Євросоюзу 60 років: тривожний ювілей заради майбутнього


Підписання Римської декларації лише підтвердило бажання та спроможність “двадцяти семи” діяти разом

Минулої суботи 27 керівників Європейського Союзу зібралися на Капітолії у Римі з урочистої й символічної нагоди – відзначити день народження Спільноти. Рівно 60 років тому 25 березня лідери шести країн Європи підписали Римські угоди, що стали засадничими для утворення “на руїнах” після Другої світової війни союзу європейських держав. Їх об’єднали спільні цінності демократії, верховенства права та чотирьох засадничих свобод: вільного переміщення людей, товарів, капіталів та послуг у межах єдиного ринку.

Відтоді Євросоюз набув авторитету, як найбільш успішна політико-економічна організація заможних, високорозвинених демократичних держав, критерії вступу до якої є найбільш принциповими й вимогливими у світі.

ВИЖИТИ В УМОВАХ НОВИХ ЗАГРОЗ: ТЕРОРИЗМ, НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕГОЇЗМ ТА РОСІЯ

Цей ювілей вже увійшов в історію, як поворотний момент для ЄС, зумовлений необхідністю переосмислення подальшої стратегії існування та розвитку європейської інтеграції в умовах нових геополітичних реалій, сучасних і майбутніх викликів. Внутрішні загрози виходять із зростання євроскептичних настроїв, популізму, екстремізму та націоналізму, що підживлюються погіршенням економічної ситуації, а також із неспроможності загальноєвропейської бюрократичної машини адекватно і швидко реагувати на потреби людей. Так само популізм, недалекоглядність та національний егоїзм деяких британських політиків спричинили Brexit, який став ще одним украй негативним сигналом, що підриває європейську єдність. Британський прем’єр-міністр Тереза Мей не отримала запрошення на римські урочистості. У Лондоні зараз інший клопіт – офіційно оголосити 29 березня про вихід із ЄС та розпочати складні переговори про “розлучення” з єдиною Європою.

Зовнішні виклики для Спільноти спричинені активізацією терористичної активності радикальних ісламістів, конфліктами на південних кордонах Європи, наслідком чого стала міграційна криза. Масовий, неконтрольований наплив на Європейський континент представників іншої релігії, культури, соціального укладу нині залишається серйозною проблемою для суспільств країн ЄС, загострює суперечності у складному процесі соціалізації мігрантів та біженців. Міграційна криза показала й величезні недоліки у питаннях внутрішньої безпеки в ЄС, неспроможності благополучної Європи запобігати терористичним загрозам, надійно охороняти зовнішні кордони в умовах вільного переміщення у Шенгенській зоні.


Ще одним актуальним питанням для сучасної і майбутньої єдиної Європи є зростаюча конкуренція у глобалізованому світі, наступ нових ринків та економік, до чого європейська Спільнота також виявилася не повністю готовою.

Окрему загрозу становить агресивна Росія. Керівництво у Кремлі прагне дестабілізувати і знищити всі успішні демократичні інтеграційні об’єднання у регіоні, а також окремі країни. Для путінського режиму – це єдиний шлях свого власного виживання при владі, у тому числі за рахунок європейсько оптимістичної України.

ЄВРОПА “РІЗНИХ ШВИДКОСТЕЙ”

Усі ці внутрішні й зовнішні чинники не залишили сумніву в тому, що ліберально-демократичний, але вже неспроможний ефективно діяти Європейський союз потребує реформування. Сигнали і конкретні заяви про це лунають вже відносно давно. Найбільші європейські оптимісти виступають за поглиблення інтеграції до рівня федералізації єдиної Європи, включно зі створенням спільної європейської армії. Євроскептики вбачають інтеграцію лише довкола деяких ключових сфер політики із залишенням основних повноважень національним урядам та парламентам. Цим зловживають маргінальні політичні сили крайніх ідеологій, які продовжують підривну роботу зі знищення Євросоюзу, його цінностей і свобод, що також активно провокується, контролюється і підтримується Росією.


