Архів позначки: декомунізація

13 мемів 2016 року, які нас змінили

Рік, що минає, породив багато таких – знущальних, самокритичних, героїчних. Виділимо з них меми, що вплинули на нашу свідомість, погляди, переконання

Чому меми? Можна сказати про «13 рішень, які нас змінили» – але це занадто офіційно. Можна про «13 епох, віх», але це занадто патетично, про «апгрейди» – занадто самовпевнено. На жаль, не всі з явищ і подій року, що минає, можна пов’язати з системним оновленням країни. Не всі, на жаль…

З іншого боку, мем здатний, як знак елемента в таблиці Менделєєва, коротко виразити цілий стан, явище або тенденцію – з тих, що непокоять громадську свідомість.
Читати далі 13 мемів 2016 року, які нас змінили

Дивовижна логіка деяких інтелектуалів

160604_hitl-stal1
«Дайте їм спокійно дожити в Третьому Райху». Неважко уявити, який би грандіозний скандал учинився в сучасній Німеччині, якби хтось зі знаних інтелектуалів виступив із таким закликом. А от у нас про такі речі спокійно говорять, критикуючи декомунізацію, яка, мовляв, надто жорстока і не дає колишнім радянським людям спокійно доживати своє життя у звичному топонімічно-символічному оточенні та виходити на мітинги з георгіївськими стрічками, – і нічого. Ба більше: якщо хтось протестуватиме проти поступок «совкам», наголошуючи на необхідності безупинності декомунізації та на використанні в ній усієї сили держави, то неодмінно отримає від певної когорти інтелектуалів тавро «радикала», «комсомольця», а то і «неонациста».

Логіка, звісно, у таких звинувачень дуже своєрідна: якщо хтось активно прагне перебудувати країну, вичистивши «родимі плями» тоталітарної ідеології, то він «комсомолець». А якщо лежить на дивані чи «зависає» над клавіатурою, і не більше – то, виходить, «європеєць»…
Читати далі Дивовижна логіка деяких інтелектуалів

Неземна мудрість російського офіціозу

160523_kal-kon1

Росія – це справді країна, покликана дивувати світ. Коли розкривають роти її міністри чи директори академічних інститутів, то залишається або чухати потилиці, намагаючись поставити діагноз їхній неземній мудрості, або тікати якомога подалі. Та хіба втечеш кудись у добу Інтернету?

От і зараз: спершу кілька високопоставлених урядовців РФ в істеричному тоні прокоментували перейменування українських міст у рамках процесу декомунізації. Чогось особливу їхню увагу привернула зміна назви тепер уже колишнього Дніпропетровська. Скажімо, офіційна речниця МЗС РФ Марія Захарова написала у Facebook: «Если уж вспомнили про “декоммунизацию”, надо было возвращать истинное название – Екатеринослав. В крайнем случае, Новороссийск. Не депутаты, а 247 зомби-недоучек». Дуже різко на це відреагував журналіст Віталій Портников: «Может, перед тем, как советовать переименовать Днепропетровск в Екатеринослав, тебе Краснодар в Екатеринодар переименовать? Кто мешает, зомби-недоучка?» Для такої різкості є всі підстави: насправді це місто спочатку звалося Новий Кодак, а Катеринославом звалося інше місто у пониззі річки Самари. Потім місто під такою назвою почали будувати на місці козацької слободи Половиці; в нього увійшов і Новий Кодак. Отож різкий закид Портникова на адресу Захарової має під собою всі підстави, чи не так?

160523_kal-kon2

Читати далі Неземна мудрість російського офіціозу

Декомунізація чи пародія на неї?

150815_total1

Існування деяких медіа — як відверте знущання над українцями

Денацифікація у Західній Німеччині не в останню чергу стала можливою тому, що після 1945 року в «дракона пропаганди» було рішуче видерто його «зуби» — нацистські і пронацистські газети (включно з квазіліберальним тижневиком Das Reich), журнали, книжкові видавництва, радіостанції, кіностудії та телецентри. І в подальшому силу закону було спрямовано на недопущення відродження щонайменших проявів нацистської пропаганди у мас-медіа. Проте не обійшлося без крайнощів — часом об’єктами громадського осуду та судових переслідувань ставали дослідники нацистського минулого, які намагалися об’єктивно висвітлити, чого ж на загал раціоналістичні та висококультурні німці пішли за Гітлером. Але так чи так, головне було зроблено правильно: «дракона» позбавили «зубів».
Читати далі Декомунізація чи пародія на неї?

Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

150601_V_Skurativsky1

Україна отримала незалежність ще в 1991 році, але тільки зараз на законодавчому рівні ми відмовляємося від радянської символіки та всього, що притаманно тій ідеології. Дехто з українців сприйняли це з полегшенням: «Нарешті!». Дехто, переважно люди старшого покоління, з певною образою, адже ця символіка супроводжувала їх все життя. Мистецтвознавці і художники заговорили про естетичну та художню цінність тих чи інших об’єктів радянської доби. А деякі міжнародні організації навіть заявили про загрозу обмеження свободи слова. Про те, чому треба на законодавчому рівні дистанціюватися від символіки радянської доби Укрінформу розповів культуролог і філософ Вадим Скуратівський.

ВОГНИК ЗА ТЮРЕМНИМИ ГРАТАМИ

– Як ви вважаєте, чи існує і де вона та межа, перетнувши яку, можна зруйнувати те, що має естетичну чи моральну цінність?

– Одверто кажучи, я не знаю де та межа, і ніхто, ні в цій країні, ні в усьому світі не знає де ця межа. Десь на початку XVI століття людство вирішило перетворити свою соціальну долю і імплікувати до свого існування абсолютну справедливість. На це витратили своє життя найкращі мислителі. А закінчилося все посередині XX століття величезним скандалом. Письменник Набоков примусив одного із своїх героїв замислитися над тим, що ж трапилося, що оцей самий вогник, який манив все людство, перетворився на світло лампи за гратами, де сидить тюремний наглядач. Це геніальна метафора. Прагнення до справедливості  закінчилося грандіозним скандалом, радянським скандалом з 1918 до 1987 року, тому що потім вже дуже швидко вибудовувалася нова система. Річ у тім, що оця сама ідея абсолютної справедливості, на превеликий жаль, скінчилася побудовою велетенського так званого тоталітарного монстра. Зрештою оцей газетний образ нам нічого не скаже, але все це закінчилося неймовірною несвободою, неймовірною несправедливістю.
Читати далі Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

Дорога декомунізація: за півроку Україна має позбавитися слідів радянської доби

150525_decommun

Декомунізація в Україні передбачає перейменування міст, сіл і вулиць, названих на честь героїв чи досягнень СРСР, та знесення комуністичних пам’ятників. Чого коштуватиме українцям виконання закону?

Шість місяців дали законодавці місцевій владі в регіонах на виконання вимог пакету законів з декомунізації. За цей час всі міста, села, вулиці, в назвах яких є прізвища чи псевдоніми керівників компартії, радянських органів держбезпеки, вождів СРСР, та назви, пов’язані з Жовтневою революцією тощо, необхідно перейменувати. Якщо місцева влада саботуватиме виконання, то перейменуванням займатиметься облдержадміністрація. На це законом відведено ще три місяці. Закони набули чинності 21 травня, тож до 21 лютого перейменування та знесення всіх символів радянського минулого в Україні має бути закінчено.
Читати далі Дорога декомунізація: за півроку Україна має позбавитися слідів радянської доби

Україну схиляють до капітуляції

150425_lavrov-reuters

22 квітня, у День Землі, українців змушували перейматися не самими тільки екологічними проблемами. Спершу глава МЗС РФ Сергій Лавров розповів в ефірі кількох російських радіостанцій, що повинна (саме повинна!) робити Україна. По-перше, вона мусить бути «дружньою» і по відношенню до Росії, і по відношенню до Європи. По-друге, потрібно «зберегти Україну нейтральною, насамперед, нейтральною у військово-політичному сенсі». По-третє, заявив Лавров, Українську державу слід федералізувати: «Україна може існувати тільки як держава, яка визнає різноманіття регіонів та культур, що її складають… Для цього треба відмовитися від впертості щодо обов’язкового збереження унітарної України, про що знову заявляють і президент Порошенко, і міністри уряду України. Відмовитися від того, що вони називають українізацією».
Читати далі Україну схиляють до капітуляції