Скупа хроніка 1933-го: травень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

13/V-33 г.
Из 8/V началась теплая погода всходят все посевы, бураки и рассаду едят жучки и блохи надо дождя но нету. Колгоспы знай сеют наверно будут сеять до Петрова дня. Люди знай мрут из голоду. 12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки так она вечером на радощах в школе танцовала а теперь издохла из голоду как собака.
20/V-33 г.
Ежедневно мрут люди из голоду. Сельсоветом назначена санитарная комисия для уборки трупов и похорон их потому что хоронить тех людей некому так теперь сельсовет выгоняет людей и роют большую яму душ на 10 и тогда зарывают. Много людей взрослых и детей как посмотришь так это живые мертвецы.
31/V-33 г.
Дожди идут все время уже две недели и большие очень полоть уже надо край но невозможно. А люди мрут своим чередом.

http://golodomor.kharkov.ua/diary.php

***

1933 рік. Травень

Травень, 1 1933 (понеділок) – Дніпропетровська облконтора «Торгсин» мала 29 приймальних пунктів срібла, які діяли у 9 районах

Травень, 2 1933 (вівторок) – Село Кантемирівка Чутівського району Київської області. Мешканка села вбила сокирою сусідського хлопчика, розрубала, наварила холодцю для чоловіка, згодом зарізала 12-річну дівчинку

Травень, 3 1933 (середа) – Газета «Вісті» ВУЦВК інформувала про те, що колгоспники України відсвяткували першотравневі дні «ударними темпами, сіяли повною ходою»

Травень, 4 1933 (четвер) – Опубліковано постанову ЦК КП(б)У від 29 квітня 1933 р. «Про роботу колгоспного осередку». Запропоновано скасувати практику масового відрядження уповноважених обкомів, облвиконкомів, РНК, РВК для проведення різних сільгоспкампаній, натомість пропонувалося колгоспним партосередкам проводити роботу серед селян

4 травня 1933 р. Лист жителя с.Нечаївка Черкаського району П.Г.Куліш районній робітничо-селянській інспекції про виселення його з хати та голодування родини

Травень, 5 1933 (п’ятниця) – Постанова Епідемічної комісії при РНК УСРР. Про необхідність боротьби з черевним тифом та іншими інфекціями, а також про заходи щодо ліквідації «висипно-тифозних захворювань» на Донбасі

Травень, 6 1933 (субота) – Постанова ЦК КП(б)У про боротьбу з дитячою безпритульністю. Зазначено, що сільради та РВК і РПК радили відправляти бездоглядних дітей великих міст, у яких спостерігалося значне скупчення дітей, відтак виникла загроза поширення епідемій. Створено урядову комісію для подолання безпритульності, рекомендовано не допускати вивозу безпритульних дітей до міст і залізниць, притягати до відповідальності осіб, які залишають дітей, повертати їх за місцем проживання, «очистити» міста Харків, Київ, Одеса, Дніпропетровськ від жебраків, організувати з них «трудові загони» з обов’язковим направленням на будівництво шляхів, у каменоломні, радгоспи під наглядом «перевірених комендантів»

Не раніше травня 1933 р. Лист Харківському обкому КП/б/У та Харківського облвиконкому про незадовільну організацію продовольчої допомоги дітям та зростання кількості безпритульних дітей на Харківщині

Травень 1933 р. Стаття англійського журналіста Малколма Маґґеріджа “Війна Совєтів проти селян”

Травень 1933 р. Звернення місцевих працівників с. Олександрівна Перша до Балаклійського райвиконкому на Харківщині про продовольчу допомогу в зв’язку з опуханням від голоду людей в колгоспі “Соціалістичні лани”

Травень 1933 р. Заява колгоспника І.Кички до голови сільськогосподарської артілі хутора Малого Заруднянської сільради Роменського району Чернігівської області про допомогу продуктами харчування його пухлій з голоду сім’ї або виключення з артілі

Травень 1933 р. Директивний лист Павлоградського райкому КП(б)У Дніпропетровської області про недоліки у розподілі продовольчої допомоги

Травень 1933 р. Статистичні відомості Смілянської районної інспектури народногосподарського обліку про смертність у районі

Травень, 7 1933 (неділя) – Протягом першої п’ятиденки травня на Київщині було засіяно 220 тис. га всіх ярових культур – 9 % плану

Травень, 8 1933 (понеділок) – Постанова політбюро ЦК ВКП(б) про виділення колгоспам 3300 т позики насінням з обов’язковим її поверненням восени 1933 р., а також 1100 т льононасіння для Київської області

Травень, 8 1933 (понеділок) – Правління артілі «Нове село» Чепільської сільради просило Балаклійський райвиконком Харківської області видати терміново борошна та цукру для дитясел

8 травня – 17 червня 1933 р. Зведені відомості про заяви правлінь артілей, сільрад, комун до Балаклійського райвиконкому Харківської області про надання продовольчої допомоги голодуючим

9 травня 1933 р. Наказ Державного політичного управління УСРР № 208 про незаконні дії Чернігівської обласної інспекції резервів ДПУ УСРР.

