Архів позначки: Донбас

Росія має сама забратися з Донбасу і Криму. Це – її порятунок

160110_khlo
Все, що послаблює агресора й знищує його міць – добре для України

Канцлер Німеччини Ангела Меркель пообіцяла вже невдовзі провести зустріч «норманської четвірки» й висловила впевненість у ефективності Мінських угод. Це парадоксальна заява. Адже, з одного боку, Мінські угоди практично провалено. Вони мали призвести до повного врегулювання ситуації до 31 грудня 2015 року. Вже на цей час окупанти мали залишити територію Донецької і Луганської областей, там треба було провести місцеві вибори й повернути Україні контроль над тією частиною її державного кордону, яка зараз контролюється росіянами. Усього цього не відбулося.
Читати далі Росія має сама забратися з Донбасу і Криму. Це – її порятунок

…насправді її програє не той, хто втратить, а той, хто отримає ці території

151228_cobzon1

Після прецеденту з Каталонією в Європі відчули гостру необхідність застановитися над перспективою розпаду деяких держав. Не тільки над сепаратизмами – фламандським, шотландським, паданським, тим-таки каталонським чи іншими, – а й над реальними перспективами сецесій (тобто відокремлень) у відповідних реґіонах. Український, з дозволу сказати, досвід Криму і частини Донбасу може бути в цьому контексті доволі повчальним. Тож мені нещодавно довелося відповісти на кілька запитань, сформульованих авторами збірника про сецесії та автономії в сучасній Європі. Збірник саме готується до виходу у світ, і я сподіваюся ще повернутися до нього після його публікації.      

У своїх відповідях я почав із того, що природа винятковості саме Криму й Донбасу на загальноукраїнському, радше однорідному тлі видається мені дещо різною.
Читати далі …насправді її програє не той, хто втратить, а той, хто отримає ці території

Над АТОвським морем

151114_Mariupol1

Пишіть про нас, обов’язково про нас пишіть, просить вона. Не забувайте, що ми тут, не забувайте про нас.

Здається, російською. Втім я не впевнений – може, й українською. Тепер мене можна впіймати на тому, що іноді я перестаю вмикати свідомість, розрізняючи ці дві мови. Закони воєнного часу. Рефлекс упізнавання своїх працює винятково на рівні кольорів. Синього й жовтого, звичайно.

Я відповідаю їй, що в жодному разі, ніколи не забудемо. Не забуваємо і весь час про них думаємо. А хтось і молиться. Вони опинилися в цілком особливому місті. Особливішого сьогодні в цій країні немає. «Ви цього собі не вибирали, – кажу я їй, – навіщо комусь таке задоволення – цілий рік на лінії фронту? І якби тільки рік. Ви цього не вибирали, але з вами це трапилося. Як нам про вас забути, якщо саме з вами це трапилося й ви тепер тут, де ви є?».
Читати далі Над АТОвським морем

«…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

151113_ptnklr

Останнім часом в українських мас-медіа, і не лише в них, з’явилося чимало публікацій, де проводиться ідея, наче Путін потрапив у безвихідне становище й от-от змушений буде дати задній хід у своїх геополітичних авантюрах. «Путін зазнає краху… Путін не знає, як виплутатися зі створеної ним же ситуації… Путін – це вже політичне ніщо…» – такі чи майже такі твердження легко знайти у ЗМІ. Інакше кажучи, робить висновок масова аудиторія, Путін загрався і догрався. І скоро йому будуть повні «кранти».

Але чи автори такого роду текстів несамохіть не видають бажане за дійсне? Чи не занадто поспішають вони з «політичними похоронами» кремлівського самодержця? І чи можна вважати, що на Україну та інших сусідів Росії (і не лише на них) у найближчому майбутньому не чекають неприємні сюрпризи?
Читати далі «…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

Страх перед миром, що не наступив

151011_notwar

Не ми обирали цю війну, а вона нас. А ось мир обирати нам

Нам страшно від цих «мінських угод». Не будемо брехати, що не страшно.

Яка різниця, план це Мореля, Меркель, Олланда або Путіна. Він ламає ту усталену картину світу, яку ми вимучили в свій душі за два роки Майдану і війни. Навесні минулого року нам важко було собі уявити Україну без Донбасу. Сьогодні важко уявити з ним.

