Архів категорії: Дискусійне

Чому зміни до Конституції закладають міну уповільненої дії

150901_EU&Ukr1

З огляду на інвективи та закиди президента, висловлені в його промові під час святкувань Незалежності Україні, вважаю за необхідне повернутися до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) номер 2217.

Перед і після цієї промови відбулося декілька знакових подій.

Найсерйознішою, звісно, стала зустріч канцлера Ангели Меркель, президентів Франсуа Оланда і Петра Порошенка у Берліні 25 серпня.

Але попередньо новообраний президент Польщі Анджей Дуда виступив з новими пропозиціями.

Ще інший формат запропонував Радослав Сікорський – екс-міністр закордонних справ Польщі.

З того, що доступне широкій публіці, головним результатом зустрічі є те, що жодного нового інструмента для вирішення питання агресії Росії в Україні не буде створено.
Читати далі Чому зміни до Конституції закладають міну уповільненої дії

Зміни до Конституції: децентралізація чи посилення президентської вертикалі?

150828_const1
На засіданні Конституційної комісії України: спікер Володимир Гройман (л), президент Петро Порошенко (ц) та прем’єр Арсеній Яценюк (п)

Які повноваження отримають громади, яку роль відіграватимуть префекти і як функціонуватиме місцеве самоврядування в разі прийняття змін до Конституції України? DW шукала відповіді на ці запитання.

У Верховній Раді мають намір скористатися останнім можливим днем для того, щоб зміни до Конституції України були внесені ще восени цього року. 31 серпня для ухвалення проекту закону в першому читанні знадобиться 226 голосів. Президент України Петро Порошенко і голова Верховної Ради Володимир Гройсман докладають всіх зусиль, аби переконати депутатів у необхідності підтримати конституційний проект. Один із їхніх головних аргументів – те, що завдяки децентралізації, яку передбачатиме оновлена Конституція, повноваження та бюджетні ресурси мають опинитися передусім у руках громад.

Утім, запропонований президентською командою варіант викликає багато критики. Так, проти нього виступають дві фракції коаліції (“Самопоміч” та “Радикальна партія Олега Ляшка”), майже 100 громадських діячів та експертів підписали звернення проти внесення змін до Конституції “в умовах воєнного стану”. Більше того, навіть низка членів Конституційної комісії критикує запропонований проект. І не тільки в тому, що стосується статусу окремих районів Донбасу.
Читати далі Зміни до Конституції: децентралізація чи посилення президентської вертикалі?

Від моря до моря: головна проблема, перед якою стоять країни Балто-Чорноморської дуги, пов’язана з пошуком формату співпраці

150819_BBSU_3
Агресивна політика Російської Федерації стосовно суміжних держав, передусім України, підштовхнула країни Центрально-Східної Європи до політичної та військової консолідації. Спільна загроза не тільки відкрила шлях до зближення України з країнами Балтії й Польщею, але й створила передумови для ревіталізації стосунків з Румунією. З легкої руки нового президента Речі Посполитої Анджея Дуди експерти знову заговорили про Балто-Чорноморський блок держав – або, вживаючи класичної формули, про військово-політичну організацію простору «od morza do morza». «Гал-інфо» дослідило перспективи такої військово-політичної спілки в осяжній перспективі.

Оборонний союз на кшталт NORDEFKO

Розвиваючи взаємодію з країнами балто-чорноморської дуги – передусім Польщею та Румунією – Україна насамперед має акцентувати на безпековій політиці, вважає керівник львівського Центру дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва Володимир Гулима.

За його словами, існуючі системи колективної безпеки, в тому числі НАТО, не повною мірою відповідають сподіванням, які на них покладалися. Крім того, Україна не зможе долучитися до альянсу найближчим часом, відтак, стоїть перед завданням вибудувати новий – регіональний – оборонний союз.
Читати далі Від моря до моря: головна проблема, перед якою стоять країни Балто-Чорноморської дуги, пов’язана з пошуком формату співпраці

Аморфну людність ані без виборів, ані за допомогою самих тільки виборів ніде й ніколи не можна перетворити на справжній демос

150814_elect1

Вибори: священний фетиш чи робочий інструмент?

