Ну, а потім прийшов Кучма…

150724_1_tv-temn
Iз історії «хвороби»: «кучмізм» та українське телебачення

Олександр Ткаченко на зустрічі з Літньою школою журналістики «Дня» («Про криву телецінностей», «День» №№125-126 від 17-18 липня ц.р.) із об’єктивних причин майже не торкався деяких вимірів новітньої історії телебачення України, пов’язаних із політикою. Адже в його нинішній іпостасі генерального директора «1+1 media» деякі речі доводиться залишати, як то кажуть, «за кадром». От тільки картина розвитку телебачення за останні чверть століття виходить неповною.
Читати далі Ну, а потім прийшов Кучма…

«Все-таки, окрім Самопомочі, усі вищеперелічені партії, незважаючи на прописки і нюанси, ліві…»

150722_left1
Учора авторитетна соціологічна компанія опублікувала виміри симпатій політичних партій і їх лідерів. І перше, що кинулися обговорювати політологи: чому зріс рейтинг ЮВТ. За фактом, Юлія Тимошенко, яка так серйозно програла останні вибори, яка після в’язниці здавалася повною “неповерненкою”, через якийсь рік після виборів затишно розмістилася в рейтинговому рядку після БПП.

Не варто пояснювати це тільки тим, що ЮВТ активно експлуатує тему тарифів. Якщо вже на те пішло, вона експлуатує будь-яку тему, будь-який законопроект, в якому бачить утиск “прав трудящих”. То назве аморальним скасування “пільгових пенсій” (люто кидається захищати права людей вже неіснуючих професій), то терміново вимагає індексації (вириваючи улюблену тему “Опоблоку” буквально що з цих “опозиційних рук”), то розповідатиме, що реструктуризація валютних кредитів – це перший крок до народу. Ну і тарифи, звичайно, це просто неоране поле: сьогодні можна розповісти, як нас обманюють на газі, завтра на воді, післязавтра на електриці.
Читати далі «Все-таки, окрім Самопомочі, усі вищеперелічені партії, незважаючи на прописки і нюанси, ліві…»

Сергій Параджанов — геній, якого не зрозуміли

150721_S_Paradzhanov1

25 років тому відійшов у Вічність Сергій Йосипович Параджанов (1924-1990), всесвітньовідомий кінорежисер, народний артист України (1990), лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1991, посмертно).

Сергій Параджанов — геній, якого не зрозуміли

150721_S_Paradzhanov2

Перше, що зазвичай спадає на думку при згадці імені Сергія Параджанова — це, безперечно, його феноменальні «Тіні забутих предків». Проте мало хто знає, що цей непересічний режисер працював на професійному рівні з технікою колажу, асамбляжу, реді-мейду, перформансу, графічного малюнка, виготовляв ляльки та декорував предмети одягу. Все це він робив і задовго до свого ув’язнення, і під час та після нього.

150721_S_Paradzhanov3

Читати далі Сергій Параджанов — геній, якого не зрозуміли

Коли про «це» незручно говорити

150721_2yazychiie

Парадоксально, але після Майдану в мовному питанні виник найнебезпечніший за роки незалежності момент. Доти частина суспільства була переконана, що наша держава має стати всуціль україномовною: чи то в результаті «жорсткої українізації», чи то за допомогою методів «лагідних», але послідовних.

Друга запевняла, що проблеми із цим у нас немає, тож нехай усе лишається по-старому. Мовляв, хіба є різниця, яка мова? Головне, щоб зрозуміло, а крім того, в державі й так чимало проблем… Третя частина вважала, що слід запровадити російську як другу офіційну чи регіональну, визнавши особливий статус мови, котрою спілкується (як не постійно, то вряди-годи) переважна маса жителів у більшості великих українських міст. Офіційна влада демонструвала підтримку ідеї другої групи, крім, власне, команди Януковича. Остання ухвалила закон за проектом Колесніченка – Ківалова, підігравши смакам третьої групи громадян.
Читати далі Коли про «це» незручно говорити