Нам би радіти, що на фронті перестали стріляти. Що неміцний, невигідний – але мир. А ми чи не сумуємо за війною – коли все було ясно і зрозуміло: ворог – це ворог, його треба вбити; друг – це той, з ким підеш у розвідку. Ми чіпляємося за війну, бо мир поліваріантний. Тому що війну обирали не ми, а вона нас. А мир маємо обирати ми.
Читати далі Страх перед миром, що не наступив

Wojna domowa: Донбас проти Донбасу

150914_Donbas

Влада України останнім часом висловлює обережний оптимізм щодо ситуації на Донбасі. Мовляв, число обстрілів і бойових зіткнень різко зменшилося, є шанси на стабілізацію ситуації в регіоні, а там, дивись, і на повернення всіх, в тому числі й окупованих, територій краю під контроль Української держави. Але, як на мене, всі ці міркування не враховують одного, але надзвичайно важливого чинника: «війни Донбасу проти Донбасу», яка точиться всередині «гібридної війни» Росії проти України. Та й у вітчизняних мас-медіа вести про це мову вважається ледь не поганим тоном. Але хіба можна уникати аналізу того, що коїться в цьому регіоні і того, що там іще може скоїтися?

Отож, не претендуючи на вичерпність аналізу та «винісши за дужки» деякі моменти, зверну увагу на те, що і політологи, і політики чогось ігнорують.
Читати далі Wojna domowa: Донбас проти Донбасу

Сценарій «Донбас за будь-яку ціну» є ще віроломнішим, ніж ведмежа хода «русской вєсни»

150910_dynyry

Життя з «підселенням»

Квартирне питання неабияк попсувало радянських людей: у країні тотального колективізму мати щось своє й окреме було геть не обов’язково, а часом навіть небезпечно. Навіть коли минула доба комуналок і громадяни почали отримувати щось схоже на індивідуальне житло, траплялися випадки ущільнень, чи то пак підселень.

Це коли у квартирі, де мала б жити одна сім’я, мешкає ще одна – ніби тимчасово, але бувало, що й роками. Бувало, що підселяли людей не випадкових, а «надійних» для контролю за «ненадійними». Те, що зараз намагаються називати переговорами про мирне врегулювання, мінськими домовленостями, «яким немає альтернативи», є не чим іншим, як підселенням окупованого Донбасу до решти України – з усілякими особливими статусами, привілеями тощо. Тимчасовим, але вкрай ризикованим

Кремлівські маніпулятори ніби ловлять Київ на слові: ви кажете, що Донеччина і Луганщина є частиною України, – ОК, ми не будемо цього заперечувати (набавилися зрештою в Новоросію), але ж ви розумієте, що Донбас – регіон специфічний, інакше ви не мали б там війни, отже, до нього треба прислухатись і почути його. Треба визнати, що порівняно з мантрою «Кримнаш» ця риторика має вигляд більш поміркованої і миролюбної. Такі собі обійми, у яких легко задушити Україну, не витрачаючи надмірних зусиль і ресурсів.
Читати далі Сценарій «Донбас за будь-яку ціну» є ще віроломнішим, ніж ведмежа хода «русской вєсни»

В глухому куті: Тиск з усіх сторін, Небезневинний Захід і Жодного «Плану Б»

150904_ass

Зростання напруженості внаслідок спротиву окремих політсил реформі Конституції може коштувати Києву підтримки Заходу. Утім, тиснути на Україну за умови бездіяльності Москви теж нерозумно, вважають німецькі експерти.

Парламентське голосування за президентський проект змін до української Конституції щодо децентралізації продемонструвало, наскільки далекою від безхмарності є перспектива остаточного затвердження цих змін у другому читанні. Криваві сутички під стінами Верховної Ради, внаслідок яких загинули троє бійців Нацгвардії, взаємні обвинувачення влади та ультраправих політсил у провині в трагедії та, зрештою, заява лідера Радикальної партії Олега Ляшка про вихід із владної коаліції вказують на новий рівень внутрішньополітичної напруженості у країні.

