Архів категорії: Дискусійне

«Квадратура кола»

Як зруйнувати олігархічну систему і при цьому зберегти державу

Завершуючи свій цикл статей, присвячений проблемам сучасної демократії та авторитарної модернізації, хочемо детальніше зупинитися на деяких уже висвітлюваних раніше сюжетах. І насамперед наголошуємо, що авторитарна влада далеко не завжди є диктатурою, а її поява — наслідком військового перевороту. Скажімо, генерал де Голль став президентом не в результаті заколоту (хоча й за активної підтримки армії), а генерал Скоропадський, висуванець з’їзду хліборобів, не скидав уряду Центральної Ради, навпаки, той мав теоретичну можливість розігнати з’їзд, але січові стрільці не захотіли проливати українську кров. І єгипетські генерали усунули від влади ісламістів (які на загальних виборах перемогли у провінції завдяки втручанню улемів і роздачі місцевих еквівалентів «гречки») за активної підтримки освічених верств населення (зосереджених передусім у великих містах) і дієздатної судової системи. Читати далі «Квадратура кола»

Як розірвати порочне коло олігархічної «демократії»?

Україну врятують розумні сила і рішучість

Керуючий партнер інвестиційної компанії Capital Times, доктор економічних наук Ерік НАЙМАН у перший день вересня заявив журналістам, що проблема гривні — це проблема слабкості української економіки, яка, у свою чергу, є відображенням слабкості політичних інститутів. Тому потрібна їхня зміна в результаті успішних в усіх сенсах цього слова виборів, які запустять механізм плюралістичної демократії, та відновлення співпраці з МВФ. Читати далі Як розірвати порочне коло олігархічної «демократії»?

Голодомор був геноцидом: рецензія українських істориків на книжку Енн Епплбом

Осінь 2018 року надзвичайно багата і цікава на події. Однією з таких є найбільший книжковий і культурний захід в Україні — Форум видавців у Львові.

Проте водночас осінь є суперечливою. У листопадові дні цього року в нашій країні і світі вшановуватимуть пам’ять українців, убитих у роки Голодомору-геноциду більшовицьким окупаційним комуністичним режимом.

Минулого року друком вийшла англомовна книга відомої авторки, лауреатки Пулітцерівської премії, редакторки The Economist і членкині видавничої ради The Washington Post польсько-американської письменниці і журналістки Енн Епплбом: Червоний голод. Війна Сталіна проти України. — Київ: HREC PRESS, 2018. — 440 c. Читати далі Голодомор був геноцидом: рецензія українських істориків на книжку Енн Епплбом

Навіщо читати ще одну книжку про Голодомор?

Головна теза Епплбом: для Сталіна, “українське питання” було одночасно загрозою як планам колективізації на селі, так і загрозою реваншу націоналізму в місті. Ішлося про тотальну війну на знищення проти внутрішніх і зовнішніх капіталістичних ворогів, як всередині Союзу та навіть партії, так і за межами. Епплбом бачить пряме продовження більшовицької політики від 1917 року й навіть як продовження ще царистської лінії боротьби з українським націоналізмом до 1933-го, де українізація була лише тактикою.

Український переклад книжки Енн Епплбом “Червоний голод” став однією з очікуваних новинок “Книжкового Арсеналу”. Це історичне дослідження було написане для широкої західної аудиторії, й авторка презентувала його як в університетах, так і в популярних телепрограмах у США, де про Голодомор мало знають поза кафедрами історії і українською діаспорою. Читати далі Навіщо читати ще одну книжку про Голодомор?

Третій Універсал Центральної Ради: помилка гірша за злочин

Проголошення Третього Універсалу на Софійській площі в Києві. У центрі – Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко. 1917 р.

Рівно сто років тому Українська революція мала можливість піти іншим шляхом, але…

Разом із «круглою» річницею Жовтневої революції не забути б відзначити ще одну дату: рівно 100 років тому в українському контексті сталася подія, що мала надихнути мільйони людей, але її не було реалізовано. 7 листопада 1917-го Центральна Рада проголосила свій Третій Універсал. Втім, це за старим стилем, Універсал і прихід більшовиків до влади в Петрограді, розділяє 13 днів: за юліанським календарем переворот стався 25 жовтня. Тобто документ, прийнятий у відповідь на нього, за новим, тобто нині чинним григоріанським календарем, було оприлюднено вже 20 листопада. Але не випадково, що вони все ж таки зійшлися у свідомості саме сьогодні. Почнемо з того, що військові називають диспозицією. Читати далі Третій Універсал Центральної Ради: помилка гірша за злочин

Українська мова і захисники «русского мира». Усе ще попереду…

Усі, кому не ліньки, критикують законопроекти про мову, подані на розгляд Верховної Ради. Що ж, їхні конкретні положення можна і треба критикувати й уточнювати. Проте більшість критичних атак має на меті зовсім інше: не допустити витіснення російської імперської культури з українських обширів. А мова тут – лише супутня нагода виступити на захист «русского мира».

