Архів позначки: діяч

Алчевські: погляд через роки

160124_Alchevskyi_O
Алчевський Олексій Кирилович (1835, Суми — 1901, Санкт-Петербург) — український промисловець, банкір, громадський діяч, меценат. Чоловік Христини Данилівни Алчевської, батько Григорія, Івана та Христини Алчевських.

Українець не може бути багатим, він має бути бідним, гнаним і голодним — цей стереотип живий донині. Тож і вітчизняну історію ми нерідко (навіть мимоволі) поціновуємо саме під цим ракурсом: хворий, знедолений — наш; а багач — це поляк, єврей, німець чи росіянин. Українці мають бути бідними, але чесними!

Тим часом значно складніше бути багатим, але чесним. І такі люди в історії України не поодинокі. Ба більше, йдеться про цілі їхні сім’ї, роди, династії. Зі своїми злетами та трагедіями, зумовленими як приватними обставинами, так і суспільно-історичними обставинами, які не надто голубили українську націю.

РОДИНА

Сумчанин Олексій Алчевський (1835 — 1901) розпочав свій бізнес 1860 року відкриттям у Харкові бакалійної крамниці. Згодом він заснував у Харкові Торговий, Земельний, Іпотечний банки, очолював Біржовий комітет та власний Торговий дім. У Донбасі Алчевський заснував Олексіївське гірничопромислове товариство, Донецько-Юріївське металургійне товариство та Донецько-Юріївський металургійний завод (нині — Алчевський металургійний комбінат), а також заснував місто Алчевськ. Він був одним із лідерів Харківської громади, постійно (а не час від часу, як деякі його сучасники) фінансував недільні та сільські школи, Харківську школу глухонімих, Благодійне товариство, сирітські притулки й богадільні.

Читати далі Алчевські: погляд через роки

Василь Мудрий: свобода бути собою

150902_Vasyl_Mudryi

В історії сходження України до незалежності та демократії є діячі, які ніколи не були на перших ролях. Їм не випало проголошувати історичні документи й підписувати угоди, що змінювали долю цілих країн; їхні голови не вінчали символічні лаврові вінки; імена цих діячів не ставали власними назвами політичних течій чи навіть усього українського народу (як-от Мазепи, Петлюри та Бандери). Та чи існувала б сама історія вільної України, якби не ці діячі, які завжди були готові у найважчий час узяти на себе відповідальність за великі та начебто малі справи?

СЕКРЕТАР ТАЄМНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Улітку 1907 року, коли Наддніпрянська Україна внаслідок вчиненого у Російській імперії її прем’єром Петром Столипіним державного перевороту фактично втратила здобуті за два роки перед тим виборчі права, Україна підавстрійська ці права здобула в повному обсязі. На Галичині та Буковині було впроваджене загальне виборче право; віднині одна людина мала один голос, і всі голоси виборців були рівнозначні. Попри драматичні історичні колізії, галичани користувалися загальним виборчим правом — з невеликою перервою — аж до 1939 року. Це стало однією з причин регіоналізації політичної культури українців, з відчутно різним ставленням до представницької влади, до закону, до громадянської активності та до національної незалежності.
Читати далі Василь Мудрий: свобода бути собою

Патріарх вітчизняного краєзнавства

150712_P_Tronko1

До 100-річчя від дня народження академіка Петра Тронька

12 липня 2015 року виповнюється 100 років з дня народження Героя України, видатного українського вченого, державного і громадського діяча, академіка НАН України, уродженця Слобожанщини Петра Тимофійовича Тронька.

Перелік справ, посад та “регалій” знаменитого подвижника української культури Петра Тронька зайняв би не одну сторінку… Ось найголовніші з них:

Тронько Петро Тимофійович (12 липня 1915, c. Заброди на Харківщині — 12 вересня 2011) — доктор історичних наук, професор, академік НАНУ, завідувач відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАНУ (з 1980). Голова правління Національної спілки краєзнавців України (1990—2011 рр.). Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара (1996—2011). Заслужений діяч науки і техніки України, почесний громадянин Києва, віце-президент Асоціації історичних міст України. Головний редактор журналу «Краєзнавство». Голова редколегій 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР» та багатотомної науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Почесний головний редактор журналу «Пам’ятки України».

Трохи спогадів про головні дітища академіка Петра Тронька:
Читати далі Патріарх вітчизняного краєзнавства