На кону – відносини Києва з Заходом

При цьому на кону стоїть чимало, адже запровадження конституційної реформи належить до зобов’язань, взятих на себе Києвом у рамках мінських домовленостей. На затвердженні реформи Основного закону України саме в президентському варіанті вже неодноразово і недвозначно наполягав Захід, зокрема і Берлін. У цьому процесі він вітав кожен крок у заданому напрямі і нагадував також і українській владі про необхідність виконання Мінська-2. При цьому акцент у заявах і коментарях із західних столиць завжди ставився саме на пункті гарантування особливого статусу контрольованим проросійськими сепаратистами районів Донбасу, нагадує в розмові з DW експертка з питань Східної Європи берлінського Фонду “Наука і політика” С’юзен Стюарт. Тобто саме того пункту президентського законопроекту, з яким радикально не погоджується не лише позапарламентська опозиція ультраправого штибу, але й низка парламентських фракцій. Окрім Радикальної партії, до них належать “Батьківщина”, а також більшість депутатів фракції партії “Самопоміч”.
Читати далі В глухому куті: Тиск з усіх сторін, Небезневинний Захід і Жодного «Плану Б»

ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ: «УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ»

150902_O_Motyl_1

УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ, – ВВАЖАЄ ІСТОРИК І ПОЛІТОЛОГ ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ

Україна за майже 25 років незалежності не стала успішною. А взагалі – здатна стати?

За цей час Україна дуже змінилася. Переважно – в позитивний бік. Вже є громадянське суспільство, а не просто маси. Зрештою, втрата Криму і Донбасу – також позитивна зміна. Це були найбільш регресивні регіони із совковим населенням, які стримували рух уперед. Україна без Криму й Донбасу – значно сильніша й має більше шансів на успіх. Якщо ці території повернуться в такому стані, як нині, – це буде кінець українського демократичного проекту. Існуватиме Малоросія. Де-факто. Навіть якщо при владі буде Петро Порошенко.

Скільки триватиме така непевна ситуація з війною на Донбасі?

Довго. Може бути, як із Придністров’ям, Абхазією та Південною Осетією. Або як в Ізраїлі, де конфлікт триває десятиліття. Ситуація на Донбасі не унікальна. Питання – як Україні тут діяти? Програма мінімум – заморозити конфлікт. Як це зробив Ізраїль, де раз на кілька місяців стріляють якісь ракети з обох сторін. Ніхто в такому напруженні не хоче жити, але, як показує досвід, жити так можна. Навіть Західна Європа й США живуть у постійному страху перед тероризмом. Час від часу в лондонському метро вибухають бомби. Але це не заважає країні розвиватися.

150902_O_Motyl_2

Оптимальна формула врегулювання конфлікту на Донбасі – консенсус між Україною, Росією та псевдореспубліками. Треба домовлятися, шукати мирну форму співіснування. Мінський формат нічого не вирішує. Люди далі гинуть. За що? Якби за Київ – ще можна було б зрозуміти. Але не за Луганськ із Донецьком.
Читати далі ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ: «УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ»

Аморфну людність ані без виборів, ані за допомогою самих тільки виборів ніде й ніколи не можна перетворити на справжній демос

150814_elect1

Вибори: священний фетиш чи робочий інструмент?

Минулого тижня голови Луганської та Донецької облдержадміністрацій і ціла низка політичних аналітиків недвозначно висловилися за перенесення місцевих виборів на контрольованих українською владою територіях Донбасу чи на весну наступного року, чи навіть на 2017 рік. Дехто з політологів запропонував навіть таке образне порівняння: мовляв, у разі проведення цих виборів на Донбасі українські військовики та органи влади можуть опинитися в котлі, гіршому за Іловайський.

Натомість заступник голови ЦВК Андрій Магера у виступі по телебаченню наголосив, що вибори на Донбасі все ж мають відбутися, якщо не виникне форс-мажору: «Навряд чи це правильна ідея — відмовлятися від проведення виборів і від формування легітимних представницьких органів місцевого самоврядування… Для України важливо легітимно вибрати владу». В такому ж стилі висловилися і деякі депутати та урядовці.
Читати далі Аморфну людність ані без виборів, ані за допомогою самих тільки виборів ніде й ніколи не можна перетворити на справжній демос