Чому реінтеґрація Донбасу — суїцид для України

160228_O_Motyl
Олександр МОТИЛЬ

Якщо Ви застановитесь над питанням, чому Мінський мирний процес не призводить до миру, подивіться лиш на нещодавнє інтерв’ю з Владіславом Інозємцевим, вельми шанованим російським економістом і директором московського Центру дослідження постіндустріального суспільства. Його висновок — оце несподіванка! — Владімір Путін не хоче миру. Він хоче перетворити Україну в перманентно стагнуючу залежну від Кремля державу.

Як? Змушуючи Київ реінтеґрувати в Україну нині окупований, політично отруєний, і економічно знищений Донбас, знаючи дуже добре, що цей реґіон, нині назавше скалічений за вказівкою Путіна, прирече Україну бути постійно банкрутом-маріонеткою сусідньої мафійної держави. Це було б суїцидом. Хоча багато впливових українських політиків розуміють, що Україні абсолютно безсенсовно заражати себе цим раком, влада української патріотичної риторики — “Донбас є навічно українською землею!” — в трагічний спосіб  може завершитись обтяженням країни настільки важким тягарем, що він розчавить її суверенітет та її демократію, якнайпевніше відсуне її ген далеко від Європи і світу, успішно досягнувши, натомість, того, що не зміг Віктор Янукович: перетворення України на відсталу провінцію відсталої імперіалістичної петро-держави.
Читати далі Чому реінтеґрація Донбасу — суїцид для України

Компроміс

160228_kompromis

Компроміс — це не фабрика солодощів, а піт і мозолі. І малі сенсовні кроки, жодних великих ідей.

У процедурній демократії компроміс найважливіший. Він є, по суті, її істиною буття. Так вважає, наприклад, Річард Рорті. Завдяки компромісу ми маєм уникнути двох великих небезпек: громадянської (холодної чи військової) війни та перенесення політичної суперечки поза парламент, на вулиці, барикади, шибениці.

Компроміс є чимось зовсім іншим, ніж консенсус, щодо чого більшість політиків не здають собі справи, бо не знають ні рідної мови, ні латини. І так само, як прем’єр каже про «найважливіший пріоритет», депутати пропонують «компроміс чи консенсус» у тій справі. Часом буває гірше, бо кажуть «консенс», що означає дозвіл, тобто, наприклад, згода на будівництво будинку. Так от, «консенсус» — це по-нашому згода, а отже, риса субстанціальної демократії і стан, цілком відмінний від відповідного компромісу процедурної демократії.
Читати далі Компроміс

Кризис ответственности

160221_kryza

Поскольку нам неоткуда взять ответственную элиту и понимающую ситуацию общество, мы просто обречены на перманентное повторение кризисов

Правительство – это не только министры. Это кадровая и политическая ответственность партий коалиции.

Возможности для отставки кабинета увеличиваются с каждой минутой после того, как решение участвовать в сборе подписей приняла самая большая фракция парламента. Или, точнее – принял глава государства, имя которого носит эта фракция. Практически с сегодняшнего дня Украина вступает в период временного правительства – который неизвестно когда закончится, но явно замедлит любые преобразования и ухудшит ситуацию в стране. Потому что временное правительство – это правительство, к которому нарочито не прислушиваются, за законопроекты которого не голосуют и денег которому не дают. Такое правительство вряд ли может рассчитывать на кредиты и вряд ли может провести приватизацию – а значит, вряд ли может исполнить даже тот бюджет, который уже принят парламентом. Хотя, возможно, как раз с бюджетом больших проблем не будет. Отсутствие кредитов будет означать резкий рост курса национальной валюты по отношению к доллару. А значит, гривна будет. В бюджете, не в кошельках.
Читати далі Кризис ответственности

ПЕРЕЧИТАЄМО ДЕКЛАРАЦІЮ ПО-СВОЄМУ…

160221_cat-orth1

Декларація Франциска і Кирила. Що корисного для України?

Велика інформаційна гора анонсів гаванської зустрічі народила маленьку пропагандистську мишу

У зв’язку з зустріччю Папи Римського і патріарха Московського, що відбулася в п’ятницю на Кубі, в Україні було чимало сказано в дусі «все пропало» і «насзновузлили». Паралельно і у вузькому, але принциповому сегменті ліберальної Росії теж наговорено стільки ж багато гірких, викривальних слів.

Підстави для цього, безумовно, були.

Але все ж ситуація не така однозначна.
Читати далі ПЕРЕЧИТАЄМО ДЕКЛАРАЦІЮ ПО-СВОЄМУ…

Зустріч у Гавані: дивна логіка, сумні та сумнівні результати

160215_papa&gund

На жаль, підсумки зустрічі Папи Римського Франциска і Патріарха РПЦ Кирила в Гавані виявилися ще більш негативними як для України, так і для всього християнського світу, ніж про це попереджали експерти «Дня» («Що б сказав Йосиф Сліпий?» http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/shcho-b-skazav-yosyf-slipyy). Щоб переконатися в цьому, достатньо звернутися до тексту спільної заяви двох предстоятелів, опублікованої на сайті Московської патріархії. Крім російської, на тому ж сайті опублікований текст заяви англійською, французькою, італійською та іспанською мовами.