Стратегія Кремля полягала у тому, щоб приховати сліди, запустивши цілу низку різних версій, що відводили підозру від Росії

150717_tribunal1

З матеріалів слідства у справі падіння літака «Малайзійських авіаліній» рейсу MH17, що просочилися у пресу, випливає, що відповідальність за смерть майже 300 людей на борту, несуть проросійські сепаратисти, які використовували російські ракетні установки, про що від дня трагедії твердила українська сторона. В Росії тим часом поширюють чимдалі більше версій про падіння цього літака, одночасно відкидаючи ідею міжнародного трибуналу під егідою ООН у цій справі.

Міжнародна команда слідчих, яка вела розслідування справи падіння літака «Малайзійських авіаліній» рейсу MH17, що прямував з Амстердама до Куала-Лумпур рівно рік тому, надіслала свої висновки зацікавленим країнам і нині очікує їхніх коментарів. Висновки звіту, які просочилися до преси, не були сенсаційними – про те, що за збиттям літака стоять проросійські сепаратисти та їхні покровителі, повідомляли і українські силовики, які опублікували записи розмов сепаратистів з московськими кураторами, і офіційні речники США, і НАТО, і незалежні розслідувачі з західних країн, а першими про свій «успіх» повідомили самі сепаратисти.
Читати далі Стратегія Кремля полягала у тому, щоб приховати сліди, запустивши цілу низку різних версій, що відводили підозру від Росії

Патріарх вітчизняного краєзнавства

150712_P_Tronko1

До 100-річчя від дня народження академіка Петра Тронька

12 липня 2015 року виповнюється 100 років з дня народження Героя України, видатного українського вченого, державного і громадського діяча, академіка НАН України, уродженця Слобожанщини Петра Тимофійовича Тронька.

Перелік справ, посад та “регалій” знаменитого подвижника української культури Петра Тронька зайняв би не одну сторінку… Ось найголовніші з них:

Тронько Петро Тимофійович (12 липня 1915, c. Заброди на Харківщині — 12 вересня 2011) — доктор історичних наук, професор, академік НАНУ, завідувач відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАНУ (з 1980). Голова правління Національної спілки краєзнавців України (1990—2011 рр.). Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара (1996—2011). Заслужений діяч науки і техніки України, почесний громадянин Києва, віце-президент Асоціації історичних міст України. Головний редактор журналу «Краєзнавство». Голова редколегій 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР» та багатотомної науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Почесний головний редактор журналу «Пам’ятки України».

Трохи спогадів про головні дітища академіка Петра Тронька:
Читати далі Патріарх вітчизняного краєзнавства

20 років різанині у Сребрениці: як серби уживаються з терміном “геноцид”

150711_Srebrenitsa

Сербське суспільство і через 20 років після різанини у Сребрениці не дійшло консенсусу у своїй оцінці того, що сталося у липні 1995 року. Для багатьох громадян та політиків термін “геноцид” усе ще залишається табу.

Нинішній прем’єр-міністр Сербії Александр Вучич ще менш ніж десять років тому клеїв на табличках із назвами вулиць Белграда ім’я Ратко Младича. Цим перформансом перед телекамерами Вучич хотів символічно підтримати генерала, колишнього начальника штабу армії боснійських сербів, якого Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в Гаазі звинувачував у геноциді. У липні 1995 року сербські солдати та добровольці стратили близько 8000 мусульманських юнаків та чоловіків у Сребрениці, навколо якої було встановлено зону безпеки під охороною ООН. Міжнародне право класифікує цю різанину як геноцид.
Читати далі 20 років різанині у Сребрениці: як серби уживаються з терміном “геноцид”

Недооцінений Леонід Плющ

150710_L_Pliushch
Багато років у телевізійному просторі відтворюється деформована картина, у якій не знаходиться місця національним інтелектуалам

