Архів категорії: Постаті

Василь Симоненко. Журналіст і поет. Громадянин

150108_V_Symonenko

Якщо березень асоціюється у свідомості українців із ім’ям Тараса Шевченка, то січень проходить в Україні під знаком іншого великого українця, громадянина й поета — Василя Симоненка. 8 січня цього року йому виповнилося б 80 років

Під цензурою ЦК

Василя Симоненка важко уявити старим. Він не встиг ані зістаритися, ані навіть «подорослішати» до першої сивини. Передрікаючи собі смерть у 30 років, Симоненко пішов із життя в 28…

Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь.

І хоча за життя поета встигло вийти всього дві книги – збірка поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963), його сучасники вже тоді усвідомлювали – Україна втратила Поета.

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївка Лубенського району на Полтавщині. Виховувала його мати й дідусь – батько, залишивши дружину з маленьким сином, пішов із сім’ї. У 1952 році Василь, закінчивши з золотою медаллю середню школу в селі Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Це був легендарний курс журфаку, на якому вчилися разом майбутні поети Борис Олійник, Тамара Коломієць та Микола Сом, прозаїки Віталій Близнець, Борис Рогоза, гумористи Юрій Ячейкін, Іван Дубенко, перекладач Анатоль Перепадя, письменник та науковець, директор інституту журналістики Анатолій Москаленко
Читати далі Василь Симоненко. Журналіст і поет. Громадянин

Закарбований у Вічності

http://photo.unian.net
9 січня виповнюється 40 днів, як відійшов у засвіти Євген Сверстюк — гуманіст, мислитель, духовний лідер українства

Перед очима — фото, що демонструвалися під час прощання з Євгеном Сверстюком у Будинку вчителя 4 грудня. Ось Євген Олександрович з величезним букетом польових квітів… Серед лугу над річкою… Усміхнений — у колі друзів…

Тоді відкрилося, яка тендітна і ніжна душа в цього крицевого велета думки і вчинку. Боляче їй було від кожного брутального дотику, — що вже казати про карцер, позбавлення права писати, постійні звільнення з роботи, наклепи, стеження й підслуховування, доноси. А після виходу у «велику зону» — шанобливе непомічання, а в 2005-му (!) — на очах у всіх побиття і розгром редакції часопису «Наша віра», без жодного подальшого розслідування

А тим часом нікому так і не вдалося втрутитися і змінити структуру його життя, його особисті принципи і правила його гри. Він відійшов чесним і вільним, «не впійманим» світом. І довів нам: це можливо. Якою ж силою зміг це зробити?
Читати далі Закарбований у Вічності

Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

1231_Oles_Stepanenko

Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

Невтомна “просвітянка” із Запоріжжя Ганна Черкаська нагадала нам про сумні роковини. 10 років тому, у буремний час “Помаранчевої революції”, трагічно обірвалося життя молодого хлопчини Олеся Степаненка.

Олесь Степаненко не був схожим на більшість своїх ровесників, і вже тим більше – на абсолютну більшість своїх ровесників з Харкова…

https://www.facebook.com/
Ганна Черкаська
28 грудня 2014

29 грудня 2004 р., за нез’ясованих обставин, під колесами швидкого поїзда трагічно загинув 20-річний поет Олесь Степаненко. Він народився 9 листопада 1984 р. на Харківщині. Жив, навчався, писав свої вірші у містечку Дергачі, недалеко від Харкова. Після закінчення школи Олесь Степаненко вивчав журналістику у Харківському національному університеті. Гроші на навчання заробляв на цегельному заводі. У лютому 2002 р. невідомі злочинці завдали Олесю тяжкої черепно-мозкової травми. Він майже три роки хворів і в лікарні написав свій «Останній вірш», дійсно останній. Читати далі Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

Євген Сверстюк. Світло посеред темряви

1204_E_Sverstiuk
Учора ввечері не стало Євгена Сверстюка…

Всі помітили цей символічний збіг: один із учасників Ініціативної групи “Першого грудня” помер саме цього дня.

Великі люди відходять несподівано. Ще кілька тижнів тому він їздив за кордон, у вересні встиг побувати на Форумі видавців у Львові, приходив на інтерв’ю і на творчі зустрічі.
Читати далі Євген Сверстюк. Світло посеред темряви

Дай Боже, щоб ми мали більше таких людей, як Євген Сверстюк – Блаженніший Любомир Гузар

1203_E_Sverstiuk1
Євген Сверстюк – один з когорти тих небагатьох українських інтелектуалів та громадських діячів, кого українці вважають і вважатимуть, навіть і після смерті, моральними авторитетами суспільства. Слово про нього – від ще одного з таких авторитетів, яких ми звемо совістю нації, борцями за Україну і її незалежність, соратника Євгена Олександровича по Ініціативній групі “Першого грудня” кардинала Любомира Гузара.
1203_L_Guzar
Для нашого суспільства те, що Євген Свертюк від нас відійшов, по-людськи кажучи, велика страта, – сказав кореспонденту Укрінформу блаженніший Любомир Гузар, – людей такого не тільки літературного таланту, а такої духовної якості ми нечасто зустрічаємо. На мою думку, це була направду надзвичайна людина.
Читати далі Дай Боже, щоб ми мали більше таких людей, як Євген Сверстюк – Блаженніший Любомир Гузар

Пам’яті Євгена Сверстюка. Нас залишила людина-епоха

1202_E_Sverstiuk_young
Першого грудня нас залишив Євген Сверстюк. Новітній Сковорода, людина-епоха, Совість нашої нації. Такий простий і такий великий. Воістину православний, Євген Сверстюк жив із Богом. Жив за його заповідями. Без лукавства, без фальшивого красномовства. Строгий і вимогливий до себе, як козак-характерник, не вибагливий до життя, але з твердими і непохитними принципами. Високо інтелігентний, шляхетний і надзвичайно добрий.