Травень, 10 1933 (середа) – Політбюро ЦК ВКП(б) за участю Кагановича, Молотова, Сталіна заборонило трійкам ОДПУ в республіках і областях виконувати вироки про вищу міру покарання – розстріл

11 травня 1933 р. Повідомлення начальника міліції Балаклійського р-ну Харківської обл. про збільшення дитячої безпритульності в умовах масового голоду

Травень, 11 1933 (четвер) – Повідомлення начальника Балаклійської райміліції Харківського облвиконкому про зростання дитячої безпритульності, про «підбір з вулиці» 300 дітей, про поповнення лав безпритульних за рахунок сіл Яковенкове, Борщівка, Бригадирівка, Гусарівка, а також сусіднього Петровського району

Травень, 13 1933 (субота) – Харків. Застрелився письменник М. Хвильовий. Залишилися – вдова Ю. Ульянцева і донька Люба

Травень, 14 1933 (неділя) – Обвинувальний висновок у справі мешканця с. Апполенка Бабанського району Київської області, який зарубав для їжі власну дружину, тому що в «…мене більше не було ніякого хліба, котрий був отриманий в колгоспі на трудодні ще зимою у минулому році»

14 травня 1933 р. З доповідної записки Харківського міського відділу охорони здоров’я про становище хворих та виснажених від голоду дітей

Травень, 14 1933 (неділя) – Харків. Харківський міський відділ охорони здоров’я повiдомляв, що дитбудинки та бараки міста переповнені дітьми «дуже виснаженими, більшість виснажених з них хворіє шлунково-кишковими захворюваннями на ґрунті недостатнього харчування, багато випадків захворювань кором», а смертність дітей становила 30%

14 травня 1933 р. З листа батьків червоноармійця А.С.Міщенка сину про свавілля колгоспного активу с.Руська Поляна Черкаського району та факти людоїдства

Травень, 15 1933 (понеділок) – Обвинувальний висновок про звинувачення в людоїдстві мешканки с. Зеленки Богуславського району Київської області, яка зарізала 7-річну дитину, розрубала на частини труп, зварила м’яса, зняла шкіру з рук, начинила їх вареним м’ясом і продавала в м. Кагарлик ковбасу

Травень, 15 1933 (понеділок) – У Вінницькій області виявлено 400 сіл у 34 районах, охоплених голодом, 26 778 господарств колгоспників та селян-одноосібників, з них 8985 померло

Травень, 16 1933 (вівторок) – Щоденник Д. Заволоки. Зазначено, що в Київській області засіяно 288,7 тис. га селянського клину, а загалом по області 56,1 %, по Україні – 62,2 %

17 травня 1933 р. Доповідна записка Вінницької обласної оздоровчої комісії про голод, смертність та людоїдство в районах області

Травень, 17 1933 (середа) – Доповідна записка Вінницької обласної оздоровчої комісії. Зазначено, що «продтруднощами» охоплено 38 районів, 431 сільрада з населенням 120 903 особи, а станом на 30 квітня 33 райони, 385 сіл, 24 690 господарств, 103 698 осіб. Виокремлено чотири групи районів за рівнем ураження: перша – масовий голод – Калинівка, Немирів, Брацлав, Літин, Вороновиця, Махнівка, Іллінці, Теплик і Липовець; друга – райони, у яких «продтруднощі охопили значну частину сіл» – Жмеринка, Любар, Козятин, Гайсин, Станіславчик, Бердичів, Копайгород, Тульчин, Хмельник, Тростянець; третя – з охопленням незначної кількості сіл – Дзержинськ, Уланів, Чернівці, Чуднів, Тиврів, Джулинка, Янушполь; четверта – з охопленням «незначної кількості господарств в окремих селах» – Держня, Гриців, Полонне, Летичів, Могилів, Вінниця. Повідомляється, що у прикордонному Мурованокуриловецькому районі голодує населення 7 сіл, у Проскурівському – 21 з 57 сільрад, у Славутському – 4 села, у Новоушицькому – 11 сільрад, у Кам’янецькому – 11 сіл

