Архів позначки: Чехія

Вторгнення до Чехословаччини Або «Доктрина Брежнєва» у дії

21 серпня 1968 року Радянський Союз за підтримки своїх сателітів із числа європейських держав з комуністичними режимами здійснив широкомасштабне військове вторгнення до Чехословаччини й окупував її. У цій країні при владі також були комуністи, але вони виступали за «соціалізм із людським обличчям» і намагалися проводити економічні й політичні реформи. Виникла серйозна загроза для радянської моделі «розвиненого соціалізму», обличчя якої, після нетривалої «відлиги» за правління Хрущова, знову ставало все більш нелюдським, сталінським.

Цього Кремль допустити не міг. Була розроблена т.зв. «Доктрина Брежнєва». Це неофіційна назва геополітичної доктрини СРСР середини 1960-х — наприкінці 1980-х років, за якою країни комуністичного табору і ті держави, які проголосили курс т. зв. «соціалістичної орієнтації», мали «обмежений суверенітет». Інший вимір цієї доктрини — твердження, що «мирне співіснування є особлива форма класової боротьби», отже, слід скористатися мирним співіснуванням для максимального збільшення кількості країн «соціалістичного табору» та «соціалістичної орієнтації», водночас не поступаючись «світовому капіталізму» жодною з них, навіть якщо для цього треба буде використати збройну силу. Читати далі Вторгнення до Чехословаччини Або «Доктрина Брежнєва» у дії

50 років розстрілу Празької весни. Кінець казки про соціалізм із людським обличчям

Чому президент Чехії Земан не хоче згадувати про окупацію

П’ятдесят років тому танками було розчавлено паросток духу свободи й демократії в колишньому соціалістичному таборі, який дістав назву «Празької весни». Розчавлено, але не вирвано з коренем: через 20 з невеличким років розвалився і соцтабір, й імперія, яка зібрала його докупи.

У ніч з 20 на 21 серпня війська п’яти країн Організації Варшавського договору – СРСР, Польщі, НДР, Болгарії, Угорщини – увійшли на чехословацьку територію. Розпочалася операція «Дунай», офіційний підсумок втрат у якій – 108 убитими (понад 130, за даними Чеського радіо) і 500 пораненими з чехословацької сторони, 12 осіб загиблими і 25 пораненими й травмованими – з радянської. Читати далі 50 років розстрілу Празької весни. Кінець казки про соціалізм із людським обличчям

Нова надія Середньої Європи

160124_BBSU_1

У новий 2016 рік Європа входить, можливо, як ніколи більше після ІІ Світової війни, переобтяжена проблемами і поділами: московитська анексія Криму і московитсько-українська війна на сході України підірвали сякий-такий порядок, який давав хоч якусь певність. Вал біженців й мусульманський тероризм, що поставили під сумнів безпеку, загострив протиріччя між ліволіберальними урядами Старої Європи та консервативними керівниками країн Нової Європи, здається, ось-ось виллється у війну санкціями усередині ЄС.

Проблеми Старого континенту можна ще довго перелічувати й аналізувати їхні причини, можливі наслідки, пропонувати спроби їхнього вирішення. Але на тлі європейських проблем, особливо безпекових та світоглядних, дуже цікавим виглядає воскресіння ідеї Середньої Європи, але без німців: Середземелля, Міжмор’я, Балто-Чорноморського союзу, Чорноморсько-Балтійського-Адріатичного об’єднання.

Це мало б у якийсь спосіб об’єднати Польщу, Україну, Білорусь, Литву, Латвію, Естонію, Чехію, Словаччину, Угорщину, Румунію, Словенію, Хорватію, Боснію і Герцеговину, можливо, Чорногорію, Албанію, Косово, Болгарію та Македонію.
Читати далі Нова надія Середньої Європи

