Архів категорії: Постаті

Євген Сверстюк. Світло посеред темряви

1204_E_Sverstiuk
Учора ввечері не стало Євгена Сверстюка…

Всі помітили цей символічний збіг: один із учасників Ініціативної групи “Першого грудня” помер саме цього дня.

Великі люди відходять несподівано. Ще кілька тижнів тому він їздив за кордон, у вересні встиг побувати на Форумі видавців у Львові, приходив на інтерв’ю і на творчі зустрічі.
Читати далі Євген Сверстюк. Світло посеред темряви

Дай Боже, щоб ми мали більше таких людей, як Євген Сверстюк – Блаженніший Любомир Гузар

1203_E_Sverstiuk1
Євген Сверстюк – один з когорти тих небагатьох українських інтелектуалів та громадських діячів, кого українці вважають і вважатимуть, навіть і після смерті, моральними авторитетами суспільства. Слово про нього – від ще одного з таких авторитетів, яких ми звемо совістю нації, борцями за Україну і її незалежність, соратника Євгена Олександровича по Ініціативній групі “Першого грудня” кардинала Любомира Гузара.
1203_L_Guzar
Для нашого суспільства те, що Євген Свертюк від нас відійшов, по-людськи кажучи, велика страта, – сказав кореспонденту Укрінформу блаженніший Любомир Гузар, – людей такого не тільки літературного таланту, а такої духовної якості ми нечасто зустрічаємо. На мою думку, це була направду надзвичайна людина.
Читати далі Дай Боже, щоб ми мали більше таких людей, як Євген Сверстюк – Блаженніший Любомир Гузар

Пам’яті Євгена Сверстюка. Нас залишила людина-епоха

1202_E_Sverstiuk_young
Першого грудня нас залишив Євген Сверстюк. Новітній Сковорода, людина-епоха, Совість нашої нації. Такий простий і такий великий. Воістину православний, Євген Сверстюк жив із Богом. Жив за його заповідями. Без лукавства, без фальшивого красномовства. Строгий і вимогливий до себе, як козак-характерник, не вибагливий до життя, але з твердими і непохитними принципами. Високо інтелігентний, шляхетний і надзвичайно добрий.

Вражала його проста народна мудрість, доброзичливість і невтомна працьовитість. Його велич духу відчувалася в спілкуванні, але ніколи не применшувала співрозмовника, а обдаровувала глибиною пізнання. З ним було легко. Він був байдужий до влади і матеріальних благ. Він був представником національної Еліти, яка не потребує фальшивого самоствердження званнями, посадами чи маєтками. Яка не живе компромісами, корисливістю, дріб’язковістю і культом шлунку, а Мудрістю, Мужністю, Шляхетністю.
Читати далі Пам’яті Євгена Сверстюка. Нас залишила людина-епоха

Пам’яті Валерія Марченка

1009_Marchenko
Валерій з матір’ю у Саралжині, Казахстан. 1979

7 жовтня минуло 30 років з дня смерті Валерія Веніаміновича Марченка (1947–1984), українського журналіста, літературознавця, публіциста, перекладача, правозахисника. …«Особливо небезпечний рецидивіст», смертельно хворий письменник отримав навесні 1984-го від суду десять років таборів особливого режиму і п’ять років заслання. Помер 7 жовтня 1984 року, не витримавши 55-денного етапу до Пермі.

«…Не фанатик, не революціонер, не екстреміст,
він був такий, як і всі. Лише кращий.»
Семен Глузман

«…вчив не боятися отим типовим липким страхом, який відбирав у радянських людей їхні розум, совість і честь.»
Мирослав Маринович

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946569215
П’ЯТЬ ПОРТРЕТІВ ВАЛЕРІЯ МАРЧЕНКА

Шістнадцятого вересня цього року (написано у 1997 році – Прим.ред.) минуло 50 років від дня народження Валерія Марченка, а 7-го жовтня минає 13 років із дня його смерті. Однак ті, кого смерть забрала з життя передчасно, мають одну перевагу над живими – вони не старіють. Через те фраза “Валерію Марченку виповнилося б тепер 50 років” звучить фантастично. Ми ж то добре знаємо, що Часові не під силу змінити найменшу рисочку на його молодому обличчі, яке поглядає на нас із його світлин. І все ж 50-літній ювілей – це добра нагода знову згадати про Валерія. Адже, на відміну від нього, ми старіємо, а в контексті ювілею це означає, що ми – забуваємо. На жаль…
Читати далі Пам’яті Валерія Марченка

«Мій милий, добрий Зигмунт, дякую тобі за твоє ласкаве українське сердечне слово, …»

Z_Sierakowski_1863
Побратим Шевченка Зигмунт Сераковський — герой польського національно-визвольного повстання проти російського самодержавства

Понад 180 років тому народився видатний польський революційний діяч, син української землі, щирий друг Тараса Шевченка Зигмунт Сераковський. Його життя є прикладом польсько-українського братерства, скріпленого кров’ю в боротьбі «за вашу і нашу свободу». «Українцем з правого берега Дніпра» називав себе Зигмунт Сераковський, «натхненним Сигізмундом» називав його Тарас Шевченко, який разом iз ним «карався, мучився, але не каявся» в Оренбурзькому корпусі.

«Дякую тобі за українське слово…»

Народився Зигмунт Сераковський 30 травня 1826 року в селі Лісовому на Волині (тепер Ківерцівський район), у сім’ї дрібнопомісного польського дворянина. Виростав без батька — Ігнатій Сераковський загинув під час польського повстання 1831 року. Читати далі «Мій милий, добрий Зигмунт, дякую тобі за твоє ласкаве українське сердечне слово, …»

«Я помру, а Україна зостанеться»

T_Rylsky1_1
Вийшло друком зібрання творів Тадея Рильського, поляка, який вболівав за Україну

У столичному видавництві «Успіх і кар’єра» побачило світ перше зібрання творів Тадея Розеславовича Рильського — батька відомого українського поета і громадського діяча Максима Рильського. Презентація книжки відбулася в приміщенні літературно-меморіального будинку Тараса Шевченка, що розташований у Києві, неподалік майдану Незалежності. Правнук Тадея Розеславовича — київський журналіст Максим Рильський — пояснює, що місце для презентації було вибрано невипадково. Адже ідеї Шевченка про вільну Україну стали сенсом життя для молодого Тадея. Він також брав активну участь у перепохованні Кобзаря на Чернечій горі в Каневі — з гуртом студентів-українофілів зустрічав труну з тілом Кобзаря біля Києва, супроводжував до Канева, а потім був у числі копачів останньої домівки поета на Чернечій горі. Читати далі «Я помру, а Україна зостанеться»