Кліматичний армагеддон? У Ле Бурже підраховують шанси

151130_climat01
У фонд боротьби з глобальним потеплінням планують закласти 100 млрд доларів

У паризькому передмісті Ле Бурже, під егідою ООН, 30 листопада стартувала Міжнародна кліматична конференція – СОР21. Вона зібрала близько 50 тисяч учасників і триватиме до 11 грудня. У перші дні форуму очікують на 143 глави держав і урядів. Інтерес до СОР21 не зменшився попри серію терактів, що сталися в Парижі за три тижні до її початку.

Здається, прогресивне людство вже чітко усвідомлює: щороку шанси та можливості захисту довкілля тануть прямо пропорційно до підвищення температури. Втім, ніхто не береться спрогнозувати успіх чи провал форуму. Обережні копірайтери порадили організаторам відмовитися від назви «конференція останнього шансу», як це було у Копенгагені, Лімі чи Дурбані.
Читати далі Кліматичний армагеддон? У Ле Бурже підраховують шанси

«Ми, об’єктивно кажучи, так нікуди з тієї другої половини 90-х і не рушили…»

151129_12obruchiv

Хочеться, даруйте на слові, поступу, тобто, ще раз даруйте, змін на краще. Настільки хочеться, що мимоволі відкриваєш у собі здатність до самообману. «Навіть за час революції, війни і так званої кризи, – розповідаю іноземним гостям, – у Франі, де я мешкаю, відкрито десятки нових ресторанів та кафе. І в них завжди повно людей. То яка ж це криза?».

Проте гостей мій ресторанний арґумент переконує лише частково. Гості, їдучи до мене в гості, прочитали мій роман «Дванадцять обручів». Це чудово, що вони його прочитали. Погано те, що вони надто добре впізнають наш сьогоднішній триб життя за описаними в ньому сценами.

Чому мене, попри моє авторське самолюбство, засмучує це впізнавання? Передусім тому, що роман «Дванадцять обручів» я писав у 2001 – 03 роках, і дюжина літ минула з моменту, коли я поставив у ньому фінальну крапку. Ба більше: зображені в ньому реалії  відповідали дещо ранішому часовому відтинку – другій половині 90-х. Тож якщо мої гості все ще здатні цілком успішно застосовувати знання, почерпнуті з роману, до сьогоднішніх вуличних спостережень у тому ж Франі або Львові, то ми, об’єктивно кажучи, так нікуди з тієї другої половини 90-х і не рушили.
Читати далі «Ми, об’єктивно кажучи, так нікуди з тієї другої половини 90-х і не рушили…»

Про «передозування» суржиком…

151127_surzhyk1

Частка української мови зменшується, а частка власних фільмів і передач — зростає…

Спершу громадянський рух «Відсіч», а потім і Держтелерадіо почали бити на сполох: частка української мови в телебаченні України зменшується! Якщо, за даними моніторингу ефіру десяти найбільших всеукраїнських комерційних телеканалів («Україна», «Інтер», НТН, ICTV, 1+1, 2+2, СТБ, «Новий», ТЕТ і К1), на початку червня частка української мови становила близько 28%, то тепер вона зменшилася до 23%. Інакше кажучи, за п’ять місяців ця частка зменшилася на п’ять відсоткових пунктів. Найменше української мови на каналах «Україна», «Інтер», 1+1 та СТБ — за 17 годин моніторингу активісти «Відсічі» не зауважили там жодної суто україномовної передачі чи фільму. Водночас фільмів і передач українського виробництва за ці п’ять місяців на цих каналах побільшало — із 33% до 51%, а російського виробництва — істотно поменшало — з 29% до 19%.
Читати далі Про «передозування» суржиком…

Над АТОвським морем

151114_Mariupol1

Пишіть про нас, обов’язково про нас пишіть, просить вона. Не забувайте, що ми тут, не забувайте про нас.

Здається, російською. Втім я не впевнений – може, й українською. Тепер мене можна впіймати на тому, що іноді я перестаю вмикати свідомість, розрізняючи ці дві мови. Закони воєнного часу. Рефлекс упізнавання своїх працює винятково на рівні кольорів. Синього й жовтого, звичайно.

Я відповідаю їй, що в жодному разі, ніколи не забудемо. Не забуваємо і весь час про них думаємо. А хтось і молиться. Вони опинилися в цілком особливому місті. Особливішого сьогодні в цій країні немає. «Ви цього собі не вибирали, – кажу я їй, – навіщо комусь таке задоволення – цілий рік на лінії фронту? І якби тільки рік. Ви цього не вибирали, але з вами це трапилося. Як нам про вас забути, якщо саме з вами це трапилося й ви тепер тут, де ви є?».
Читати далі Над АТОвським морем

«…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

151113_ptnklr

Останнім часом в українських мас-медіа, і не лише в них, з’явилося чимало публікацій, де проводиться ідея, наче Путін потрапив у безвихідне становище й от-от змушений буде дати задній хід у своїх геополітичних авантюрах. «Путін зазнає краху… Путін не знає, як виплутатися зі створеної ним же ситуації… Путін – це вже політичне ніщо…» – такі чи майже такі твердження легко знайти у ЗМІ. Інакше кажучи, робить висновок масова аудиторія, Путін загрався і догрався. І скоро йому будуть повні «кранти».