Травень, 18 1933 (четвер) – Кремлівський кабінет Сталіна відвідав П. Постишев. Розмова тривала з 19.25 до 23.00

Травень, 18 1933 (четвер) – Повідомлення генерального консульства Німеччини в Харкові про голод в Україні, велику кількість мертвих людей на вулицях, про заяву М. Хвильового про голод, «банди» безпритульних дітей на вулицях та залізницях

18 травня 1933 р. Донесення таємного інформатора з Харкова до Посольства Німеччини про голод в Україні

Травень, 19 1932 (четвер) – Лист віце-консула Королівства Італії в Харкові Серджіо Граденіго «Становище з продовольством і дорожнеча. Озброєні банди в сільській місцевості». Повідомлялося, що у ресторанах столиці більше місяця до обідів не дають хліба. За кожен кусень потрібно платити окремо 1 крб. 60 коп. На вільному ринку більше не продають сортового хліба, навіть черствого. Немає відходів хліба з їдалень, де можна було вибирати в кошиках по 15 коп. за шматок, ані навіть куснів чорного хліба по 50 коп. за шт. У буфеті Полтавського вокзалу продають хліб, випечений із борошна кукурудзи та інших зернових, приправленого яєчним жовтком, по 12 крб. за кусень 250 г. Черги людей, які чекають за розподілом хліба, стали безкінечними. Жебраки на вулицях більше не хочуть брати грошей, бо не можуть купити хліба. З сіл навколо Києва та Вінниці надходили чутки, що селяни, які раніше повтікали в ліси, згуртувалися у банди та нападають на склади й підрозділи ДПУ. У багатьох місцевостях справжні сутички. Це явище прирівнюють до розбою, який процвітав в Україні в 1920 р.

Травень, 19 1933 (п’ятниця) – Кремлівський кабінет Сталіна відвідав С. Косіор. Розмова тривала з 13.25 до 15.45

Травень, 20 1933 (субота) – В селі Олешня Охтирського району Харківської області чоловік та жінка задушили 8-річну дівчинку, розрізали на шматки, варили та їли м’ясо

Травень, 20 1933 (субота) – Протокол засідання Епідемічної комісії при РНК УСРР. Слухали доповідь про виконання плану боротьби з епідеміями на 1933 рік. Запропоновано придбати хлорпікрин, хлорні ванни, формалін, 2273 машинки для стрижки, 5698 шприців та 89 234 голки, 100 санітарно-бактеріологічних лабораторій

20 травня 1933 р. Листівка із закликом проти радянської влади, хлібозаготівель, комсомолу, які сприяли голодомору

Травень, 21 1933 (неділя) – Обвинувальний висновок у справі про людоїдство мешканки с. Нестерівка Буцького району Київської області, яка зарiзала 6-річного сина та сусідку, м’ясо використовувала для приготування їжі

Травень, 22 1933 (понеділок) – Книга запису смерті Мокиївської сільської ради Чорнухинського району Харківської області. Померла дворічна дівчинка Т. Бутченко від «параліча серця»

Травень, 23 1933 (вівторок) – Політбюро ЦК ВКП(б) виділило додатково для Дніпропетровської області 300 т борошна із союзного резерву

23 травня 1933 р. З наказу Державного політичного управління УСРР № 230 про перебудову роботи на селі.

24 травня 1933 р. Заява правління артілі “Заповіт Леніна” до Балаклійського райвиконкому на Харківщині про відпуск просяного лушпиння для голодуючих колгоспників

Травень, 25 1933 (четвер) – Протокол допиту свідка. Зазначено, що в с. Горошине Оболонського району Харківської області батько зарізав 8-річного сина, тому що «не було зовсім чого їсти», м’ясо «поклав у макітру і тримав в хаті у куточку біля дверей», а «голову, нутрощі і кінцівки ніг та рук відніс вночі і викинув у річку Сулу»

Травень, 25 1933 (четвер) – Доповідна записка завідувача сільськогосподарського віддiлу Вінницького обкому партії секретареві Вінницького обкому партії В. Чернявському про катастрофічний стан сільського населення Бершадського району. Зазначено, що смертність у «благополучному селі» становила у січні–березні 13, у квітні – 19, за 24 дні травня – 26 осіб віком від 20 до 40 років, а в селі Баланівка за січень – 17, квітень – 15, селяни поїдають черепашок, дохлятину, навіть политу керосином, жом, спостерігалися факти людоїдства

Травень, 26 1933 (п’ятниця) – Правління комуни «Червоний Дінець» Байрачанської сільради Балаклійського району Харківської області просило виконком про виділення «яких-небудь культур для повного закінчення посівкампанії, позаяк на сьогодні немає ніяких продуктів для харчування»

