Велика російська контрреволюція

Після більшовицького перевороту 7 листопада 1917 року демократичний уряд Керенського розігнали, а за місяць почалася агресія проти УНР

У ніч із 7 на 8 листопада 1917 року — за григоріанським календарем — у Петрограді, тодішній столиці Російської республіки, стався державний переворот. Спираючись на багнети частини солдатів столичного гарнізону, на моряків Балтійського флоту та на групи озброєних робітників, до влади, скинувши тимчасовий уряд Керенського, прийшов інший тимчасовий уряд — Леніна й Троцького. Головним завданням для себе новий уряд поставив початок мирних переговорів країн Антанти з Центральними державами задля якнайшвидшого закінчення світової війни та скликання Всеросійських Установчих зборів, які мали бути обрані в тому-таки листопаді за партійними списками — для ухвалення Конституції, проведення земельної реформи та створення демократичної владної системи федеративної Російської держави.

Читати далі Велика російська контрреволюція

Третій Універсал Центральної Ради: помилка гірша за злочин

Проголошення Третього Універсалу на Софійській площі в Києві. У центрі – Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко. 1917 р.

Рівно сто років тому Українська революція мала можливість піти іншим шляхом, але…

Разом із «круглою» річницею Жовтневої революції не забути б відзначити ще одну дату: рівно 100 років тому в українському контексті сталася подія, що мала надихнути мільйони людей, але її не було реалізовано. 7 листопада 1917-го Центральна Рада проголосила свій Третій Універсал. Втім, це за старим стилем, Універсал і прихід більшовиків до влади в Петрограді, розділяє 13 днів: за юліанським календарем переворот стався 25 жовтня. Тобто документ, прийнятий у відповідь на нього, за новим, тобто нині чинним григоріанським календарем, було оприлюднено вже 20 листопада. Але не випадково, що вони все ж таки зійшлися у свідомості саме сьогодні. Почнемо з того, що військові називають диспозицією. Читати далі Третій Універсал Центральної Ради: помилка гірша за злочин

“Ожилі рептилії”. Як Центральна Рада Жовтневий переворот рятувала

Українські керівники визнали Тимчасовий уряд контрреволюційним і відмовили йому у підтримці

В ніч з 8 на 9 листопада (з 26 на 27 жовтня) 1917-го, після тривалого і бурхливого обговорення новин з Петрограду, Мала Рада ухвалила рішення вважати “недопустимим перехід всієї влади до рук рад робітницьких та солдатських депутатів” та висловилась “проти повстання”. Але явного осуду перевороту не пролунало. Днем раніше, при створенні Комітету захисту революції, як незабаром і у постановах ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду, йшлося про те, що українці не допустять відправлення військ із Києва на допомогу Тимчасовому уряду. Такі дії українців допомогли більшовикам зберегти щойно захоплену владу.

Після досягнутого на початку липня компромісу між УЦР та Тимчасовим урядом їхні подальші відносини не складалися, адже взяті на себе зобов’язання у Петрограді виконувати не збиралися. Ухвалену у серпні 1917-го дискримінаційну “Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні” Центральна Рада ані прийняла, ані відкинула. Незадоволення українців нехтуванням досягнутих раніше домовленостей було незаперечним, але на спротив вони не наважилися. Конфлікт поглиблювався. Читати далі “Ожилі рептилії”. Як Центральна Рада Жовтневий переворот рятувала

Містика і лють. Як у Центральній Раді про суверенність України сперечались

Сто років тому запеклі суперечки точились навколо того, чи може Україна сама вирішувати свою долю

Першого листопада (19 жовтня) втретє за останні десять днів у Центральній Раді стояло руба питання: чи стануть майбутні Українські Установчі Збори суверенними, тобто чи матимуть право визначати долю України, чи постануть лише як один із багатьох краєвих представницьких органів Росії? Інакше кажучи, чи Україна стане суб’єктом федерації чи лише її об’єктом? Дискусії між українськими та неукраїнськими (Бунд, російські есери та меншовики) фракціями УЦР були гарячими, у газетах йшлося про небезпеку “розколоти демократію України”. І лише на розпочатому 1 листопада (19 жовтня) засіданні Малої Ради вдалося досягти згоди.

Читати далі Містика і лють. Як у Центральній Раді про суверенність України сперечались

Польська окупація: факти проти фікцій

Польський міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський вірний собі. У Львові він розвернувся на порозі музею «Тюрма на Лонцького» і пішов геть, бо, бачте, там, крім іншого, йдеться про часи польської окупації Західної України. А повернувшись до Варшави, Ващиковський зробив заяви про те, що в Українській державі історією займаються не так і не ті.

Але політики й політикани — то окрема стаття. Не лише вони формують громадську думку — до цього не меншою мірою залучені й інтелектуали, члени експертного середовища. Тож звернімо увагу на твердження Пьотра Косьцінського, експерта, який прокоментував «Дню» ситуацію, що склалася під час поїздки міністра до Львова, і не тільки її. Читати далі Польська окупація: факти проти фікцій

Як Джордж Оруелл повернувся на Бі-бі-сі 70 років потому

Вчора, 7 листопада 2017, в британській столиці відбулася без перебільшення видатна і знакова подія: біля штаб-квартири Бі-Бі-Сі відкрили пам’ятник Джорджу Орвеллу – письменнику і публіцисту, голос якого став найчутнішим для справді совісної і прогресивної частини людства проти всіх видів тоталітаризму.

Особлива заслуга Джорджа Орвелла полягала в тому, що він одним з перших розгледів і приклав всіх зусиль для розвінчання саме т.зв. “комуністичного”, сталінського тоталітаризму. Як відомо, тодішня “ліва інтелігенція” дуже толерувала “досягнення” першої країни “реального соціалізму” і дуже неохоче відкривала очі на те, що творилося за “залізною завісою”…

Саме тому, видається дуже знаковим те, що відкриття пам’ятника відбулося в день 100-х роковин “октябрьського” перевороту в Петрограді.

Пропонуємо репортаж про це (переклад – schozavtra): Читати далі Як Джордж Оруелл повернувся на Бі-бі-сі 70 років потому

Це була брутальна лоботомія нашої нації

Хрест всім українцям, розстріляним капітаном Матвєєвим у Сандармосі

Прикро, але 80-річчя Сандармоху не отримало належного відгуку в українському суспільстві. У ці скорботні дні ми в принципі продовжували жити звичайним життям.

Тимчасом ідеться про одну з найбільших трагедій в історії нашої нації взагалі. Протягом кількох днів жовтня-листопада 1937 р. в карельському урочищі Сандармох був розстріляний цвіт нашої національної інтелігенції. Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний, усього майже триста видатних українських письменників, митців, науковців.

Це по суті була брутальна лоботомія нашої нації, а ми, на жаль, і досі цього не усвідомлюємо повною мірою і не уявляємо масштабів утрати. Читати далі Це була брутальна лоботомія нашої нації