Архів категорії: Тягар минулого

Чому Голодомор був геноцидом: нова книжка Енн Епплбаум «Червоний голод» — інтерв’ю з авторкою

Американська журналістка, письменниця, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум

Сьогодні, 10 жовтня, у США офіційно виходить друком книжка Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Red Famine. Stalin’s War on Ukraine).

Для України подібні англомовні книжки від відомих авторів є вкрай важливими: саме через них світ матиме змогу дізнатися і про українську історію, і про нинішні події.

Голодомор 1932-1933 років був однією з найтрагічніших подій європейської історії ХХ століття (4-5 мільйонів загиблих — принаймні такі цифри наводять історики, хоча жертв могло бути набагато більше). Утім, для міжнародної спільноти він і досі залишається не надто відомим.

Не можна сказати, що тема замовчується: є блискучі книжки Роберта Конквеста, Тимоті Снайдера, Андреа Граціозі тощо. Однак увага до Голодомору у світі явно менша за масштаб трагедії. Саме тому дуже важливим є будь-яке нове англомовне дослідження про Голодомор. Читати далі Чому Голодомор був геноцидом: нова книжка Енн Епплбаум «Червоний голод» — інтерв’ю з авторкою

Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 2)

Листи Сталін надсилав Кагановичу зі свого відпочинку на Кавказі

1932 рік. Серпень

(хронологію першої половини серпня-1932 див. у попередній статті)
***

16 серпня 1932 р. Каганович – Сталину 16 августа [1932 г.]

Серпень, 16 1932 (вівторок) – Лист Л. Кагановича Й. Сталіну. Зазначено: «теорія, що ми, українці, невинно постраждали, створює солідарність і гнилу кругову поруку не тільки середньої ланки, але верхівки». Зазначено, що навіть незалежно від оргвисновків, настав момент, коли ЦК ВКП(б) мав дати офіційно в полiтичному документі оцінку ситуації, що склалася в Україні. Підкреслив, що політичне рішення виправило б позицію значної частини активу і сприяло б зміні ситуації в Україні. Також висловив згоду про необхідність усунення С. Косіора з посади першого секретаря ЦК КП(б)У та про потребу інших кадрових змін у партійному керівництві України

Серпень, 16 1932 (вівторок) – Телеграма Й. Сталіна Л. Кагановичу та В. Молотову. Зважаючи на тяжке становище в Україні, визнано необхідним термінове залучення військ як до збиральної, так і до просапної роботи Читати далі Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 2)

Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 1)

«Сталин – Кагановичу
11 августа 1932 г.

… 3) Самое главное сейчас Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. Плохо по партийной линии. Говорят, что в двух областях Украины (кажется, в Киевской и Днепропетровской) около 5и-ти райкомов высказались против плана хлебозаготовок, признав его нереальным. В других райкомах обстоит дело, как утверждают, не лучше. На что это похоже? Это не партия, а парламент, карикатура на парламент. Вместо того, чтобы руководить районами, Косиор все время лавировал между директивами ЦК ВКП и требованиями райкомов и вот – долавировался до ручки. Правильно говорил Ленин, что человек, не имеющий мужество пойти в нужный момент против течения, – не может быть настоящим большевистским руководителем. Плохо по линии советской. Чубарь – не руководитель. Плохо по линии ГПУ. Реденсу не по плечу руководить борьбой с контрреволюцией в такой большой и своеобразной республике, как Украина.

Если не возьмемся теперь же за выправление положения на Украине, Украину можем потерять. Имейте в виду, что Пилсудский не дремлет, и его агентура на Украине во много раз сильнее, чем думает Реденс или Косиор. Имейте также ввиду, что в Украинской компартии (500 тысяч членов, хе-хе) обретается не мало (да, не мало!) гнилых элементов, сознательных и бессознательных петлюровцев, наконец – прямых агентов Пилсудского. Как только дела станут хуже, эти элементы не замедлят открыть фронт внутри (и вне) партии, против партии. Самое плохое это то, что украинская верхушка не видит этих опасностей.

Так дальше продолжаться не может. …»
Читати далі Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 1)

1933-й: «Бывшие люди» – Й.Сталін про більшість селянства та інші «антирадянські елементи»

Як би там не було, але історію краще вивчати за першоджерелами. Навіть якщо це мутні джерела тоталітарних режимів, де не особливо клопоталися про правду, адекватне сприйняття і відображення дійсності…

Ці «джерела» треба читати хоча б тому, щоб знати, ЯК ЦЕ БУЛО, в яку добу, в яких умовах довелося жити нашим дідам і прадідам. Жоден підручник не здатен передати атмосфери тих років, не звертаючись до рясного цитування. Жоден підручник не зможе «описати своїми словами» вершини лицемірства, фарисейства, пересмикування, цинізму і словоблуддя, яких досягли партійні вожді «першої у світі держави робітників і селян». Читати далі 1933-й: «Бывшие люди» – Й.Сталін про більшість селянства та інші «антирадянські елементи»

Голодомор був навмисно спричинений Сталіним – Епплбаум про свою книжку «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»

Нова книга американського історика і журналістки Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною» (Red Famine. Stalin’s War on Ukraine) присвячена історії масового голоду 1932-1933 років в Україні, який забрав життя мільйонів людей. Авторка книги, досліджуючи причини Голодомору, приходить до висновку про умисне винищення значної частини українського народу більшовицькою владою і покладає провину за це на Йосипа Сталіна.

