2015_16 – 18 червня

16 червня

150616_bloomsday2
Свято «Блумсдей» в Ірландії. Вперше Блумсдей відзначили в 1954 році, коли художник Джон Райан і письменник Фланьо О’Брайен організували в Дубліні «паломництво» за маршрутом Леопольда Блума, головного героя найвідомішого твору ірландського письменника Джеймса Джойса (1882-1941) – «Улісс» (1922).

150616_Bloomsday1

Саме цього дня 1904 року Леопольд Блум вирушив у подорож по Дубліну, відвідавши протягом 18-годинної «прогулянки» чимало ресторанів та пабів, а також зустрів свою майбутню дружину. Як правило, в Дубліні організовуються численні заходи, маршрут подорожі всесвітньовідомого літературного персонажа щороку намагаються повторити тисячі шанувальників Джеймса Джойса. Одним із цікавих моментів свята «Блумсдей» є публічні читання книги «Улісс» учасниками цього свята.
150616_bloomsday3


16 червня відбулося:

***
150616_G_Schleifer_1911
160 років від дня народження Георгія Павловича Шлейфера (1855-1913), українського архітектора і громадського діяча. Син відомого київського художника-портретиста і архітектора Павла Івановича Шлейфера. Після закінчення Інституту цивільних інженерів у Петербурзі працював у Київській міській управі, займався проблемами водопостачання міста (зокрема, ініціював будівництво міського водогону і знаменитої «труби» (дощова каналізація Хрещатицької долини)). Разом з архітектором Едуардом Брадтманом здійснив забудову міста в районі сучасних вулиць Архітектора Городецького (колишні Миколаївська, Карла Маркса), Марії Заньковецької. Автор проекту будинку театру «Соловцов» (тепер Київський український драматичний театр імені І. Франка), синагоги Лазаря Бродського, прибуткового будинку на Хрещатику 44 (надбудований Андрієм Крауссом), будинку Міського початкового училища ім. М. Бунге, чотириповерхового фешенебельного готелю «Континенталь» на 100 номерів (спільно з Брадтманом і Городецьким; нині консерваторія). Чимало будинків, збудованих за архітекторськими проектами Шлейфера, й нині є справжньою окрасою Києва. Був головою Міського кредитного товариства, упродовж 26 років обирався гласним міської думи.
***

***
150616_Artek-1925
90 років тому (1925) в Криму (в Гурзуфі) відкрився Всесоюзний піонерський табір «Артек». Нині – Державне підприємство України «Міжнародний дитячий центр «Артек». Постановою Верховної Ради України від 3 листопада 2004 року МДЦ «Артек» було надано статус національного. На час окупації Криму Росією табір тимчасово переїхав на материкову Україну. Це не перший переїзд в історії табора: так само як і колись, пов’язаний він з окупацією півострова. У 1941 році евакуація була в передгір’я Алтаю. Нині ж табір розташувався в Київській області. Для організації функціонування дитячого центру «Артек» Державне управління справами надало один з рекреаційних об’єктів комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» (санаторій «Пуща-Озерна»). У червні сюди заїде перша зміна дітей з усієї України, з ними працюватимуть 50 вихователів МДЦ «Артек», які покинули анексований Крим.
***

***
150616_Walo_Maria
90 років від дня народження Марії Андріївни Вальо (1925-2011), відомого українського бібліографа, книгознавця, літературознавця. Досліджувала творчість Ірини Вільде.
***

***
150616_I_Vitsko
85 років від дня народження Івана Михайловича Віцька (1930), українського художника декоративно-ужиткового мистецтва, майстра по порцеляні та кераміці. Народний художник України (1996), лауреат премії ім. Катерини Білокур (2004). Працював на Баранівському та Полтавському (1964-1988 – головний художник) порцелянових заводах. Живе і працює в Полтаві, викладає на архітектурному факультеті Полтавського технічного університету ім. Ю. Кондратюка. Творчий спадок митця розмаїтий: вжитковий посуд, тематичні вази і тарелі, скульптура, композиції для інтер’єрів. Досвідчений маестро своєрідно опрацював теми, пов’язані з М. Гоголем, Т. Шевченком, І. Котляревським, варіації, навіяні прадавньою Трипільською культурою, християнським культом. Упродовж свого довгого творчого життя І. Віцько щедро використовує праісторичний мотив «дерево життя», зображення птахів, квітів, геометричні й рослинні візерунки.
***

