Архів позначки: демократія

«Квадратура кола»

Як зруйнувати олігархічну систему і при цьому зберегти державу

Завершуючи свій цикл статей, присвячений проблемам сучасної демократії та авторитарної модернізації, хочемо детальніше зупинитися на деяких уже висвітлюваних раніше сюжетах. І насамперед наголошуємо, що авторитарна влада далеко не завжди є диктатурою, а її поява — наслідком військового перевороту. Скажімо, генерал де Голль став президентом не в результаті заколоту (хоча й за активної підтримки армії), а генерал Скоропадський, висуванець з’їзду хліборобів, не скидав уряду Центральної Ради, навпаки, той мав теоретичну можливість розігнати з’їзд, але січові стрільці не захотіли проливати українську кров. І єгипетські генерали усунули від влади ісламістів (які на загальних виборах перемогли у провінції завдяки втручанню улемів і роздачі місцевих еквівалентів «гречки») за активної підтримки освічених верств населення (зосереджених передусім у великих містах) і дієздатної судової системи. Читати далі «Квадратура кола»

Як розірвати порочне коло олігархічної «демократії»?

Україну врятують розумні сила і рішучість

Керуючий партнер інвестиційної компанії Capital Times, доктор економічних наук Ерік НАЙМАН у перший день вересня заявив журналістам, що проблема гривні — це проблема слабкості української економіки, яка, у свою чергу, є відображенням слабкості політичних інститутів. Тому потрібна їхня зміна в результаті успішних в усіх сенсах цього слова виборів, які запустять механізм плюралістичної демократії, та відновлення співпраці з МВФ. Читати далі Як розірвати порочне коло олігархічної «демократії»?

Одномірні уявлення про норми демократії, як засвідчує досвід історії, часто-густо не спрацьовують

Після наших попередніх спільних статей у «Дні» дехто з експертів уже встиг звинуватити нас у зневазі до демократії та в апології диктатур. Що ж, діло хазяйське.

Проте кваліфікованим експертам, та й усім іншим читачам газети, не слід забувати: тоталітаризм у Європі народжувався не з диктатур, а з «безберегої демократії», з майже безмежної політичної свободи та позірного торжества лібералізму. Читати далі Одномірні уявлення про норми демократії, як засвідчує досвід історії, часто-густо не спрацьовують

«За себя и за того парня», або Путін – Гітлер нашого часу

161021_ptn-war1

Путін «довойовує» Другу світову проти демократичного Заходу, яку тоталітарний СРСР розпочав на боці тоталітарної Німеччини

Суть нової Холодної війни є, на перший погляд, очевидною: демократичний світ – проти агресора – Володимира Путіна та його режиму. Але не все так просто. Це – сутичка світоглядів, яка запалила пожежу Другої світової. Путін – це Гітлер нашого часу, з нацистом №1, його поєднує абсолютно зневага до демократії, такою якою вона склалася. І ще. Путін ніби «довойовує» ту війну проти Світу демократії, яку тоталітарний СРСР розпочав на боці тоталітарної Німеччини, а потім просто був змушений перейти до табору послідовних противників тоталітаризму. Хочеться вірити, що політики на Заході, нарешті, якщо це не зрозуміли, то відчули.   

Як «былничем» став усім і тому нікому цього не забуде і не вибачить

Тут важливо згадати, звідки Путін взявся «на голову світові». Тут паралелі з Адольфом Алоізовичем також однозначні: комплекси, комплекси і ще раз – комплекси.
Читати далі «За себя и за того парня», або Путін – Гітлер нашого часу

«…с твердой установкой: да будет демократия, но не за счет украинства»

160610_ukr-is-you

Бывает, что даже под огнем человек не вполне отдает себе отчет в том, что идет война. Находясь бок о бок в гуще событий, люди описывают их так, словно пребывают на разных планетах. Отсюда и разница программ, хотя встречаются среди них и универсальные. Одна интеллектуалка из Донецка настаивает, например, что только христианская любовь враждующих сторон друг к другу может решить дело угодным Богу образом. Кто бы сомневался… Эта, самая конструктивная из всех возможных, программа удобна, кроме прочего, тем, что можно особо не вникать, что где происходит, кто чего хочет, чего опасается.

Русскоязычные жители Украины, между тем, говорят украиноязычным: “Оставьте нашу русскость при нас. Не надо пытаться украинизировать нас. Или, что то же самое, не думайте и не мыслите о политике дерусификации. Не проводите ее никак – ни грубо, ни мягко. Да, мы знаем и признаем: русификация была. Она длилась более трехсот лет. Она была разной: и мягкой, и вплоть до расстрелов, и хитрой, и бесхитростной. Что было, то было. Мы – продукт этой политики. Но нас не родишь обратно. Обращайтесь с нами не так, как обращались русские, когда мы еще были украинцами. Будьте по отношению к нам европейцами!
Читати далі «…с твердой установкой: да будет демократия, но не за счет украинства»

Яка саме євроінтеграція?