Отож звернімося до низки ключових положень заяви.
Читати далі Зустріч у Гавані: дивна логіка, сумні та сумнівні результати

Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

160209_mun

Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям

Інформагенції повідомили, що чергова зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» відбудеться 13 лютого в Мюнхені «на полях» міжнародної конференції з питань безпеки. Що ж, місце зустрічі символічне. Тут, на такій самій конференції 10 лютого 2007 року Володимир Путін виголосив програмну антиамериканську й антизахідну промову, яка тоді ж була сприйнята рядом політиків й аналітиків як початок нової «холодної війни». Проте більшість західних урядовців, парламентаріїв і журналістів сприйняла цю промову, в якій прямо було сказано про намір РФ проводити зовнішню політику, не зважаючи ні на кого і ні на що, лише як гучні слова. Через півтора роки Росія вдерлася до Грузії – але це знов-таки адекватно оцінила меншість західного політбомонду. Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям. Але не повністю, бо досі відсутня беззастережна підтримка жертви російської агресії – України – і наявне бажання якомога швидше залагодити справи з Москвою.
Читати далі Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

Привласнене місто Львів

160206_Leopolis1
Ми не збудували це місто, ми прийшли на все готове. В якійсь мірі ми його відібрали, привласнили. Ми ні в чому не винні. Ґарантом нашої невинуватості є тотальна амнезія, яка стала львівським повітрям. Ми завзято забули, що це не наше місто, що воно нам дісталося не завдяки нашим старанням і не по заслузі. Воно просто в одну мить скинуло, наче змія, свою історичну шкіру, оголилося до останнього ребра – і обросло нами, новими навіть не власниками, а привласнювачами.

Ми дуже любимо Львів передовсім тому, що свідомо позбавили його історії. Не нашої історії, дещо чужої історії. Мабуть, хтось колись зробить таке саме варварство і щодо нас, щодо наших напрацьованих міфів, але ми цього не застанемо, і тому нас це не болить. А його це болить. В серці Львова, десь глибоко під бруківкою, під штукатуркою, під товстошкірим покриттям укр.реалій лунає німий крик Львова. Непочутий крик міста, якому обрубали питомий зв’язок з сивими мовчазними віками, з тим часом, коли це місто ще не здогадувалося, що стане знеістореним.
Читати далі Привласнене місто Львів

Мода на Мову: Русифікація в Білорусі згортається?

160204_smak_movy1

Білоруси зрозуміли – їхня країна будь-якої миті може бути де-факто відторгнута. Як Крим

Ще зовсім недавно в ЮНЕСКО були стурбовані тим, що білоруська мова поринає в забуття. Але ситуація змінилася. Місцеві патріоти завзято взялися за відродження білоруської. І, схоже, держава готова допомогти.

УРОК УКРАЇНИ

Останнім часом у Білорусі намітилася сприятлива тенденція, пов’язана з відродженням білоруської мови. Місцева молодь називає таке явище «модою на мову». Звичайно, прогулюючись міськими вулицями, як і раніше, чуєш російську мову, що приносить комфорт тутешнім численним туристам-росіянам. Але дедалі частіше стало чути «тутэйшы» білоруську. Чиновники називають її мовою титульної нації.
160204_smak_movy2

Читати далі Мода на Мову: Русифікація в Білорусі згортається?

Бліцкриг на Європу? Для чого Шойгу знадобилися три нові дивізії на нашому кордоні

160202_shoygu1_1

Це лише початок нової реорганізації ЗС РФ для підготовки до великої війни із Заходом (НАТО)

Одним із найважливіших завдань Міністерства оборони Російської Федерації у 2016 році є формування на Західному стратегічному напрямку трьох дивізій, повідомив 12 січня міністр оборони РФ Сергій Шойгу на першій у 2016 році селекторній нараді керівництва військового відомства. «Необхідно не лише сформувати ці дивізії, але й, безумовно, облаштувати їх у місцях постійної дислокації з будівництвом і створенням відповідних полігонів, місць зберігання техніки і, безумовно, проживання особового складу», – заявив міністр оборони. Яких-небудь інших деталей відносно нових з’єднань, в т.ч. стосовно причин їх створення, С.Шойгу не повідомив.

Більшість провідних західних військових експертів вважає, що у такий спосіб Російська Федерація як планує «убезпечити себе від небезпеки, що надходить для неї від НАТО/США» (про що у Кремлі говорять вже багато років), так і «веде завчасну підготовку до вступу України в НАТО». Читати далі Бліцкриг на Європу? Для чого Шойгу знадобилися три нові дивізії на нашому кордоні