***
150616_A_Shlepakov
85 років від дня народження Арнольда Миколайовича Шлепакова (1930-1996), українського історика, педагога, дослідника міжнародної міграції, журналіста. У 1955-1978 рр. – в Інституті історії АН УРСР, з 1978 року – директор Інституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР. Професор Київського університету ім. Т. Шевченка. Автор праць з історії США і Канади, робітничого руху і міжнародних відносин.
***

17 червня

150617_posukha1
Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. Відзначається в день підписання в 1994 році в Парижі Міжнародної конвенції по боротьбі з опустелюванням. Набрала чинності 26 грудня 1996 року. Опустелювання – один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Воно загрожує здоров’ю та джерелам засобів до існування більше 1 млрд. людей. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. дол. США. Головною причиною опустелювання в світі є людська діяльність (приблизно 75%).

150617_posukha2

Для України, попри світову славу її чорноземів, проблема опустелювання також є актуальною, хоча проявляється вона переважно на півдні країни – в областях степової зони. Причинами опустелювання «по-українськи» є надзвичайно високий рівень розораності, внесення надмірних доз добрив і деградація полезахисних лісосмуг. Попередженням для нас є Олешківські піски на Херсонщині, які давно мають славу найбільшої пустелі Європи. Тема дня 2015 року – «Безкоштовної їжі не буває. Інвестуйте в здоров’я грунтів». Цьогоріч у центрі уваги – досягнення продовольчої безпеки для всіх жителів планети на основі стійких продовольчих систем. Основні заходи Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням і посухою 2015 року проходитимуть у рамках Всесвітньої виставки «ЕКСПО-2015» в Мілані (1 травня-31жовтня, Італія).

150617_Iceland
Національне свято Ісландії – День проголошення Республіки (1944).

17 червня відбулося:

***
150617_Odesa_Engclub
50 років тому (1965) в Одесі, поряд з Приморським бульваром, в 11 залах двоповерхового особняка колишнього Англійського клубу (будівля 1842 року) відкрито Музей морського флоту. У його експозиціях була показана історія вітчизняного торговельного мореплавства і суднобудування від сивої давнини і до нових часів. За наказом міністерства Морського флоту СРСР музей отримував унікальні експонати з усього колишнього СРСР. Музейний фонд складався з більш як 100 тис. виставкових експонатів – це були цінні документи, фотографії, колекції нагород, прилади навігації та ін. Музей також славився унікальною (чи не на всю Європу) колекцією макетів суден Чорноморського флоту. Наприкінці квітня 2005 року музей сильно постраждав від пожежі яка знищила дах, перекриття будівлі, а також велику частину експонатів (близько 15 відсотків). Музейники, разом із залишками експозиції, змушені були тимчасово переїхали до Морвокзалу, але «тимчасово» непомітно стало десятиліттям. Реконструкція будівлі Музею морського флоту тривала декілька років, його відкриття планували на 2 вересня 2014, до 220-річчя з Дня заснування Одеси, але, як завжди, на заваді став брак коштів. Утім одесити сподіваються й вірять, що один із їхніх улюблених музеїв, який від дня заснування і до пожежі відвідало понад 10 мільйонів людей, усе ж таки відкриють.
***

***
150617_N_Savchenko
Рік тому (2014) на сході України було викрадено та ув’язнено українську льотчицю Надію Савченко, а згодом злочинним шляхом перевезено до Росії, де її безпідставно звинуватили за  сфабрикованими справами (у вбивстві російських журналістів на Донбасі та незаконному перетині кордону). 13 грудня 2014 року, зазнаючи психологічного тиску, українська льотчиця оголосила про голодування, яке тривало 82 дні. В жовтні 2014 року Надія Савченко була обрана депутатом Верховної Ради України, також її делегували до Парламентської асамблеї Ради Європи від України. Наразі Надія досі залишається під вартою. Термін її ув’язнення продовжено до 30 вересня цього року.
***

