Привид Гляйвіца і Майніли?

160821_Mainila2

Від schozavtra:

У автора цієї статті “трохи занадто” оптимістичний погляд на поточну ситуацію. Він вважає, що “повномасштабного вторгнення” російського агресора не буде.

На жаль, для такого висновку (і навіть для сподівань) аргументів не густо. Така небезпека можлива. Тим більше зараз, коли Кремль спалив майже всі мости.

Україна весь час стоїть на такій межі…

***

Юрій Райхель

Привид Гляйвіца і Майніли?

160821_Mainila1
У Росії державні патріоти б’ються в падучій і вимагають остаточно розібратись із Україною, яка нібито послала диверсантів у Крим. Які можуть бути сумніви в цьому, якщо про це сказав сам начальник держави російської і національний лідер підвідомчого народу.

Більш притомні, але досить обережні, з так званого ліберального табору, здивовано помічають, що ані Путіну, ані Порошенкові війна непотрібна. Тоді виникає природне запитання про те, кому ж вона потрібна. Відповіді немає, тому запитання повисає в повітрі.

В Україні чомусь багато хто забив тривогу і виникли в чомусь панічні настрої. Чи то завтра, чи то на 24 серпня слід очікувати початку широкомасштабної війни. Дивні звинувачення у зриві курортного сезону і відлякуванні потенційних відпочивальників. За дужками залишається запитання: чому зривати сезон знадобилося в його другій половині. За цією, з дозволу сказати, логікою, подібне потрібно було робити десь у травні або в червні.

Очікуваному російському вторгненню знайшли аналоги в минулому. Друга світова війна почалася з провокації німецьких спецслужб у вигляді нападу на радіостанцію в Гляйвіці (нині польське місто Глівіце) і на митний пост на ділянці кордону між Гляйвіцом і Ратибором (тепер польське місто Рацибуж).

Майже через три місяці сталінські спецслужби влаштували провокацію на фінському кордоні у вигляді артилерійського обстрілу радянської території (Майнільський інцидент). Він був використаний Сталіним для розв’язання війни проти Фінляндії.

Зовні все нагадує ці два і їм подібні інциденти. Звідси у багатьох упевненість, що ми стоїмо на межі повномасштабного військового вторгнення Росії. До того ж і головний російський начальник пообіцяв не залишити без наслідків подію.

Проте якщо відволіктися від пропагандистського нагнітання пристрастей і войовничої риторики, то піднята хвиля не прелюдія до нападу, а банальна військова тривога, яких було кілька в світовій історії.

Після франко-пруської війни Бісмарк з подивом виявив, що вщент розгромлена Франція дуже швидко відновлюється. Після достроково виплаченої контрибуції економіка поваленого ворога показувала результати, яких не міг досягти переможець. До того ж у залізного канцлера виникли внутрішні труднощі. Ось тоді рептильна газета Kolnische Zeitung друкує статтю про те, що Франція готується до вторгнення в Німеччину. Слідом берлінська газета Post публікує матеріал під помітним заголовком «Чи передбачається війна?». З тексту випливає позитивна відповідь.

Тверда позиція європейських держав не дозволила Бісмарку розв’язати новий конфлікт, а в історію інцидент увійшов під назвою «Військова тривога 1875 року». Надалі були йому подібні, зокрема, в 1887 році. В СРСР 1927 року також була військова тривога. Тоді англійська поліція провела обшук у приміщенні радянсько-англійського акціонерного товариства «Аркос», вилучила багато документів про підривну діяльність Комінтерну і радянської розвідки не тільки у Великій Британії, але також у Китаї. Міністр закордонних справ Остін Чемберлен направив Москві різку ноту з вимогою припинити такі дії. Дипломатичні відносини були перервані. Радянська пропаганда постійно писала, що завтра війна і завтра в похід. Відповідна кампанія дала гасло «Наша відповідь Чемберлену», що став у російській мові фразеологізмом.

