Архів категорії: Культура

«Українське диво»

150502_litrv

Трохи позитиву від письменника-спостерігача

У сьогоднішній, справді нелегкий час, коли країна і народ проходять через випробування війною і кризою, чи не кожна жива людська душа прагне хоча б краплі позитиву, надії, звичайних добрих, приємних вражень та вістей. І часом таки знаходить їх у повсякденному житті.

Мандруючи останнім часом рідним краєм, із подивом спостерігаєш, як швидко змінюється молоде покоління — студенти і школярі; як вони дорослішають, доростають до зрілих поглядів і вчинків, до серйозних орієнтирів та серйозної (і зрілої ж) культури. І під акомпанемент плачів-нарікань про бездіяльність державних, офіційних культурницьких інституцій раптом зауважуєш, що цікаві, змістовні культурні події таки відбуваються, й то дедалі частіше та інтенсивніше. А що найприємніше — відбувається це не в Києві чи інших мегаполісах, яким ніби давно призначено бути осередками культурного життя, а в містах невеликих, віддалених від людних, гамірних шляхів та перехресть.
150502_litrv1 Читати далі «Українське диво»

Обережно, різдвяні міфологеми «русского мира»!

1231_d_moroz
В Україні 24 і 25 грудня щороку – у більшому чи меншому масштабі – на всі усюди вже традиційно звучить словосполучення «католицьке Різдво». Мовляв, зараз народження Спасителя відзначають католики (інколи додають – «і протестанти»; добре, хоч згадують, що є на світі і такі християни), а 7 січня Різдво відзначають православні.

Насправді ніякого «католицького Різдва» не існує й існувати не може. Річ у тому, що «цивільний» світ послуговується григоріанським календарем (його запровадив Римський Папа Григорій XIII), так само як і переважна більшість Церков (їх перехід на цей календар розпочався 1582 року), натомість менша частина християн дотримується юліанського календаря, що не вповні узгоджується з астрономічним часом (поволі набігло вже понад 13 діб відставання цього календаря від астрономічного часу). Користуються цим календарем і майже всі протестанти. До речі, до 221 року день народження Христа пов’язували з 25 березня – як із днем початку весни. А у 221 році Секстус Юліус Афріканус назвав саме 25 грудня Днем народження Ісуса Христа, оскільки було вирахувано, що між днем Благовіщення і Різдвом саме цього дня минає 9 місяців. Тоді ще єдина Церква прийняла його аргументацію, тож невдовзі матимемо 1800 років цій традиції.
Читати далі Обережно, різдвяні міфологеми «русского мира»!

Українську стрічку визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів

0801_man_with_a_camera1
Стрічка “Людина з кіноапаратом” (1929) Дзиґи Вертова посіла першу сходинку найавторитетнішого кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI).

Видавець найстарішого та найавторитетнішого кіножурналу Sight & Sound, оприлюднив результати голосування за найвизначніший документальний фільм всіх часів.

З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку.

Про це у п’ятницю повідомляє Національний центр Олександра Довженка.
Читати далі Українську стрічку визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів

Оксана Забужко: Про поневолений розум України і непочутий голос Донбасу

0710_Holoborodko_1
Василь Голобородько

***
(Відкритий лист до Українського ПЕН-Центру)

Шановний пане Президенте*, шановні колеґи,

скандальний заклик від ПЕН-центру Словенії «просити Росію вреґулювати український конфлікт», якщо розглядати його «в пакеті» з іншими численними сьогоднішніми актами пропутінського тиску на Україну з «західного фронту», незаперечно потверджує: попри очевидний провал сценарію «поділу України», Кремль зовсім не збирається капітулювати, і «проект Новоросія», наразі зірваний ціною непомірних жертв і страждань українського народу, всього лиш тимчасово «відкладається», до кращих для Кремля часів. Які, можна не сумніватись, не забаряться, якщо українці не почнуть врешті переходити до кроків «на випередження».

У зв’язку з чим хочу внести на ваш розгляд пропозицію, яка давно назріла і «висить у повітрі», – а нині, на мій погляд, могла б стати з нашого боку саме таким кроком.
Читати далі Оксана Забужко: Про поневолений розум України і непочутий голос Донбасу