2015_1 – 2 травня

1 травня

150501_May1_ukr
1-2 травня – День міжнародної солідарності трудящих. Рішення про проведення 1 травня щорічних робітничих демонстрацій прийняв у липні 1889 року Паризький конгрес ІІ Інтернаціоналу на знак солідарності з робітниками Чикаго, які організували 1 травня 1886 року страйк з вимогою 8-годинного робочого дня і демонстрацію, яка закінчилась кровопролитним зіткненням з поліцією.

150501_May1_1886

У Російській Імперії відзначався вперше у 1890 році. День пролетарської солідарності з 1890 р. відзначався і в Києві. Український письменник Євген Максимович Кротевич у романі-хроніці «Понад Славутичем-Дніпром» досить яскраво зображує тогочасні події. Зокрема він оповідає про випадок, коли понад сто робітників зібрались на таємну сходку в Голосієвському лісі, а в самому місті, щоб відвернути увагу поліції був спровокований стихійний виступ. «Учитывая обстоятельства того времени, организаторы праздненства перенесли его на следующий после 1 мая воскресный день, чтобы в этот свободный от работы день не обнаружилось отсутствие на работе участников празднования. И, наконец, чтобы ввести в заблуждение полицию и жандармов, был пущен слух, что демонстрация состоится на Крещатике недалеко от Думской площади. План удался. Перед рассветом на Крещатике и на прилегающих к нему улицах, во дворах и подъездах домов были собраны полицейские, жандармы и шпики со всего Киева. А возле ворот стояли дворники – тогдашние верные слуги охранки. Слух о намечающейся в центре города, на Крещатике, массовой демонстрации привел сюда множество зевак, да и обычно в выходные дни здесь гуляло немало нарядно одетой публики. А теперь здесь собралось также много рабочей и учащейся молодежи. Все тротуары и мостовая были запружены толпой. И вот то там, то здесь послышались молодые звонкие голоса: «Да здравствует Первое мая!» И тут же, как по сигналу, отовсюду высыпали полицейские и жандармы со свистками. С криком «Не собираться! Наза-ад! Расхо-одитесь!» они двинулись на людей. Гулко загремели по мостовой копыта нескольких сотен коней. С гиком и свистом вылетели из боковых улиц казаки 1-го Уральского полка. Толпа бросилась врассыпную прочь, а за нею – еще не подготовленная к массовым выступлениям молодежь».

150501_Flag_Marshall_Islands
Національне свято Республіки Маршаллові Острови – День Конституції. Вперше відзначалося у 1990 р.
150501_Marshall_Islands

150501_May1_kaz1
День єдності народу Казахстану. Відзначається з 1996 року. У країні з населенням 17 мільйонів людей сьогодні проживають представники 120 національностей.
150501_May1_kaz2

 

150501_May1_France
У Франції цього дня відзначають старовинне фольклорне свято – День конвалій (об’єднаний з днем 1 травня – Днем праці).

150501_May1_France1

150501_May1_France2

1 травня відбулося:

***
150501_VictoryFlag1945
70 років тому (1945) о третій ранку 1 травня радянські воїни встановили над рейхстагом Прапор Перемоги. Хоча парламент за нацистського режиму й не грав серйозної ролі (з 1942 року взагалі не збирався), все ж, будівля рейхстагу вважалася одним із головних символів німецької столиці. За канонічною радянською версією прапор був установлений рядовими 150-ї стрілецької дивізії Михайлом Єгоровим і Мелітоном Кантарією. Про українця Олексія Береста воліли не згадувати. Тогочасні піарщики вирішили, що росіянина і грузина (реверанс Сталіну) буде цілком достатньо. Замполіт батальйону Олексій Берест, людина богатирської сили, мало не на руках витягував товаришів на розбитий снарядами купол. Операція зі встановлення прапора була доволі ризикована, адже навколо свистіли кулі, і за словами комбата Степана Неустроєва, його підлеглі витанцьовували на даху рейхстагу не з радощів, а щоб ухилитися від куль. Нині Прапор Перемоги зберігається в московському Центральному музеї Великої Вітчизняної війни.

