Архів позначки: агресія

Як Польща підготувалася до саміту НАТО

160707_NATO_Warsaw1

Для президента США у Варшаві створили копію Овального кабінету Білого дому

У столиці Польщі 8-9 липня відбудеться саміт НАТО, який буде найбільшим за кількістю учасників і, як зауважують експерти, найважливішим за майже 20 років. Символічно, що вечеря лідерів країн Альянсу відбуватиметься саме в тому залі, де в 1955 році було підписано угоду про створення ворожого до НАТО військового блоку соціалістичних країн під назвою Варшавський договір.

ПРАВО НА ПОСТРІЛ ТА ІНШІ КОНТРТЕРОРИСТИЧНІ ЗАХОДИ

Нещодавні теракти у серці Європи – Парижі та Брюсселі, а також активні міграційні процеси з півдня змусили Польщу дуже уважно підійти до питань безпеки під час саміту. Попри те, що Польща з точки зору терористичної загрози є серед країн, де загроза є досить низькою, Варшава вирішила не випробовувати долю і пішла шляхом максимального посилення безпеки.

Загалом, на підготовку й проведення саміту Альянсу Польща запланувала витрати на рівні 160 млн злотих (майже 45 млн дол.). Однак, після цьогорічних терактів у Брюсселі, Варшава збільшила бюджет ще на понад 10 млн злотих (приблизно 3-4 млн дол.), витративши ці кошти, зокрема, на додаткову закупівлю за кордоном засобів моніторингу.

Читати далі Як Польща підготувалася до саміту НАТО

Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

160706_put-stein

Станіслав Янецький: Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

Польський публіцист гостро критикує заяву глави МЗС Німеччини Штайнмаєра, що НАТО розмахує шаблею перед Росією

Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр цими днями висловив пересторогу, щоб у політиці відносно Росії не обмежуватися відлякуванням і розмахуванням шаблею. У недільному виданні «Bild am Sonntag» глава німецького МЗС критично оцінив маневри на східному фланзі НАТО. За його словами, не слід підігрівати атмосфери. Публіцист видання «wSieci» Станіслав Янецький вважає можливими два пояснення такої позиції.
Читати далі Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

«Посади свиню за стіл – вона й ноги на стіл» (Навіщо Путін лякає фінів)

160702_ptn_fin

Навіщо Путін лякає фінів

Сам факт запрошення до Фінляндії російського правителя викликав неоднозначну реакцію і в самому фінському суспільстві, і у сусідів Фінляндії. Але президент цієї країни Саулі Нійністьо стверджував, що з Росією необхідний діалог – з огляду на близьке сусідство і протяжність кордону. Та й досвід нападів сусідньої країни на Фінляндію її президент теж, очевидно, враховував. Після агресії проти України ніхто з сусідів Росії не може відчувати себе спокійно. Особливо країни, які не входять до НАТО і не захищені спільними зобов’язаннями альянсу.
Читати далі «Посади свиню за стіл – вона й ноги на стіл» (Навіщо Путін лякає фінів)

Західні «партнери» України твердо налаштовані провести «вибори» в окупованому Донбасі ще цього року…

160617_false1

Провідні держави Євросоюзу висловилися проти надання Грузії безвізового режиму. Як повідомляють інформагенції, реальною причиною цього є побоювання, що грузинський криміналітет (знаний далеко за межами цієї країни) негайно скористається таким режимом і розкине свої щупальця по всій Європі. Щоправда, офіційно висувається інша версія – мовляв, ЄС ніяк не встигає модернізувати свої правила надання та скасування безвізового статусу, проте в це навряд чи вірять навіть ті, хто озвучує цю версію
Читати далі Західні «партнери» України твердо налаштовані провести «вибори» в окупованому Донбасі ще цього року…

Вони вже не маскуються: Кремль прагне знищити Україну

160607_agressor1

Росія не виконувала, не виконує і не має наміру виконувати Мінські домовленості.

Нарешті, Лаврова прорвало. Нагадаємо, Сергій Лавров – це міністр закордонних справ Російської Федерації, емоції якого інколи виплескуються за «непробивну» маску офіційного дипломата у досить кумедних репліках про оточуючих його «дебілів».

Що там учергове трапилося – судити важко. Але Лавров відкрито заявив, що припинення вогню на Донбасі не буде ніколи, а цей факт говорить сам за себе. Твердження цього російського дипломата, що всі дії по врегулюванню конфлікту мають узгоджуватися з керівництвом ЛДНР, переконують хіба що самого російського дипломата. Адже він представляє країну, яка є прямим спонсором, зброярем та утримувачем ЛДНР, і сама ж штучно створила ці квазіутворення шляхом відкритої агресії проти суверенної європейської держави.
Читати далі Вони вже не маскуються: Кремль прагне знищити Україну

«…тоді є шанс, що русифіковані реґіони колись і справді стануть двомовними…»

160501_2lang_1

У своєму крайньому на Збручі тексті (http://zbruc.eu/node/50648) Юрій Винничук слушно повертається до мовного питання в Україні, акцентуючи увагу на тому, що після Майдану російська «здобула певні моральні преференції, з якими кожен україномовний змушений миритися». Загалом погоджуючись із цією тезою, не можу не висловити сумнів щодо оптимізму автора, якому віриться, що молоді покоління з порозумінням «справляться значно успішніше». Можливо, але лише за умови, що то буде понимание, а не порозуміння.

Бо після Майдану й початку російської аґресії ціла країна почала активно спростовувати міфи російської пропаґанди про так звані утиски російськомовних, хунту й фашистів. Все б нічого, але на шляху до переконання себе й усього світу в тому, що ми не етнічна, а політична нація, яка може собі дати раду з внутрішньою різноманітністю й двомовністю, нам намагаються нав’язати існуючий стан речей як «нормальний», «демократичний» чи «європейський». І коли україномовна людина просто каже, що мовна ситуація в Україні хвора і що наша мова в багатьох сферах — під реальною загрозою, її блискавично оголошують провокатором, який зазіхає на «єдність» країни. Російськомовні патріоти не гребують моральними маніпуляціями, розповідаючи про двомовність Майдану, російську в прифронтових окопах чи журнал Шевченка. Теза проста: якщо хочемо миру в країні — треба якомога хутчіш визнати, що ніякої мовної проблеми немає. Читати далі «…тоді є шанс, що русифіковані реґіони колись і справді стануть двомовними…»

Де він, «план Маршалла» для України?

160430_west&ptn

Ті з читачів «Дня», кому, як то кажуть, «за тридцять із гаком», пам’ятають мабуть, що на початку 1994 року ЦРУ США представило аналітичну доповідь, у якій, зокрема, йшлося про майже неминучий розкол України на дві держави, більше того – про можливу втрату української державності як такої. Все у тій доповіді було на місці: статистичні та соціологічні дані, думки експертів, наукова аргументація висновків… От тільки нічого схожого на той прогноз не сталося. Тож, виходить, іноді не тільки багаті плачуть, а й високооплачувані аналітики потрапляють пальцем у небо.

Після того багато було песимістичних, а часом навіть катастрофічних прогнозів західних експертів щодо майбутнього України. Проте, попри всі труднощі та трагічні події, найгіршого не сталося. Це не означає, що на розмисли зарубіжних аналітиків не треба зважати; просто потрібно розуміти, що вони – не боги й не святі, а водночас жити слід передовсім власним розумом, бо ніхто краще за нас самих не знає нашої ситуації…
Читати далі Де він, «план Маршалла» для України?

Збивати пасажирські лайнери – це так по-кремлівськи

160411_1_terror
Повітряний тероризм в «гібридній» політиці Росії

У березні цього року Європейська робоча група високого рівня подала на розгляд Європейської комісії (фактичного уряду ЄС) новий звіт про ризики польотів цивільних літаків над зонами збройних конфліктів.

Документ базується на досвіді трагічних подій катастрофи пасажирського літака Боїнг 777-200 рейсу МН17 компанії «Malaysia Airlines». Літак був збитий 17 липня 2014 року зенітним ракетним комплексом (ЗРК) «Бук» Збройних сил Росії в повітряному просторі України над окупованим Донбасом.

Літак здійснював рейс за маршрутом аеропорт Амстердам-Схіпхол (Нідерланди) – Куала-Лумпур (Малайзія). На борту були 283 пасажирів і 15 членів екіпажу. Не вижив ніхто, а речі загиблих були розграбовані мародерами з числа російських терористів, найманців і їхніх місцевих посібників.
Читати далі Збивати пасажирські лайнери – це так по-кремлівськи

Будьмо пильними

160325_1_krym_kor

«Коридори» в агресивній політиці Путіна та Гітлера

Знову у новинах спливло це словосполучення – «шлях до Криму», який через «материкову» Україну прагне отримати Росія. Знову – тому що воно постійно фігурувало у часи найзапекліших боїв під Маріуполем у серпні-вересні 2014 року, а потім – на початку 2015 року, коли російські війська та формування їхніх донбаських маріонеток спробували завдати вирішальну поразку ЗСУ та «прорубати» транспортний коридор до анексованого півострова. Проте тепер уже в дещо іншому контексті.

Так, радник голови СБУ Юрій Тандіт в інтерв’ю московській «Новой газете» заявив, що російська влада намагатиметься домовитися з Україною обміняти незаконно викрадену й ув’язнену Надію Савченко на дорогу до Криму: «Ми знаємо, що вони в Москві хотіли б отримати більше. Їх, наприклад, цікавить шляхопровід з Ростова до Криму. Мені про це відкрито говорив той самий чоловік, близький до Кремля» (чи треба називати це сумнозвісне прізвище? – С.Г.). Тандіт зазначив, що Україна готова до будь-яких компромісів. Однак міняти полонену на територію не буде: «Тільки на Сході можна міняти принцесу на півцарства. І так питання стояти не може».
Читати далі Будьмо пильними

Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

160317_luhandon01

Питанням номер один останніх зустрічей нормандської четвірки є модальності виборів в окупованих районах Донецької та Луганської областей (ОРДО/ОРЛО). Візит до Києва наприкінці лютого міністрів закордонних справ Франції та Німеччини втілився у спільну заяву та запевнення німецького міністра Франка-Вальтера Штайнмаєра, що вибори мають відбутися в першій половині цього року. Відтепер, на думку європейських медіаторів Мінського процесу, це перше питання порядку денного Мінська-2, яке більше не прив’язується жорстко до інших вимог.

З української сторони подібною вимогою було проведення децентралізації (яке відкладається у зв’язку з політичною та економічною кризою) та надання де-юре особливого статусу ОРДО/ОРЛО (як би його не називали всередині України). З боку «ДНР/ЛНР» найголовнішою вимогою є надання гарантій безпеки підготовці виборчого процесу. У цьому контексті для України принциповим є питання кордонів, яке за порядком імплементації Мінська-2 стоїть після виборів, і Києву дуже хочеться цей порядок змінити. Натомість для сепаратистів важливою є амністія, на беззаперечність якої в жодному разі не погодиться Україна. Переговори щодо цих дражливих питань, фактично, заблоковані. То до чого тоді поспіх Штайнмаєра з виборами? Чи реально організувати нормальне волевиявлення в ОРДО/ОРЛО? Чи все ж таки це будуть вибори в «ДНР/ЛНР»?
Читати далі Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?