2014_18 – 20 листопада

18 листопада

1118_Latvia
Національне свято Латвійської РеспублікиДень проголошення Латвійської Республіки (1918).
1118_Latvia_herb

18 листопада відбулося:

***
95 років тому (1919) у київській пресі з’явилось повідомлення про обрання радою професорів університету Св. Володимира генерала Денікіна почесним членом університету з нагоди другої річниці Добровольчої армії.
***

***
1118_Levytsky_Kost
155 років від дня народження Костя Антоновича Левицького (1859–1941), визначного українського громадсько-політичного і державного діяча, адвоката і публіциста, дійсного члена НТШ і «Просвіти». З 1890 року займався приватною адвокатською практикою у Львові. Наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. Левицький, сприяючи піднесенню українського підприємництва в Галичині, допомагав створити і брав активну участь в роботі цілого ряду важливих економічних організацій – «Народна Торгівля», страхової компанії «Дністер», Крайовий Союз Кредитовий (згодом – Центробанк). В 1889-1900 рр. Левицький редагував «Часопис Правничий», був багаторічним президентом Товариства Українських Правників у Львові. В 1899 році виступив співзасновником, а згодом обраний і головою Української національно-демократичної партії. В 1907 році обраний депутатом австрійського парламенту і 1908 – галицького сейму, керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні та Соймового клубу у Львові.

9 листопада 1918 року обраний головою уряду ЗУНР – Державного Секретаріату ЗУНР – ЗО УНР. Після окупації Галичини польськими військами (1919) в 1920 році  був 23 членом закордонного уряду Диктатора Є. Петрушевича у Відні, в якому займав пост уповноваженого з питань преси і пропаганди, а з 1921 – уповноважений закордонних справ ЗУНР. В 1924 році повернувся у Галичину, де продовжував громадську і наукову діяльність. В 1920-1930-х рр. очолював Союз Українських адвокатів, був членом Ради адвокатів у Варшаві, директором Центробанку. В 1939 році був заарештований органами НКВС, але після дворічного ув’язнення – звільнений. В липні 1941 року став засновником і головою Української Національної Ради – органу, який мав представляти інтереси українського населення західних областей України перед німецькою окупаційною владою (ліквідована за наказом Г. Гімлера в березні 1942). Помер у Львові. Є автором цінних історичних праць: «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Великий зрив» та ін.
***

***
1118_Kosior
125 років від дня народження Станіслава Вікентійовича Косіора (1889–1939), радянського партійного і державного діяча, одного з організаторів Комуністичної партії (більшовиків) України у 1918 році. Вів нелегальну партійну роботу в Харкові, Києві, Москві. Після 1919 року був секретарем ЦК КП(б)У та ЦК ВКП(б). Протягом майже 10 років, з липня 1928-го до січня 1938 р. Косіор працював генеральним (з січня 1934 – першим) секретарем ЦК Компартії України. Один з головних організаторів індустріалізації та голодомору в Україні. Під його безпосереднім керівництвом не лише будувалися Дніпрогес і Запоріжсталь, але й були вчинені безпідставні репресії проти багатьох визначних діячів української культури, науки, мистецтва. Він закликав до посилення боротьби проти «націоналістичних залишків», «троцькистів», «правих ухильників», на яких покладалася відповідальність за прорахунки в усіх сферах суспільного життя. «На Україні класова боротьба більш напружена, ніж в інших місцях, і ворог – куркуль, націоналіст – у нас більш досвідчений, лютіший, ніж де б то не було в інших республіках і областях Союзу», – говорив Косіор на ХІІ з’їзді КП(б)У.