Минулого тижня голови Луганської та Донецької облдержадміністрацій і ціла низка політичних аналітиків недвозначно висловилися за перенесення місцевих виборів на контрольованих українською владою територіях Донбасу чи на весну наступного року, чи навіть на 2017 рік. Дехто з політологів запропонував навіть таке образне порівняння: мовляв, у разі проведення цих виборів на Донбасі українські військовики та органи влади можуть опинитися в котлі, гіршому за Іловайський.

Натомість заступник голови ЦВК Андрій Магера у виступі по телебаченню наголосив, що вибори на Донбасі все ж мають відбутися, якщо не виникне форс-мажору: «Навряд чи це правильна ідея — відмовлятися від проведення виборів і від формування легітимних представницьких органів місцевого самоврядування… Для України важливо легітимно вибрати владу». В такому ж стилі висловилися і деякі депутати та урядовці.
Читати далі Аморфну людність ані без виборів, ані за допомогою самих тільки виборів ніде й ніколи не можна перетворити на справжній демос

Сергій Жадан: Ми і вони

***
schozavtra: Оптимістичної відповіді тут немає. Більше того – можна сформулювати цілком вірогідний прогноз, який, звісно ж, буде сумним. Але питання актуальне і поставлене загалом правильно. І це питання значно складніше, ніж озвучено нижче. Не буває окремо виключно «мирного населення» і «(не)законних озброєних формувань». Грань між ними не така вже й різка, часто – «розмита», а часом її і зовсім немає… Крім того, є ще поняття «колективної відповідальності». Комусь із «рафінованих» борців за права людини це може не подобатися, але об’єктивно так є. Тим більше, що «стіну» почали вибудовувати не рік тому і не «ми». Принаймні, якщо проаналізувати «політичний процес» останніх 25 років, то стіну будували більше «вони». І «вони» не просто хотіли, щоб їх «почули». «Вони» хотіли нав’язати «нам» свою владу (і певний час їм це вдалося) і своє бачення «світлого минулого» та специфічне бачення «постсовєтського світлого майбутнього»…
***

150615_S_Zhadan
Сергій Жадан: Ми і вони

Кожен день протистояння – ще одна цеглина у безкінечну стіну, яку ми з ними нині поміж собою вибудовуємо“, – Сергій Жадан, спеціально для DW.

Ми якось швидко й доволі легко навчилися вимовляти “вони”. Є ми, і є вони. Відповідно, між нами існує купа відмінностей і перепон. Як умовних (різні погляди, різні принципи, та чого там – різна ментальність), так і цілком реальних – лінія фронту, блокпости, мінні поля, захоплені населені пункти. Ми з цього боку, вони з іншого. Ми не зовсім знаємо й не надто розуміємо, що там, за цими перепонами відбувається. Єдине, що не викликає в нас жодного сумніву – з того боку знаходяться вони.
Читати далі Сергій Жадан: Ми і вони

Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

150601_V_Skurativsky1

Україна отримала незалежність ще в 1991 році, але тільки зараз на законодавчому рівні ми відмовляємося від радянської символіки та всього, що притаманно тій ідеології. Дехто з українців сприйняли це з полегшенням: «Нарешті!». Дехто, переважно люди старшого покоління, з певною образою, адже ця символіка супроводжувала їх все життя. Мистецтвознавці і художники заговорили про естетичну та художню цінність тих чи інших об’єктів радянської доби. А деякі міжнародні організації навіть заявили про загрозу обмеження свободи слова. Про те, чому треба на законодавчому рівні дистанціюватися від символіки радянської доби Укрінформу розповів культуролог і філософ Вадим Скуратівський.

ВОГНИК ЗА ТЮРЕМНИМИ ГРАТАМИ

– Як ви вважаєте, чи існує і де вона та межа, перетнувши яку, можна зруйнувати те, що має естетичну чи моральну цінність?