160503_raf

Якось не прийнято говорити погано про євроінтеграцію чи ставити під сумнів європейський вибір України. Принаймні, серед порядних людей. І взагалі, саме слово «Європа» у середовищі українських прихильників демократії та незалежності апріорі асоціюється з чимось правильним, прогресивним, гуманістичним, одне слово, з чимось світлим. Із тим, що конче потрібно запозичити й імплантувати в українські реалії задля їхньої зміни на краще. Ну, а те, що серед деяких українських незалежників, але не демократів слово «Європа» означає ще й (чи не передусім!) небезпечну, на їхню думку, толерантність щодо сексуальних меншин, – то скільки в нашій країні таких, так би мовити, «малоєвропейців» (які з цього питання завжди порозуміються з малоросами)? Вони політичну погоду не роблять, хоча і є вельми гучними та скандальними.
Читати далі Яка саме євроінтеграція?

Компроміс

160228_kompromis

Компроміс — це не фабрика солодощів, а піт і мозолі. І малі сенсовні кроки, жодних великих ідей.

У процедурній демократії компроміс найважливіший. Він є, по суті, її істиною буття. Так вважає, наприклад, Річард Рорті. Завдяки компромісу ми маєм уникнути двох великих небезпек: громадянської (холодної чи військової) війни та перенесення політичної суперечки поза парламент, на вулиці, барикади, шибениці.

Компроміс є чимось зовсім іншим, ніж консенсус, щодо чого більшість політиків не здають собі справи, бо не знають ні рідної мови, ні латини. І так само, як прем’єр каже про «найважливіший пріоритет», депутати пропонують «компроміс чи консенсус» у тій справі. Часом буває гірше, бо кажуть «консенс», що означає дозвіл, тобто, наприклад, згода на будівництво будинку. Так от, «консенсус» — це по-нашому згода, а отже, риса субстанціальної демократії і стан, цілком відмінний від відповідного компромісу процедурної демократії.
Читати далі Компроміс

KOD захисту

151220_KOD_Polska

Від польських друзів – тих, що вдень і вночі не забували про нас під час Майдану і всіляко нас підтримували – дедалі частіше надходять вельми схожі на SOS прохання цього разу підтримати їх. Новий уряд Польщі при владі ще тільки лічені тижні, але підстав для, м’яко кажучи, занепокоєння він уже створив предостатньо.

Друзі просять поширювати їхню відозву всіма можливими мовами. Тож я сідаю за переклад, і в мене виходить таке: «Демократія в Польщі під загрозою. Діяння влади, її зневага до законів та демократичної традиції змушують нас заявити свій рішучий протест. Ми не хочемо Польщі тоталітарної, закритої для всіх, хто мислить інакше, ніж влада, не хочемо Польщі розчарованої та спраглої реваншу. Ми хочемо, щоб у Польщі було місце для всіх громадян, рівних перед законом, з їхніми переконаннями, опініями, етикою та естетикою. Ми не погоджуємося з узурпацією держави, з поділом громадян на кращих і гірших, з погордою до всього “інакшого”. Ми так само не приймаємо поглядів, що підважують засади демократії та права людини».
Читати далі KOD захисту

Wojna domowa: Донбас проти Донбасу

150914_Donbas

Влада України останнім часом висловлює обережний оптимізм щодо ситуації на Донбасі. Мовляв, число обстрілів і бойових зіткнень різко зменшилося, є шанси на стабілізацію ситуації в регіоні, а там, дивись, і на повернення всіх, в тому числі й окупованих, територій краю під контроль Української держави. Але, як на мене, всі ці міркування не враховують одного, але надзвичайно важливого чинника: «війни Донбасу проти Донбасу», яка точиться всередині «гібридної війни» Росії проти України. Та й у вітчизняних мас-медіа вести про це мову вважається ледь не поганим тоном. Але хіба можна уникати аналізу того, що коїться в цьому регіоні і того, що там іще може скоїтися?

Отож, не претендуючи на вичерпність аналізу та «винісши за дужки» деякі моменти, зверну увагу на те, що і політологи, і політики чогось ігнорують.
Читати далі Wojna domowa: Донбас проти Донбасу

Аморфну людність ані без виборів, ані за допомогою самих тільки виборів ніде й ніколи не можна перетворити на справжній демос

150814_elect1

Вибори: священний фетиш чи робочий інструмент?

Минулого тижня голови Луганської та Донецької облдержадміністрацій і ціла низка політичних аналітиків недвозначно висловилися за перенесення місцевих виборів на контрольованих українською владою територіях Донбасу чи на весну наступного року, чи навіть на 2017 рік. Дехто з політологів запропонував навіть таке образне порівняння: мовляв, у разі проведення цих виборів на Донбасі українські військовики та органи влади можуть опинитися в котлі, гіршому за Іловайський.

Натомість заступник голови ЦВК Андрій Магера у виступі по телебаченню наголосив, що вибори на Донбасі все ж мають відбутися, якщо не виникне форс-мажору: «Навряд чи це правильна ідея — відмовлятися від проведення виборів і від формування легітимних представницьких органів місцевого самоврядування… Для України важливо легітимно вибрати владу». В такому ж стилі висловилися і деякі депутати та урядовці.
Читати далі Аморфну людність ані без виборів, ані за допомогою самих тільки виборів ніде й ніколи не можна перетворити на справжній демос