2015_7 – 10 березня

7 березня відбулося:

***
150307_josip-broz-tito
70 років тому (1945) був сформований Тимчасовий народний уряд Демократичної Федеративної Республіки Югославія на чолі з Йосипом Броз Тіто.

150307_Flag_of_SFR_Yugoslavia

150307_Emblem_of_SFR_Yugoslavia
***

***
150307_centre
55 років тому (1960) були зараховані перші слухачі в Центр підготовки космонавтів, створений рішенням Головнокомандувача ВВС СРСР маршала авіації К. Вершиніна (тепер – Російський державний науково-дослідний центр підготовки космонавтів ім. Ю. Гагаріна).
***

***
150307_JOSEPH-NIEPCE
250 років від дня народження Жозефа Нісефора Ньєпса (1765-1833), французького винахідника, одного з творців фотографії.
***

***
150307_Vasyl_Symyrenko
180 років від дня народження Василя Федоровича Симиренка (1835-1915), українського промисловця, винахідника, мецената, видавця. Був власником цукроварні в селі Сидорівка на Канівщині, на якій уперше в Україні почали виготовляти пастилу найвищої якості.

Як писав Євген Чикаленко, Василь Симиренко  був, «найвидатнішим, найщирішим українцем з-поміж так званих «буржуїв», який захоплювався українською справою не тільки до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені».

Впродовж багатьох років В.Ф. Симиренко фінансував майже всі видання в Україні: «Киевская Старина», «Науково-літературний вістник», «Україна», перші всеукраїнські газети «Громадська думка», «Рада». Його коштом вийшла ціла низка книжок і видань «Кобзаря». Він дав 100 тис. крб. золотом на придбання у Львові будинку для Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, всіляко підтримував українських письменників, фінансував створення хору Миколи Лисенка та його закордонну подорож. Коли В.Ф. Симиренка запитували, чому він не обіймає якихось громадських посад, він відповідав: «Кожен повинен робити те, до чого вдатний. Вони тямляться на громадських справах, хай їх і роблять, а я тямлю заробляти гроші, то мушу заробляти їх для України». Все своє майно – до 10 млн карбованців подружжя Симиренків заповіло на потреби українського народу.
***

***
150307_T_Masaryk
165 років від дня народження Томаша Масарика (1850-1937), державного і політичного діяча Чехословаччини, першого Президента незалежної Республіки Чехословаччина (1918-1935), вченого-філософа. Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехословаччині стабільного і функціонуючого демократичного ладу. Він був для Чехословаччини тією ж знаковою постаттю, що й Маннергейм для Фінляндії, чи Ататюрк для Туреччини. На пост глави держави Масарик обирався в 1920, 1927, 1934 роках і як один з найавторитетніших політиків країни сприяв її соціально-політичній та економічній консолідації. У грудні 1935 року 85-річний Масарик передав президентські повноваження своєму найулюбленішому учневі й послідовнику Едуарду Бенешу, а 14 вересня 1937 року помер.

Створена ним держава протрималася трохи більше року, але закладений Масариком фундамент виявився настільки потужним, що й нині, після багатьох десятиріч володарювання нацистів і комуністів, Чехія як одна з найуспішніших постсоціалістичних країн займає гідне місце серед європейських держав. У Карела Чапека є чудова книжка «Розмови з Т.Г. Масариком» – повчальні, сповнені глибокого сенсу бесіди двох розумних людей. «Демократія має бути живішою та жвавішою, ніж старий режим – особливо наша. Ми завжди повинні пам’ятати про те, що є малим народом у несприятливому географічному положенні. На практиці це покладає на нас завдання бути ближчими до світу, більше думати, більше могти, ніж інші; тобто… кожен свідомий чех і словак мусить зробити втричі більше, ніж члени народів великих і вигідніше розташованих…»; «Усі нарікають на корупцію – гаразд, усі як один візьмімося за неї! Але не дозволяймо собі спокуситися узагальненнями – і не вірмо корупціонерам, котрі скаржаться на корупцію. Існує чимало тихої корупції, такого вправного оминання законів, корупції майже легальної – тут недостатньо самого лише негативного протистояння, потрібно щось позитивне: більше поваги до законів і держави! Так, я маю на думці суспільну мораль – лояльність в англійському розумінні»; «Чути нарікання на політичні партії. Правомірно, якщо ці партії потурають партійному егоїзму. Але ж партії не є і не можуть бути іншими, ніж середньостатистичний виборець, котрий, знову ж таки, залежить від преси і суспільного виховання – і знов та сама проблема керівництва! Ми постійно маємо вимагати від партій лише одного: щоби своїми депутатами і представниками вони обирали чесних, політично здібних та освічених чоловіків і жінок»; «Справжня любов до народу – це щось прекрасне. Порядна і чесна людина сприймає її як належне, тому багато про це не говорить; так само, як порядний чоловік не розносить по світу про свою любов до жінки, родини і так далі. Справжня любов оберігає, приносить жертву – і, головне, працює» (Карел Чапек, «Бесіди з Томашем Масариком», видавництво «Астролябія», Львів 2010).
***

