Чи рік після анексії Криму, ЄС і світ погоджуються на зміну кордонів, яку дозволила собі Росія, і які нині перспективи має діалог між ЄС та Росією

150319_EU

І на початок справа Криму, в контексті роковин його анексії, а це питання коментуватиме для нас гість Польського радіо – Януш Онишкєвич, який двічі займав посаду міністра національної оборони Польщі в урядах Ганни Сухоцької та Єжи Бузека.

Чи поведінку Євросоюзу щодо анексії Криму можна визнати послідовною?

Януш Онишкєвич: Здавалося б, що так. Євросоюз не погоджується визнавати цю анексію, виступає проти порушення основних засад міжнародного співіснування, під якими Росія ставила свої підписи. Проте, щиро кажучи, складається враження, що в Євросоюзі починають забувати про справу Криму, позаяк нині, на першому плані маємо те, що відбувається в Донбасі та Луганську.

Що зумовлює таку ситуацію, чи те, що в ЄС немає єдиної позиції щодо Росії, чи може загальне переконання, що Крим втрачений, і тут нічого зробити вже не можна?

Я.О.: Складається враження, у ЄС існує переконання, що навіть якщо Україна поверне собі Крим, то це відбудеться внаслідок дуже довготривалого процесу. На даний момент, основна справа в тому, аби цей конфлікт не поширювався на чергові території, щоб з боку Росії та проросійських сепаратистів не дійшло до чергових актів агресії. А отже в такій ситуації, питання Криму відступає на другий план.

Чи це означає, що Євросоюз не бачить потенційних загроз, які виникають у зв’язку зі зміною кордонів?

Я.О.: На мій погляд, Євросоюз, США і практично вся міжнародна громадськість немов би проґавили те, що відбулося в Грузії у 2008 році. Бо якщо, в якомусь сенсі, конфлікт у Південній Осетії можна було намагатися виправдовувати ( нагадаймо, що обстріл Цхінвалі розпочали грузини, і Росія їм відповіла), то в Абхазії по-іншому – Росія просто загарбала цю територію.

А отже чи Крим, сьогодні, є або може бути, потенційною загрозою для безпеки Євросоюзу?

Я.О.: Може стати джерелом кількох проблем. Одна із них, про яку мало говориться, це питання розподілу зон впливу на Чорному морі. Факт, що Росія загарбала Крим може привести до того, що вже незабаром вона стане претендувати до тієї частини Чорного моря, яка має величезне економічне значення. Там знаходиться нафта, газ, і величезні території для риболовлі – це може стати неабиякою проблемою. Окрім того Крим – це фактично не півострів а острів. Росія, яка нині немає коштів на побудову моста через Керченську протоку, напевно докладе зусиль, щоб здобути сухопутне сполучення, отже, поступово загарбуватиме усю південно-східну територію України.

А з військової точки зору? Частина експертів вважає, що Росія перетворить Крим на «стаціонарний авіаносець»?

Я.О.: Такі думки вже звучали: хто має Крим, той контролює Чорне море. Отже, природно, такі країни, як Румунія, Болгарія і Туреччина не можуть спокійно спостерігати за цим процесом, тим паче, що Росія заявляє про свої плани розміщення в Криму тактичної ядерної зброї. А це вже абсолютно змінило б ситуацію в регіоні. Очевидно, росіяни поки цього не підтверджують, але це не означає, що в короткій перспективі цього не зроблять. Розміщення тактичної зброї – це питання кількох годин.

Що Євросоюз може зробити, як повинен відповідати на політику Путіна в Україні?

Я.О.: Європейський Союз, у першу чергу, повинен зберегти а то й загострити санкції, позаяк Росія порушує другі мінські домовленості, так, як порушувала домовленості «першого Мінська». Окрім того, ЄС повинен серйозно подумати, яким чином підтримати українську армію. На мій погляд, заява, що військова підтримка загострить конфлікт – дивакувата, не дуже-то відомо, як її обґрунтувати. Це можна порівняти з ситуацією, коли людина приходить у крамницю купити кращий замок до дверей, а там їй кажуть: не купуй, бо двері і так виламають, а в тебе будуть тільки більші витрати на закупівлю замка.

