Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 2)

Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 2)

***

Грудень, 16 1932 (п’ятниця) – Шифрограма Й. Сталіна Ворошилову. Висловив пропозицію щодо термінового скликання пленуму ЦК ВКП(б) для «організації останнього натиску» з метою якнайшвидшого виконання річного плану хлібозаготівель. Скаржився на поганий сон та погане одужання

Грудень, 16 1932 (п’ятниця) – Москва. Телеграма В. Молотова і Й. Сталіна до ЦК КП(б)У. Заборонили обмін звичайного насіння на сортове, тому що обсяги хлібозаготівель на Україні зменшувалися, погрожували «неприємностями» керівникам УСРР

Грудень, 16 1932 (п’ятниця) – Харків. Президія ВУЦВК вивела голову Оріхівського РВК зі складу членів ВУЦВК за «саботування хлібозаготівель»

16 грудня 1932 р. З протоколу засідання Запорізької міськради про репресивні методи хлібозаготівлі в колгоспах Читати далі Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 2)

Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 1)

Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 1)

Грудень, 1 1932 (четвер) – Харків. Директива ЦК ВКП(б), розіслана секретарем ЦК КП(б)У С. Косіором усім обкомам. Пропонувалося затвердити остаточні терміни вивезення хліба з глибинних пунктів України до 15 січня

Грудень, 1 1932 (четвер) – Харків. Протокол засідання Раднаркому УСРР. Постановили скоротити в грудні місяці витрачання пшениці та жита на 19 100 т по лінії централізованого постачання: а) зменшити хлібопостачання міського і сільського населення на 4300 т; б) зняти з постачання кустарів – 300 т; в) зменшити фонд громадського харчування на 15 % – 1300 т; г) зменшити фонд стимулювання сільськогосподарських заготівель – 700 т; д) змінити стандарт помолу пшениці в Донбасі зі встановленням на всіх млинах 85 % помолу – 500 т; е) зарахувати до централізованого плану постачання 5 % відрахування від надходження мірчука з 10 % фонду, наданого в розпорядження обласних організацій, – 2 тис. т; є) застосувати примішки ячменю та кукурудзи 13–15 % – 10 тис. т Читати далі Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 1)

85 років тому почалася найбільша суспільна катастрофа ХХ століття

85 років тому, в холодні, похмурі дні кінця осені – початку зими 1932 року, почала розгортатися у своїй жахливій натуралістичній суті найбільша катастрофа ХХ століття – голодомор 1932-1933 років. Серія статей на цьому сайті – це спроба відтворити атмосферу тих днів, згадати, як це було…

Нижче пропонуємо статтю про один з перших і основоположних актів «правової бази», яку підготувала «робітничо-селянська радянська» влада для організації цього людожерського дійства, – так званий «закон про колоски» (у нього було кілька варіантів народних назв – і «про три колоски», і «про п’ять колосків», а ще закон «сім восьмих», «закон від сьомого-восьмого», указ «7-8»…). А попереду ще були «листи» Сталіна Кагановичу та Молотову, рішення ВКП(б) та КП(б)У, «чорні дошки», накази ГПУ та НКВД, блокада території УРСР, багато інших «практических мер по усилению хлебозаготовок» та інших злочинних дій «першої у світі держави робітників та селян»… Читати далі 85 років тому почалася найбільша суспільна катастрофа ХХ століття

Більшовицька навала

17 грудня 2017 року виповнилося 100 років від початку спротиву більшовицькій агресії у першій російсько-українській війні ХХ століття

Механізми становлення радянської влади в Україні у 1917–1921 роках засвідчують її окупаційний характер

Захопивши під час Жовтневого збройного перевороту владу в Петрограді, Владімір Лєнін та його соратники розпочали боротьбу за контроль над Україною. Їхньою суперницею була Центральна Рада, найорганізованіша на той момент сила, що мала високий авторитет у суспільстві й відкрито виступила проти незаконної узурпації більшовиками влади в Росії. Щоб компрометувати УЦР в очах населення та військ на фронті, більшовики звинувачували її в «контрреволюційності» та «буржуазності», а також використовували апробований у Росії «джентльменський набір» популістських гасел: про мир, землю, фабрики й заводи. Читати далі Більшовицька навала

Одна з мільйонів історій про Голодомор

Історію країни можна краще зрозуміти за історією родин. Я живу на Заході, де Голодомор вважали геноцидом задовго до законодавчого визнання на державному рівні. Я живу на Заході, де Голодомору не було. Схід досі страждає від наслідків винищення своїх кращих – господарів, підприємців, письменників, науковців – українців. Але мої спогади про Голодомор стосуються Центру.

В тридцятих роках минулого сторіччя мій прадід по маминій лінії очолював один із районів Чернігівської області. В сімейних переповідках він рідко герой – суворий, байдужий, завжди зайнятий. Він не надто любить малих; без нього не можна розпочинати вечері, навіть якщо на годиннику північ; він вийшов із глибокого села і назавжди порвав зі своєю родиною. Його фото – усі паспортного формату, зі штампами, у посвідченнях і у формі. Прадід Сергій, начальник, який нікого сильно не любив.

Ми не були знайомі, він помер за років п’ятнадцять до мого народження. Дідусь, його син і повний антипод – ласкавий, надміру добрий і життєлюбний ніколи не зачіпав зі мною серйозних тем далекого минулого. Але звідкись я знала, що прадід сидів у тюрмі. Де, коли і – головне – чому я не з’ясувала за життя мого діда і все могло б і лишитися таємницею чи моторошними сумнівами, якби не одна стара шкіряна папка. Читати далі Одна з мільйонів історій про Голодомор