Травень, 26 1933 (п’ятниця) – Вовчо-Ярська сільрада інформувала Балаклійський райвиконком про те, що «стаціонари пухлих по нашій сільраді назавтра розпускаються – 180 душ, тому що немає харчування»

26 травня 1933 р. Донесення таємного інформатора з Києва про голод серед німецького населення Волині

27 травня 1933 р. Лист інструктора політвідділу 45-ї стрілецької Волинської дивізії до голови Лебединського райвиконкому, голови РСІ, голови сільськогосподарської артілі “Змагання” с.Малий Вистороп Лебединського району Харківської області про надання негайної продовольчої допомоги сім’ї червоноармійця Н.Є.Коваленка в с.Малий Вистороп Лебединського району Харківської області

27 травня 1933 р. Постанова бюро Улянівського райкому КП/б/У про заборону видачі авансів хлібом колгоспникам до виконання хлібозаготівлі

27 травня 1933 р. Лист помічника командира 23-го артполку до голови Лебединського райвиконкому про надання негайної продовольчої допомоги голодуючій родині червоноармійця В.О.Калити з с.Бишкінь Лебединського району Харківської області

Травень, 28 1933 (неділя) – Правління артілі «Шлях до нового життя» другої Андріївської сільради Балаклійського району просило президію райвиконкому надати продовольчу допомогу, а «харчування – нема змоги прохарчувати довше, як до 15 червня 1933 року»

29 травня 1933 р. Лист С. Косіора та В. Чубаря до Й. Сталіна про необхідність виділення додаткової продовольчої позики окремим областям України

Травень, 29 1933 (понеділок) – Лист секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора та голови РНК УСРР В. Чубаря до секретаря ЦК ВКП(б) Сталіна про надання додаткової продовольчої допомоги «тяжким районам» Одеської, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Вінницької та Київської областей. Зазначено, що у них немає ресурсів

29 травня 1933 р. Постанова РНК СРСР про продовольчу позику Україні

29 травня 1933 р. Постанова бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У у зв’язку з постановою ЦК ВКП(б) про авансування колгоспників області

Травень, 29 1933 (понеділок) – Постанова бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У про особливості авансування колгоспників. Визнано «політичною помилкою» публікацію постанови бюро обкому про авансування колгоспників, яка «…орієнтувала колгоспи на першочергове задоволення споживацьких інтересів колгоспників» і відсувала «інтереси держави на другий план». Зазначено причини невиконання Україною хлібозаготівельного плану: «…розбазарювання хліба під виглядом громадського харчування, неправильна і безпорядна роздача хліба на трудодні, створення всіляких фондів». Скасовано рішення бюро обкому про авансування колгоспників, рекомендовано здійснити швидкий обмолот скошеного хліба та організувати його оперативний вивіз безпосередньо від молотарок на зсипні пункти, «завдати безжалісного удару решткам недобитків класового ворога – петлюрівським і махновським елементам», а також спробам витрачання хліба на громадське харчування, залишити на внутрішні потреби колгоспів не більше 10% фактично намолоченого хліба

Травень, 30 1933 (вівторок) – Лист голови Харківського облвиконкому І. Шелехеса про заходи подолання безпритульності дітей. Зазначається, що протягом травня на вулицях Харкова підібрано 27 754 голодні дитини, десятки трупів, факти смертності зовсім не реєструються органами ЗАГСів районів області, у яких «за останні 3 місяці померло від 450–600 тис. осіб, у багатьох селах виділено спеціальні підводи, які їздять по дворах і підбирають трупи»

Травень, 30 1933 (вівторок) – Постанова політбюро ЦК ВКП(б) про продовольчу позику Україні в розмірі 500 тис. пудів жита

31 травня 1933 р. Витяг із доповідної записки “Голод і українська ситуація” консула Італії в Харкові до міністерства закордонних справ Італії

Травень, 31 1933 (середа) – Повідомлення італійського консула в Харкові до міністерства закордонних справ Італії про масовий голод в Україні, про те, «чому світ залишається байдужим до подібної катастрофи, а міжнародна преса, така наполеглива у вимозі міжнародного осуду Німеччини за її так звані жорсткі переслiдування євреїв, сором’язливо мовчить про це масове вбивство, організоване радянським урядом, де саме євреї відiграють досить широку, якщо не керівну роль». Зазначено, що «нинішнє лихо спричиниться до колонізації України переважно росіянами», яке «змінить її етнографічний характер», а також про перебування 8 тис. голодних дітей у бараках на Холодній Горі в Харкові. Підібраних на вулицях голодних селян вивозили товарними вагонами до сіл – 50–60 км від міста, «бо там ніхто не бачить, як вони конають»