***
150307_Ravel
140 років від дня народження Моріса Равеля (1875-1937), французького композитора. Автор опер «Іспанська година», «Дитя і чари», балету «Дафніс і Хлоя»; творів для оркестру «Іспанська рапсодія», «Болеро»; оркестрував «Картинки з виставки» Модеста Мусоргського. У 1932 році відвідав Львів.
***

***
150307_H_Strypskyi
140 років від дня народження Гіядора Миколайовича Стрипського (1875-1946), угорського та українського філолога, поета і перекладача. Відомий як автор праць про культуру і літературу Закарпаття. Працював бібліотекарем Трансільванського музею у Клужі, потім – заступником куратора етнографічної секції Національного музею в Будапешті. Збирав, досліджував рукописні пам’ятки, фольклор, лексику, власні назви Закарпаття. Перекладав угорською мовою окремі твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Стефаника.
***

***
150307_O_Gratsianskyi
110 років від дня народження Олексія Миколайовича Граціанського (1905-1987), вітчизняного льотчика-випробувача. Народився в Києві. Брав участь у проектуванні літаків К-2, К-3, К-4, К-5, К-7. Творець двомісного навчально-тренувального літака «Омега». За мужність і героїзм, проявлені при випробуваннях майже 50 типів літаків, йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
***

***
150307_Chykalenko_Levko
55 років з дня смерті Левка Євгеновича Чикаленка (1888-1965), видатного українського археолога, громадського діяча, доктора філософії, дійсного члена наукового товариства ім. Т. Шевченка і УВАН. Син відомого українського громадського, культурного діяча і мецената Євгена Харлампійовича Чикаленка. Учень Федора Вовка. Належав до Української соціал-демократичної партії. У квітні 1917 року на Всеукраїнському національному конгресі у Києві обраний до складу Української Центральної Ради (був секретарем УЦР, Малої Ради). Після поразки визвольних змагань жив у еміграції в Польщі, Чехословаччині, Франції. З 1948 року – у США.
***

8 березня

150308_8_March
Міжнародний жіночий день. Історія Міжнародного жіночого дня починається з «маршу порожніх каструль», який влаштували 8 березня 1857 року нью-йоркські текстильниці. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці та рівноправності жінок. У 1908 році в останню неділю лютого тисячі жінок вийшли на вулиці Нью-Йорка з вимогою поліпшення умов праці і виборчого права для жінок. Поліція розігнала демонстрацію за допомогою шлангів з крижаною водою. У 1909 році жіночий день знов був відзначений жіночими маршами і страйками в Нью-Йорку, в 1910 році вони відбулися вже по всій країні. В серпні того ж року на Міжнародній жіночій конференції німецька соціалістка Луїза Зітц і комуністка Клара Цеткін запропонували заснувати Міжнародний жіночий день як щорічне свято. Делегати конференції підтримали цю пропозицію. 18 березня 1911 року Міжнародний жіночий день був відсвяткований перший раз. У святкуванні взяли участь більше мільйона людей в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. У 1913 році жінки Росії відзначили свій перший Міжнародний жіночий день в останню неділю лютого. У Радянському Союзі день 8 березня став неробочим днем з 1966 року. Підставою для цього став указ Президії Верховної Ради СРСР «Про оголошення в СРСР Міжнародного жіночого дня 8 березня неробочим днем» від 8 травня 1965 року. У 1975 році, який був оголошений «Роком жінок всього світу», ООН офіційно затвердила Міжнародний жіночий день і почала його субсидувати. В грудні 1977 року ГА ООН проголосила день 8 Березня Днем захисту прав жінок і міжнародного миру.

День захисту прав жінок і міжнародного миру (ООН). У грудні 1977 року ГА ООН проголосила день 8 Березня Днем захисту прав жінок і міжнародного миру.

8 березня відбулося:

***
150308_DaNangMarch6_1965
40 років тому (1965) відбулась висадка перших американських бойових частин у Південному В’єтнамі для участі в операціях на суходолі. «Тонкінська резолюція», що поклала початок війні у В’єтнамі, була прийнята конгресом США 7 серпня 1964 року. Угода про припинення війни і встановлення миру у В’єтнамі було підписана в Парижі 27 січня 1973 року.
***

***
150308_clone
10 років тому (2005) Генеральна асамблея ООН ухвалила Декларацію ООН про клонування людини.
***

***
150308_howard-aiken
115 років від дня народження Говарда Хатавея Айкена (1900-1973), американського математика, творця однієї з перших автоматичних обчислювальних машин Mark 1 (1944).
150308_Harvard_Mark_I_Computer_01
150308_Harvard_Mark_I_Computer_1
150308_Harvard_Mark_I_Computer_2
150308_Harvard_Mark_I_Computer_3
***

***
150308_S_Fedortseva
115 років від дня народження Софії Володимирівни Федорцевої (1900-1988), української актриси, народної артистки УРСР. Сестра відомої української оперної співачки Марії Сабат-Свірської. Понад 30 років працювала в театрі «Березіль» (з 1935 року – Харківський український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка). Крім театру, знімалася в кіно («Лимерівна», «Любов на світанні»). Автор спогадів про Леся Курбаса, П. Тичину, В. Стефаника.
***

***
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
95 років від дня народження Бориса Леонідовича Кащеєва (1920-2004), українського вченого в галузі радіотехніки, засновника школи метеорної радіолокації. Заслужений діяч науки України, доктор наук, професор Харківського національного університету радіоелектроніки, почесний член Української астрономічної асоціації, член міжнародного та європейського астрономічних союзів. Упродовж 30 років (з 1956) очолював кафедру основ радіотехніки ХНУРЕ.
***

***
150308_Efim_Geller_1974
90 років від дня народження Юхима Петровича Геллера (1925-1998), відомого вітчизняного шахіста. Народився в Одесі. Відомий як один із кращих гравців планети, претендент на світову першість у 1950-1970 рр. Видатний шаховий теоретик, аналітик та тренер. Міжнародний гросмейстер.
***

***
150308_L_Osyka
75 років від дня народження Леоніда Михайловича Осики (1940-2001), українського кінорежисера і сценариста, одного з найяскравіших представників українського поетичного кіно. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988), народний артист України (1998). Поставив фільми: «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Тривожний місяць вересень», «Етюди про Врубеля», «Гетьманські клейноди», «Увійдіть, стражденні!» та ін. Лауреат Державних премій України ім. Т.Г. Шевченка та О. Довженка.

Народився Леонід Осика у Києві на Солом’янці. Старша сестра Леоніда Осики – Ніна, згадувала: «Тоді була жахлива погода: величезні кучугури снігу майже з людський зріст, у яких доводилося прокладати тунелі. Жоден транспорт не ходив…». Потім було важке воєнне дитинство, коли мало не вмер у Фастові; окупований німцями Київ. «Батько воював, мати важко працювала, а ми з Льоньою ходили вулицями й випрошували у німців: «Пане, дай бом-бом». Інколи це мало успіх, і ми отримували цукерку чи шмат хліба. А інколи нам діставалися лише стусани та копняки». Після закінчення війни життя почалось налагоджуватись. Повернувся з фронту батько (хоч і важко контужений, зате живий!), в сім’ї Осик народилося ще двоє дітей. Старші діти влаштовували театральні вистави на які запрошували сусідів. Ніна згадувала: «Продавали квитки сусідам. Вони сідали на стільці й уважно нас слухали. Льоня робив декорації й був завжди не по-дитячому серйозний». Батьки думали, що Леонід стане художником, адже він гарно малював, але він подався в Одесу, закінчив гримерний курс місцевого театрально-художнього училища, а згодом і режисерський факультет московського ВДІКу. Після того повернувся до Києва, почав працювати на кіностудії Олександра Довженка.

У 27 років зняв «Камінний хрест» – сувору, витриману в аскетичних чорно-білих тонах метафізичну екранізацію двох новел Василя Стефаника – фільм, який цитують у кінопідручниках багатьох країн світу. Прикметно, що режисер за цю кінострічку, яку чи не одразу визнали шедевром, був відзначений Національною премією ім. Т. Шевченка аж через 30 років! За 28 років роботи в кіно Леонід Осика зняв 13 з половиною художніх фільмів. Більше не встиг: завадила не тільки криза українського кіно, але й важка хвороба, яка на довгі роки прикувала його до ліжка. Осики не стало у 2001 році, втім у пам’яті друзів, колег він назавжди залишився живим. «Дивовижна, добра, унікальна, славна, чиста людина Леонід Осика. Майстер високого рангу й високого польоту. Я навчався на сценарних курсах, коли до мене підійшов хлопець із книжкою Василя Стефаника «Вибране», перекладеною російською мовою. «Іване, скажи, це правда? І в оригіналі теж так звучить?» «Льоню, – відповів я, – коли ти прочитаєш оригінал, лише тоді зрозумієш геній Стефаника». Це був перший контакт, початок роботи над фільмом «Камінний хрест». Пам’ятаю, якось на зйомках фільму посеред ночі Осику будять: «Льоню, здається, починає телитися корова». І що ви думаєте? Льоня йде приймати теля. Спокійно, урівноважено, ніби все життя тільки цим і займався. Він дивовижний майстер до всього, за що брався, усе робив «від і до»». (Іван Драч)
***

***
150308_R_Bratuni
20 років з дня смерті Ростислава Андрійовича Братуня (1927-1995), українського поета і громадського діяча. Його творчий дует з композитором Володимиром Івасюком подарував шанувальникам багато чудових пісень (серед них «Ватра», «Ноктюрн осіннього міста», «Вогні Львова», «Перший сніг»). Свого часу на ІІ з’їзді народних депутатів СРСР саме Братунь, відстоюючи позиції незалежності, сказав М. Горбачову: «А Україна буде таки вільною!»
***

9 березня

150309_T_Shevchenko
День народження Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета, художника, мислителя. «Умочу пензля в квітучі вишні, / намалюю йому біле чоло, / а на чоло трактори вийдуть / і хрущі загудуть, як село. / А на чолі маятимуть крила – / зелені крила доріг навесні… / І викопаю у чолі очей криниці, / щоб набирати відром пісні! / Я хочу напитися води «Катерини», / захлинутись в аральських пісках, / обмитися в пожежах Чигирину, / щоб вишень добра принести в руках. / Щоб порізати хлібину правди, / сіллю справедливості посипати по землі! / Я хочу піти у білий празник / і стерти об дорогу не одні постоли…» («Білий празник Кобзаря», 1964 р., Василь Голобородько)

150309_Flag_of_the_Commonwealth_of_Nations
День співдружності. Відзначається щороку другого понеділка березня в усіх країнах-членах Британської Співдружності; об’єднує 53 держави колишньої Британської імперії.

150309_Commonwealth_of_Nations

9 березня відбулося:

***
150309_process_SVU_1930
85 років тому (1930; тривав до 19 квітня) у Харкові, у залі Харківського оперного театру розпочався сфабрикований радянськими каральними органами судовий процес над групою української інтелігенції (всього 45 чоловік, серед яких були такі постаті, як С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський, Л Старицька-Черняхівська), яка звинувачувалась у створенні підпільної контрреволюційної організації «Спілка визволення України», підготовці збройного повстання проти радянської влади, зв’язках із закордонними петлюрівськими центрами, та інших злочинах. Усі звинувачені були визнані винними і засуджені до різних строків тюремного ув’язнення і заслання. Справа Спілки визволення України стала першим великим сфальсифікованим сталінським процесом 30-х років і стала своєрідним сигналом до початку масових репресій проти національно орієнтованої інтелігенції по всіх областях України. Всього у зв’язку зі справою СВУ було заарештовано близько 5 тис. людей (здебільшого наукових працівників, вузівських викладачів, вчителів, лікарів, студентів тощо). У серпні 1989 року пленум Верховного суду УРСР визнав рішення суду необгрунтованим і припинив справу стосовно всіх засуджених.

150309_process_SVU_1930_2
***

***
180 років від дня народження Павла Леонтовича (1825-1880), українського культурно-освітнього діяча, поета, письменника, католицького священика. Писав українською і польською мовами інтимно-ліричні пісні, оповідання.
***

***
150309_O_Lototskyi
145 років від дня народження Олександра Гнатовича Лотоцького (1870-1939), українського громадсько-політичного діяча, письменника. Відомий як засновник Українського наукового інституту у Варшаві. Ініціатор повного видання «Кобзаря» (1907). Сприяв рішенню Російської академії наук стосовно відміни утисків малоруського друкованого слова (1910). Протягом 1900-1917 рр. жив у Петербурзі, працював у Контрольній палаті; з 1917 – генеральний писар, державний контролер, міністр віросповідань в уряді УНР, 1919 – посол УНР у Туреччині. Один з ініціаторів відновлення Української автокефальної православної церкви.
***

***
150309_Vasyl_Simovych
135 років від дня народження Василя Івановича Сімовича (1880-1944), українського мовознавця, філолога, культурного діяча. Присвятив свою наукову діяльність дослідженню творчості українських письменників та історії українського мовознавства і правопису. Займався видавничою і редакторською діяльністю.
***

10 березня відбулося:

150310_T_Shevchenko_1860
154-ті роковини смерті Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета, художника. «Погано я зустрів оцей Новий поганий рік. Другий тиждень не вихожу з хати: чхаю та кашляю, аж обісіло. Як тебе там Бог милує? Начхай ти в ярмулку отому жидові, що ти пишеш, з його грунтом і з його хатою. Кончай швидше в Каневі та напиші мені, як кончиш, щоб я знав, що робити з собою весною. Прощай! Утомився, наче копу жита за одним заходом змолотив. Цілую твою жінку і твоїх діточок». Це був один з останніх листів Тараса Шевченка з Петербурга до свого родича Варфоломія Григоровича Шевченка. Поет до останнього плекав надію «…про шмат землі, власну хатину і садочок». «На ту весну, як Бог поможе, то прибуду, а ти до того часу дбай о клапті землі чи по тім, чи по сім боці Дніпра, тільки щоб над самісіньким Дніпром, та дбай так, щоб нам укупі оселитися. А ще проси сестру Катерину і сестру Ярину, чи не накинуть вони оком у Керилівці яку огрядну та чепурну дівчину, хоч і вдовицю, аби чесного роду, та щоб не стара і доладна була. Без жінки і над самісіньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате, я буду на самоті, я буду одинокий», – слушно зауважував Тарас Григорович у листі до того ж таки Варфоломія Шевченка. За місяць поета не стало.

150310_anthem
150 років тому (1865) у Перемишлі, під час першого на західноукраїнських землях Шевченківського концерту відбулось перше публічне виконання майбутнього гімну незалежної України «Ще не вмерла Україна» («Ще не вмерла України і слава, і воля…»), написаного Павлом Чубинським і покладеним на музику Михайлом Вербицьким. 15 січня 1992 року Верховна Рада затвердила мелодію Михайла Вербицького як Гімн України. Проте тільки 6 березня 2003 року ВРУ ухвалила Закон «Про Державний Гімн України». 3 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня того ж року вона вперше офіційно пролунала на урочистому засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України та першим виборам Президента нашої держави у виконанні уславленого хору ім. Григорія Верьовки під керівництвом Анатолія Авдієвського.

Вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» – поета з Борисполя – був надрукований у львівському журналі «Мета» (№ 4, 1863 р.). Цей вірш припав до вподоби Михайлові Вербицькому своїм високопатріотичним змістом і легкістю форми. Спочатку композитор представив цю пісню як солоспів і сам виконав її на зібранні «Громади» в Перемишлі, а згодом переробив її на хорову композицію. Ця патріотична пісня немов веселка поєднала наддніпрянців із галичанами: «Заспіває наш брат за Дунаєм або під Полтавою, а ві Львові і в Бескидах голос лунає. Застогне Галицька Русь під Карпатами, а понад Дніпром у людей серце болить.» – так писав у 1863 році Пантелеймон Куліш у листі до редактора Львівської газети «Слово». Усілякі лихоліття, що знищили стільки пам’яток нашої культури, не торкнулися автографа автора музики. Рукописний текст цього твору (слова і музика) зберігається у рукописному відділі Наукової бібліотеки імені В.Стефаника АН України. Рукою композитора Володимира Матюка на першій сторінці написано: «Манускрипт Михайла Вербицького. На пам’ятку і до переховання в бібліотеці передаю хвальному товариству «Станіславівський Боян»». Зіставлення тексту, опублікованого в «Меті», з рукописом М.Вербицького, засвідчує, що вони тотожні. Мелодія пісні, зафіксована в рукопису, загалом збігається з пізнішим хоровим аранжуванням. Так Гімн, створений двома синами розділеної Імперіями України, повернувся до пісенної скарбниці народу.

***
150310_V_Mykhalevych
85 років від дня народження Володимира Сергійовича Михалевича (1930-1994), видатного українського вченого у галузі інформатики та математичної кібернетики, академіка НАН України та РАН, засновника авторитетної наукової школи в області оптимізації і системного аналізу. У 1982-1994 рр. – директор Інституту кібернетики НАН України. Автор близько 250 наукових праць, в т.ч. 11 монографій. Лауреат Державної премії України (1973, 1993), Державної премії СРСР (1981), заслужений діяч науки і техніки України. Президією НАН України засновано премію ім. В.С. Михалевича.
***

Джерело:
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/7_bereznya_tsey_den_v_istoriii_2029731
07.03.2015
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/8_bereznya_tsey_den_v_istoriii_2029735
08.03.2015
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/9_bereznya_tsey_den_v_istoriii_2029768
09.03.2015
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/10_bereznya_tsey_den_v_istoriii_2029773
10.03.2015

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *