Архів категорії: Думки з приводу

Малоросійський демарш на «Русском соборе» Або Про виступ «своего в Москве и Петербурге» Петра Толочка в Кремлі

Збіговисько російських шовіністів під назвою «Всемирный русский народный собор», яке відбулося минулого тижня в Кремлі, не обійшлося без пишномовного виступу малороса.

Я не хочу нікого образити — цей персонаж сам вважає себе належним до племені малоросів, відданих «великій Росії». А разом із тим він фігурував на цьому збіговиську як академік Національної академії наук України, почесний директор Інституту археології НАНУ і виступав начебто від імені мільйонів однодумців із України. Йдеться про Петра Толочка, в минулому знаного археолога, а водночас — одного з гонителів визначного українського ученого Михайла Брайчевського.

Ось деякі ключові положення виступу Толочка мовою оригіналу. Читати далі Малоросійський демарш на «Русском соборе» Або Про виступ «своего в Москве и Петербурге» Петра Толочка в Кремлі

Краще мати мудру історичну політику пам’яті, ніж неконтрольоване безпам’ятство

Меморіал у Долині Загиблих

Іспанія завершує період “амнезії минулого”. Який урок для України й Польщі?

Іспанія закінчує етап політики так званої “історичної амнезії”. Вона полягала в тому, що після падіння режиму диктатора Франсіско Франко, котрий правив чотири десятиліття, іспанці чергові чотири десятиліття мовчали публічно про минуле.

У серпні Мадрид розпочав монументальні зміни головного місцевого “Леніна” – Меморіалу в “Долині полеглих” з могилою диктатора (ісп. Valle de los Caidos). Меморіал будували каторжани-республіканці, яких Франко переміг у війні. Читати далі Краще мати мудру історичну політику пам’яті, ніж неконтрольоване безпам’ятство

…І той, хто вирішив стати рабом або емігрантом, повинен хоча б не заважати вільним людям будувати свою країну

Віталій Портников: Україна може існувати або в протистоянні Росії, або у її складі. Ніякого іншого шляху для відновлення територіальної цілісності України, крім системної роботи по послабленню Росії, не існує

Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков підкреслив, що консультації, які провів у Москві радник президента США Джон Болтон, не привели до порозуміння з українського питання.

“Наші позиції з американцями кардинально розходяться з безлічі питань. І я не відчуваю, що в цій сфері є якесь зближення чи основа для якогось поступового поглиблення взаєморозуміння. Це, швидше, негативний момент”, – зазначив Рябков.

Ця проста констатація факту ще раз нагадує про просту істину: Москва і Вашингтон не можуть досягти згоди щодо українського питання, тому що дотримуються діаметрально протилежних позицій. Читати далі …І той, хто вирішив стати рабом або емігрантом, повинен хоча б не заважати вільним людям будувати свою країну

Путін даремно чекає на наступного президента України

Мішень у вигляді портрета президента Росії Володимира Путіна в розпал війни України з Росією. Стрільбище у Львові, 31 серпня 2014 року (ілюстраційне фото)

Під час свого виступу на Валдайському дискусійному клубі президент Росії Володимир Путін заявив, що про якусь нормалізацію відносин з Україною може йти мова тільки вже з наступною українською владою після закінчення виборчого циклу 2019 року. Отже, із чинним українським президентом Петром Порошенком Путін ні про що ані розмовляти, ані домовлятися не збирається – і це слід знати всім, хто цікавиться, чи вдасться розв’язати конфлікт на Донбасі, ввести миротворців і навіть зібрати «нормандський» саміт. Читати далі Путін даремно чекає на наступного президента України

Одномірні уявлення про норми демократії, як засвідчує досвід історії, часто-густо не спрацьовують

Після наших попередніх спільних статей у «Дні» дехто з експертів уже встиг звинуватити нас у зневазі до демократії та в апології диктатур. Що ж, діло хазяйське.

Проте кваліфікованим експертам, та й усім іншим читачам газети, не слід забувати: тоталітаризм у Європі народжувався не з диктатур, а з «безберегої демократії», з майже безмежної політичної свободи та позірного торжества лібералізму. Читати далі Одномірні уявлення про норми демократії, як засвідчує досвід історії, часто-густо не спрацьовують

Вторгнення до Чехословаччини Або «Доктрина Брежнєва» у дії

21 серпня 1968 року Радянський Союз за підтримки своїх сателітів із числа європейських держав з комуністичними режимами здійснив широкомасштабне військове вторгнення до Чехословаччини й окупував її. У цій країні при владі також були комуністи, але вони виступали за «соціалізм із людським обличчям» і намагалися проводити економічні й політичні реформи. Виникла серйозна загроза для радянської моделі «розвиненого соціалізму», обличчя якої, після нетривалої «відлиги» за правління Хрущова, знову ставало все більш нелюдським, сталінським.

