Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

1231_Oles_Stepanenko

Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

Невтомна “просвітянка” із Запоріжжя Ганна Черкаська нагадала нам про сумні роковини. 10 років тому, у буремний час “Помаранчевої революції”, трагічно обірвалося життя молодого хлопчини Олеся Степаненка.

Олесь Степаненко не був схожим на більшість своїх ровесників, і вже тим більше – на абсолютну більшість своїх ровесників з Харкова…

https://www.facebook.com/
Ганна Черкаська
28 грудня 2014

29 грудня 2004 р., за нез’ясованих обставин, під колесами швидкого поїзда трагічно загинув 20-річний поет Олесь Степаненко. Він народився 9 листопада 1984 р. на Харківщині. Жив, навчався, писав свої вірші у містечку Дергачі, недалеко від Харкова. Після закінчення школи Олесь Степаненко вивчав журналістику у Харківському національному університеті. Гроші на навчання заробляв на цегельному заводі. У лютому 2002 р. невідомі злочинці завдали Олесю тяжкої черепно-мозкової травми. Він майже три роки хворів і в лікарні написав свій «Останній вірш», дійсно останній.

Нема майбутнього у мене,
На превеликий жаль — нема.
Єдине, що мене чекає, —
Могильний холод і пітьма.
Не стать мені уже поетом.
Мені уже ніким не стать
Я гину! Гину!! Гину!!! Боже!
Мені вже нічого чекать?
Вже не створю більш ні рядочка
Я віршів — цих маленьких див,
Так званих друзів заспокою
І не так званих ворогів,
І сам навіки заспокоюсь.
Нічого в світі не зроблю.
Як свічечка за п’ять копійок,
Ледь спалахнувши, догорю.

***

З коментарів:


Мені подобається його вірш про 2 мови. Давно вже чула про цього талановитого хлопчину! Які б чудові вірші міг ще написати та не судилося((( Бачив майбутнє…

ДВІ МОВИ

Я телеканали
По черзі вмикаю.
Мови, що лунають
З сумом зіставляю.

Українська мова
Українців любить.
Російську постійно
Від усіх нас нудить.

Українська мова
Державу будує.
Російська затято
Зроблене руйнує.

Українська мова
Кличе до роботи.
Заклика російська
На страйк із суботи.

Українська мова
Потерпіти годна,
Верещить російська,
Що весь час голодна.

Українська предків
Славних поминає.
Російська їх пам’ять
Брудом обливає.

Українська мова
Чеснотами сяє.
Російська бридоті
І брехні навчає.

Українська прагне
Нам майбутнє дати.
Обіця російська
Нас перестріляти.

Справжні українці
Люблять мову рідну.
Перевертні й зайди?
Ті — окупаційну.

24 серпня 1997 р.

Бачились, розмовляли… не по роках закритим і зосередженим був із яким глибоким сумом (може тому, що мав певні проблеми в родині)… маю його збірки “Сталін прийде…” і “Тополю рубають”.

Тополю рубають –
Символ України.
Снують перехожі,
Каже мати сину:
“В людєй аллєрґія
Ат єнтава пуху.
Правильна, пусть рубят,
Штаб нєбила й духу!”.

А я знов подумав, –
Яка то хвороба
Наробила з …енків
Українофобів?
Що і мову рідну –
Насолоду слуху
Зрадили й корчують,
Штаб нє била й духу.

1999

Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині: 2 коментаря

    1. Коли у містечку Дергачі на Харківщині закрили дитбудинок, місцеві жителі розібрали собі сиріт. Так маленький Олесь потрапив до родини Леоніда Степаненка, який жив зі старенькою мамою. Хлопчина сказав, що має також меншого брата, і його віднайшли. Леонід усиновив обох і невдовзі виявилось, що обоє братів люблять писати вірші.
      http://maidan.org.ua/arch/culture/1108992622.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *