Архів позначки: культура

Альфредас Бумблаускас: Велика російська культура – міф, створений Сталіним

timchenko mykola

Альфредас Бумблаускас – відомий історик Литви. Спеціаліст з Великого князівства Литовського та історії цивілізацій – недавно побував у Києві. Його лекції визнали потрібними і корисними для наших урядовців, які займаються питаннями євроінтеграції.

Наше з ним інтерв’ю підтвердило, що організатори не помилилися – людина він дуже цікава.   

КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ ЗРОБИВ ТАК, ЩО У ВІЛЬНЮСІ ПОЛОВИНА КОСТЬОЛІВ, ПОЛОВИНА – ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ
150924_K_Ostrozkyi
– Альфредасе, недавно був знаковий день – роковини смерті Костянтина Острозького. Гетьман Великого князівства Литовського. Він у нас похований у Києво-Печерській Лаврі. Прийдеш в Лавру, дивишся на Успенський, де він лежить, і думаєш: скільки він зробив для церкви. Спускаєшся вниз, а в далеких печерах – Феодосій Острозький, його дідусь. Ми були разом з Литвою більш як двісті років. І спочатку це була, загалом, взаємна любов. По-вашому, що в цих відносинах дала Литва Україні і навпаки?

– Я жартую дуже часто, що Литва дала Україні кумпіс. Знаєте, що це? Свинячий окіст. У Литовській метриці, яка була писана руською мовою, кумпівщина пишеться як «сало».

– Вибачте-вибачте, авторство на цей продукт попрошу не зачіпати навіть вас.

– Здивовані? Добре, залишимо сало. Слово «лошина» в Литовській метриці – це литовського походження – це така собі копчена ковбаса.
Читати далі Альфредас Бумблаускас: Велика російська культура – міф, створений Сталіним

Коли про «це» незручно говорити

150721_2yazychiie

Парадоксально, але після Майдану в мовному питанні виник найнебезпечніший за роки незалежності момент. Доти частина суспільства була переконана, що наша держава має стати всуціль україномовною: чи то в результаті «жорсткої українізації», чи то за допомогою методів «лагідних», але послідовних.

Друга запевняла, що проблеми із цим у нас немає, тож нехай усе лишається по-старому. Мовляв, хіба є різниця, яка мова? Головне, щоб зрозуміло, а крім того, в державі й так чимало проблем… Третя частина вважала, що слід запровадити російську як другу офіційну чи регіональну, визнавши особливий статус мови, котрою спілкується (як не постійно, то вряди-годи) переважна маса жителів у більшості великих українських міст. Офіційна влада демонструвала підтримку ідеї другої групи, крім, власне, команди Януковича. Остання ухвалила закон за проектом Колесніченка – Ківалова, підігравши смакам третьої групи громадян.
Читати далі Коли про «це» незручно говорити

Патріарх вітчизняного краєзнавства

150712_P_Tronko1

До 100-річчя від дня народження академіка Петра Тронька

12 липня 2015 року виповнюється 100 років з дня народження Героя України, видатного українського вченого, державного і громадського діяча, академіка НАН України, уродженця Слобожанщини Петра Тимофійовича Тронька.

Перелік справ, посад та “регалій” знаменитого подвижника української культури Петра Тронька зайняв би не одну сторінку… Ось найголовніші з них:

Тронько Петро Тимофійович (12 липня 1915, c. Заброди на Харківщині — 12 вересня 2011) — доктор історичних наук, професор, академік НАНУ, завідувач відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАНУ (з 1980). Голова правління Національної спілки краєзнавців України (1990—2011 рр.). Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара (1996—2011). Заслужений діяч науки і техніки України, почесний громадянин Києва, віце-президент Асоціації історичних міст України. Головний редактор журналу «Краєзнавство». Голова редколегій 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР» та багатотомної науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Почесний головний редактор журналу «Пам’ятки України».

Трохи спогадів про головні дітища академіка Петра Тронька:
Читати далі Патріарх вітчизняного краєзнавства

Країна, яка не вміє чи не хоче презентувати свою культуру за кордоном, не повинна дивуватися, чому…

150528_ukrnow2

Цього року нас, тобто України, не було ні в Ляйпциґу, ні в Парижі. Маються на увазі два надзвичайно потужні книжкові ярмарки, що зазвичай відбуваються в березні. Нас там не було в сенсі окремого українського павільйону чи стенду, хоча книжки наших авторів, принаймні у перекладах, де-не-де вигулькували. Але це траплялося поза волею чи бажанням нашої, наприклад, держави або якихось інших благодійників.