У постанові Верховної Ради України Голодомор 1932-1933 років названий актом геноциду українського народу. І хоча Енн Епплбаум зазначає, що саме поняття «Голодомор» не підлягає під визначення поняття «геноцид» в міжнародному праві, на її думку, масштаб штучно викликаного голоду і його умисний характер близькі до цього поняття. І вже 18 країн визнали Голодомор в Україні геноцидом: зокрема, США, Канада, Італія, Польща, Австралія.

Читати далі Голодомор був навмисно спричинений Сталіним – Епплбаум про свою книжку «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»

«На зламі 1920 року в багатьох країнах вже був мир, але не в Україні…»

Мапа України, яку було видано у Відні у 1919 або в 1920 році у видавництві «Крістоф Райсер та сини». Художник «Verte», автор ідеї – Г. Гасенко

У чеській столиці в рамках виставки про історію української, російської та білоруської імміграції в міжвоєнній Чехословаччині виставлена унікальна мапа України, видана майже 100 років тому, на якій зображені визвольні змагання українців та їхні зусилля, спрямовані на збереження державності в добу Української Народної Республіки. Чеські фахівці кажуть, що тодішні спроби України втримати незалежну державу не мали успіху через брак підтримки з боку провідних західних держав, і радять нині Україні не забувати про цей історичний урок.

Виставка під назвою «Досвід вигнання: Долі емігрантів з території колишньої Російської імперії в міжвоєнній Чехословаччині» працює в Літньому павільйоні «Hvězda» (Зірка), що на околиці Праги в мальовничому парку.

Павільйон «Hvězda» (Зірка), околиця Праги

Ідея виставки – показати життя емігрантів із України, Росії та Білорусі, які приїхали до Чехословаччини в міжвоєнний період після відновлення нею свої державності в 1918 році. Читати далі «На зламі 1920 року в багатьох країнах вже був мир, але не в Україні…»

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

70 років тому почалася репресивна акція комуністичної влади ПНР проти українського народу – т.зв. “Акція “Вісла” (Akcja „Wisła”).

З постанови Політбюро ЦК ПРП від 28.03.1947: “W ramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy”.

Про цю трагічну сторінку життя українського народу стаття польсько-українського історика:

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Юрій Гаврилюк

Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося вбивствами. Виселених скеровували на захід і північ, прагнучи розірвати сусідські та, навіть, родинні зв’язки.

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…
Читати далі Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

161124_mace_james
Джеймс Мейс (1952-2004)
Історик, дослідник Голодомору

17 листопада 2016 року Національний музей “Меморіал жертв Голодомору” та видавництво “КЛІО” презентували книгу Джеймса МейсаУкраїна: матеріалізація привидів“. До книги увійшли статті історика, що публікуються вперше, та найвагоміші праці, які побачили світ на шпальтах періодичних видань України та у книгах, виданих газетою “День”.
161124_j_mace_article3
З люб’язного дозволу Наталії Дзюбенко-Мейс, “Історична правда” публікує виступ Джеймса Мейса, який був виголошений 7 листопада 2002 року у Києві, на конференції “Три Голодомори в Україні у ХХ столітті: погляд із сьогодення”. Деякі із тверджень звучать пророчо, деякі – як постановка домашнього завдання для українського суспільства. Через 14 років після написання цього тексту частину цих завдань українське суспільство виконало.

Читати далі Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

Коли для українців насправді розпочалася «Велика Вітчизняна»?

160622_WWII_Ukraine1

«Двадцать второго июня,
Ровно в четыре часа,
Киев бомбили, нам объявили,
Что началася война…»

Що ж, для росіян війна з нацистською Німеччиною справді почалася того дня, про який співалося в цій колись популярній пісні. Для українців же вона розпочалася майже на два роки раніше — коли так само на світанку 1 вересня 1939 року німецькі літаки бомбили Львів та інші міста Галичини й Волині. Далі українці у складі різних армій продовжили війну з нацистами на Заході. А на власне українських теренах вона стала фактом теж раніше, ніж у Росії — тоді, коли розпочалася «зачистка» майбутнього театру воєнних дій, який готувало собі радянське командуванняте саме, яке «не чекало» на війну з Німеччиною, але водночас наполегливо вело підготовку до неї…
Читати далі Коли для українців насправді розпочалася «Велика Вітчизняна»?

90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови

160409_pravopys-new

Ну, як уже пішла така гулянка з декомунізацією і деколонізацією, то варто б уже взятися і за новий український правопис. На жаль, це питання забуксувало ще з перших років Незалежності і буксує досі. Робляться лише окремі несміливі уточнення (реабілітація букви “ґ”) і вводяться якісь нові правила, але загальної реформи правопису не існує.

У квітні якраз минає 90 років з появи “Проєкту українського правопису”.

Микола Скрипник, на честь якого цей правопис назвали “скрипниківським”, писав: “Прощальні слова Ілліча були про те, щоб я свідомо перегинав і загострював у боротьбі з великодержавним російським шовінізмом українське національне питання“. І далі: “Невірно, неправдиво гадати, що треба чимсь обмежувати наше національне будівництво. Будувати національну культуру, це значить – давати нові сили, нові вартості українському народові”.

Читати далі 90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови