Архів категорії: Тягар минулого

Кучма і «кучмізм»

150804_kuchmizm1
19 липня виповнюється рівно два десятиліття від початку першої президентської каденції Леоніда Даниловича Кучми. Багато хто саме від цієї дати веде відлік розвитку явища, яке одержало назву «кучмізм». Про нього пишуть, про нього дискутують не один рік: є відповідна стаття у «Вікіпедії», в одному з енциклопедичних словників (Львів, 2007, С.104), а пошуковик Google видає близько ста тисяч відповідних посилань. І це не випадково. Бо ж кучмізм — це система, яка утворилася в Україні у 1990-х, і простягла свої метастази аж до сьогодення; Віктор Янукович та його режим — звісно, не кучмізм як такий, у чистому вигляді, але це породження кучмізму, створений ним для власного користування такий собі «новітній Франкенштейн», який повстав на своїх творців і забрав у них головні важелі владарювання. Але — про все по порядку.
Читати далі Кучма і «кучмізм»

Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

150601_V_Skurativsky1

Україна отримала незалежність ще в 1991 році, але тільки зараз на законодавчому рівні ми відмовляємося від радянської символіки та всього, що притаманно тій ідеології. Дехто з українців сприйняли це з полегшенням: «Нарешті!». Дехто, переважно люди старшого покоління, з певною образою, адже ця символіка супроводжувала їх все життя. Мистецтвознавці і художники заговорили про естетичну та художню цінність тих чи інших об’єктів радянської доби. А деякі міжнародні організації навіть заявили про загрозу обмеження свободи слова. Про те, чому треба на законодавчому рівні дистанціюватися від символіки радянської доби Укрінформу розповів культуролог і філософ Вадим Скуратівський.

ВОГНИК ЗА ТЮРЕМНИМИ ГРАТАМИ

– Як ви вважаєте, чи існує і де вона та межа, перетнувши яку, можна зруйнувати те, що має естетичну чи моральну цінність?

– Одверто кажучи, я не знаю де та межа, і ніхто, ні в цій країні, ні в усьому світі не знає де ця межа. Десь на початку XVI століття людство вирішило перетворити свою соціальну долю і імплікувати до свого існування абсолютну справедливість. На це витратили своє життя найкращі мислителі. А закінчилося все посередині XX століття величезним скандалом. Письменник Набоков примусив одного із своїх героїв замислитися над тим, що ж трапилося, що оцей самий вогник, який манив все людство, перетворився на світло лампи за гратами, де сидить тюремний наглядач. Це геніальна метафора. Прагнення до справедливості  закінчилося грандіозним скандалом, радянським скандалом з 1918 до 1987 року, тому що потім вже дуже швидко вибудовувалася нова система. Річ у тім, що оця сама ідея абсолютної справедливості, на превеликий жаль, скінчилася побудовою велетенського так званого тоталітарного монстра. Зрештою оцей газетний образ нам нічого не скаже, але все це закінчилося неймовірною несвободою, неймовірною несправедливістю.
Читати далі Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

Світло Тамги

150517_deportatsia

У 71-ші роковини депортації кримських татар уся Україна співчуватиме корінному народові Криму та доноситиме історичну правду до молоді

Свого часу Україна не прийшла до Криму — і ось тепер Крим «увірвався» до столиці: болем, реальністю, шоком. Після «несподіваної» окупації півострова російськими військами, на наших очах у стислому вигляді відбуваються події, що колись передували депортації кримських татар із Батьківщини. Так, у 1920—38 роках кримськотатарське середовище «коренізували», аби створити ілюзію піклування «російських братів» про стародавню культуру та зробити інтелектуалів лояльними до радянської влади. Хто такій ілюзії не піддався — тих розстрілювали або ж змушували емігрувати, ізолюючи від народу. Культурні цінності назвали просто «кримськими» і стали переправляти до Ермітажу та інших російських музеїв. Кримськотатарські школи спершу наповнили радянським змістом, а потім — позакривали. Про мечеті й духовну літературу змусили забути. Всі мали стати «росіянами».
Читати далі Світло Тамги

Кривавий слід. П’ять найбільших злочинів радянської влади проти мирного населення України в роки Другої світової

150514_crimes1
Розстрільна команда НКВД

Діяльність радянської влади як до початку Другої світової, так і в її період була позначена низкою жорстоких акцій проти мирного населення. Часто згадки про більшовицькі злодіяння 1939–1941 років тонуть у потоках пафосних промов про «Перемогу радянського народу у Великій Вітчизняній війні». Тиждень.ua зібрав факти про найрезонансніші злочини того часу.
Читати далі Кривавий слід. П’ять найбільших злочинів радянської влади проти мирного населення України в роки Другої світової

Бардак Йосифа Сталіна: Червона армія та ВПК

alternativhistory.org.ua
1942 РІК. ДИТИНА ЗА ВЕРСТАТОМ НА ОБОРОННОМУ ЗАВОДІ. СИСТЕМА ВДАВАЛАСЬ ДО НЕЛЮДСЬКИХ, КРАЙНІХ ЗАХОДІВ — А НАВКОЛО БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, НЕВІГЛАСТВО, НЕКЕРОВАНІСТЬ…

Радянський Союз був задуманий і створений Кремлем як оплот всесвітнього панування більшовизму. Про це відверто було сказано в Декларації про утворення СРСР від 30 грудня 1922 року — мовляв, «доступ в Союз открыт всем социалистическим советским республикам, как существующим, так и имеющим возникнуть в будущем», а сам Союз «послужит верным оплотом против мирового капитализма и новым решительным шагом по пути объединения трудящихся всех стран в мировую Социалистическую Советскую Республику» (тут і далі документи цитуються мовою оригіналу).
Читати далі Бардак Йосифа Сталіна: Червона армія та ВПК