2014_31 серпня – 2 вересня

31 серпня відбулося:

***
0831_Kraws
95 років тому (1919) до залишеного червоними Києва вступали об’єднані українські армії під командуванням генерала Антіна Кравса. До полудня місто жило без влади. Газети не вийшли. З обіднього часу на вокзал почали прибувати з заходу потяги: у першому составі частина особового складу, що виглядала на національний манер, як згадує один з очевидців, з оселедцем на голові, в одязі, «який ми бачили в історичних п’єсах Садовського»; у другому – кіннота, яка й очолила переможний похід в місто. В призначений час розпочався парад на Хрещатику. Війська урочисто попрямували до Думської площі. На балконі другого поверху над входом до Думи було вивішено великий жовто-блакитний прапор. І в той самий час, близько опівдня, в місто зі сходу, через Ланцюговий міст (мости залишились неконтрольованими) ввійшли частини Добровольчої армії генерала Денікіна, які також рушили до Думської площі з боку Царського саду та Європейської площі. Несподівано зустрівшись перед Думою, обидві сторони виявили розгубленість. Посланець від білогвардійського полковника, який їхав попереду, двічі намагався під’їхати до Думи, щоб встановити російський триколор, але український хорунжий криком «Назад!» щоразу відлякував його. Водночас денікінські кінні підрозділи пройшли до центру Печерськом та Липками. Почалися переговори, але несподівано для обох сторін з боку Печерська пролунав гарматний постріл, і снаряд влучив у будинок Думи. Почалась стрілянина шрапнеллю. Ніхто не розумів, що трапилося, але, як згадує свідок цих подій, Г. Григор’єв: «потім стало відомо, що Дніпровська флотилія, яка відступала разом з більшовиками вгору по Дніпру, під’їхала ближче до Києва і хрестила обох нових переможців. Перед ранком настала тиша. Петлюрівці відступили. Трикольоровий прапор весело тріпотів поблизу архангела Михаїла…» Після сутичок і переговорів денікінські війська зайняли основні райони Києва, і за домовленістю з ними галицькі вояки відійшли до Василькова.
***

***
95 років тому (1919) Головний отаман Симон Петлюра, який на той час був у Кам’янці-Подільському, привітав українські війська з нагоди взяття Києва. Тим часом у Чернігові отаборилися більшовики – до міста переїхало все керівництво УСРР – РНК УСРР та Рада робітничої та селянської оборони.
***

***
75 років тому (1939) у Москві на засіданні Верховної Ради СРСР В.М. Молотов повідомив про ратифікацію радянсько-німецького договору про ненапад. «Радянсько-німецький договір про ненапад, – наголосив він, – означає поворот у розвитку Європи, поворот у сторону поліпшення відносин між двома найбільшими державами Європи. Цей договір не тільки дає нам усунення загрози війни з Німеччиною, звужує поле можливих воєнних сутичок у Європі, і служить, таким чином, справі загального миру, – він повинен забезпечити нам нові можливості росту сил, укріплення наших позицій, дальший ріст впливу Радянського Союзу на міжнародний розвиток». Наступного дня Гітлер напав на Польщу (звичайно, зі згоди Сталіна), а за два роки черговою жертвою нацистської Німеччини став вже Радянський Союз.
***

***
20 років тому (1994) завершилось виведення російських військ з території Німеччини. Президент Російської Федерації Борис Єльцин диригував оркестром поліції Берліна і співав «Калинку». 8 вересня з Німеччини були виведені війська союзників – Великобританії, США і Франції.
***

***
0831_Radishchev
265 років від дня народження Олександра Миколайовича Радищева (1749–1802), російського письменника, просвітителя. Автор оди «Вольність» та книги «Подорож з Петербурга в Москву», за яку йому спочатку винесли смертний вирок, але врешті-решт замінили 10-ма роками Сибіру. Після смерті Катерини ІІ, яка не могла пробачити Радищеву цієї книжки, Павло І помилував Радищева і в 1797 році той повернувся до Петербурга. Намагався навіть брати участь у підготовці реформ російського законодавства, але зрозумів, що це справа досить небезпечна і йому не варто нею займатися. У 53 роки, зневірившись у житті, Радищев наклав на себе руки (випив хімічну рідину, якою його син мав чистити еполети).