Вражала його проста народна мудрість, доброзичливість і невтомна працьовитість. Його велич духу відчувалася в спілкуванні, але ніколи не применшувала співрозмовника, а обдаровувала глибиною пізнання. З ним було легко. Він був байдужий до влади і матеріальних благ. Він був представником національної Еліти, яка не потребує фальшивого самоствердження званнями, посадами чи маєтками. Яка не живе компромісами, корисливістю, дріб’язковістю і культом шлунку, а Мудрістю, Мужністю, Шляхетністю.
Читати далі Пам’яті Євгена Сверстюка. Нас залишила людина-епоха

Пам’яті Валерія Марченка

1009_Marchenko
Валерій з матір’ю у Саралжині, Казахстан. 1979

7 жовтня минуло 30 років з дня смерті Валерія Веніаміновича Марченка (1947–1984), українського журналіста, літературознавця, публіциста, перекладача, правозахисника. …«Особливо небезпечний рецидивіст», смертельно хворий письменник отримав навесні 1984-го від суду десять років таборів особливого режиму і п’ять років заслання. Помер 7 жовтня 1984 року, не витримавши 55-денного етапу до Пермі.

«…Не фанатик, не революціонер, не екстреміст,
він був такий, як і всі. Лише кращий.»
Семен Глузман

«…вчив не боятися отим типовим липким страхом, який відбирав у радянських людей їхні розум, совість і честь.»
Мирослав Маринович

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946569215
П’ЯТЬ ПОРТРЕТІВ ВАЛЕРІЯ МАРЧЕНКА

Шістнадцятого вересня цього року (написано у 1997 році – Прим.ред.) минуло 50 років від дня народження Валерія Марченка, а 7-го жовтня минає 13 років із дня його смерті. Однак ті, кого смерть забрала з життя передчасно, мають одну перевагу над живими – вони не старіють. Через те фраза “Валерію Марченку виповнилося б тепер 50 років” звучить фантастично. Ми ж то добре знаємо, що Часові не під силу змінити найменшу рисочку на його молодому обличчі, яке поглядає на нас із його світлин. І все ж 50-літній ювілей – це добра нагода знову згадати про Валерія. Адже, на відміну від нього, ми старіємо, а в контексті ювілею це означає, що ми – забуваємо. На жаль…
Читати далі Пам’яті Валерія Марченка

«Мій милий, добрий Зигмунт, дякую тобі за твоє ласкаве українське сердечне слово, …»

Z_Sierakowski_1863
Побратим Шевченка Зигмунт Сераковський — герой польського національно-визвольного повстання проти російського самодержавства

Понад 180 років тому народився видатний польський революційний діяч, син української землі, щирий друг Тараса Шевченка Зигмунт Сераковський. Його життя є прикладом польсько-українського братерства, скріпленого кров’ю в боротьбі «за вашу і нашу свободу». «Українцем з правого берега Дніпра» називав себе Зигмунт Сераковський, «натхненним Сигізмундом» називав його Тарас Шевченко, який разом iз ним «карався, мучився, але не каявся» в Оренбурзькому корпусі.

«Дякую тобі за українське слово…»

Народився Зигмунт Сераковський 30 травня 1826 року в селі Лісовому на Волині (тепер Ківерцівський район), у сім’ї дрібнопомісного польського дворянина. Виростав без батька — Ігнатій Сераковський загинув під час польського повстання 1831 року. Читати далі «Мій милий, добрий Зигмунт, дякую тобі за твоє ласкаве українське сердечне слово, …»

«Я помру, а Україна зостанеться»

T_Rylsky1_1
Вийшло друком зібрання творів Тадея Рильського, поляка, який вболівав за Україну

У столичному видавництві «Успіх і кар’єра» побачило світ перше зібрання творів Тадея Розеславовича Рильського — батька відомого українського поета і громадського діяча Максима Рильського. Презентація книжки відбулася в приміщенні літературно-меморіального будинку Тараса Шевченка, що розташований у Києві, неподалік майдану Незалежності. Правнук Тадея Розеславовича — київський журналіст Максим Рильський — пояснює, що місце для презентації було вибрано невипадково. Адже ідеї Шевченка про вільну Україну стали сенсом життя для молодого Тадея. Він також брав активну участь у перепохованні Кобзаря на Чернечій горі в Каневі — з гуртом студентів-українофілів зустрічав труну з тілом Кобзаря біля Києва, супроводжував до Канева, а потім був у числі копачів останньої домівки поета на Чернечій горі. Читати далі «Я помру, а Україна зостанеться»