УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ І РОСІЙСЬКА СВІДОМІСТЬ

Митрополит Олександр Драбинко

Російська церковна свідомість не готова прийняти автокефалію Української Церкви. Демонструючи готовність йти у цьому питанні «до кінця» — аж до переривання молитовного спілкування з Константинополем. «Страшно навіть уявити, що може статися, якщо сценарій надання автокефалії українським розкольникам буде реалізований на практиці. (…) Розкол у світовому православ’ї, який стане неминучим наслідком цього невірного кроку, можна порівняти тільки з розділенням між Сходом і Заходом 1054 року. Якщо таке трапиться, православну єдність буде поховано». Ні, ці слова належать не протоієрею Всеволоду Чапліну — лідеру російських православних фундаменталістів. Це цитата з виступу «міністра закордонних справ» РПЦ митрополита Іларіона (Алфеєва). Одного з найвідоміших інтелектуалів у Російській Церкві, автора багатьох книг, які свідчать про їх автора як про талановитого богослова та історика Церкви. Читати далі УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ І РОСІЙСЬКА СВІДОМІСТЬ

Україна від Сяну до Дону: унікальна карта поширення української мови 1871 року

В Інституті української мови НАН України зберігається унікальна мапа, датована XIX ст., яка вказує на те, що українці зі своєю рідною мовою займали території, значно більші за сучасні державні кордони. Яка цінність цих даних, про мову, як інструмент політичних спекуляцій та територіальних зазіхань, про «мовний закон Колесніченка-Ківалова» «Вголос» поспілкувався з директором інституту, мовознавцем, професором Павлом Гриценком.

Павле Юхимовичу, розкажіть, що це за така карта, яка демонструє, що україномовне населення насправді займало значно ширшу територію, аніж сучасна Україна? Читати далі Україна від Сяну до Дону: унікальна карта поширення української мови 1871 року

Генадь Побережний: “Є три речі, які відрізняють концепцію Лемкіна від Конвенції ООН про геноцид…”

З Конвенції ООН було викреслено питання про геноцид як колоніальний злочин

Професор Генадь Побережний про дві важливі речі: про геноцид в європейському і не лише європейському суспільстві у ХХ столітті та про трансформацію авторитарних режимів у режими демократичні

“Геноцид” – це термін, який дуже часто використовується в нашій мові, причому доречно і недоречно. Очевидно, ми говоримо про Голодомор як геноцид, і дуже багато країн визнають Голодомор геноцидом. Про геноцид говорять, коли наводять приклади Холокосту або винищення вірмен. Кримські татари називають геноцидом трагедію їхнього виселення, коли більша половина народу загинула. А часом геноцидом називають і зовсім інші явища в суспільстві, особливо політики-популісти, які люблять говорити або про тарифний геноцид, або ж про ще якісь геноциди. Читати далі Генадь Побережний: “Є три речі, які відрізняють концепцію Лемкіна від Конвенції ООН про геноцид…”