***
150617_M_Maksymeiko
145 років від дня народження Миколи Олексійовича Максимейка (1870-1941), українського правознавця, доктора історії права. У 1897-1918 викладав у Харківському університеті, 1930-1940 – в АН УРСР. Праці присвячені головним чином історії права України, Росії, Литви, дослідженню «Руської правди».
***

***
150617_M_Kononenko
115 років від дня народження Митрофана Тадейовича Кононенка (1900-1965), українського театрального актора, народного артиста УРСР. З 1923 р. виступав на сцені Харківського українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка (до 1935 – «Березіль»).
***

***
150617_M_Goryn
85 років від дня народження Михайла Миколайовича Гориня (1930-2013), відомого українського громадського і політичного діяча, правозахисника. Михайло Горинь народився у селі Кнісело Жидачівського району Львівської області. З 1949 до 1955 рр. навчався на відділенні логіки і філософії Львівського університету, після закінчення якого працював учителем логіки, психології, української мови і літератури, завідував районним методкабінетом, був інспектором Стрілківського райвно. Організував першу в СРСР експериментальну науково-практичну лабораторію психології та фізіології праці при Львівському заводі автонавантажувачів. Горинь є автором низки методичних розробок для вчителів і статей у галузі психології праці.

У 1962 року налагодив контакти з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем та іншими представниками національно-визвольного руху. Організовував розповсюдження політичної літератури, яка видавалася за кордоном, та самвидаву. У серпні 1965 року заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації та пропаганди, а у квітні 1966 засуджений на шість років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії. У серпні 1978 року разом із В’ячеславом Чорноволом відновив часопис «Український вісник». Михайло Горинь брав активну участь у діяльності Української Гельсінської групи, створеної у 1976 році. Разом із Чорноволом та своїм братом Богданом Горинем розробив «Декларацію принципів Української Гельсінської Спілки». У вересні цього ж року Михайло організував і очолив Робочу групу захисту українських політв’язнів, яка увійшла до міжнародного комітету захисту політв’язнів. Брав участь у кількох нарадах представників національно-демократичних рухів народів СРСР. У грудні 1981 року Гориня знову заарештували, а 25 червня засудили за «антирадянську агітацію і пропаганду та відмову дати покази у справі Івана Кандиби» до 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання. Помилуваний у 1987 році, реабілітований у 1990. У тому ж році обраний депутатом Верховної Ради УРСР, працював у Комісії з питань суверенітету, очолював комісію національних меншин. З травня 1992 року до жовтня 1995 очолював Українську Республіканську партію. Після розпаду УРП у 1997 році стає одним із засновників Республіканської Християнської партії. З грудня 1992 очолює Конгрес національно-демократичних сил. 19 травня 2000 р. обраний головою Української Всесвітньої Координаційної Ради. Того ж року Михайла Гориня «за визначні особисті заслуги перед Українською державою у галузі державного будівництва, активну багаторічну громадсько-політичну діяльність» нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Кавалер орденів Свободи, «За заслуги» II та ІІІ ст., «За мужність» I ст.
***

***
150617_T_Yablonska
10 років від дня смерті Тетяни Нилівни Яблонської (1917-2005), українського живописця, народного художника СРСР (1982). Лауреат Державної премії СРСР (1950, 1951, 1979). Серед найвизначніших творів: «Хліб», «Святковий вечір», «Разом з батьком», «Вечір. Стара Флоренція», «Льон», «Червень»; пейзажі, портрети, рисунки. Герой України (2001).