Той факт, що цього року ніхто не повіз українських книжок та української програми на такі важливі – не тільки європейського, але й світового значення – форуми, слід розуміти просто: війна перемагає, і нам не до книжок. А те, що участь у такого штибу зібраннях можна було б активно і яскраво використати для формування потрібної нам громадської думки, тобто що це фактично ще один напрямок тієї ж боротьби за незалежність, до уваги, мабуть, не бралося. Якщо ми не хочемо спілкуватись із Заходом через друковане слово, то не варто нарікати на те, що він нас не розуміє. Не розуміє й не розумітиме. Країна, яка не вміє чи не хоче презентувати свою культуру за кордоном, бо вважає цю справу зайвим клопотом, не повинна дивуватися, чому громадяни інших країн не маніфестують на її підтримку й чому такі малочисельні акції протесту перед російськими амбасадами.
Читати далі Країна, яка не вміє чи не хоче презентувати свою культуру за кордоном, не повинна дивуватися, чому…

2015_23 – 24 травня

23 травня

150523_Eritrea_flag
Національне свято Держави Еритрея – День Незалежності (1993). У 1993 році Еритрея (автономний район) відділилася від Ефіопії і стала самостійною державою.
150523_Eritrea
150523_Eritrea_money

23 травня відбулося:

***
90 років тому (1925) було відкрито повітряну лінію Одеса – Москва через Харків і Катеринослав (Дніпропетровськ).
***

***
20 років тому (23 – 27 травня 1995)  у Львівській області, на Яворівському полігоні у рамках програми «Партнерство заради миру» проходили перші спільні українсько-американські миротворчі навчання «Щит миру-95». На навчаннях були присутні міністри оборони України і США (В. Шмаров і В. Перрі), начальник Об’єднаного командування начальників штабів НАТО (Дж. Шалікашвілі).
***
Читати далі 2015_23 – 24 травня

2015_20 – 22 травня

20 травня

150520_WMD_20 May
Всесвітній день метролога. Відзначається за рішенням ЮНЕСКО з 2001 року. 135 років тому (1875) в Парижі на Міжнародній дипломатичній конференції представниками 17 держав була написана Міжнародна метрична конвенція «задля забезпечення міжнародної єдності і удосконалення метричної системи». Цією конвенцією метрична система мір визнавалась міжнародною, затверджувалися прототипи метра і кілограма. Також на конференції було засноване Міжнародне бюро мір і ваг, основним завданням якого було забезпечення єдності вимірювань у міжнародному масштабі, і створений Міжнародний комітет мір і ваг, який здійснював наукове керівництво цією роботою, готував і проводив Генеральні конференції з мір і ваг.

150520_cameroon_flag
Національне свято Республіки Камерун – День проголошення унітарної держави (1972).

20 травня відбулося:

***
150520_portrait-of-lo-gatto-ettore
125 років від дня народження Етторе Ло Гатто (1890-1983), відомого італійського вченого-славіста, перекладача, пропагандиста української літератури. Був професором слов’янської філології в університетах Неаполя і Падуї та російської літератури й мови у Римському університеті. Автор «Історії російської літератури», «Історії російського театру». Досліджував також польську, чеську, болгарську, німецькі літератури. Опублікував ряд статей і розвідок про Т. Шевченка як національного поета світового значення. Вченому належать численні переклади творів слов’янських письменників. Двічі був у Києві (1931, 1960).
***
Читати далі 2015_20 – 22 травня

2015_15 – 16 квітня

15 квітня

150415_Culture_Day
Всесвітній день культури. 15 квітня 1935 року у Вашингтоні підписаний Договір про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток (Пакт Реріха) – перший в історії міжнародний договір, який проголошував захист культурних цінностей. Відзначається з 1999 року у багатьох країнах світу.

150415_DPRK_Sun_Day_1
Національне свято Корейської Народно-Демократичної Республіки – День Сонця (День народження Кім Ір Сена (1912-1994), засновника соціалістичної Кореї). Відзначається з 1997 року за новим «чучхейським літочисленням». Цього дня в КНДР традиційно проводиться міжнародний фестиваль мистецтв «Квітнева весна».
150415_DPRK_Sun_Day_2

15 квітня відбулося:

***
150415_Roerich_Pact_1935
80 років тому (1935) у Вашингтоні підписаний Договір про міжнародні норми охорони культурних цінностей (Пакт Реріха) – перший в історії міжнародний договір, який проголошував захист художніх і наукових установ та історичних пам’ятників.

150415_Roerich_Pact
***
Читати далі 2015_15 – 16 квітня

«Кант – лох» і «велика російська культура»

150323_Kanthausen_ruine_1
Виявляється, під оглядом надбань і цінностей великої російської культури Майдан 2013-14 років виглядав вельми паскудно і не мав нічого спільного зі свободою. Виявляється, «саме Майдан отруїв нашу країну». Виявляється, зараз головна проблема інтелектуалів України в тому, щоб «відійти від Майдану». І просто жити «з чистого листа», не звертаючи на минуле увагу.

Про це я прочитав у статті одного досить відомого київського філософа, надрукованій, ясна річ, у московському філософському журналі. Й одразу після цього «надихаючого» читання потрапила мені на око інформація на сайті московської ж інформагенції. Якраз про «велику російську культуру», тільки не в ефемерній уяві київського філософа, а в її реальному бутті.
Читати далі «Кант – лох» і «велика російська культура»

Ольґерд-Іполіт Бочковський: «Нація — це воля бути нацією»

150313_O-I_Bochkovskyi
Українець, бо європеєць

Життєвий і творчий шлях Ольгерда Бочковського

Західні науковці не раз «позичали» в українських колег ідеї для розбудови своїх теорій: фізик Вільгельм Конрад Рентген — в Івана Пулюя, економіст Джон Мейнард Кейнс — у Михайла Туган-Барановського, а антрополог Ентоні Сміт, філософ Ернст Ґеллнер, історик Мирослав Грох і політолог Бенедикт Андерсон — в Ольгерда-Іполіта Бочковського.

У ЦЕНТРІ УКРАЇНИ

Ольґерд-Іполіт Бочковський (01.03.1885—09.11.1939) народився на залізничній станції Долинській (сьогодні — у складі міста Долинська на півдні Кіровоградської області). Його батько, службовець Харківсько-Миколаївської залізниці Аполлон Бочковський мав польське коріння, а мати Анна походила з литовського роду Раєцьких. Батьки охрестили Ольґерда-Іполіта і його молодшого брата Тадеуша у костьолі та виховали у польській культурі, і Тадеуш у зрілому віці навіть став ксьондзом.

За кілька років Аполлона Бочковського перевели по службі спочатку до Катеринослава (нині Дніпропетровськ), а потім до Єлисаветграда (нині Кіровоград). Брати Бочковські навчалися в Єлисаветградському земському реальному училищі, учнями якого в різний час були Микола Садовський (Микола Тобілевич) і його брат Панас Саксаганський (Панас Тобілевич), Кароль Шимановський, Євген Чикаленко, Густав Нейгауз, Гнат Юра, Юрій Яновський та Євген Маланюк. В училищі Ольґерд-Іполіт виявив особливі здібності до французької та німецької мов, натомість дорослим він вільно володів загалом двома десятками мов, у тому числі грузинською, есперанто, каталанською, кельтською, польською та чеською.
Читати далі Ольґерд-Іполіт Бочковський: «Нація — це воля бути нацією»

Tertium non datur (ч.4). Бути людиною якогось роду можна тільки перебираючи на себе особисту відповідальність…

1205_vata2
(закінчення, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/01/tertium-non-datur-hto-ne-maje-snahy-vypysaty-vlasnu-istoriyu-vyvchatyme-chuzhu-ch-1/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/02/tertium-non-datur-ch-2-pomirna-polietnichnist-naselennya-ukrajiny-sche-ne-oznachaje-scho-70-mayut-prytmom-zneprytomnity-vtratyty-natsionalnu-pam-yat/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/04/tertium-non-datur-ch-3-natsiokulturna-identychnist-je-skladnykom-sformovanoji-lyudskoji-osobystosti-yak-takoji-ba-bilshe-neodminnym-chynnykom-formuvannya-ostannoji/)

***

Тепер нам слід узяти до уваги, що особистість як така виникає і означується здійсненням особистісного вибору (див. Ч. Тейлор. «Джерела себе» та «Етика автентичності»), в тому числі й стосовно власного походження, культурної приналежності, родинного й патріотичного спадку, обов’язку тощо. Щойно ми це визнаємо, як стає очевидним, що без зазнаного й осмисленого досвіду націокультурної самоідентифікації особистості не може бути: в цьому випадку завжди йтиметься про недоформований маргінес соціального полотна.

Ми би порівняли цей стан недоформованості з газоподібним станом матерії, з якої ще не виринула планетарна твердь. У нашому українському випадку цей «недонароджений» (за Василем Стусом) стан (який, однак, не є безтурботним станом лялечки – благісним станом душевного сну, а власне видовою морфологічною незавершеністю), ми означимо запозиченим словосполученням «какаяразніца».

Какаяразніца – це вельми цікава психоемоційна недуга, ну хоч би тому, що, як ми показали вище, її радісно вітає і культивує частина вітчизняних так званих інтелектуалів; її послідовно і цілеспрямовано упоширюють на українських теренах ідеологи і практики «руссскаго мира», охоче інфікуючи нею і себе, проте з одним фундаментальним ферментним додатком: «какаяразницавсемирусскіє». І чеченець – какаяразніца, і бурят – какаяразніца, і татарин – какаяразніца; і московит – какаяразніцавсемирусскіє.
Читати далі Tertium non datur (ч.4). Бути людиною якогось роду можна тільки перебираючи на себе особисту відповідальність…