– Одверто кажучи, я не знаю де та межа, і ніхто, ні в цій країні, ні в усьому світі не знає де ця межа. Десь на початку XVI століття людство вирішило перетворити свою соціальну долю і імплікувати до свого існування абсолютну справедливість. На це витратили своє життя найкращі мислителі. А закінчилося все посередині XX століття величезним скандалом. Письменник Набоков примусив одного із своїх героїв замислитися над тим, що ж трапилося, що оцей самий вогник, який манив все людство, перетворився на світло лампи за гратами, де сидить тюремний наглядач. Це геніальна метафора. Прагнення до справедливості  закінчилося грандіозним скандалом, радянським скандалом з 1918 до 1987 року, тому що потім вже дуже швидко вибудовувалася нова система. Річ у тім, що оця сама ідея абсолютної справедливості, на превеликий жаль, скінчилася побудовою велетенського так званого тоталітарного монстра. Зрештою оцей газетний образ нам нічого не скаже, але все це закінчилося неймовірною несвободою, неймовірною несправедливістю.
Читати далі Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

«Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

150528_down1
Цей текст з’явився рік тому. Але з того часу він нітрохи не втратив актуальності. Тому що задача, про яку у ньому йдеться, ще не розв’язана. А розв’язати доведеться – хочеться це комусь чи ні…

***

«Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

В липні 2010-го Юрка Андруховича прорвало: “якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися“. Публічно озвучив альтернативу, що крутилась в голові багатьох, а ще більше боялись про неї навіть подумати, за що нарвався на критику, якщо галанівську риторику можна окреслити цим словом. Чудо сталося, Криму, умовно кажучи, “дали можливість” відокремитися, ідея щодо Донбасу в суспільній думці ще не домінує, але і колишнього спротиву вже не викликає.

– Чи нема в Тебе, Юрку, – після всіх тих коломийок на Донбасі – відчуття “a nie mówiłem”?
Читати далі «Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

Дорога декомунізація: за півроку Україна має позбавитися слідів радянської доби

150525_decommun

Декомунізація в Україні передбачає перейменування міст, сіл і вулиць, названих на честь героїв чи досягнень СРСР, та знесення комуністичних пам’ятників. Чого коштуватиме українцям виконання закону?

Шість місяців дали законодавці місцевій владі в регіонах на виконання вимог пакету законів з декомунізації. За цей час всі міста, села, вулиці, в назвах яких є прізвища чи псевдоніми керівників компартії, радянських органів держбезпеки, вождів СРСР, та назви, пов’язані з Жовтневою революцією тощо, необхідно перейменувати. Якщо місцева влада саботуватиме виконання, то перейменуванням займатиметься облдержадміністрація. На це законом відведено ще три місяці. Закони набули чинності 21 травня, тож до 21 лютого перейменування та знесення всіх символів радянського минулого в Україні має бути закінчено.
Читати далі Дорога декомунізація: за півроку Україна має позбавитися слідів радянської доби

Ребус ребусів

150523_populus1

Про соціально-психологічний вимір українських реформ

«В Україні відбуваються реформи, і їй допомагають Європа та США, внаслідок чого гривня впала втричі. А в Росії немає жодних реформ, а на додачу Європа та США оголосили їй санкції, внаслідок чого рубль упав удвічі. Висновок: для пересічних громадян куди вигідніші санкції Заходу, аніж його допомога, і відсутність реформ, аніж їхня наявність».

Така приказка в різних варіантах останніми місяцями гуляє Інтернетом, і попри її певну демагогічність (бо ж реальні економічні реформи в Україні навряд чи можна вважати розпочатими), вона здебільшого психологічно спрацьовує та наганяє смуток навіть на завзятих прихильників Революції Гідності. А з яким задоволенням і з якими коментарями поширює її в соціальних мережах різноманітна політична і біляжурналістська шелупонь
Читати далі Ребус ребусів