Чи зміниться курс Франції після перемоги правого «Національного фронту» на виборах до ЄП?

M_le_Pen1
Лідерка правопопулістського “Національного фронту” Марин Ле Пен

“Національний фронт”, який є символом хвилі правого популізму в Європі, після виборів до Європарламенту виявився найбільшою політичною силою у Франції. Чи зміниться після його перемоги курс країни?

У Франції відбувся політичний землетрус – так більшість політиків та журналістів оцінили французькі результати виборів до Європарламенту 25 травня. Адже вперше в історії країни правопопулістська партія отримала більшість голосів на виборах, які проходили по всій Франції. “Національний фронт” буде представлений у Брюсселі та Страсбурзі 24-ма депутатами, тоді як французькі консерватори отримали 20 мандатів, а соціалісти – лише 13.

Свою передвиборну кампанію “Національний фронт” побудував передусім на запереченнях. Вийти з НАТО, покласти край відкритим кордонам Шенгенської зони, чітке “ні” угоді про вільну торгівлю між ЄС та США – у своїй негативній кампанії “Національний фронт” цілеспрямовано обігравав страхи французьких громадян. “Французи мають великі страхи перед глобалізацією. Серед виборців існує спокуса протекціонізму – і це саме те, що пропонує “Національний фронт”, – вважає політолог Емільяно Гроссман із паризького Інституту політичних досліджень Sciences Po.

Наслідки недільного волевиявлення для традиційних французьких партій кричущі. Так, підтримка Соціалістичної партії президента країни Франсуа Олланда, котрий лише два роки тому переміг на виборах за підтримки понад 50 відсотків виборців, скоротилася до 14 відсотків.

Перший крок у велику політику?

Та попри тріумф на виборах до Європарламенту питання того, чи після оголошеного Марин Ле Пен “першого кроку на довгому шляху до влади” буде зроблено нові успішні кроки, лишається відкритим. Перемога “Національного фронту” на папері виглядає більш вражаюче, ніж насправді. Під час президентських виборів два роки тому Ле Пен отримала підтримку майже шести мільйонів французів, посівши третє місце у президентській гонці. Тоді як під час виборів до Європарламенту “Національний фронт” підтримали лише 4,5 мільйони французьких громадян. Тож для партії Марин Ле Пен дуже вигідною була низька явка на виборах.

Попри феноменальний успіх “Національного фронту” у Європарламенті від цього небагато зміниться, вважає Гроссман. Під питанням, каже експерт, заснування цією політичною силою окремої фракції. Потрібних для цього 25 депутатів Ле Пен хоч і зможе зібрати, однак чи вдасться їй заманити до фракції парламентарів із необхідних згідно з приписами шести країн-членів ЄС, невідомо.

Президент та прем’єр-міністр Франції хочуть зберегти свій курс

Навіть політика французького президента найближчим часом не повинна зазнати змін. Свого прем’єр-міністра президент країни Франсуа Олланд змінив ще кілька тижнів тому. Та й загалом на тлі високої державної заборгованості і європейських зобов’язань у французького лідера залишається небагато можливостей для зміни курсу.

Найкраще описати те, що відбулось у Франції на виборах до Європарламенту, можна висловом “багато шуму з нічого”, вважає політолог Емільяно Гроссман. Уряд країни і надалі продовжуватиме свій курс на реалізацію реформ, заявив прем’єр-міністр Франції Мануель Вальс ще за день до виборів.

Андреас Нолль, Інна Завгородня
***

До речі, повідомлення про подію листопада 2013 року:

Праві популісти та євроскептики кують союз проти Європи
13.11.2013
M_le_Pen2
Марін Ле Пен та прихильники її партії

У середу нідерландський правий популіст Герт Вільдерс зустрічається в Гаазі зі своєю французькою однодумницею Марін Ле Пен. Крайні праві об´єднуються проти Євросоюзу.

Нині серед 751 депутата у складі Європарламенту понад сотня частково або повністю відхиляє європейську інтеграцію. Це “солянка” з правих радикалів, націоналістів, антиісламістів та цілком, здавалося б, респектабельних євроскептиків.

Що спільного мають консервативна німецька “Альтернатива для Німеччини” та грецька неонацистська партія “Золотий світанок”? Французький “Національний фронт” та угорська правоекстремістська партія “За кращу Угорщину” (“Йоббік”)? Лідери цих політсил точно обурилися б, що їх називають у одному реченні. Насправді ж їх усіх поєднує бажання жорстко обмежити повноваження Євросоюзу чи зовсім вийти з нього, скоротити міграцію та повернутися до національної держави. Тільки методи в них різні.