Sergio Gradenigo

Травень, 31 1933 (середа) – Правління комуни «Жовтень» Балаклійського району Харківської області просило райвиконком про надання продовольчої допомоги, бо «запас харчів закінчився, ні на один день не залишилося»

***

Документи свідчать


№92
Лист від Ф. Мащенка братові
19 травня 1933 р.
Копия

Я тоби брат Сергей сообщаю, що я 8.5.33 г. получил вид тебе листа, за який я очень благодарю. Ну теперь я тоби повідомляю о том, що ти своїм письмом мене питав де снаходиться брат Павло: брат Павло знаходиться в нас в артілі рахівником. Тепер Микола в сілі Коноплянці піонер вожатим.

Тепер я тобі пропишу свої новості, які в нас есть, в нас новості такі: за 2 місяця вмерло не меньше як 200 душ колгоспників, тому що в нас великий голод. От нашей самой бригаді вмерли особи такі:
1. Тарануха Н.К., 2. Тарануха В.М., 3. Мащенко СР., 4. Пантелеев И.М., 5. Бондар Т.В., 6. Тарануха О.В., 7. Тарануха Я.М. Оце ті люди, які вже померли, я не включаю сюди жінок та дітей, бо коли всіх писати, то зошита не хвате. Тепер я тобі пропишу як живемо ми. Ми живемо тоже скверно, бо и внас їсти нічого, як доживемо до врожаю, то велике щастя буде, а то не над[…]ны, вже наша сімья пухне з голоду, вот через що я тобі письма і неписав. В Олені ноги вже пухлі, а Свомка так як проживе день, так хорошо, а то і він весь пухлий. Ну писать тобі за матір та за себе вже і не приходиться, бо тобі вже відомо яке наше положення. Я б тобі написав би що лучше так коли тобі Микола написав листа щоб ти склопотав для матері красноармейский паек, то ти прислав своїм письмо и виговор Іосипу закотив що він тобі так написав, ну я тобі прописав все.

Подпись
Ф.Мащенко

Державний архів Луганської області, ф. П-6, оп. 1,спр. 62, арк. 66.

№132
З публікації Старобільської газети “Степова комуна”
13 травня 1933 р.

Сівбу ранніх закінчили
Райпарткомові – тов .Шулькевічу, Райвиконкомові – тов. Сердюку,
Райпрофраді – тов. Кузьміну, Редакції “Степова Комуна”

РАПОРТ

Розгорнувши соціалістичне змагання та вдарництво в бригадах, на основі рішень ЦК про роботу колгоспних осередків “Зоря” і “Вперед”, колгоспники вперто боролись за ущільнені строки сівби й гарну якість роботи. Настановлення т. Сталіна в його доповідях “Про роботу на селі” та виступ на з’їзді колгоспників-ударників були в роботі по сівбі в нашому колгоспі програмою дій.

Кожний день і час ми пам’ятали про відозву з’їзду колгоспників-ударників, що мати гарний врожай залежить від нас самих.

Ми розбили куркульські нашіптування про так звану “мокру погоду” і сіяли, не зважаючи ні на що.

За проводом партії Леніна ми перемогли – 9 травня увечері закінчили сівбу ранніх культур. Замість плянових 99 га засіяли 100 га.

Перевищили план сівби пшениці. Замість 61 га засіяла 65,63 га. Почали сіяти пшеницею зустрічних ще 8 га.

Перемогу вирішили живі люди – наші ударники: Бригадир нашої бригади Гончаров Гордій, колгоспники – Крамарев Ів., Заготський, Дубовий П., бригадир другої бригади – Волошин С., колгоспники – Дубовий Є., Дубовий К., Черниченко С, Дубовий Ів.

Ударники-колгоспники Заготський А., Крамарев М., Дубовий Г., Дубовий М. сіяли своїми власними коровами.
Увесь посів комісія прийняла й визнала високу якість роботи. Переключаємось на сівбу пізніх культур.

Секретар партосередку Ружа
Голови сільради Черниченко
Голова колгоспу Заготський

// Степова комуна. – 1933. – 13 травня. С. 1.

№45
З ЛИСТА БАТЬКІВ ЧЕРВОНОАРМІЙЦЯ А. С. МІТЕНКА СИНУ
ПРО СВАВІЛЛЯ КОЛГОСПНОГО АКТИВУ с. РУСЬКА ПОЛЯНА ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОНУ ТА ФАКТИ ЛЮДОЇДСТВА
14 травня 1933 р.