««Путешествие в Москву», причина его несчастия и славы, есть,… очень посредственное произведение, не говоря даже о варварском слоге… В Радищеве отразилась вся французская философия его века: скептицизм Вольтера, филантропия Руссо, политический цинизм Дидрота и Реналя; но все в нескладном, искаженном виде, как все предметы криво отражаются в кривом зеркале. Он есть истинный представитель полупросвещения. Невежественное презрение ко всему прошедшему, слабоумное изумление перед своим веком, слепое пристрастие к новизне, частные поверхностные сведения, наобум приноровленные ко всему, – вот что мы видим в Радищеве… Все прочли его книгу и забыли ее, несмотря на то, что в ней есть несколько благоразумных мыслей… Они принесли бы истинную пользу, будучи представлены с большей искренностью и благоволением; ибо нет убедительности в поношениях, и нет истины, где нет любви». Так досить жорстко писав про Радищева Пушкін.
***

1 вересня відбулося:

***
0901_1939_WWII
Початок Другої світової війни 1939-1945 рр. 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу. За шість років цієї війни загинуло 65-67 мільйонів людей (і цивільних і військових). За день до початку бойових дій офіцер абверу Гельмут Гроскурт занотовує в щоденнику: «Ось-ось має розпочатися війна з Польщею. Шеф показав мені свої записи, зроблені на нараді у фюрера. Все це справляє досить гнітюче враження. Всюди цілковита брехня і омана. Немає навіть і тіні правди. Можна з повним правом сказати: «Ні краплі моральності»».
***

***
95 років тому (1919) у Києві другий день порядкували денікінці. Новопризначений військовий губернатор Києва генерал М. Бредов скасував усі декрети радянської влади, встановив час за старим стилем і годинники за петроградським часом. У Харкові (також зайнятому денікінськими військами) відбувся з’їзд архієреїв Лівобережної України, який носив відверто чорносотенно-монархічний характер.
***

***
95 років тому (1919) у Варшаві військова делегація УНР на чолі з полковником П.Липком підписала договір про перемир’я з Польщею терміном на 1 місяць, який потім передбачалося подовжувати за бажанням сторін. Демаркаційна лінія встановлювалась по р. Збруч-Заслав-Олевськ-Мозир. Між річками Жванчик та Збруч утворювалася нейтральна зона.
***

***
95 років тому (1919) у с. Добровеличківка (Херсонська губ.) відбулась нарада командного складу повстанської армії Н.Махна. Обрано новий склад Реввійськради (голова – Лащенко), затверджено структуру армії, яка складалася з чотирьох корпусів.
***

***
0901_Cannes1939
75 років тому (1939) у французькому місті Канн відкрився Перший Міжнародний кінофестиваль (був припинений 3 вересня у зв’язку з початком Другої світової війни; поновлений у 1946 році).
***

***
0901_Pioneer-11
35 років тому (1979) почались дистанційні дослідження Сатурна американською міжпланетною станцією «Піонер-11».
***

***
0901_200000krb_1994_1
20 років тому (1994) Національний банк України випустив в обіг купон багаторазового використання номінальною вартістю 200 тис. українських крб. модифікованого зразка 1994 року.
0901_200000krb_1994_2
***