“Британські робочі місця для британців”

“Партію за незалежність Великобританії” оглядачі зазвичай називають правофланговою та популістською. Її лідер Найджел Фарадж у виступі перед Європарламентом спробував пом´якшити це враження: “Ми хочемо жити, працювати й дихати в Європі демократичних національних держав. Ми хочемо торгувати і співпрацювати. Ми з радістю готові погодитися на мінімальні та розумні спільні стандарти. Так, ми хочемо самостійно контролювати власні кордони – це раціональне, логічне й розумне прагнення кожної держави”.

Нині Найджел Фарадж виступає проти мігрантів зі Східної Європи. Посилаючись на дослідження, проведене в Євросоюзі, він таврує уряд за те, що той нібито замовчує, що в Великобританії “перебувають 600 000 осіб з країн Східної Європи, які не займаються трудовою діяльністю”. Відкриття кордонів для громадян Румунії та Болгарії в наступному році призведе, як він переконаний, до подальшого потоку мігрантів. Це, вважає Найджел Фарадж, буде найважливішою темою виборів до Європарламенту у 2014 році та вплине на рішення, залишиться Великобританія в Євросоюзі чи покине його.

Також “Партія за незалежність Великобританії” виступає за запровадження референдумів, відмову від “політичної коректності” й “мультикультуралізму”, заборону паранджі в громадських місцях та розвиток атомної енергії.

“Національний фронт” Марін Ле Пен нарощує силу

Засновник “Національного фронту” Жан-Марі Ле Пен, тато Марін Ле Пен, був ветераном колоніальних війн. Він зневажає політкоректність і з лячною відвертістю каже, що “Голокост був тільки деталлю історії”. Жан-Марі не приховував і не приховує, що він – крайній правий націоналіст. Головні політичні заклики “Національного фронту” – заборона паранджі, відмова від мультикультуралізму, різке скорочення іміграції та підтримка національної культури.

Його дочка Марін Ле Пен (на верхньому фото), яка замінила одіозного тата на посаді лідера “Національного фронту”, прагне респектабельності. Але депутатка Європарламенту від німецької Соціал-демократичної партії Евелін Ґебгард в інтерв´ю DW вказує, що Марін Ле Пен змінила “тільки стиль промов своєї партії, прибрала з них заклики до насилля, а ідеї залишилися ті самі”. Депутатка Євросоюзу, француженка Сильві Гуляр додає, що “Марін Ле Пен грає на страхах людей і тому, можливо, вона ще небезпечніша, ніж її батько”.

Хрестовий похід проти ісламу від нідерландця Герта Вільдерса

Заборона паранджі та будівництва мечетей, припинення потоку мігрантів із мусульманських країн – ось вимоги лідера нідерландської “Партії свободи” Герта Вільдерса. Він, мов хрестоносець, бореться з ісламом: “У нас лишилося п´ять хвилин до півночі. Я кажу: зупиніть мусульманську іміграцію негайно. Я кажу це не тому, що мусульмани погані люди, а тому, що наша культурна спадщина і суспільство, засновані на християнських і єврейських цінностях, кращі, ніж ісламське суспільство. Якщо ми не зупинимо іміграцію через “політкоректність”, то втратимо Європу”.

Супротивники Вільдерса вважають його правим екстремістом. Сам він це категорично заперечує і вказує на те, що в конфліктах між Ізраїлем та палестинцями завжди займав проізраїльську позицію.

На виборах до Європарламенту протестні настрої завжди сильні

“Партія за незалежність Великобританії”, “Національний фронт” у Франції, “Партія свободи” в Нідерландах – усі вони, мов чорти від ладану, відмежовуються від відвертих правих екстремістів і неонацистів. Свого часу Герт Вільдерс вважав “Національний фронт” профашистською партією, а нині вже обговорює з Марін Ле Пен у Гаазі спільний курс.

Окрім ворожості до мігрантів, їх усіх споріднює з крайніми правими ностальгія за національною державою, за “національними культурними цінностями”, неприйняття глобалізації та європейської інтеграції. Ще один аспект: на виборах до національного парламенту Марін Ле Пен отримала майже 20 відсотків голосів, а на виборах до Європарламенту їй пророкують перше місце серед усіх французьких партій. “Партія за незалежність Великобританії” на виборах до британського парламенту ледве-ледве набирає 3 відсотки голосів, на виборах до Європарламенту – 16 відсотків і більше. На національних виборах політсила “За кращу Угорщину” ледь подолала п´ятивідсотковий бар´єр, але на минулих виборах до Європарламенту отримала майже 15 відсотків. А що буде, якщо всі вони формально або за лаштунками об´єднаються?

Олександр Варкентін, Аніта Грабська

Джерела:
http://dw.de/p/1C7k9
27.05.2014
Політичний землетрус – Франція після перемоги правих популістів
http://dw.de/p/1AGRe
13.11.2013
Праві популісти та євроскептики кують союз проти Європи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.