Архів позначки: безпека

Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

161027_luhan-don1

Цілком можливо, що Україні не дадуть затягувати «мінський процес»

У Росії та Німеччини-Франції є сильне спільне бажання якнайшвидше закінчити війну на Донбасі

Україні потрібно тягнути час.

Цю нехитру тезу можна вважати своєрідним узагальненим висновком, який робить абсолютна більшість українських експертів та політичних журналістів з ситуації, що склалася з виконанням «мінських угод» після зустрічі лідерів «нормандського формату» у Берліні.

Козирів у нас багато, але далеко не всі і навіть не найстарші

Що ж, теза хоч і нехитра, але цілком відбиває реальні інтереси України в «мінському процесі», а тому в цьому плані нема сенсу з нею сперечатися.
Читати далі Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

«Кавказ-2016» і європейська безпека: кому і де Росія вдарить у спину?

160921_agress1

Залишаються застарілі ілюзії, що безумство одного хворого диктатора не завершиться безглуздою європейською бійнею

Зверніть увагу – питання, звідки саме можуть виходити загрози для європейської безпеки, не виникає ні у кого. Це могло б бути для Росії тривожним фактом, якби не одне «але». Саме такий ефект є для кремлівських «верховодів» прогнозованим та навіть бажаним. Росію тішить, коли її бояться, адже Росія не може запропонувати світу нічого, окрім страху.

Але ця логіка, нав’язана великій країні «дрібним хуліганом з пітерської підворітні», якраз і підтверджує драматичну істину. Розв’язують війни не народи і навіть не армії, які потім на собі виносять всі жертви й тягар. Розв’язують війни політики і диктатори, здебільшого бездарні, хворі на комплекс історичної значущості й просто хворі, такі, які в силу ментальних особливостей просто не здатні прорахувати наслідки власних дій та збагнути, а чи те місце, яке їм суджено за логікою історії, вони хотіли б посідати у пам’яті людства?
Читати далі «Кавказ-2016» і європейська безпека: кому і де Росія вдарить у спину?

Варшавський саміт. Як НАТО укріплюватиме східний фланг

160708_NATO-Ukraine

На саміті у Варшаві НАТО прагне дати РФ зрозуміти, що збільшення військової присутності у Східній Європі є вимушеним заходом для запобігання російським провокаціям

Україна братиме участь у роботі історичного саміту НАТО 8-9 липня 2016 року, який відбудеться в польській столиці на Стадіоні Народовому. На саміт НАТО до Варшави прибудуть 28 делегацій країн-членів альянсу, 26 делегацій країн-партнерів, представники ЄС, ООН, Світового банку. Одне з найважливіших засідань відбудеться в залі президентського палацу,  де  1955-го року СРСР та країни соцтабору підписали Варшавський договір на противагу Північноатлантичній угоді, яка відкрила шлях до створення НАТО. Досить символічний підхід організаторів заходу, оскільки на поточний момент відносини НАТО та Росії досить схожі на міжблокове протистояння часів «холодної війни».
Читати далі Варшавський саміт. Як НАТО укріплюватиме східний фланг

Як Польща підготувалася до саміту НАТО

160707_NATO_Warsaw1

Для президента США у Варшаві створили копію Овального кабінету Білого дому

У столиці Польщі 8-9 липня відбудеться саміт НАТО, який буде найбільшим за кількістю учасників і, як зауважують експерти, найважливішим за майже 20 років. Символічно, що вечеря лідерів країн Альянсу відбуватиметься саме в тому залі, де в 1955 році було підписано угоду про створення ворожого до НАТО військового блоку соціалістичних країн під назвою Варшавський договір.

ПРАВО НА ПОСТРІЛ ТА ІНШІ КОНТРТЕРОРИСТИЧНІ ЗАХОДИ

Нещодавні теракти у серці Європи – Парижі та Брюсселі, а також активні міграційні процеси з півдня змусили Польщу дуже уважно підійти до питань безпеки під час саміту. Попри те, що Польща з точки зору терористичної загрози є серед країн, де загроза є досить низькою, Варшава вирішила не випробовувати долю і пішла шляхом максимального посилення безпеки.