Дисидентові Леоніду Плющу свого часу, можна сказати, пощастило. Ще у студентські роки він уважно прочитав твори Карла Маркса (а тоді, у другій половині 1950-х і на початку 1960-х, опубліковано було чимало того зі спадщини бородатого філософа, економіста і соціолога, що у сталінські часи перебувало під негласною забороною) — і відкрив, що радянська дійсність радикально не стикувалася з більшістю тез марксистського вчення. З нею корелював хіба що «Маніфест комуністичної партії» з його тоталітарними ідеями та висловлені в ті ж роки ідеї Марксового alter ego Фрідріха Енгельса щодо «контрреволюційних націй», яким, мовляв, «належить загинути у бурі світової революції». А от те, що в державах із загальним виборчим правом, за Марксом, революції не потрібні, й те, що в «Капіталі» немає ані слова про комунізм, радянським людям не говорилося (у «Капіталі» йдеться про «суспільство асоційованих виробників», де власність на засоби виробництва є водночас й індивідуальною, і спільною, тобто про щось на кшталт світової мережі продуктивних кооперативів).
Читати далі Недооцінений Леонід Плющ

2015_5 – 7 липня

5 липня

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
День Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Відзначається згідно з Указом Президента України № 331/2015 від 12 червня 2015 року. Уперше День ВМС України був святково відзначений у Севастополі 1 серпня 1997 року. Підставою став Указ Президента України Леоніда Кучми № 708 від 17 серпня 1996 року, в якому зазначалося: «Враховуючи значення Військово-Морських Сил як невід’ємної частини Збройних Сил України у захисті незалежності, територіальної цілісності України, постановляю: Установити в Україні свято – День Військово-Морських Сил, яке відзначати щорічно 1 серпня». Святкування дня ВМС стало всенародним оглядом бойової готовності українського флоту і визначенням його авторитету як у Севастополі, так і в Україні в цілому. Крім того, воно засвідчило перемогу не лише військових моряків, а всього українського народу у виснажливій боротьбі за флот, за право України бути морською державою. Згодом, згідно з Указом Президента Віктора Ющенка (№ 259/2006 від 24 березня 2006 року) День Військово-морських Сил Збройних Сил України відзначався щорічно в першу неділю липня. З 2012 року, за президентства Януковича святкування перенесли на останню неділю липня (поєднавши зі святкуванням дня ВМФ Росії). І ось, цьогоріч ми знову відзначаємо День Військово-Морських Сил Збройних Сил України в першу неділю липня. Нині, у зв’язку з російською окупацією Криму, штаб ВМС України знаходиться в Одесі.
Читати далі 2015_5 – 7 липня

Ще раз про «революціонерів», «патріотів» і «генералісимусів»…

150708_satyra

У мене є раціоналізаторська пропозиція, і прошу не вважати це жартом або, як зараз прийнято висловлюватися, тролінгом. Пропоную в політичному сегменті інтернету завести щось подібне до покажчика поточної істерії. Відкриває людина браузер, а спеціальний індикатор їй тут же підморгує налитим кров’ю оком: “Не влізай! У нас тут сьогодні спекотно”. І користувач відразу ж переходить на вивчення картинок амазонської сельви. Уявляєте, скільки індивідів з нестійкою психікою ми убережемо від непотрібних неврозів!

Борзі нині в ціні?

Взагалі-то, вважаю себе флегматиком, але і у мене нерви не завжди витримують від великої кількості бруду, помиїв та інших негігієнічних субстанцій, що виливаються на голови вітчизняних політиків (притому, що їх колегам із сусідньої держави тих же субстанцій дістається не в приклад менше). Не називаю видання і конкретних авторів. Не з остраху, що прилетить “отвєтка” – просто є ризик загрузнути в деталях і відтінках цієї маси творінь, а у мене на це немає ні сил, ні часу, ні ресурсів. Та й сенсу в цьому немає – адже в даному випадку йдеться не про окремі вивихи, а про ціле явище.
Читати далі Ще раз про «революціонерів», «патріотів» і «генералісимусів»…