Архів категорії: А що завтра?

Чи це кінець того Заходу, який ми знаємо?

Коротка відповідь, так. Відомий політичний оглядач Енн Еплбом попереджала ще у березні-2016 – до Брекзіта та Трампа-президента, що Захід знаходиться від катастрофи на відстані двох-трьох невдалих виборів. Пропонуємо до уваги переклад її статті у WaPo.

Автор: Енн Еплбом

Ще в 1950-ті роки, коли інститути були новими та хитким, я впевнена багато людей боялися, що західний альянс ніколи не “злетить”. Можливо, в 1970-і роки, в епоху Червоних Бригад і В’єтнаму, багато інших людей побоювалися, що Захід не виживе. Але за мого дорослого життя, я не можу пригадати настільки драматичний момент: прямо зараз, ми знаходимось на відстані двох або трьох “поганих” виборів від кінця для НАТО, кінця для Європейського союзу і, можливо, до кінця ліберального світового порядку.

(Двоє з таких виборів вже пройшли саме так, як застерігала автор, за цей час стався Брекзіт та “президент Трамп”. Чекаємо на треті у Франції? – «Тексти»)
Читати далі Чи це кінець того Заходу, який ми знаємо?

Трампу захотілося позмагатися з кремлівським карликом у тому, хто далі плюне

161116_trump1

Жителям Готема набрид Бетмен, їм захотілося злого клоуна Джокера. Світ перетворюється на цирк, панове!

Бутерброд як завжди падає маслом донизу. Якщо неприємність може трапитися, вона обов’язково трапляється.

Не варто тішити себе надіями, що після виборів у США все залишиться, як було. Що Трамп – це глюк у системі, і в нас залишилося чимало друзів і в сенаті, й у конгресі. Трамп – це не заслуга Манафорта, це не підступи Путіна. Це – нова реальність, яка буде разюче відрізнятися від колишньої. Жителям Готема набрид Бетмен, їм захотілося злого клоуна Джокера. Який нехтує усіма можливими моральними заборонами, здатен розбудити найпотаємніші інстинкти та вбити почуття жалості й альтруїзму. Трамп візьме на себе всю моральну відповідальність за «нехристиянську» жорстокість до бідняків, мігрантів і кольорових, за нові в’язниці Гуантанамо, за зраду друзів Америки і угодовство з її ворогом. Він відтягне на себе все погане, і, коли років через 10 Америка повернеться до епохи милосердя, його засудять і забудуть, як страшний сон.
Читати далі Трампу захотілося позмагатися з кремлівським карликом у тому, хто далі плюне

Вони вже не маскуються: Кремль прагне знищити Україну

160607_agressor1

Росія не виконувала, не виконує і не має наміру виконувати Мінські домовленості.

Нарешті, Лаврова прорвало. Нагадаємо, Сергій Лавров – це міністр закордонних справ Російської Федерації, емоції якого інколи виплескуються за «непробивну» маску офіційного дипломата у досить кумедних репліках про оточуючих його «дебілів».

Що там учергове трапилося – судити важко. Але Лавров відкрито заявив, що припинення вогню на Донбасі не буде ніколи, а цей факт говорить сам за себе. Твердження цього російського дипломата, що всі дії по врегулюванню конфлікту мають узгоджуватися з керівництвом ЛДНР, переконують хіба що самого російського дипломата. Адже він представляє країну, яка є прямим спонсором, зброярем та утримувачем ЛДНР, і сама ж штучно створила ці квазіутворення шляхом відкритої агресії проти суверенної європейської держави.
Читати далі Вони вже не маскуються: Кремль прагне знищити Україну

Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

160317_luhandon01

Питанням номер один останніх зустрічей нормандської четвірки є модальності виборів в окупованих районах Донецької та Луганської областей (ОРДО/ОРЛО). Візит до Києва наприкінці лютого міністрів закордонних справ Франції та Німеччини втілився у спільну заяву та запевнення німецького міністра Франка-Вальтера Штайнмаєра, що вибори мають відбутися в першій половині цього року. Відтепер, на думку європейських медіаторів Мінського процесу, це перше питання порядку денного Мінська-2, яке більше не прив’язується жорстко до інших вимог.