Врешті-решт і його не обминула страшна доля. У травні 1938 року органами НКВС проти Косіора було порушено кримінальну справу. Його назвали емісаром Пілсудського в Україні та звинуватили в організації контрреволюційного змовницького центру, до якого входили Постишев, Чубар, Якір, Любченко та ін. З протоколу закритого судового засідання Військової колегії Верховного суду СРСР від 26 лютого 1939 року: «…Подсудимый в суд доставлен, свидетели в суд не вызывались. Подсудимый никаких ходатайств, а также отвода составу суда не заявил… Виновным себя признает полностью… Полностью подтверждает все показания, данные им на предварительном следствии и заявляет, что дополнить ему нечего. В последнем слове подсудимый заявляет, что он до конца глубоко раскаялся в совершенных им тягчайших преступлениях и ему сейчас остается только просить о снисхождении. Суд удалился на совещание, по возвращению с которого председательствующий огласил приговор». Вирок – розстріл, був виконаний того ж дня.
***

***
1118_O_Storozhenko
140 років з дня смерті Олекси Петровича Стороженка (1805–1874), українського прозаїка, етнографа, драматурга. Народився на Чернігівщині в поміщицькій родині. Дитинство його минуло в с. Великі Будища, Зіньківського повіту на Полтавщині, де був маєток його батьків. У 1821-1823 рр. вчився в благороднім пансіоні Михайла Робуша у Харкові; у 1824–1850 рр. служив в армії; брав участь у війні з Туреччиною (1824), у придушенні польського повстання 1831 року. З 1851 працює чиновником особливих доручень при київському генерал-губернаторі, потім при міністрі внутрішніх справ, далі урядовцем у Варшаві, з 1864 – при віленському генерал-губернаторстві. Кращі твори Стороженка написані за мотивами українського фольклору, в них правдиво показано тогочасну дійсність. У 1868 році вийшов у відставку, оселився на хуторі коло Брест-Литовська.  Автор «Оповідань з селянського побуту», роману-хроніки «Брати-близнята», повісті «Марко Проклятий».
***

19 листопада відбулося:

***
95 років тому (1919) війська Червоної армії оволоділи Бахмачем і наблизились до Ніжина і Конотопа, підготувавши собі, таким чином, плацдарм для наступу на Київ.
***

***
1119_perepohovannia1
25 років тому (1989) у Києві на Байковому кладовищі відбулося перепоховання видатних українських правозахисників Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого, які загинули в пермських таборах у 1984-1985 роках.
1119_perepohovannia2
***

***
1119_Luchkay
225 років від дня народження Михайла Михайловича Лучкая (справж. прізв. – Поп; 1789 – 1843), українського мовознавця, історика, фольклориста.
***

***
1119_Kovalevska_Mariya
125 років з дня смерті Марії Павлівни Ковалевської (1849–1889), революціонерки-народниці. Вела революційну діяльність в Одесі, Києві, Харкові. 10 останніх років свого життя провела на каторзі у Забайкаллі, де й загинула, прийнявши отруту на знак протесту проти жорсткого поводження з ув’язненими тюремної адміністрації.
***

20 листопада відбулося:

***
50 років тому (1964) КДБ при Раді міністрів УРСР звернув увагу вищого політичного керівництва республіки на «ідейну невитриманість» творчості письменників Є. Гуцала, В. Дрозда, В. Шевчука, яка високо оцінювалась зарубіжною літературною критикою.
***

***
150 років від дня народження Михайла Васильовича Зобківа (1864–1828), українського вченого та публіциста. Викладав у Львові, Відні, з 1898 року – доцент університету у Загребі, з 1906 був у Сараєво президентом найвищого суду. Автор багатьох розвідок з правознавства, численних статей у німецькій та югославській періодиці.
***

***
1120_Myhaylo_Voznyak
60 років з дня смерті Михайла Степановича Возняка (1881–1954), українського літературознавця, історика театру. Досліджував історію давнього українського народного театру і драматургії («Початки української комедії 1619-1819»), історію аматорського і професійного театру. Досліджував український фольклор – народні пісні, думи тощо.
***

Джерело:
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/18_listopada_tsey_den_v_istoriii_1992191
18.11.2014
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/19_listopada_tsey_den_v_istoriii_1992708
19.11.2014
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/20_listopada_tsey_den_v_istoriii_1993097
20.11.2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.