2015_5 – 7 липня

5 липня

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
День Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Відзначається згідно з Указом Президента України № 331/2015 від 12 червня 2015 року. Уперше День ВМС України був святково відзначений у Севастополі 1 серпня 1997 року. Підставою став Указ Президента України Леоніда Кучми № 708 від 17 серпня 1996 року, в якому зазначалося: «Враховуючи значення Військово-Морських Сил як невід’ємної частини Збройних Сил України у захисті незалежності, територіальної цілісності України, постановляю: Установити в Україні свято – День Військово-Морських Сил, яке відзначати щорічно 1 серпня». Святкування дня ВМС стало всенародним оглядом бойової готовності українського флоту і визначенням його авторитету як у Севастополі, так і в Україні в цілому. Крім того, воно засвідчило перемогу не лише військових моряків, а всього українського народу у виснажливій боротьбі за флот, за право України бути морською державою. Згодом, згідно з Указом Президента Віктора Ющенка (№ 259/2006 від 24 березня 2006 року) День Військово-морських Сил Збройних Сил України відзначався щорічно в першу неділю липня. З 2012 року, за президентства Януковича святкування перенесли на останню неділю липня (поєднавши зі святкуванням дня ВМФ Росії). І ось, цьогоріч ми знову відзначаємо День Військово-Морських Сил Збройних Сил України в першу неділю липня. Нині, у зв’язку з російською окупацією Криму, штаб ВМС України знаходиться в Одесі.
Читати далі 2015_5 – 7 липня

Карта «Слов’янські землі» Павла Шафарика (1842)

13 травня виповнилося 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика (1795–1861), чеського філолога, історика-славіста, автора ідеї слов’янської єдності

150516_Pavel_Josef_Šafařík
Павел Йозеф Шафарик (1795-1861) – видатний словацький та чеський мовознавець, етнограф, просвітник. У 1842 році він видав книжку “Слов’янський народопис”, яка заклала основи слов’янської етнографії і користувалася великим успіхом – витримала три видання.

Ще популярнішою стала етнографічна карта з цього видання – “Слов’янські землі”. З різними доповненнями етнографічна карта Шафарика перевидавалася у західноєвропейських довідкових та навчальних виданнях – спочатку німецькомовних, а згодом французьких та інших. Зокрема, точно за Шафариком показані слов’яни на етнографічній карті Європи у німецькому навчальному атласі Бергауза у 1847 році. Аналогічно виглядають ареали проживання народів і на французькій “Етнографічній карті Росії” (1852).

Читати далі Карта «Слов’янські землі» Павла Шафарика (1842)

220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика – оборонця слов’янської єдності

13 травня виповнилося 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика (1795–1861), чеського філолога, історика-славіста, автора ідеї слов’янської єдності

150516_Pavel_Jozef_Safarik
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одне море
Слов’янськії ріки.

Ці слова Тараса Шевченка, адресовані Павелові-Йозефові  Шафарику, стали вже хрестоматійними. Хто був цей вчений, до якого з такою високою повагою ставився геній української літератури?

Павел-Йозеф Шафарик народився 13 травня 1795 р. в с. Кобелярово у Східній Словаччині в багатодітній сім’ї євангельського священика. Початкову та середню освіту здобув у рідному селі та в нижчих класах гімназії у Рожняві та Добшині, вищу – у Євангельському ліцеї в Кежмарку. Там він подружився з чеськими, польськими, сербськими та українськими студентами, від яких записував словацькі, польські та українські пісні.
Читати далі 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика – оборонця слов’янської єдності

2014_29-30 липня

29 липня відбулося:

***
0729_O_Pchilka
165 років від дня народження Олени Пчілки (Ольга Петрівна Косач-Драгоманова; 1849-1930), української письменниці, перекладачки, освітньої діячки, етнографа, фольклористки, першої жінки-академіка члена-кореспондента УАН (з 1924).

Мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова. Була редактором-видавцем журналу «Рідний край» (до речі – також перша жінка-видавець в Україні). Автор поетичних творів, повістей, оповідань, п’єс, позначених впливом ліберально-народницьких і культурницьких ідей, спогадів про М. Старицького, М. Лисенка, М. Драгоманова, етнографічних праць («Український орнамент», «Українські узори»).

Максим Славінський згадував: «Сила Олени Пчілки залежала не від того, яких політичних переконань вона трималася, навіть не від її літературних заслуг, що їх вона безперечно мала. Сила її була в її індивідуальності». Мабуть саме ця сила дозволила їй багато чого перенести у житті (смерть дітей – Лесі та Михайла, репресії близьких і рідних (та й її саму більшовики арештовували двічі; навіть помирала вона – важкохвора, неходяча, під наглядом ГПУ). «Вольова, владна, присно-імперативна, одержима «однією ідеєю» – національною, – і, як знати з усіх про неї спогадів, невідпорно харизматична (у неї закохувалися навіть у старості)…» (Оксана Забужко «Notre Dame D’ukraine: Українка в контексті міфологій») – такою була Олена Пчілка.
***
Читати далі 2014_29-30 липня