160821_Mainila3
Щось подібне відбувається і зараз. Кремлівські пропагандисти лякають народ українськими диверсантами, ймовірно, щоб приховати власні прогалини. Не випадково гуляє версія, що перестрілка сталася між солдатами російських частин.

Дурість офіційної кремлівської версії прослизає навіть у російських ЗМІ. Так московська «Независимая газета» пише, що «…з відомих часів Крим охороняється в особливому режимі і проскочити через кордон зі зброєю і вибухівкою непоміченими буде вкрай проблематично». Припустити незнання цього факту українськими розвідниками і військовими неможливо. Про це відкрито пишуть всі, кому не лінь. В таких умовах посилати так званих диверсантів, щоб їх упіймала і використовувала російська пропаганда, було б просто нерозумно. Негативні політичні та міжнародні наслідки очевидні.

Києву нічого подібного не потрібно і навіть шкідливо. Чого не можна сказати про Москву. Або там просто вирішили скористатися внутрішнім інцидентом і звалити з хворої голови на здорову, або цю провокацію затіяли в ФСБ. Імовірність обох варіантів приблизно рівна.

Якщо не відкрита війна, то чого домагається Путін?

По перше. У російському суспільстві зростає соціальна напруженість і втома від життєвих складнощів. Кримнаш і Донбас себе вичерпали. Треба  знову підняти хвилю зовнішньої небезпеки, і Крим для цього дуже підходить. Тоді не будуть думати про вичерпання фінансових резервів і невиплату зарплати. Не випадково в Москві все частіше говорять про дострокові президентські вибори, поки якісь гроші ще залишилися. До березня 2018 року їх точно не вистачить. У мілітаристському угарі такі вибори проводити набагато зручніше.

По-друге. Путін відмовляється від переговорів у нормандському форматі. Зрозуміло чому. Йому нічого відповісти на звинувачення в невиконанні пунктів мінських протоколів. Посилання на не ухвалені Україною зміни до Конституції і особливий статус Донбасу вже нікого не переконують. Зовсім відмовитися від переговорів не можна, ось зірвати їх під будь-яким приводом було дуже потрібно. Коли п’яні або дезертири влаштували стрілянину на кордоні з Україною, то після того, як російські начальники різного рангу розібралися і доповіли нагору про подію, було прийнято рішення стати в позу ображеної невинності. Це мета тактична, точніше, ближня.

По-третє. Будь-якими шляхами показати Заходу, що українська влада не контролює ситуацію, країною гуляють ватаги націоналістів і кримськотатарських терористів. Звідси всі проблеми. Іншими словами, не тих підтримуєте, тому пора знімати санкції і з криками «Мир, дружба, жуйка» відновити все, як було раніше.

По-четверте. Москва намагається будь-якими шляхами виключити Україну з переговорного процесу і вести його з Німеччиною, Францією і США. Їх вона вважає співрозмовниками собі рівними. Вихід із нормандського формату не означає відмови від переговорів. Просто склад тих, хто розмовлятиме, потрібно змінити. Якщо Захід не згоден, то жодних переговорів не буде і руки у Путіна розв’язані.

По-п’яте. З цього випливає попередження Заходу. Якщо санкції в січні майбутнього року не будуть зняті, то чекайте будь-яких несподіванок, аж до серйозних бойових дій. Цей вельми примітивний шантаж розрахований на крикливу проросійську агентуру і на проплачених політиків. Передовсім у Німеччині, Франції та Італії. Надто вже в Москві розраховують на відродження мюнхенського синдрому.

Поки Захід відповів очікувано. Не віримо! Це на нашу користь, але пильність втрачати не можна.

Джерело:
http://day.kyiv.ua/uk/blog/polityka/pryvyd-glyayvica-i-maynily
Привид Гляйвіца і Майніли?
13 серпня, 2016 – 14:04

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.