1933 года 14 мая письмо написано от твоей матери, а также и отца своему дорогому сыну Андрею Семеновичу.

В первых строках нашего письма уведомляем тебя, что мы пока еще живы… Бьем тебе все низкий поклон и желаем тебе всего хорошего в жизни… Теперь спрашиваем, чего ты нам не пишешь, или тебя там нет? Может быть, переехал в другое место.

Теперь сообщаю, что тебя от нас отписали и записали в колхоз, как одна семья – ты, Христя и Николай. Они хитро сделали, у тебя нет ни огорода, ничего, а продналог налагается на нас.

Прошу тебя, сын, если можно, то побеспокойся, чтобы на нас продналог не накладывали. Сообщаю тебе, что огородов нам дали 2. Один мы вспахали, другой нет, главное в том, что мы не имеем, что засеять. Поэтому я решила поговорить с Христей, чтобы второй огород засеять вдвоем, если она захочет. Если можно, то добейся, почему тебя от меня открепили, ибо это с целью в колхозе делают, ты напиши им письмо, чтобы они открепили тебя от меня для того, чтобы налог с тебя не брать, так как нечего, ибо у тебя ничего нет. Побеспокойся и дай знать поскорее.

Сообщаем тебе, что у нас следующие жуткие новости ходят по улице, Яхремиха съела Яхрема и двоих детей, не успела все поесть, ибо обнаружили и пошли вытрусили половину Яхрема и одного ребенка, одного ребенка она уже съела совсем. Ее арестовали и уже нет. Наверное, расстреляли, дом разрушили. Отец теперь около Хтедоськи в Белозерье, паек которой есть-есть, а денег не получают…

Мы только от того и живем, что ожидаем, пока тетка пришлет посылку. В остальном, как дальше-будем писать, не знаю, вряд ли придется увидеться. Сообщаю тебе, что у нас люди сильно умирают, совсем мало осталось. До весны, т.е. до урожая, вероятно, никто в живых не останется. Еще прошу тебя, мой дорогой сын, чтобы ты побеспокоился и выслал мне документ.

[підпис]

Державний архів Черкаської області, ф. Р-143, on. 1, спр. 36, арк. 40. Оригінал. Рукопис.

№47
ЛИСТІВКА ІЗ ЗАКЛИКОМ ПРОТИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ, ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ, КОМСОМОЛУ, ЯКІ СПРИЯЛИ ГОЛОДОМОРУ*
20 травня 1933 р.

Товарищи всіх колгоспів, відгукнитесь на цей палкий заклик, що я Вас закликаю. Товарищи голодні, пухлі, доки Ви терпітиме це знущання. Треба повстати, комори з хлібом відбити, хліб забрати, поїсти, йти у світ правди шукати, й пухлі кайдани з ніг і морд скідати. Всім людям розказувати тим, що не в колгоспах, що керують пани, що це вони знущаються з нас. У світі більшого знущання нема, як совітська політика, [яка] всей люд довела. Пам’ятайте, що цих листів у нас багато та до жнив дожидаємо, а там розповсюдемо, щоб коли буде хліб, то треба дбати не про хлібозаготівлю, а про свою власну жизнь, щоб той, хто робе, той б й поїв, а не той, що в городах в холодку сидів, а робили ми, крестьяне-колгоспники. Щоб це зробити, треба актив комсомола розбити, тоді тільки це буде, коли в нас комсомола не буде. Нехай буде в нас всей люд одинак, тоді тільки будемо ми всі в одній сім’ї. Ви ще молоді, сядьте, подумайте, які Ви дурні, народ притесняете і разом з народом з голоду вмираєте, в одній ямі лягаєте. Покіньте це, діти, Ви ще молоді, та ще розпитайте, як жили в світі старі. Дурний комсомол з голоду вмирає, а буржуї яйця їдять й Вашою кров’ю запивають. Вставайте всі, прокидайтесь, в одну сім’ю весь люд собірайся.

Державний архів Черкаської області, ф. Р-5625, on.1, спр. 5305, арк. 28. Оригінал. Рукопис.

* Листівка була розповсюджена у с Каврай-П Гельм’язівського району Я.П. Резником. Обвинувальний висновок див. док № 53.

№ 380
ЗАЯВА ПРАВЛІННЯ АРТІЛІ “ЗАПОВІТ ЛЕНІНА” ДО БАЛАКЛІЙСЬКОГО РАЙВИКОНКОМУ НА ХАРКІВЩИНІ
ПРО ВІДПУСК ПРОСЯНОГО ЛУШПИННЯ ДЛЯ ГОЛОДУЮЧИХ КОЛГОСПНИКІВ
24 травня 1933 р.

До Балаклійського РВКу
Від правління артілі “Заповіт Леніна” Залиманської сільради

Заява

Цим прохаємо Вас відпустити просяної шелухи для харчування колгоспникам в час прополочної кампанії центнерів 20, так як ми маємо велику нужду в харчуванні. Прохаємо не відмовити.

Правління

Держархів Харківської області, ф. Р.-2762, оп. 1, спр. 421, арк. 60. Оригінал.

http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/Fam-Pyrig-1933.php#nom-226
№ 226
ЛИСТ СЕКРЕТАРЯ ЦК КП(б)У С. В. КОСІОРА ТА ГОЛОВИ РАДНАРКОМУ УСРР В. Я. ЧУБАРЯ СЕКРЕТАРЮ ЦК ВКП(б) Й. В. СТАЛІНУ
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВИДІЛЕННЯ ДОДАТКОВОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПОЗИКИ ОКРЕМИМ ОБЛАСТЯМ УСРР

29 травня 1933 р.

Особенно тяжелое продовольственное положение, создающееся в июне месяце, безусловно требует оказания дополнительной продовольственной помощи не только Одесской, Днепропетровской, Донецкой, но и Харьковской, Винницкой и Киевской областям. Харьковская область имеет около 20 особенно тяжелых районов, которым необходимо обязательно помочь, а ресурсов уже нет, в Винницкой области обнаружилось довольно тяжелое положение в значительном количестве сел пограничных районов, положение которых не было учтено при распределении выданной раньше продссуды. Оказать помощь погранполосе, безусловно, необходимо. Надо также дополнительно помочь ряду наиболее тяжелых районов Киевщины. Кроме того, необходимо учесть в этих свекловичных областях дополнительной нужды для свеклы, особенно для борьбы с вредителями.

Поэтому просим дать дополнительную продссуду следующим областям:
Винницкой 150 тыс. пудов
Киевской 150 тыс. пудов
Харькову 200 тыс. пудов
Чернигову 30 тыс. пудов

С. Косиор
В. Чубарь

ПА IІП при ЦК Компартії України. Ф. 1. Оп. I. Спр. 2190. Арк. 113.

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1933(05)31.usrr.php
Службова записка (№474/106) італійського консула Градениґо з Харкова урядові Італії
(31 травня 1933 р.)

Голод і далі так страшно знищує людей, що залишається зовсім незрозумілим, як світ може залишатися байдужим до такої катастрофи, й як інтернаціональна преса, яка так активно закликає до міжнароднього осуду Німеччини, винної в т.зв. „Страшних переслідуваннях євреїв”, особливо мовчить про цю бійню, зорганізовану від радянського уряду, в якому самі євреї грають велику, хоча й не першу ролю.

Насправді ж немає сумніву:

що цей голод походить зі свідомо організованого неврожаю, „щоб провчити селянина”;

що жадного єврея нема серед загиблих у себе вдома, і що навпаки, всі вони добре вгодовані під братським крилом ГПУ.

„Етнографічний матеріял” буде змінено, цинічно сказав один єврей, „велика риба” місцевого ГПУ.

Сьогодні можна передбачати смерть цього „етнографічного матеріялу”; він має бути знищеним. Хоч яким страшним і неймовірним здавалося б це передбачіння, його все ж таки треба вважати реальним і в стадії здійснення.

Уряд Москви дійсно завчасно підготував за допомогою жорстоких реквізицій (про які я неодноразово посилав звіти), не неврожай – це було б м’яко сказано, – а повну відсутність хоч якихось засобів існувати в українських селах, на Кубані, на середній Волзі.

Три постулати можуть бути в основі такої політики:

пасивний опір селянина проти колективного господарства;

переконання, що неможливо привести цей „етнографічний матеріял” до зразка дійсного комуніста;

ясно усвідомлена потреба одержавлювати землі, на яких українська свідомість пробуджується з небезпекою майбутніх можливих політичних ускладнень, і де, щоб зміцнювати імперію, було б ліпше, щоб людність жила, здебільшого російська.

Перший постулат випливає з рішення уряду, що підтверджують багато членів партії.

