Недооцінений Леонід Плющ

150710_L_Pliushch
Багато років у телевізійному просторі відтворюється деформована картина, у якій не знаходиться місця національним інтелектуалам

Дисидентові Леоніду Плющу свого часу, можна сказати, пощастило. Ще у студентські роки він уважно прочитав твори Карла Маркса (а тоді, у другій половині 1950-х і на початку 1960-х, опубліковано було чимало того зі спадщини бородатого філософа, економіста і соціолога, що у сталінські часи перебувало під негласною забороною) — і відкрив, що радянська дійсність радикально не стикувалася з більшістю тез марксистського вчення. З нею корелював хіба що «Маніфест комуністичної партії» з його тоталітарними ідеями та висловлені в ті ж роки ідеї Марксового alter ego Фрідріха Енгельса щодо «контрреволюційних націй», яким, мовляв, «належить загинути у бурі світової революції». А от те, що в державах із загальним виборчим правом, за Марксом, революції не потрібні, й те, що в «Капіталі» немає ані слова про комунізм, радянським людям не говорилося (у «Капіталі» йдеться про «суспільство асоційованих виробників», де власність на засоби виробництва є водночас й індивідуальною, і спільною, тобто про щось на кшталт світової мережі продуктивних кооперативів).
Читати далі Недооцінений Леонід Плющ