Архів позначки: антиукраїнський

Польща-Україна: є криза, буде катастрофа

Єжи Тарґальський: Нині у польських ЗМІ і в польській політиці проросійський чинник стає дедалі сильнішим, і що гірше – знаходить підтримку серед польського суспільства

Ситуація, яку маємо нині, назрівала два роки. Партія влади не подбала про те, щоб не допустити до розбурхання антиукраїнських настроїв

Про стан нинішніх взаємин між Варшавою та Києвом і потенційні загрози, перед якими опинилися наші країни, говорить історик і публіцист Єжи Тарґальський. Читати далі Польща-Україна: є криза, буде катастрофа

Вони вже не маскуються: Кремль прагне знищити Україну

160607_agressor1

Росія не виконувала, не виконує і не має наміру виконувати Мінські домовленості.

Нарешті, Лаврова прорвало. Нагадаємо, Сергій Лавров – це міністр закордонних справ Російської Федерації, емоції якого інколи виплескуються за «непробивну» маску офіційного дипломата у досить кумедних репліках про оточуючих його «дебілів».

Що там учергове трапилося – судити важко. Але Лавров відкрито заявив, що припинення вогню на Донбасі не буде ніколи, а цей факт говорить сам за себе. Твердження цього російського дипломата, що всі дії по врегулюванню конфлікту мають узгоджуватися з керівництвом ЛДНР, переконують хіба що самого російського дипломата. Адже він представляє країну, яка є прямим спонсором, зброярем та утримувачем ЛДНР, і сама ж штучно створила ці квазіутворення шляхом відкритої агресії проти суверенної європейської держави.
Читати далі Вони вже не маскуються: Кремль прагне знищити Україну

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

160128_invasion

(продовження)


Протягом усіх років незалежності України Росія із застосуванням усього наявного арсеналу підривних засобів підживлювала антиукраїнські, антизахідні та проросійські настрої серед населення Автономної Республіки Крим і Севастополя. Свідомо ігноруючи результати волевиявлення кримчан під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року[6], кримська влада на початку 1990-х років здійснила кілька спроб відокремлення від України (1992, 1994-1995 роки). Втім, такий сценарій не знайшов широкої підтримки населення півострова. Спровоковані Росією сепаратистські прояви були зупинені завдяки скоординованим зусиллям керівництва держави і органів сектору безпеки і оборони.

Усвідомивши відсутність активної масової підтримки сепаратистських ідей[7], Кремль зробив ставку на кримський криміналітет. Незавершеність процесу декриміналізації Криму, що розпочався у 1995 році, уможливила проникнення криміналу в державні (зокрема правоохоронні) органи, які нерідко обслуговували кримінальні угруповання. Зрештою, саме наскрізь криміналізовані кримські організації Партії регіонів і КПУ стали надійною опорою російського впливу і відіграли ключову роль під час російської агресії і наступної окупації[8].
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України

160307_V_Gorbulin

Російська культурна політика на українському напрямі була повністю інтегрована в загальну стратегію ліквідації української державності. Для ведення російської пропаганди широко використовуються не тільки засоби масової інформації, але й культурно-розважальна індустрія: кінематограф, шоу-бізнес, начебто неполітичні, «культурні» програми телебачення і радіомовлення, Інтернет тощо.

***

Українсько-російські відносини мають довгу і суперечливу історію, яка нараховує сотні років. Основним її змістом є прагнення Московії та її спадкоємців – Російської імперії, Радянського Союзу та Російської Федерації – унеможливити становлення незалежної держави Українського народу – повноправного члена європейської співдружності націй.

Набуття Україною незалежності у 1991 році у результаті розпаду СРСР від початку розглядалося і розглядається російською елітою як прикре історичне «непорозуміння», яке повинно бути якнайшвидше виправлене. За визначенням В.Путіна цей розпад – «найбільша геополітична катастрофа ХХ століття». Події 2014-2015 років довели, що така точка зору знаходить широку підтримку у всіх прошарках російського суспільства. Навіть у січні 2016 року згідно з результатами соціологічних опитувань 64 % росіян підтримують агресію проти України.
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України

Кремль, Луб’янка і мас-медіа України

151031_zombi
Старі технології у новій обгортці

По мас-медіа України минулого тижня прокотилася новина: 20 жовтня російські та українські журналісти — учасники семінару «Роль засобів масової інформації у запобіганні та боротьбі з пропагандою національної, расової та релігійної ненависті, що представляє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі і насильства», який відбувся у Женеві під егідою Верховного комісара ООН з прав людини, — дійшли порозуміння і виступили зі спільною заявою щодо неприпустимості використання «мови ворожнечі» та «образу ворога». Дехто вважає цю заяву великим поступом у справі налагодження відносин між журналістами двох держав й у звільненні журналістів від ролі «підношувачів снарядів». На мою ж думку, йдеться про фактичну капітуляцію певної частини вітчизняної журналістської спільноти перед агресором і добровільне прийняття нею ролі «корисних ідіотів» Кремля та Луб’янки.

Уже перша фраза заяви наочно засвідчує справедливість такого висновку: «Використання «мови ворожнечі» в теле- і радіоефірах, інтернет-виданнях і друкованих ЗМІ обох країн є одним з чинників розпалювання збройного конфлікту на сході України». Жертва агресії й агресор поставлені на одну дошку — «обидві країни»; імперсько-шовіністична, а нерідко і відверто расистська російська пропаганда прирівняна до спроб частини українських ЗМІ мобілізувати націю на відсіч «гібридній» агресії; немає ніякої війни Росії проти України, немає окупації української території, а є «збройний конфлікт на сході України», в якому винні обидві сторони.
Читати далі Кремль, Луб’янка і мас-медіа України

Як довго ми готові тримати Донбас в складі України?

chiemodan
Ситуація з Донбасом мені все більше нагадує оповідання О.Генрі «Вождь червоношкірих». Нас постійно намагалися, і ще зараз намагаються, шантажувати тим, що Донбас відокремиться від України. Причому головними діючими підживлювачами цього сепаратизму виступають українські олігархи, які всі роки української незалежності збагачувались за рахунок корупційності схем субсидування глибоко дотаційного Донбасу.

Нас цей сепаратизм лякав, і зараз ще багатьох продовжує лякати. Але чим далі це продовжується, тим більш популярною стає думка, а чи не послати всіх цих олігархів та виборців Донбасу подалі. Хочете відокремлюватись, ну й котіться під три чорти. Виборці цього регіону з глибоко радянськими сприйняттям життя, з ілюзіями, що можна відновити Радянський Союз, всі роки незалежності голосували за комуністів, які люто ненавидять українську державність і не бажають її існування, за місцевих кримінальних авторитетів, що перетворились на мультимільйонерів та мільярдерів. Переважна більшість виборців Донбасу постійно обирала тих, хто перетворював Україну в одну з найбільш корумпованих та економічно неефективних країн світу. 6,5 мільйонів мешканців безнадійно депресивного Донбасу хочуть, щоби ми жили, виходячи з їх сприйняття світу. Але ми не хочемо ставати частиною Російської імперії!
Читати далі Як довго ми готові тримати Донбас в складі України?