З української сторони подібною вимогою було проведення децентралізації (яке відкладається у зв’язку з політичною та економічною кризою) та надання де-юре особливого статусу ОРДО/ОРЛО (як би його не називали всередині України). З боку «ДНР/ЛНР» найголовнішою вимогою є надання гарантій безпеки підготовці виборчого процесу. У цьому контексті для України принциповим є питання кордонів, яке за порядком імплементації Мінська-2 стоїть після виборів, і Києву дуже хочеться цей порядок змінити. Натомість для сепаратистів важливою є амністія, на беззаперечність якої в жодному разі не погодиться Україна. Переговори щодо цих дражливих питань, фактично, заблоковані. То до чого тоді поспіх Штайнмаєра з виборами? Чи реально організувати нормальне волевиявлення в ОРДО/ОРЛО? Чи все ж таки це будуть вибори в «ДНР/ЛНР»?
Читати далі Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

Україна може змінити політичну структуру Європи

160306_bchs

Виникнення Балто-Чорноморського союзу і розділення ЄС на “стару” та “нову” Європу має давні передумови, але тепер, з початком війни в Україні, ця ідея наблизилася до реалізації

У червні 2014 року Україна підписала угоду про Асоціацію з ЄС. Скоро минає рік, проте заяви українських та європейських політиків вказують на те, що інтеграція не буде швидкою, а може взагалі відкластися на невизначений термін. Куди має рухатися далі українська держава?

ШЛЯХИ ЄВРОІНТЕҐРАЦІЇ

Підписавши угоду про Асоціацію, Україна стала на черговий щабель своєї ідентифікації як європейської країни.

На сьогодні Асоціацію з ЄС мають майже всі європейські країни. Асоціацією з ЄС пов’язані також географічно наближені до Європи країни північної Африки та близького Сходу – і навіть далекі географічно, але досить близькі за духом, Південна Африка, Південна Корея та деякі країни Латинської Америки, утворюючи спільний європейський цивілізаційний простір.
Читати далі Україна може змінити політичну структуру Європи

Україна-Росія: неминучість відчуження

160302_rasha
На тривалий час в України залишається лише формат обмеженого, вимушеного, конфронтаційного, холодного співіснування з Росією

Під час російської агресії у відносинах Києва й Москви сформувалася безпрецедентна політико-ідеологічна реальність. Вона знайшла вираження у масиві нормативно-правових актів (звернення і постанови Верховної Ради щодо агресії РФ, відповідні укази Президента, рішення РНБО і Кабміну, нові Стратегія національної безпеки і Воєнна доктрина). У максимально загальному вигляді нинішня «ідеологічна матриця» української політики на російському напрямі виглядає наступним чином: Росія є агресор і воєнний противник, мета Кремля – руйнування української державності, агресія матиме тривалий характер, нормалізація відносин можлива за умов повернення окупованих територій, компенсації збитків від агресії, невтручання у внутрішні справи України.

Очевидно, у найближчій перспективі політика Кремля щодо України не зміниться на краще і кардинальних внутрішньополітичних змін в РФ не відбудеться (найбільш реальний варіант – наступна президентська каденція В.Путіна). Отже, виникає питання: яким чином і за якою моделлю тривалий час співіснувати з путінською Росією? Як і на яких засадах формувати відносини у політико-дипломатичній, безпековій, економічній, енергетичній, інформаційній, гуманітарній сферах? Тобто якою має бути середньострокова стратегія України на російському напрямі?
Читати далі Україна-Росія: неминучість відчуження

Хорошої розв’язки донбаського конфлікту більше немає

160301_dambas

І нам настав час це визнати

Мій хороший варіант розв’язки полягав у проведенні радикальних реформ. Щоб Донбас повертався у нову Україну, а не зразка 2013 року — в ту країну, я б і сам не повернувся. Але зараз, через два роки після перемоги Євромайдану, стало зрозуміло, що таких реформ не передбачається. Принаймні, найближчим часом.