На початку весни Єврокомісія запропонувала на розгляд європейських політичних еліт і широкої громадськості п’ять стратегій розвитку Спільноти до 2025 року. Перший варіант передбачає залишити статус-кво та продовжити нинішню політику без змін. Інший, поміркований план, включає зосередження спільних зусиль лише на обмеженій кількості сфер. Найбільш амбітний сценарій пропонує подальшу – глибшу і швидку інтеграцію.

Серед найбільш впливових та економічно розвинутих членів ЄС, включно з Францією, Німеччиною, Італією, Іспанією, а також країнами Бенілюксу, найбільшої підтримки отримав сценарій так званої Європи “різних швидкостей”. Саме ця стратегія вважається компромісною, що може урахувати інтереси країн з різними амбіціями, бажаннями та можливостями для просування спільного європейського проекту. Йдеться про те, що країни, які хочуть взаємодіяти тісніше і швидше у визначених сферах, можуть іти таким шляхом. Це стосується, насамперед, розвитку Європейського монетарного союзу (єврозона), спільної зовнішньої і безпекової політики (оборонний союз, охорона зовнішніх кордонів, боротьба з тероризмом та неконтрольованою міграцією). Менш амбітним європейцям пропонується взаємодіяти у межах чинних угод про ЄС та залишатися при своїх національних інтересах.


Саме сценарій Європи “різних швидкостей” мав лягти в основу Римської декларації – політичного документу, підписаного 27 лідерами на саміті у Римі 25 березня. Натомість проти такого виміру інтеграції категорично виступили країни Центральної та Східної Європи у форматі “Вишеградської четвірки”. Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина заявили про неухильну рівноправність та однакову відповідальність усіх членів Спільноти перед законодавством ЄС.

РИМСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ: ДВЕРІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ВІДКРИТИМИ

Відтак, компромісний текст Римської декларації на сьогодні окреслив лише загальне бачення майбутнього Євросоюзу в питаннях безпеки європейських громадян, економічного і соціального розвитку, а також місця Спільноти на глобальній світовій арені.

Ми діятимемо разом, різними темпами та інтенсивністю, якщо це буде необхідно, але рухатимемося в одному напрямку, як ми це робили у минулому, у відповідності до угод, та залишатимемо двері відкритими для тих, хто захоче приєднатися пізніше. Євросоюз є нероздільним та неподільним“, – наголошується у документі.


Лідери також вкотре підтвердили, що ЄС залишається відкритим лише для тих європейських країн, які поважають його цінності та віддані їх утверджувати і просувати.

Слід об’єктивно відзначити, що окремо про Україну, ані у виступах лідерів на саміті у Римі, ані у тексті політичної декларації, не згадувалося. ЄС лише підтвердив свою політику підтримки безпеки, демократії, стабільності та економічного добробуту в сусідніх регіонах. І саме такий сильний Євросоюз відповідає національним інтересам України, яка на шляху своєї європейської інтеграції тримає сьогодні лінію фронту захисту свобод і принципів єдиної Європи у протистоянні російській агресії.

Як очікується, у грудні цього року Європейська рада на рівні глав держав та урядів має затвердити більш конкретний політичний документ про стратегію подальшої інтеграції та розвитку Спільноти до 2025 року.

Підписання Римської декларації на даному етапі лише підтвердило бажання, зобов’язання і, що найголовніше, спроможність “двадцяти семи” діяти разом.

Андрій Лавренюк, Брюссель

Джерело:
https://www.ukrinform.ua/rubric-abroad/2200545-evrosouzu-60-rokiv-trivoznij-uvilej-zaradi-majbutnogo.html
Євросоюзу 60 років: тривожний ювілей заради майбутнього
Аналітика 27.03.2017 19:58

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.