Метою третього рішення, безсумнівно, була, жертвуючи 10–15 мільйонами осіб, ліквідація української проблеми впродовж кількох місяців. Нехай ця цифра не здається перебільшеною. Я думаю, що її перевершать, і що її, напевно, вже досягли. Це велике нещастя, яке косить мільйони осіб і знищує дітей усього народу, вражає насправді тільки Україну, Кубань і Середню Волгу. Професіонали, гідні всілякої довіри, які мали можливість проїхати по инших частинах території, одностайно заявляють, що катастрофа обмежена винятково Україною, Кубанню й середньою Волгою.

„Катастрофа починається за Курськом”, – сказав письменник Андреєв, який приїхав кілька днів тому з Москви…

Вважаю потрібним подати ще один епізодичний образ ситуації:

Товариш Френкель, член „Колегії” ГПУ, зізнався одному відомому мені чоловікові, що в Харкові щоночі забирають до 200 трупів, померлих на вулиці з голоду. Зі своєї сторони можу засвідчити, що сам бачив після опівночі, як перед консульством приїздили вантажні автомобілі з 10–15 трупами…

На ринку вранці 21 травня померлих поскидали, як купу ганчірок, у болото, в гній уздовж паркана, який відокремлює майдан од річки. Їх було близько 30. Вранці 23-го я нарахував їх уже 51. Одна дитина смоктала молоко з грудей мертвої матері. На тій же Пушкінській вулиці за кілька метрів од консульства одна селянка була ввесь день із двома дітьми, присівши на сходинки, як і десятки инших мам, котрі були одні вище, инші – нижче по тій же дорозі. Вона тримала просту коробку, в яку час од часу хтось кидав копійку. Ввечері одним рухом відсунула від себе обох дітей і, піднявшись, кинулася під трамвай, який мчався на повній швидкості. Через пів години я бачив двірника, що підмітав кишки нещасної. Двоє дітей все ще стояли там і дивилися…

Близько опівночі починають перевозити їх вантажними автомобілями до Північно-Донецької крамної станції. Туди забирають і дітей… Тих, котрі не опухли й, можна думати, ще виживуть, посилають у бараки „Холодної гори”, де в будках, на сіні, помирає приблизно 8000 душ, і то переважно були діти.

Опухлих вивозять крамним потягом у поля й залишають їх за 50–60 км од міста, щоб ніхто не бачив, як вони там помирають… Часто буває, що потяг одправляють за кілька днів після того, як його наповнюють і замикають. Кілька днів тому один залізничник, проходячи повз один із таких вагонів, почув крик. Підійшов і почув одного нещасного, який із середини молив, щоб його врятували від смороду трупів, що ставав нестерпним. Коли відкрили вагон, то побачили, що він єдиний залишився в живих. Тоді його витягли й перенесли помирати в инший вагон, де ще були живі ті, котрих там замкнули.

Коли приїжджають на місце поховання, то викопують великі ями й витягають з вагонів усіх мертвих. Не звертають особливої уваги на дріб’язки, й часто можна бачити, як викинутий у яму оживає й перевертається в останніх проявах життя. Робота копачів при цьому не переривається і далі викидають трупи.

Ці деталі я одержав од санітарів і можу гарантувати їхню правдивість.

В селі Гарове, яке за 50 км. од Харкова, з 1300 жителів сьогодні можна налічити тільки 200.

У в’язниці „Холодна гора” в середньому вмирає 30 чоловік на день.

Околиці Полтави постраждали здається ще більше, ніж Харкова. В Полтаві навіть лікарі починають пухнути від недоїдання.

З Сум один комсомолець пише своїй дівчині в Харків, що там батьки вбивають своїх молодших дітей і їх поїдають…

Наприкінці згадаю про самогубство генерала ГПУ Бродського, який 18-го числа цього місяця, повернувшись із інспекційної поїздки по селах, після моторошної сцени з Балицьким, під час якої генерал кричав, що це не комунізм, а „жах”, і що йому вже досить цих інспектувань, і що він нікуди більше не поїде наводити „порядки”, (здається, провести якесь утихомирення), – пустив собі кулю в лоба…

І наприкінці: одна людина – „велика риба” місцевого уряду й партії, імени якої мені не вдалося встановити, – збожеволіла, поінспектувавши села. На нього змушені були надягти втихомирювальну сорочку. Він теж кричав благим матом: „Це не комунізм, це катування!”

Закінчую: теперішнє нещастя призведе до колонізації України, переважно російської. Воно змінить її етнічний характер. І, може бути, в дуже близькому майбутньому не можна буде більше говорити про Україну, про українську проблему, бо Україна насправді стане російською країною.

З глибокою повагою
(Королівський) консул
(підпис) Градениґо.

За матеріалами веб-ресурсів:
http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/index.php?1933-05

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.