Мурашко. II. На каруселі, додому

Завершуємо розповідь про художника Олександра Мурашка в рамках мультимедійного циклового проекту “КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ”

Після мистецького тріумфу в Мюнхені багато що Олександр Мурашко міг собі дозволити. У 1909 р. Київське художнє училище, підпорядковане Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, запросило митця очолити одну з майстерень живопису. На жаль, у тому навчальному закладі й досі плекали казенні програми давно померлого класицизму, і навіть така енергійна особистість, як Олександр Олександрович, не розтермосила училище від мертвого сну. Наприкінці третього року викладання знаний маляр залишив солодку посаду, як суцільно вільний художник. Читати далі Мурашко. II. На каруселі, додому

«Бандура прислужилася українській нації більше, ніж шабля», — були переконані учні Гната Хоткевича

80 років тому, 8 жовтня 1938-го, за вироком “особой тройки” НКВД розстріляли Гната Хоткевича

Ловко грає, аби ще й очі вийняти, то був би знатний кобзар“, — казали сліпі співці, почувши гру на бандурі молодого Гната Хоткевича.

Він народився у Харкові, в родині кухаря та наймички. Родина купця Михайлова, у якого служили батьки, щоліта виїздила в село Деркачі під Харковом. Брали й Гната. Там сліпий “дядько Павло із Деркачів” став його першим учителем гри на бандурі. Хоткевич-молодший блискуче закінчує реальне училище і вступає до Харківського технологічного інституту. Його дипломний проект був, як він сам казав, “непоганий: 4-циліндровий паротяг власної системи; не знаю, як поставити його на рельси — чи пішов би, але на папері виглядав імпозантно”. За участь у студентських виступах 1899-го його на рік відраховують з інституту. Тоді він “бандуру під руку й — у Київ, до Лисенка“. Читати далі «Бандура прислужилася українській нації більше, ніж шабля», — були переконані учні Гната Хоткевича