Цього Кремль допустити не міг. Була розроблена т.зв. «Доктрина Брежнєва». Це неофіційна назва геополітичної доктрини СРСР середини 1960-х — наприкінці 1980-х років, за якою країни комуністичного табору і ті держави, які проголосили курс т. зв. «соціалістичної орієнтації», мали «обмежений суверенітет». Інший вимір цієї доктрини — твердження, що «мирне співіснування є особлива форма класової боротьби», отже, слід скористатися мирним співіснуванням для максимального збільшення кількості країн «соціалістичного табору» та «соціалістичної орієнтації», водночас не поступаючись «світовому капіталізму» жодною з них, навіть якщо для цього треба буде використати збройну силу. Читати далі Вторгнення до Чехословаччини Або «Доктрина Брежнєва» у дії

Українські квіслінги

Немає ніякої точки компромісу з цими людьми…

«З точки зору того, що людина (Олег Сенцов – прим.ред.) готувала підпали та вибухи, для частини населення він є терористом. Для націоналістичної частини він, напевно, є героєм. Час розставить на свої місця, хто правий, хто не правий».

Це сказав український нардеп Євген Мураєв. Якщо ви не знали, як виглядає дно, то приблизно ось так і виглядає. Читати далі Українські квіслінги

Генадь Побережний: “Є три речі, які відрізняють концепцію Лемкіна від Конвенції ООН про геноцид…”

З Конвенції ООН було викреслено питання про геноцид як колоніальний злочин

Професор Генадь Побережний про дві важливі речі: про геноцид в європейському і не лише європейському суспільстві у ХХ столітті та про трансформацію авторитарних режимів у режими демократичні

“Геноцид” – це термін, який дуже часто використовується в нашій мові, причому доречно і недоречно. Очевидно, ми говоримо про Голодомор як геноцид, і дуже багато країн визнають Голодомор геноцидом. Про геноцид говорять, коли наводять приклади Холокосту або винищення вірмен. Кримські татари називають геноцидом трагедію їхнього виселення, коли більша половина народу загинула. А часом геноцидом називають і зовсім інші явища в суспільстві, особливо політики-популісти, які люблять говорити або про тарифний геноцид, або ж про ще якісь геноциди. Читати далі Генадь Побережний: “Є три речі, які відрізняють концепцію Лемкіна від Конвенції ООН про геноцид…”

Про порядок кольорів українського прапора на старих фотографіях

Присяга Директорії, Кам’янець-Подільський, 14 жовтня 1919 року

За останні роки особливого розмаху набули нападки на український синьо-жовтий прапор з різними вигадками та фантазіями щодо його історії та змісту, де основний акцент робився на ніби «невідповідному» порядку кольорів. При цьому активно експлуатувалися різноманітні чорно-білі кінохроніки та фотодокументи, на підставі яких пробувалося знайти додаткові «аргументи». Але, як видно і з окремих публікацій, і з різних «навколонаукових» дискусій, подані на чорно-білих зображеннях з періоду початку ХХ ст. реальні кольори не завжди визначаються правильно.

Особливо багато спекуляцій виникає навколо передачі синього та жовтого кольорів на монохромних матеріалах. Можемо розглянути складність ідентифікації колористики на прикладі фотографії присяги Директорії, яка відбувалася в Кам’янці-Подільському 14 жовтня 1919 року. Читати далі Про порядок кольорів українського прапора на старих фотографіях

IV Універсал Центральної Ради та його значення. Розмова з професором Юрієм Шаповалом

Розмова з українським істориком професором Юрієм Шаповалом

22 січня (за новим стилем) 1918 року на закритому засіданні Малої Ради, органа Української Центральної Ради, під гуркіт більшовицьких гармат ухвалено Четвертий універсал. В ньому проголошувалася самостійність Української Народної Республіки: “Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. 25 січня зміст Універсалу був врочисто оголошений на відкритому засіданні в будинку Центральної Ради її головою Михайлом Грушевським.

Читати далі IV Універсал Центральної Ради та його значення. Розмова з професором Юрієм Шаповалом