***
0901_Platonov1922
115 років від дня народження Андрія Платоновича Платонова (справж. прізв. – Климентов; 1899-1951), одного з найсамобутніших і найяскравіших російських письменників ХХ ст. Автор романів «Чевенгур», «Щаслива Москва», оповідань («Єпіфанські шлюзи», «Фро»), повістей «Ювенільне море», «Котлован», п’єс. Російський письменник Юрій Нагібін, який досить добре знав Платонова (з ним товаришував вітчим Нагібіна Марк Левенталь) в одному з нарисів, присвячених російським письменникам, пише: «Платонов ненавидел советский условный мир. На встрече писателей с первыми стахановцами он внимательно и скорбно слушал пустой треп самого противного из всех искусственных героев, машиниста Кривоноса, о том, как он готовится к очередному рейсу. Оказывается, он каждый раз подкрашивает свой паровоз, что и гарантирует ему несказанные достижения. «Здесь, – говорил новатор, – я красной красочкой помажу, здесь синенькой пройдусь, на колеса обратно красную пущу, а спереди желтую наложу». И тут раздался грустный голос Платонова: «Еще одну красочку наложишь, и паровоз вовсе не пойдет». А на банкете, сидя рядом с раскаленной, как деревенская печка, Пашей Ангелиной, он долго смотрел на ее могучую, обтянутую крепдешином грудь, по которой елозил новенький орден. «Не трет сосок-то?» – участливо спросил он…» І ще: «Платонова не расстреляли, даже не посадили. Сталин был неисправимый гуманист, Платонова оставили на воле, а посадили его любимого пятнадцатилетнего сына, одаренного, красивого Тошку. Но и того вернули во время войны, смертельно больного чахоткой, и дали умереть дома, предварительно заразив отца скоротечной формой болезни. Они лежат рядом в армянской части Ваганьковского кладбища, в русской – для Платоновых не нашлось места…»
***

***
0902_Derevianko
Закінчення Другої світової війни (1939-1945). В Токійській бухті на борту американського лінкора «Міссурі» представники Японії підписали офіційний акт про безумовну капітуляцію японських збройних сил. Потім під ним поставили підписи представники союзних держав (США, СРСР, Китаю, Великобританії, Франції, Австралії, Голландії Нової Зеландії, Канади). Церемонія підписання акту тривала 20 хвилин. Від імені Радянського Союзу поставив підпис український генерал Кузьма Миколайович Дерев’янко.
***

***
0902_Hadzhybei
220 років (1794; за ст. стилем 22 серпня) від дня заснування Одеси. Саме цього дня було закладено перші портові будівлі в поселенні Хаджибей на узбережжі Чорного моря. Дата вважається першим днем життя міста, названого згодом Одесою. Відповідний указ Катерини ІІ був виданий ще 27 травня 1794 року: «Уважая выгодное положение Хаджибея при Черном море и сопряженные с оным пользы, признали мы нужным устроить тамо военную гавань купно с купеческой пристанью». Це було останнє з великих міст, заснованих наприкінці ХVІІІ ст. на півдні України. В 1795 році Хаджибей був перейменований на Одесу. Присвоєння Хаджибею саме цієї назви пояснювалося тим, що тоді помилково вважали, що на місці Хаджибею знаходилася давньогрецька колонія Одесос (насправді Одесос знаходився, як згодом вияснили вчені, на місці нинішнього болгарського міста Варна).
***

***
95 років тому (1919) головна команда військ УНР видала наказ про примусовий одноразовий збір теплого одягу та взуття (за плату) для потреб армії. Головний отаман Симон Петлюра звернувся до населення з закликом допомогти армії одягом і взуттям.
***

***
75 років тому (1939) у зв’язку з початком німецько-польської війни з 20.00 на радянсько-польському кордоні введено режим посиленої охорони.
***

***

0902_Sztutowo
75 років тому (1939) на території Польщі в Штутово створено перший гітлерівський концтабір, через який пройшло 120 тисяч в’язнів (85 тисяч загинули).
***

Джерело:
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/31_serpnya_tsey_den_v_istoriii_1967916
31.08.2014
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/1_veresnya_tsey_den_v_istoriii_1967918
01.09.2014
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/2_veresnya_tsey_den_v_istoriii_1968506
02.09.2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.