Втім, добру розв’язку не бачать і по іншу сторону. Я спілкуюся з соціологами, які ухитряються вимірювати суспільні настрої в ДНР та ЛНР, а також тими, хто був там і тільки повернувся. Так от — більшість вимучилась від війни і не довіряє владі, розуміючи, що Росія їх “кинула”. При цьому повернення в Україну розглядається як найгірший з можливих варіантів.
Читати далі Хорошої розв’язки донбаського конфлікту більше немає

Кризис ответственности

160221_kryza

Поскольку нам неоткуда взять ответственную элиту и понимающую ситуацию общество, мы просто обречены на перманентное повторение кризисов

Правительство – это не только министры. Это кадровая и политическая ответственность партий коалиции.

Возможности для отставки кабинета увеличиваются с каждой минутой после того, как решение участвовать в сборе подписей приняла самая большая фракция парламента. Или, точнее – принял глава государства, имя которого носит эта фракция. Практически с сегодняшнего дня Украина вступает в период временного правительства – который неизвестно когда закончится, но явно замедлит любые преобразования и ухудшит ситуацию в стране. Потому что временное правительство – это правительство, к которому нарочито не прислушиваются, за законопроекты которого не голосуют и денег которому не дают. Такое правительство вряд ли может рассчитывать на кредиты и вряд ли может провести приватизацию – а значит, вряд ли может исполнить даже тот бюджет, который уже принят парламентом. Хотя, возможно, как раз с бюджетом больших проблем не будет. Отсутствие кредитов будет означать резкий рост курса национальной валюты по отношению к доллару. А значит, гривна будет. В бюджете, не в кошельках.
Читати далі Кризис ответственности

Привласнене місто Львів

160206_Leopolis1
Ми не збудували це місто, ми прийшли на все готове. В якійсь мірі ми його відібрали, привласнили. Ми ні в чому не винні. Ґарантом нашої невинуватості є тотальна амнезія, яка стала львівським повітрям. Ми завзято забули, що це не наше місто, що воно нам дісталося не завдяки нашим старанням і не по заслузі. Воно просто в одну мить скинуло, наче змія, свою історичну шкіру, оголилося до останнього ребра – і обросло нами, новими навіть не власниками, а привласнювачами.

Ми дуже любимо Львів передовсім тому, що свідомо позбавили його історії. Не нашої історії, дещо чужої історії. Мабуть, хтось колись зробить таке саме варварство і щодо нас, щодо наших напрацьованих міфів, але ми цього не застанемо, і тому нас це не болить. А його це болить. В серці Львова, десь глибоко під бруківкою, під штукатуркою, під товстошкірим покриттям укр.реалій лунає німий крик Львова. Непочутий крик міста, якому обрубали питомий зв’язок з сивими мовчазними віками, з тим часом, коли це місто ще не здогадувалося, що стане знеістореним.
Читати далі Привласнене місто Львів

Бліцкриг на Європу? Для чого Шойгу знадобилися три нові дивізії на нашому кордоні

160202_shoygu1_1

Це лише початок нової реорганізації ЗС РФ для підготовки до великої війни із Заходом (НАТО)

Одним із найважливіших завдань Міністерства оборони Російської Федерації у 2016 році є формування на Західному стратегічному напрямку трьох дивізій, повідомив 12 січня міністр оборони РФ Сергій Шойгу на першій у 2016 році селекторній нараді керівництва військового відомства. «Необхідно не лише сформувати ці дивізії, але й, безумовно, облаштувати їх у місцях постійної дислокації з будівництвом і створенням відповідних полігонів, місць зберігання техніки і, безумовно, проживання особового складу», – заявив міністр оборони. Яких-небудь інших деталей відносно нових з’єднань, в т.ч. стосовно причин їх створення, С.Шойгу не повідомив.

Більшість провідних західних військових експертів вважає, що у такий спосіб Російська Федерація як планує «убезпечити себе від небезпеки, що надходить для неї від НАТО/США» (про що у Кремлі говорять вже багато років), так і «веде завчасну підготовку до вступу України в НАТО». Читати далі Бліцкриг на Європу? Для чого Шойгу знадобилися три нові дивізії на нашому кордоні