Прикметно, що крім радянського прапора над визволеним Берліном було встановлено і польський прапор. Солдати Війська Польського встановили його на прусській колоні Перемоги (нім. Siegessäule) у парку Тіргартен 2 травня 1945 року. Згодом польський прапор з’явився на Брандербурзьких воротах поряд з радянським стягом. Прапорів інших держав у підкореному Берліні не було. 1-ша Армія Війська Польського чисельністю 12 тис. солдатів і офіцерів, що входила до складу 47-ї радянської армії 1-го Білоруського фронту, брала активну участь у Берлінській наступальній операції, зокрема й у безпосередньому штурмі Берліна (а це були надзвичайно запеклі бої). Дозвіл на участь у бойових діях полякам давав особисто Сталін. У Польщі з 2004 року цей день відзначається як «День Прапора Польської Республіки».
***

***
70 років тому (1945) у ніч на 1 травня начальник німецького генштабу Ганс Кребс з’явився у штабі 8-ї гвардійської армії Чуйкова з пропозицією укласти перемир’я з радянськими військами, які штурмували Берлін, але Сталін вимагав беззастережної капітуляції німців. Після цього Кребсу не залишалось іншого виходу, як накласти на себе руки. Так само вчинив і новоспечений рейхсканцлер, а до того міністр пропаганди нацистської Німеччини Йозеф Геббельс.
***

***
150501_S-75
55 років тому (1960) під Свердловськом (нині Єкатеринбург) ракетою був збитий американський висотний літак-шпигун «У-2», пілот якого Френсіс Пауер виконував політ на висоті 22000 м, яка вважалася недосяжною для радянських засобів протиповітряної оборони. Тридцятирічний пілот був затриманий і засуджений Верховним Судом СРСР до 10 років позбавлення волі. Втім, просидівши півтора роки у Володимирській тюрмі для особливо важливих в’язнів, був обміняний на відомого розвідника Рудольфа Абеля. У США Пауерс написав книжку, за якою Голлівуд зняв фільм. У 1977 році розбився на вертольоті.
150501_U-2
150501_U-2_1
150501_u2-wreckage
150501_u2-wreckage2
150501_u2-wreckage3
150501_U-2_5
***

***
150501_N_Koperzhynska1
95 років від дня народження Нонни Кронидівни Копержинської (1920-1999), української актриси. Все життя присвятила створенню яскравих образів на сцені театру ім. І. Франка: Ганна («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Ганна («Фараони» О. Коломійця), Клара Цаханасян («Візит старої дами» Ф. Дюрренматта). Стала загальною улюбленицею після ролей у кінострічках «За двома зайцями» (1961) та «Королева бензоколонки» (1963).
150501_N_Koperzhynska2
***

***
150501_L_Kolodub
85 років від дня народження Льва Миколайовича Колодуба (1930), видатного українського композитора, педагога. Лауреат Шевченківської премії (2010).
***

***
150501_L_Gromashevskyi
35 років з дня смерті Льва Васильовича Громашевського (1887-1980), українського епідеміолога, академіка АМН СРСР, заслуженого діяча науки УРСР. Закінчив медичний факультет Новоросійського університету в Одесі. У 1918-1928 рр. працював в Одеському медичному інституті (асистентом, професором, завідувачем кафедри епідеміології, ректором). У 1928-1963 рр. був директором ряду інститутів епідеміології і мікробіології; під час Великої Вітчизняної війни – головний епідеміолог ряду фронтів. З 1951 року очолював кафедру епідеміології Київського медичного інституту. Автор праць з питань епідеміології висипного та черевного тифів, дизентерії, холери та ін.; розробив класифікацію інфекційних хвороб тощо.
***

2 травня відбулося:

***
A pro-Russian activist tent camp burns in front of the trade union building in Odessa
Рік тому (2014) цього дня в Одесі відбулись трагічні події, які стали наслідком імпортованої агресії та бездіяльності силовиків. Напад антимайданівців на колону прихильників єдності переріс у жорстоку бійню і пожежу у Будинку профспілок. У масових безладах в Одесі загинуло 48 людей, тілесні ушкодження отримали більше 250.
***

***
150502_Berlin1945_1
70 років тому (1945) війська 1-го Білоруського фронту у взаємодії з військами 1-го Українського фронту завершили розгром берлінського угрупування військ противника і повністю оволоділи столицею Німеччини м. Берліном. О шостій ранку генерал Вейдлінг здався в полон у районі Потсдамського мосту. За годину підписаний ним наказ про капітуляцію був ретрансльований через гучномовці, аби всі німецькі солдати, котрі ще продовжували чинити опір радянським військам, могли чути наказ і скласти зброю.

Berlin, Brandenburger Tor und Pariser Platz

150502_Berlin1945_4

Німці билися до останнього, особливо ж есесівці та підлітки – фолькштурмівці з добряче затуманеними нацистською пропагандою мізками. Варто зауважити, що дві треті особового складу есесівських частин складали іноземці – фанатичні нацисти, що цілком свідомо обрали службу Гітлеру. Останньою людиною, яка 29 квітня 1945 року отримала в рейху Рицарський хрест, був не німець, а француз Ежен Вало. Щодо Берліна, то генерал Михайло Катуков сказав наступне: «Мы его (Берлин) доконали. Он позавидует Орлу и Севастополю – так мы его обработали».

А Сталін на Потсдамській конференції зауважив: «Чувствуется, наши войска со вкусом поработали над Берлином. Проездом я видел всего лишь десяток уцелевших домов…»
150502_Berlin1945_2
150502_Berlin1945_5
***

***
150502_I_Butkovskyi
105 років від дня народження Івана Михайловича Бутковського (1910-1967), українського військового діяча, підполковника УПА.
***

***
115 років від дня народження Миколи Івановича Орловського (1900-1974), українського ученого-селекціонера, доктора сільськогосподарських наук, заслуженого діяча науки України. Наукові дослідження вченого присвячено розробці теоретичних основ і методів селекції цукрових буряків, історії селекції.
***

***
150502_T_Herzl1
155 років від дня народження Теодора Герцля (1860-1904), австрійського адвоката, журналіста, засновника політичного сіонізму і фундатора Всесвітнього сіоністського конгресу (1897). Автор книги «Єврейська держава. Досвід сучасного рішення єврейського питання». Книжка вийшла друком у лютому 1896 року у Відні. Основна думка книги полягає в тому, що єврейське питання потрібно вирішувати не еміграцією з однієї країни в іншу, або ж асиміляцією, а створенням незалежної єврейської держави. Політичне рішення єврейського питання, на думку Герцля, повинно бути узгоджено з великими світовими державами.

150502_T_Herzl2

Мрії Герцля про державу Ізраїль справдилися через 43 роки після його смерті. Поховали Теодора Герцля спочатку на міському цвинтарі Відня поряд з могилою батька, а 14 серпня 1949 року його прах (згідно заповіту) було перепохований на горі Герцля в Єрусалимі. Неподалік від його могили відкрито музей Герцля; його іменем назване ізраїльське курортне місто Герцлія. День смерті Теодора Герцля відзначають в Ізраїлі як національний день його пам’яті.

150502_T_Herzl3

Надзвичайно трагічною видалась доля трьох його дітей. Старша донька наклала на себе руки у 1930 році, через декілька місяців того ж таки 1930 року на її могилі застрелився син Герцля, який у 1909 році у піку батькові прийняв християнство; у 1943 році в одному з німецьких концентраційних таборів загинула найменша донька.
***

Джерело:
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/1_travnya_tsey_den_v_istoriii_2048825
01.05.2015
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/2_travnya_tsey_den_v_istoriii_2048821
02.05.2015

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.