Яблонська – яскрава, самобутня й неповторна. Таким є її живопис, такою була й вона. Її не цікавили звання та нагороди – її цікавило тільки мистецтво. Упродовж усього життя вона не переставала вчитися, весь час була в пошуку, саме тому її творча манера весь час зазнавала змін. А ще вона не боялася визнавати власні помилки. Якось на початку 50-х років Яблонська написала в «Советской культуре» надзвичайно суперечливу, але цілком у дусі часу статтю про імпресіоністів. «Тоді я дійсно вірила в те, що імпресіонізм є шкідливим, що він тягне художника до поверхового фіксування вражень… Мені й тепер соромно за ту статтю, але тоді я була абсолютно переконаною в своїй правоті», – писала художниця 20 років по тому. Дивлячись на картини Тетяни Яблонської, які зазвичай називають «яскравими зразками соціалістичного реалізму», й за які вона отримала дві свої Сталінські премії, менш за все думаєш за прикметник «соціалістичний», адже перед очима згустки життя – простого й дивовижного водночас, від якого перехоплює подих і відлітають будь-які ярлики. Художника такого масштабу ніщо не зіпсує: ні звання лауреата Сталінської премії, ні абсурдистські звинувачення у «буржуазному націоналізмі» – ні осанна, ні опала. У 1999 році мисткиня пережила інсульт. У неї паралізувало праву частину тіла, тому змушена була пересуватися на інвалідному візку. Але хворобі не корилася: вчилася малювати лівою рукою, освоїла пастель. Свій останній малюнок вона створила 17 червня 2005 року вранці. А ввечері пішла з життя. Її іменем названа одна з вулиць у Солом’янському районі Києва.
***

18 червня

150618_Seishel
Національне свято Республіки Сейшельські Острови – Національний день. 18 червня 1993 року в республіці відбувся референдум, на якому була ухвалена Конституція країни. Сейшельські острови – архіпелаг, розташований в Індійському океані біля узбережжя Африки. Країна складається з 115 островів, і лише 46 з них заселені. Республіка Сейшельські Острови входить до Співдружності на чолі з Великобританією. Наразі дипломатичні відносини між Україною та Сейшельськими Островами не встановлено.

150618_Ramadan
У мусульман України і світу розпочинається священний місяць посту Рамадан (Рамазан), який триватиме 30 днів і закінчиться 17 липня, коли з заходом сонця настане місяць Шавваль, і віряни зустрінуть друге за значущістю після Курбан-байраму свято Ід аль-Фітр (Ураза Байрам, Ураза Айт).

18 червня відбулося:

***
150618_Askold&Dir1
1155 років тому (860) під проводом князів Аскольда та Діра було здійснено військовий похід на столицю Візантійської імперії – Константинополь. Після тижневої облоги війна завершилася мирною угодою.

150618_Askold&Dir2
***

***
150618_Waterloo
200 років тому (1815) відбулася битва між армією Наполеона І (72 тис. чоловік) і англо-голландсько-прусськими військами під командуванням А.У. Веллінгтона і Г.Л. Блюхера (130 тис.) під Ватерлоо – невеликим селищем за 20 км на південь від Брюсселя (Бельгія, провінція Брабант). В результаті розгрому під Ватерлоо наполеонівська армія зазнала остаточного краху, завершивши, таким чином, тривалий період наполеонівських війн (1799-1815 рр.).
***

***
90 років тому (1925) Український метеорологічний центр (Київ) запустив перший у СРСР балон-зонд з метеорографом для автоматичного запису тиску атмосфери.
***

***
150618_Charles_de_Gaulle
75 років тому (1940) генерал Шарль де Голль від імені французького національного комітету «Бойова Франція» звернувся з Лондона до французів із закликом чинити опір гітлерівській окупації. Промова Шарля де Голля дала поштовх для руху Опору і стала однією з найважливіших у французькій історії. У 2005 році ЮНЕСКО включила цю промову до міжнародної програми «Пам’ять світу», яка зберігає документальну спадщину людства.
***

***
150618_Okulicki_1
70 років тому (1945) у Москві розпочався судовий процес над колишнім командувачем Армією Крайовою генералом Леопольдом Окулицьким та іншими високопосадовцями польського руху Опору (антикомуністичного підпілля, що діяло в тилу діючої Червоної Армії), арештованими НКВС 27 березня 1945 року за звинуваченням у підготовці та здійсненні диверсійних актів, а також в утриманні нелегальних радіопередаючих станцій у тилу радянських військ (так званий процес шістнадцяти).