А коли говорити про трансатлантичні взаємини? Складається враження, що ЄС без співпраці зі США небагато можуть зробити в контексті саме цієї російської війни в Україні?

Я.О.: Звичайно, без активності США, їхніх санкцій, Євросоюзні обмеження були б абсолютно менш ефективними. Але тут суттєво те, що політика Росії, політика агресії, порушення будь-яких зобов’язань, загарбання чужої території – повинна знайти відповідь. Однак Європейський Союз – це не військовий союз. Військовий союз – це НАТО. А отже без зміцнення НАТО і підтвердження, що Альянс – ефективний і сильний ( а цього без участі США неможливо зробити) – Путіна не вдасться затримати. НАТО має захисні плани, має плани збільшення своєї присутності у Східній Європі, а отже з НАТО не варто зачинати справу.

Гостем ПР був колишній міністр національної оборони Януш Онишкєвич.

Черговий гість ПР – публіцист видання Культура Ліберальна, оглядач політичної сцени Лукаш Ясіна. І справа діалогу між ЄС та Росією.

Серед країн ЄС Берлін займає активну позицію в справі російського втручання в Україні. Чи Німеччина дійсно має можливості впливати на те, що відбувається на сході України, чи росіяни беруть до уваги позицію Берліна?

Лукаш Ясіна: Якщо нині, будь-хто, окрім Росії та США, має шанси впливати на те, що відбувається на Сході України – це саме і є Німеччина. Свою позицію Німеччина підтвердила в Мінську, коли фактично перейняла на себе відповідальність за переговори Європи з Росією. Але існує проблема: Німеччина була і залишається найважливішим економічним партнером Росії в Європі. Протягом останнього півроку, Путін послідовно обманює Німеччину, і серед німецьких політичних еліт зменшується схильність довіряти російському президентові. Насправді, нині для Путіна, дотримання мінських домовленостей – це єдиний спосіб, щоб Анґела Меркель дозволила йому залишитися у європейській грі. Це його єдиний шанс на поліпшення взаємин з Німеччиною.

Експерти визначають чергову червону лінію – це атака на Маріуполь.

Л.Я.: Звичайно, черговий раз не відбудеться жодна форма втручання, і ми повинні з цим погодитися. Не відбудеться ніяке загострення військових стосунків між Росією і Заходом, але санкції будуть посилені. Що важливо – виникне теж серйозна проблема для США, які нині дещо дистанціювалися від того конфлікту, а будуть примушені забрати в Анґели Меркель цю ініціативу, коли виявиться, що Росія порушила домовленості, які сама підписала.

І виявилося б, що нормандський формат переговорів у складі Німеччина, Франція, Україна, Росія не виправдав сподівань?

Л.Я.: Норманський формат зазнав би фіаско, і найбільша спроба Німеччини стати політичною імперією зазнала б фіаско.

Чи переговори ЄС і Росії, на ваш погляд, можуть привести до нормалізації ситуації, подібно, як це відбулося після російської агресії на Грузію?

Л.Я.: Повної нормалізації не станеться, відбудеться певна нормалізація. У Мінську Євросоюз виразно визначив межу, цією межею є військова агресія Росії у східній Україні. Якщо Росія себе стримає, і наприклад не проб’є коридора до Маріуполя, у неї великі шанси на нормалізацію взаємин з ЄС. Звичайно – це не означатиме, що Євроспільнота визнає загарбання Криму, але пам’ятаймо, що тут вагоме значення відіграють чергові терміни, коли прийматимуться рішення щодо подальших санкцій проти Росії. І до одного з тих термінів Росія, все таки, може дочекатися, і санкції будуть зняті. А проросійське лобі в ЄС – це не лише політики такі, як Орбан, Земан чи Фіцо, це також прем’єр-міністр Італії Ренці.

Про політичні взаємини між Євросоюзом і Росією говорив публіцист видання Культура Ліберальна Лукаш Ясіна.

Лідія Іванюх

Джерело:
http://polradio.pl/5/132/Artykul/200591,%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83-%D0%84%D0%A1-%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE-%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97
Експерти про політику ЄС щодо Росії
17.03.2015, 14:46
Чи рік після анексії Криму, ЄС і світ погоджуються на зміну кордонів, яку дозволила собі Росія, і які нині перспективи має діалог між ЄС та Росією

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.