Загалом, на підготовку й проведення саміту Альянсу Польща запланувала витрати на рівні 160 млн злотих (майже 45 млн дол.). Однак, після цьогорічних терактів у Брюсселі, Варшава збільшила бюджет ще на понад 10 млн злотих (приблизно 3-4 млн дол.), витративши ці кошти, зокрема, на додаткову закупівлю за кордоном засобів моніторингу.

Читати далі Як Польща підготувалася до саміту НАТО

Декілька думок про НАТО

160707_Ukr-NATO

Завтра у Варшаві розпочнеться саміт НАТО.

Саме через це, а не тому, що «ось бачите, поляки нас не люблять!», Польща на місяць обмежила малий прикордонний рух з Україною (хоча, якщо добре подумати, то чому і за що поляки мають нас любити?). Зараз зайвої безпеки не буває.

Якщо стисло – на цьому саміті в НАТО Україну не приймуть.

Причин кілька:

– Україна не проситься в НАТО (навіть у законодавстві не визначила такої мети – вступ до НАТО);

– Україна не запровадила в усіх сферах суспільного життя принципи й цінності, які поділяють країни НАТО, а тому не може викликати довіру членів цього блоку – ні з огляду на судову і правову систему, ні з точки зору боротьби з корупцією, ні з точки зору стабільності демократичної системи;

– Україна не має економіки. І тут питання не в стандартах ЄС, а в реальному стані розвитку виробничої, фінансової бази, рівня життя населення.
Читати далі Декілька думок про НАТО

«Балто-Чорноморський союз – непоганий страховий проект на випадок, якщо розвалиться ЄС», – Євген Жеребецький

160606_Intermarium

Політичні стосунки України та Польщі охолонули на найвищому рівні і це потрібно змінювати. Про це, а також про перспективи Балто-Чорноморського союзу розповів політичний аналітик Євген Жеребецький у коментарі до Рекомендацій фундації «Центр досліджень Польща-Україна» для уряду України у відносинах з Республікою Польща. “POLUKR.net” публікує коментар аналітика повністю.

“У нас зараз доволі дивна диспозиція склалася на європейському напрямку. Маю на увазі стосунки з ЄС та, зокрема, з Польщею. Наприклад, у нас так склалося, що нині ми маємо доволі тісні стосунки з німецькими політиками, зокрема на президентському рівні з Ангелою Меркель. А в Польщу  президент Порошенко з офіційним візитом завітав аж у грудні 2014, через 7 місяців після інаугурації. Хоча раніше, якщо не перший, то другий або третій візит попередників президента Порошенка був до Польщі. Зараз так не сталось. Президент Анджей Дуда завітав в Україну через 4 місяці і це теж не був його ані перший, ані третій закордонний візит. І це при тому, що у Польщі часто виголошується теза про те, що “без незалежної України не може бути незалежної Польщі”. Тому ситуація така, що з одного боку Україна важлива для поляків, оскільки із стратегічної точки зору є таким собі буфером між поляками і нашими “братами”-москалями. А з іншого боку політичні стосунки дещо охолонули. Про це треба говорити і це потрібно змінювати.
Читати далі «Балто-Чорноморський союз – непоганий страховий проект на випадок, якщо розвалиться ЄС», – Євген Жеребецький

Міжмор’я: умови для реалізації геостратегічного проекту у 21 столітті

160606_Intermarium

У 21-му столітті Європі як повітря потрібна так звана «третя сила», яка зможе стабілізувати ситуацію в середині континенту та убезпечити його від гібридної, в тому числі і суто військової, загрози ззовні. Вже вкотре цю важливу геостратегічну нішу не лише може, а, скоріше, мусить зайняти союз країн Центрально-Східної Європи між Балтійським і Чорним морями із можливими відгалуженнями в бік Кавказу та Адріатики. Після оприлюднення гучного прогнозу на найближче десятиріччя американської приватної розвідки «Стратфор» та не менш гучної заяви одразу після обрання президентом Польщі Анджея Дуди внесення питання інтеграції у Балто-Чорноморському регіоні в актуальний порядок денний є доконаним фактом. Більше того, необхідність якнайшвидшої інституалізації оновленого проекту Міжмор’я вимагає сама логіка сучасного геополітичного процесу на континенті.
Читати далі Міжмор’я: умови для реалізації геостратегічного проекту у 21 столітті

Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

160317_luhandon01

Питанням номер один останніх зустрічей нормандської четвірки є модальності виборів в окупованих районах Донецької та Луганської областей (ОРДО/ОРЛО). Візит до Києва наприкінці лютого міністрів закордонних справ Франції та Німеччини втілився у спільну заяву та запевнення німецького міністра Франка-Вальтера Штайнмаєра, що вибори мають відбутися в першій половині цього року. Відтепер, на думку європейських медіаторів Мінського процесу, це перше питання порядку денного Мінська-2, яке більше не прив’язується жорстко до інших вимог.

З української сторони подібною вимогою було проведення децентралізації (яке відкладається у зв’язку з політичною та економічною кризою) та надання де-юре особливого статусу ОРДО/ОРЛО (як би його не називали всередині України). З боку «ДНР/ЛНР» найголовнішою вимогою є надання гарантій безпеки підготовці виборчого процесу. У цьому контексті для України принциповим є питання кордонів, яке за порядком імплементації Мінська-2 стоїть після виборів, і Києву дуже хочеться цей порядок змінити. Натомість для сепаратистів важливою є амністія, на беззаперечність якої в жодному разі не погодиться Україна. Переговори щодо цих дражливих питань, фактично, заблоковані. То до чого тоді поспіх Штайнмаєра з виборами? Чи реально організувати нормальне волевиявлення в ОРДО/ОРЛО? Чи все ж таки це будуть вибори в «ДНР/ЛНР»?
Читати далі Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

160128_invasion

(продовження)


Протягом усіх років незалежності України Росія із застосуванням усього наявного арсеналу підривних засобів підживлювала антиукраїнські, антизахідні та проросійські настрої серед населення Автономної Республіки Крим і Севастополя. Свідомо ігноруючи результати волевиявлення кримчан під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року[6], кримська влада на початку 1990-х років здійснила кілька спроб відокремлення від України (1992, 1994-1995 роки). Втім, такий сценарій не знайшов широкої підтримки населення півострова. Спровоковані Росією сепаратистські прояви були зупинені завдяки скоординованим зусиллям керівництва держави і органів сектору безпеки і оборони.

Усвідомивши відсутність активної масової підтримки сепаратистських ідей[7], Кремль зробив ставку на кримський криміналітет. Незавершеність процесу декриміналізації Криму, що розпочався у 1995 році, уможливила проникнення криміналу в державні (зокрема правоохоронні) органи, які нерідко обслуговували кримінальні угруповання. Зрештою, саме наскрізь криміналізовані кримські організації Партії регіонів і КПУ стали надійною опорою російського впливу і відіграли ключову роль під час російської агресії і наступної окупації[8].
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

Вплив Євромайдану та подальших подій в Україні на польсько-українські відносини

160131_pol-ukr

Події в Україні зими 2013-2014 року, що отримали назву «Євромайдан» та подальша агресія Росії стали чинником, що вплинув на двосторонні відносини України з багатьма країнами. Зокрема, ці події серйозно вплинули на двосторонні відносини з найближчим сусідом України – Польщею. Польщу довгий час називали адвокатом та головним лобістом України в ЄС. Події Євромайдану з одного боку підсилили цю роль Польщі, з іншої – поставили ряд викликів у двосторонніх відносинах. У статті автор аналізує вплив Євромайдану та подальших подій в Україні на двосторонні польсько-українські відносини.
Читати далі Вплив Євромайдану та подальших подій в Україні на польсько-українські відносини