Архів категорії: Пам’ятні дати

Життя як спалах…

150702_Nazarii_Yaremchuk_1
Двадцять років тому пішов у Вічність легендарний співак Назарій Яремчук

Творчий політ Яремчука обірвала тяжка хвороба. 2 липня він назавжди спочив на Алеї слави нового Чернівецького цвинтаря. На похорон з’їхалися люди з усіх куточків, вислали квітами шлях від його будинку на тодішній вулиці Інтернаціональній (нині це вул. Назарія Яремчука) до цвинтаря через усі Чернівці. З Назарієм прощалася вся Україна…

Читати далі Життя як спалах…

Життя — як пісня, що не відбринить

150522_V_Ivasiuk1

Лише через 36 років після велелюдного похорону Володимира Івасюка завіса таємниці навколо його загибелі починає відкриватися. Можливо, відповіді на багато питань є в щойно розсекречених архівах КДБ

Так збіглося в історії України. 22 травня 1861 року тіло Тараса Шевченка на конях, а далі — на руках перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. 22 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка на руках несли встеленими квітами вулицями Львова до Личаківського кладовища.

150522_V_Ivasiuk_Lviv1979_1

І та, й інша процесії стали актом непокори, протестом проти прокрустового свавілля державного апарату, який нищить усе, що не вкладається в рамки офіційної благонадійності. Бо обидва вони, і Шевченко, й Івасюк, самі того не підозрюючи, відкрили світові глибінь української душі — один у поезії, другий у музиці.
Читати далі Життя — як пісня, що не відбринить

Світло Тамги

150517_deportatsia

У 71-ші роковини депортації кримських татар уся Україна співчуватиме корінному народові Криму та доноситиме історичну правду до молоді

Свого часу Україна не прийшла до Криму — і ось тепер Крим «увірвався» до столиці: болем, реальністю, шоком. Після «несподіваної» окупації півострова російськими військами, на наших очах у стислому вигляді відбуваються події, що колись передували депортації кримських татар із Батьківщини. Так, у 1920—38 роках кримськотатарське середовище «коренізували», аби створити ілюзію піклування «російських братів» про стародавню культуру та зробити інтелектуалів лояльними до радянської влади. Хто такій ілюзії не піддався — тих розстрілювали або ж змушували емігрувати, ізолюючи від народу. Культурні цінності назвали просто «кримськими» і стали переправляти до Ермітажу та інших російських музеїв. Кримськотатарські школи спершу наповнили радянським змістом, а потім — позакривали. Про мечеті й духовну літературу змусили забути. Всі мали стати «росіянами».
Читати далі Світло Тамги