нова книжка статей дослідника, назву якої можна перекласти як «Нові причинки до історії української мови» («New Contributions to the History of the Ukrainian Language»). На ту саму тему Міхаель Мозер прочитав лекцію в столичній Книгарні «Є». Опісля Тиждень поспілкувався з професором, аби з’ясувати, про що йтиметься в «Нових причинках». Ми поцікавилися, чому він вважає цінними для нашої мови запозичення з польської XVII–XIX століть і як варто ставитися до суржику, не обійшли увагою і наболіле питання російської мови як другої державної.
Продовжувати читання Міхаель Мозер: «Дві державні мови в Україні — це крок не до Швейцарії чи Фінляндії, а до Білорусі»

«…відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це Друга світова війна»

160717_pol-ukr1
Директор Фонду Європейської Культури і Мистецтва ARS LONGA Ян Павліцький

Ян Павліцький: відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це Друга світова війна

Польського архітектора Яна Павліцького з Кракова українці знають як керівника проекту реставрації срібних Царських врат головного іконостасу Софійського собору в Києві. Але, пан Павліцький ще й поет, сценограф, організатор різноманітних культурних заходів, зокрема спектаклю «Записки з Майдану».
Продовжувати читання «…відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це Друга світова війна»

На що провокує суспільство Верховна Рада?

160716_rada

Якби український парламентаризм був живою людиноподібною істотою, то його вчинки якнайкраще охарактеризувало б поняття «віктимної поведінки». Тобто сукупності таких дій, які активно провокують заподіяти суб’єкту такої поведінки яку-небудь шкоду (аж до фізичної смерті). Суб’єкт починає вести себе зухвало, не зважаючи ані на чужий, ані на власний негативний досвід. Як то кажуть, «наривається на неприємності», при цьому нерідко порушуючи писані та неписані норми суспільного життя.

От й український парламентаризм так чинить, причому періодично. Вже не раз Верховна Рада України, образно кажучи, опинялася на політичному дні. Рівень довіри до неї раз за разом скочувався ледь не до нуля. Єдине, що рятувало Раду від перетворення на суто декоративний орган, тобто її смерті як інституту представницької й законодавчої влади – як-от у Росії чи Білорусі, – це постійна наявність у її складі невеликих, але енергійних і популярних у суспільстві груп депутатів плюс нікчемність тих президентів, які правили Українською державою два десятиліття після 1994 року. Й ось знову Рада, попри Революцію Гідності, рушила второваним шляхом…
Продовжувати читання На що провокує суспільство Верховна Рада?

Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

160714_Bandera-Pilsudski

Дивна річ: у Польщі, де наразі вся повнота влади належить націоналістичній (якщо точніше, то поміркованій консервативно-націоналістичній) партії «Право і справедливість» (ПіС), розгорнулася масштабна кампанія проти українських націоналістів, а передусім — проти ОУН й особисто Степана Бандери, якого нещадно таврують як «терориста». Дійшло до намірів оголосити Волинську трагедію «геноцидом, учиненим проти поляків українськими націоналістами» й конкретно УПА.

Винесімо за дужки проблему «геноциду на Волині» — зазначимо тільки, що Рафаель Лемкін, автор і самого терміну, і відповідної теоретичної концепції, і міжнародних правових норм щодо геноциду, ніде й ніколи не називав криваві події на Волині геноцидом. Натомість «класичним випадком геноциду» він вважав Голодомор і пов’язані з ним винищення інтелігенції, знищення УАПЦ та руйнацію здобутків українізації. Лемкін визначав геноцид наступним чином: «Взагалі кажучи, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп, з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».

Продовжувати читання Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

«Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

160712_rashaprop

Інститут «Діалог цивілізацій» у Берліні заснував друг Путіна прихильник імперського націоналізму Росії Владімір Якунін

1 липня близький друг Путіна Владімір Якунін відкрив у Берліні дослідницький інститут «Діалог цивілізацій», що має стати головним центром пропаганди Кремля у Західній Європі, – пишуть німецькі ЗМІ. Чому німецька влада не тільки не виступила проти створення штаб-квартири світової мережі російських фабрик тролів, а навіть анґажувалася у її заснування у столиці Німеччини?

Екс-президент російського монополіста «Російські залізниці», прихильник ультраправих поглядів з найближчого оточення Путіна Владімір Якунін вже віддавна просуває «ортодоксальну державну ідеологію та імперський російський націоналізм», передрікаючи водночас швидкий занепад Західної цивілізації, – підкреслює автор публікації у німецькому виданні «Frankfurter Allgemeine Zeitung». Створення інституту пропаганди Росії у Берліні є надважливим, адже мова іде про реалізацію завдання Кремля, – звертає увагу німецький журналіст.

Продовжувати читання «Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

Тексти для нетривіального читання





Каталог сайтів

Flag Counter

InterNetri.Net