150618_Okulicki_1944

Генерал Окулицький загинув на Луб’янці через рік – 24 грудня 1946 року. Офіційна версія – серцевий напад, але більш вірогідна – вбивство. Така ж доля була і в активного учасника Варшавського повстання 1944 року, віце-прем’єр-міністра Польщі Яна Станіслава Янковського (щоправда, він загинув у Володимирському централі в 1953 році, за два тижні до звільнення), який на першому ж засіданні заявив: «Ми не бажаємо, аби Польща була 17-ю республікою СРСР, ми прагнемо свободи і будемо за неї боротися». Майже всі підсудні «Процесу шістнадцяти», борці за незалежність Польщі, загинули у тюрмах, а місця їхнього поховання засекречені й досі. Реабілітовані постановою Пленуму Верховного суду СРСР від 19 квітня 1990 року.
***

***
110 років від дня народження Дмитра Григоровича Гринька (1905-1986), українського письменника.
***

***
150618_L_Medved
110 років від дня народження Левка Івановича Медведя (1905-1982), українського гігієніста. Родом з Вінниччини. Випускник Вінницького фармацевтичного і Київського медичного інститутів. У 1947-1952 рр. – міністр охорони здоров’я України, у 1952-1964 – директор Київського НДІ гігієни праці і профзахворювань. Один із засновників школи українських гігієністів і токсикологів, нового напряму гігієнічної науки – гігієни і токсикології пестицидів.
***

***
150618_I_Braginsky
110 років від дня народження Йосипа Самуїловича Брагінського (1905-1989), російського літературознавця. Народився в Києві. Дослідник перської і таджицької літератур. Займався проблемами загального і порівняльного літературознавства. Автор книг «12 мініатюр» (1966), «Дослідження таджицької культури» (1977), «Іранська літературна спадщина» та ін.
***

***
150618_L_Chernov
100 років від дня народження Леоніда Івановича Чернова (1915-1990), українського живописця і графіка, заслуженого діяча мистецтв України. Професор Харківського художньо-промислового інституту. Найвідомішими у творчому доробку художника стали такі живописні полотна, як «Вечірня пісня», «Мрії», «Над землею», а також цикл пастелей «Мальовничий світ», кольорові літографії «На Азовському морі», офорти «Біля храму» та «Джайпурський мотив».
***

***
150618_Jose_Saramago
5 років з дня смерті Жозе Сарамаго (1922-2010), португальського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури (1998). Автор романів «Євангеліє від Ісуса», «Спогади про монастир», «Перебої у смерті», «Каїн». Роман «Євангеліє від Ісуса», у якому міститься альтернативний погляд на біблійну історію, португальська влада піддала цензурі, після чого письменник залишив Португалію й поселився на о. Лансероте (Канарські острови, Іспанія). Був відомий своїми лівими поглядами. Критикував США, глобалістів; у 2002 році, після візиту до Ізраїлю заявив, що політика, яку проводить ця країна на палестинських територіях, нагадує йому поведінку гітлерівців щодо євреїв у концтаборі Освенцім. За такі різкі висловлювання книги Жозе Сарамаго зникли з полиць ізраїльських книгарень – творчість письменника піддали бойкоту. Його твори дратували і християнську спільноту. Останній роман письменника «Каїн» викликав нарікання, як з боку іудеїв, так і з боку християн. Утім, попри неоднозначну оцінку його філософських або ж світоглядних концепцій, важко заперечити надзвичайну мовну майстерність Сарамаго – його віртуозне поводження зі словом, від чого тексти набувають дивовижної поліфонії.
***

Джерело:
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/16_chervnya_tsey_den_v_istoriii_2063961
16.06.2015
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/17_chervnya_tsey_den_v_istoriii_2064463
17.06.2015
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/18_chervnya_tsey_den_v_istoriii_2064927
18.06.2015

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.