Але чи автори такого роду текстів несамохіть не видають бажане за дійсне? Чи не занадто поспішають вони з «політичними похоронами» кремлівського самодержця? І чи можна вважати, що на Україну та інших сусідів Росії (і не лише на них) у найближчому майбутньому не чекають неприємні сюрпризи?
Читати далі «…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

Для нашої психіки це безслідно не мине…

151113_FACES1

У тісному контакті зі смартфоном – повсюдним супутником сучасної людини – ми проводимо по три години на день. Науковці впевнені: для нашої психіки безслідно це не минає.

Сьогодні важко уявити собі життя без смартфону. За його допомогою ми перевіряємо електронну пошту, чатимося з друзями, постимо фотографії у соцмережах… Можливо, час говорити про залежність?

Результати відповідного дослідження Боннського університету виявилися невтішними: ми справді приділяємо забагато уваги цьому технічному винаходу. Невже все так серйозно? “Поза всякими сумнівами“, – стверджує керівник наукового проекту Menthal Александр Марковец.
Читати далі Для нашої психіки це безслідно не мине…

Націоналізм у РФ буває не тільки російським…

151112_ruskimir1

Послаблення Росії тягне за собою сплеск національної свідомості уярмлених імперією народів

На тлі інформаційного потоку,  який українські ЗМІ щедро вивалюють на голови власної аудиторії, серед резонансів щодо війни на Донбасі та конфлікту в Сирії, поряд з гучними арештами та судовими слуханнями, якось у затінку часто залишаються події, які несуть у собі, без перебільшення, вибуховий потенціал, що запросто може проявитися вже у найближчій історичній перспективі.

151112_ruskimir2
Багато вже сказано про те, як 4 листопада Росія відзначала «день єднання». Таке собі свято, від першої до останньої літери вигадане російською владою, щоб наявно продемонструвати єдність усіх народів РФ у любові до самої РФ та, звісно ж, до російської влади. Власне, оглядати це дійство немає сенсу, адже пропагандистський арсенал був нудним та знайомим: масштабні масовки у складі безсловесних бюджетників, однакові транспаранти з однаковими лозунгами, свари довкола роздачі «намітингованих» рублів та заздалегідь проплачені  концерти «для народу». Щоправда, цьогоріч були деякі новації, вочевидь, у пошуку бодай якогось різноманіття на цьому сірому тлі. Хоча ці спроби й самі були сірого кольору із коричневим відтінком, на кшталт вигуків «кто не прыгает – тот хач!» та лозунгів на зразок  «Россия для русских!». І т.д.
Читати далі Націоналізм у РФ буває не тільки російським…

Хітлер і Ґессе

151111_Andruhovych
Разом із черговим наближенням свята, в нашому народі відомого як Гелловін, вкотре ставиш собі запитання про транскрипцію його назви українськими літерами. Як правильно цей Halloween передати по-нашому? Не сумнівайтеся, що переважна більшість українців (уточню – україномовних) наполягатиме або на версії «Хеловін», або навіть на «Хеллоуїн». І це, звичайно, не від хорошого життя. Це від росіян.

У нас із ними тепер наче сяка-така перерва у війні. Тобто в них уже інша війна, сирійська, тож нам поки що можна відволіктися від патріотичніших тем і поміркувати навколо такого дріб’язку, як орфографія.  
Читати далі Хітлер і Ґессе

Як корисно вивчати історію партії більшовиків

151107_kpss1

У Радянському Союзі вивчення історії правлячої партії було заборонене. Те, що змушували зазубрювати у всіх вишах – курс «історії КПРС» – мало дуже мало спільного з реальною історією цієї партії. Яка здобула владу завдяки вмілому маніпулюванню масами і втримала цю владу внаслідок застосування важелів терору, поєднаного з пропагандою і подачками трудящому люду.

Утім, судіть самі.

Програма партії більшовиків, з якою вона йшла брати владу, передбачала здійснення ледь не безмежних демократичних свобод, серед яких були: «самодержавство народу» в особі законодавчих зборів; загальне виборче право, необмежена свобода совісті, слова, друку і страйків; недоторканність особи та житла громадян, повна рівноправність усіх громадян незалежно від статі, релігії та раси; визнання права на самовизначення за всіма націями; заміна постійного війська загальним озброєнням народу тощо.

Читати далі Як корисно вивчати історію партії більшовиків

Протест проти репресій і троє його ініціаторів

151107_cinema

4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» відбувся чи не перший публічний протест проти політики нищення української інтелігенції. Ініціаторами акції були Іван Дзюба, Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл.

4 вересня 1965 року удев’яте на вершину американського хіт-параду піднялася група The Beatles із піснею «Help!». Про цю подію розповідали у випусках новин радіостанцій і телестудій світу, її жваво обговорювали інтелектуальні кола (що це за чергова трансформація музичних уподобань?), її активно замовчували на теренах Радянського Союзу, хоча й сюди вона проривалася завдяки різним «ворожим голосам». І того ж дня в Києві сталося щось, як на ті часи, неймовірне: чи не перший публічний протест проти політичних репресій, проти політики нищення української інтелігенції.
Читати далі Протест проти репресій і троє його ініціаторів