Із тими, хто явно чи неявно підтримував і підтримує Путіна, все зрозуміло. Але цими персонами атаки не обмежуються. Скажімо, один досить відомий публіцист і заповзятий критик Путіна, який зве себе марксистом і претендує на роль ледь не провідного лівого теоретика України, договорився до того, що порівняв пропоновані законопроектами заходи з «новим Валуєвським циркуляром» і став на захист начебто «проєвропейського» закону Ківалова-Колесніченка (він же «закон КК»). Тобто Путін – це погано, а от путінізм і «русский мир» (утіленням яких і став ухвалений з порушеннями Конституції і регламенту «закон КК») – це добре.
Читати далі Українська мова і захисники «русского мира». Усе ще попереду…

Сіонізм проти більшовизму: український вимір

Одразу після захоплення більшовиками влади «біла» преса почала стверджувати, що революція в Росії була справою євреїв. І не лише жовтневий переворот, а й скинення царя — то їхня справа, наполягали найрадикальніші публіцисти. Потім ці тези підхопили впливові білоемігрантські кола; їх продукують і чорносотенці в сучасній РФ. Не оминули такі настрої й Україну: і в 1930-х вони були відчутні, й пізніше — аж до наших днів, коли деякі публіцисти, які вважають себе великими українськими патріотами, стверджують: у 1918—1938 роках радянська Україна була такою собі «жидівською державою», де порядкували «сіоністи», «юдо-нацисти» та різного ґатунку «єврейські попихачі».

На підтвердження цієї тези наводяться десятки вочевидь єврейських прізвищ чекістів високого рангу чи компартійних функціонерів (а їх там і справді вистачаєна середину 1930-х, скажімо, біля 80% обласних управлінь НКВД й інших керівних структур цієї «контори» очолювали чекісти єврейського походження; щоправда, ними керував Всеволод Балицький — персонаж, якого за екстер’єром і діловими якостями охоче взяли би і в СС, і в гестапо…). І як би не звинувачували публікаторів цих прізвищ в «антисемітизмі» деякі особливо ревні особи з іншого табору, — факти є фактами.
Читати далі Сіонізм проти більшовизму: український вимір

Мезальянсна незалежність


schozavtra:
Чимало викладених нижче думок та оцінок занадто суб’єктивні, а часом і зовсім несправедливі. Зокрема, це стосується оцінки ролі «комуністів» (які не були аж такою однорідною масою) та українського суспільства у 1991 році і пізніше. Тим не менше, цікаво і корисно зробити такий ретроспективний погляд в минуле на 25 років…

***

Постання незалежної України в 1991: розрахунок, ідеалізм та збіг обставин

2016 рік був ювілейним роком для України, адже 25 років тому канула у небуття УРСР і на її місці повстала незалежна Україна. Поява в 1991 році на політичній мапі української держави була несподіванкою як для світу, так і великою мірою для самих українців. Як так склалося, що Україна змогла стати незалежною, що цьому сприяло і яким був шлях українців до власної держави? Про це розмовляємо з політологом Єжи Тарґальським з Академії Військового Мистецтва.
Читати далі Мезальянсна незалежність

Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

161027_luhan-don1

Цілком можливо, що Україні не дадуть затягувати «мінський процес»

У Росії та Німеччини-Франції є сильне спільне бажання якнайшвидше закінчити війну на Донбасі

Україні потрібно тягнути час.

Цю нехитру тезу можна вважати своєрідним узагальненим висновком, який робить абсолютна більшість українських експертів та політичних журналістів з ситуації, що склалася з виконанням «мінських угод» після зустрічі лідерів «нормандського формату» у Берліні.

Козирів у нас багато, але далеко не всі і навіть не найстарші

Що ж, теза хоч і нехитра, але цілком відбиває реальні інтереси України в «мінському процесі», а тому в цьому плані нема сенсу з нею сперечатися.
Читати далі Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

Як правильно називати ватників? Про «мову ненависті»

160831_luhan-don1

Позбавляючись «мови ненависті» до ворогів, не забудьмо про мову тих, хто ненавидить нашу країну

От не знаю, чи можна тепер називати Сталіна катом українського народу?

160831_luhan-don2
Чи не сприймуть це блюстителі журналістських стандартів як «мову ворожнечі»? Адже ледь не третина моїх співгромадян, як заявила Бекешкіна, вважають Джугашвілі «великим вождем»? І чи я зможу назвати їх сталіністами, духовними нащадками розстрільних команд у Биківні чи організаторів Голодомору? Чи це не буде з мого боку некоректним, бо йдеться всього лише про «інакомислення»? А боротися з ним – це прояв нетолерантності?
Читати далі Як правильно називати ватників? Про «мову ненависті»