Після надання Томосу в Україні почнуться найскладніші процеси

УПЦ МП залишиться як складова п’ятої колони. І боротьба тут буде дуже і дуже напруженою

Москва буде йти ва-банк: нас чекає рік дуже небезпечних подій

По-перше, Росія зараз сконцентрувалася на тому, щоб з використанням усіх інструментів домогтися не просто повернення України до попереднього стану, як було до Януковича, а повної капітуляції України, повного підпорядкування її Москві. І церковне питання – це одна зі складових цієї стратегії і тактики.

На це все далеко не завжди зважають і це далеко не завжди розуміють українські політики і прості громадяни, але нас чекає рік абсолютно безумного тиску і дуже небезпечних подій. І Москва буде йти ва-банк у відносинах і з Заходом, мається на увазі політичним, і з Константинополем, і з іншими православними церквами, власне кажучи, з усім.

Приборкання України – це справа виживання режиму Путіна, “русского мира” і відповідно цієї новітньої російської імперії, яка, перепрошую за банальність, претендує на роль одного зі світових лідерів, не маючи за собою реальної економічної потуги, не маючи за собою відповідної кількості і якості населення. Без України, а це означає і без українських вірян, які роблять російську церкву такою чисельною і потужною, першою у світі за чисельністю, реалізація всіх цих планів неможлива.

А надання відповідного Томосу Константинополем Українській православній автокефальній церкві руйнує надзвичайно важливу складову цих планів – це удар під дих. І тому вони готові навіть на розрив зі світовим православ’ям.

Де їх підтримають? Скажімо, сербська церква підтримає, можливо ще якісь церкви.

Все одно, єдність світового православ’я ефемерна. Якщо відбудеться цей розрив, то це буде тільки одна зі складових протистояння російській агресії. Бо церква в Росії – це чисто державний інструмент, інструмент державно-агресивної політики. Нагадаю, що нинішній московський патріархат створений Сталіним під час Другої світової війни. Це не є власне російська православна церква, як щось автономне, незалежне і органічне. Це інструмент Кремля був і залишається.

Так що руйнація єдності світового православ’я може бути цілком реальною перспективою. І тут остерігатися треба не цього розриву, а тих специфічних засобів впливу з боку Москви, які можуть бути вчинені проти предстоятеля Константинопольського патріархату і інших церковних ієрархій, які не схиляють голову перед Москвою. А те, що Москва не зупиниться при потребі перед найбільш крайніми засобами – це історія за останні століття діяльності Кремля, Луб’янки і всього іншого.

Боротьба буде дуже напруженою: УПЦ МП залишиться п’ятою колоною

Найперше. Якщо взагалі глянути в історичній перспективі, то причому тут Московський патріархат до української території? Територія нинішньої України власне була історично канонічною територією Константинополя Вселенського патріархату.

На території нинішньої України в підпорядкуванні Константинополя була Київська митрополія, була Галицька митрополія, була так звана Проїлавська митрополія – це нинішній південь Бессарабії, Одещина. І на території Криму була митрополія, яку називали Готською або Готвейсько-Кафальською, теж в підпорядкуванні Константинопольського патріархату.

Всі ці митрополії, їхні території були приєднані до Москви чи шляхом підкупу Константинополя, чи просто шляхом загарбання і силового примусу. Це дуже важливо.

Друге. Відомий диякон Андрій Кураєв, який зараз в Московському патріархаті є опозиціонером, заявив коли МП пішов на недружні кроки щодо Константинополя: “Поздравляю, мы теперь раскольники“.

Тобто розкол світового православ’я йде з Москви. Ще російські імператори намагалися зайняти Константинополь і Стамбул з тим, щоб це була третя столиця Святої Русі, тобто Російської імперії, і таким чином Вселенський патріархат – світове православ’я – підпорядковувалось би напряму їм.

Були такі намагання за часів Петра I, Катерини II, за часів Миколая I (так звана Кримська війна, це було її головним мотивом) і так далі аж до Першої світової війни, куди Російська імперія теж влізла з метою поставити “хрест на Софію” – підпорядкувати собі Константинополь.

І нарешті Сталін не приховував свого бажання захопити Константинополь і приєднати його до СРСР. Навіть готувався до цього, але у американців з’явилася атомна бомба, і він змушений був спинитися.

Тепер Москва не може діяти такими відвертими силовими методами. Вона просто розколює світове православ’я.

Третє. Позиція верхівки Української православної церкви Московського патріархату (тому що на низах можуть бути зовсім інші настрої) засвідчує, що це не українська і не православна церква, ба більше – це не церква, це інструмент. Вона залишається тим же інструментом, який створив Сталін, інструментом закріплення імперського панування. Все інше – це похідне.

Після надання Томосу в Україні почнуться найскладніші процеси. Звичайно УПЦ МП залишиться як складова п’ятої колони. І звичайно боротьба тут буде дуже і дуже напруженою.

А що стосується Лаври, що Київської, що Почаївської, то не Москва їх створювала і не Москва їх споруджувала. Власне кажучи, ще в 1992 році треба було припинити те абсолютно незаконне розпорядження цими Лаврами з боку Московського патріархату, але суспільство не було ще до того готове.

Сергій Грабовський

За матеріалами:

https://www.obozrevatel.com/politics/moskva-bude-jti-va-bank-nas-chekae-rik-duzhe-nebezpechnih-podij.htm
Москва буде йти ва-банк: нас чекає рік дуже небезпечних подій
10.09.2018, 15:45

https://www.obozrevatel.com/society/upts-mp-ne-tserkva-tse-instrument-yakij-stvoriv-stalin.htm
Боротьба буде дуже напруженою: УПЦ МП залишиться п’ятою колоною
26.09.2018, 14:34

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.