Архів позначки: думка

Анатолій Стріляний: «Мене, зізнаюся, дуже дратує набридливе, а то й патологічне невдоволення життям узагалі й особливо невдоволення українською дійсністю.…»

Від «Вчора, сьогодні, завтра…»: Ця розмова відбулася майже десятиліття тому. Але всі заторкнуті тут земляком-слобожанином питання залишаються актуальними і сьогодні. Більше того – деякі з них навіть загострилися…

Анатолій Стріляний добре відомий тим, хто призвичаївся у 80-90-ті роки минулого вже століття читати московську «Литературную газету», журнал «Новый мир» тощо. Ось уже тривалий час його ім’я як ведучого рубрики «Ваши письма» звучить в ефірі Російської служби «Радіо Свобода». Анатолій Іванович був коментатором історичних подій документального серіалу Леоніда Парфьонова «Намєдні». В Україні ж, де нині мешкає А. Стріляний після тривалої роботи за кордоном, у тижневику «Коментарі/Комментарии» він веде колонку «Щоденник для обраних». Читати далі Анатолій Стріляний: «Мене, зізнаюся, дуже дратує набридливе, а то й патологічне невдоволення життям узагалі й особливо невдоволення українською дійсністю.…»

Росія: культ «Великої Перемоги» як культ смерті

Коли у січні 1654 року у Переяславі гетьман Зиновій-Богдан Хмельницький зібрав своїх полковників, щоб легітимізувати перехід Козацької держави «під високу руку» московського царя, одним із тих, хто категорично відмовився підтримати це, виявився Іван Богун. Хмельницький закинув Богунові: як же так, адже цар московський і народ московський з нами однієї православної віри, вони стануть надійними союзниками. На це полковник Богун відрізав: ні, і цар, і всі вони не православні люди, і взагалі не християни, а язичники, власне, дикуни, які мають відповідні звичаї і яким вірити не можна.

Читати далі Росія: культ «Великої Перемоги» як культ смерті

Євросоюз: неоднозначний діагноз Буковського

160630_V_Bukovskiy

Знаного дисидента брежнєвської доби Володимира Буковського читачам «Дня», думаю, особливо представляти не треба. Активна участь в організації правозахисного руху в СРСР, неодноразові арешти, близько 12 років сумарного «стажу» за ґратами – в тюрмах, таборах (де разом із в’язнем сумління Семеном Глузманом він написав «Посібник із психіатрії для інакодумців») і «спецпсихушках» (в одній із них його примусово «лікували» разом із нескореним генералом Петром Григоренком). Наприкінці 1976 року Буковського обміняли на лідера компартії Чилі Луїса Корвалана; після висилки з СРСР Буковський оселився у Великій Британії, закінчив Кембриджський та Стенфордський університет з фаху «нейрофізіологія», працював за спеціальністю, писав книги й займався громадською діяльністю.

Буковський зарекомендував себе як проникливий дослідник соціально-політичних процесів не лише в СРСР і сучасній Росії, а й на Заході. І ще одне: він ніколи не боявся йти проти течії, проти стереотипів, і найчастіше у своєму протистоянні з ними мав рацію. А тому у ці дні варто було би згадати деякі його інвективи на адресу Євросоюзу, висловлені ще у 2001 році у виступі перед британськими депутатами й політичними активістами.
Читати далі Євросоюз: неоднозначний діагноз Буковського

Страх перед миром, що не наступив

151011_notwar

Не ми обирали цю війну, а вона нас. А ось мир обирати нам

Нам страшно від цих «мінських угод». Не будемо брехати, що не страшно.

Яка різниця, план це Мореля, Меркель, Олланда або Путіна. Він ламає ту усталену картину світу, яку ми вимучили в свій душі за два роки Майдану і війни. Навесні минулого року нам важко було собі уявити Україну без Донбасу. Сьогодні важко уявити з ним.

Нам би радіти, що на фронті перестали стріляти. Що неміцний, невигідний – але мир. А ми чи не сумуємо за війною – коли все було ясно і зрозуміло: ворог – це ворог, його треба вбити; друг – це той, з ким підеш у розвідку. Ми чіпляємося за війну, бо мир поліваріантний. Тому що війну обирали не ми, а вона нас. А мир маємо обирати ми.
Читати далі Страх перед миром, що не наступив

Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

150916_E_Kiselev
Ах, война, что ты сделала, подлая
Представьте, что в 1939 году Гитлера удалось усмирить. Каким мир был бы сейчас?

Военные песни Булата Окуджавы, фильмы «Летят журавли» и «Белорусский вокзал», великие романы Виктора Астафьева и Василия Гроссмана, наконец, живые воспоминания отцов и матерей сформировали у людей моего возраста тот трагический пафос, с которым мы обычно говорим о Второй мировой войне.

1 сентября исполнилась очередная годовщина ее начала — 76 лет. 1 сентября исполнилось очередная – некруглая – годовщина ее начала – 76 лет, а 2 сентября весь мир отметил, напротив, очень даже круглую дату – 70 лет капитуляции Японии, который принято считать днем окончательного завершения Второй мировой войны.

Не судите меня строго, но на очередном перекрестке этих дат я осмелюсь взглянуть на место и роль той войны в истории человечества под иным, если угодно, неполиткорректным углом зрения.
Читати далі Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

Чи потрібні Україні публічні інтелектуали?

150605_rozum1
Новоєвропейська цивілізація зуміла істотно випередити всі інші цивілізаційні «материки» у розвитку саме тому, що оптимальним чином задіяла колосальний ресурс, який являє собою розумність, раціональність

Попри всі зміни на українській політичній арені, для більшості владних політичних сил, а тим паче для нинішньої так званої опозиції всі ці люди — щось на кшталт неминучого лиха, яке слід мінімізувати — шляхом залякування, блокування діяльності, витіснення з країни, а часом навіть з використанням «методів фізичного впливу».

Найхитріші політики, втім, вважають, що ці люди є чимось на кшталт суспільних ліків: гірких, але вкрай потрібних у критичних ситуаціях, і тому час від часу надають їм якісь трибуни, спілкуються з ними, а потім, коли найхитрішим ввижається, наче ситуація нормалізувалася, наче все в порядку, безцеремонно відсовують назад, до їхнього гетто. Читати далі Чи потрібні Україні публічні інтелектуали?

Аберація мозку

0623_Andruhovych
Юрій Андрухович. Усі сто вісімдесят градусів

“Насправді Путін домігся лиш одного, – підсумовує німець. – Ваша країна тепер обов´язково буде в Євросоюзі”.

Мені насправді байдуже, хто захистить мене і моїх дітей від українських касетних бомб – росіяни чи кадировці“, – говорить зі сцени Л., луганська поетеса.
Читати далі Аберація мозку

У судженнях білоруського суспільства однозначно переважає російська концепція

0620_Bel-EU_1
Про причини кардинальної зміни геополітичних симпатій жителів Білорусі на тлі подій в Україні DW розповів професор Варшавського університету Андрій Вардомацький.

Дані чергового загальнонаціонального дослідження, проведеного наприкінці квітня Білоруською аналітичною майстернею у Варшаві (BAW), свідчать про кардинальну зміну геополітичних уподобань білорусіввід проєвропейського вектора розвитку до проросійського. Дослідження BAW ґрунтується на опитуванні більше тисячі респондентів з усіх регіонів Білорусі у віці від 18 років.

Аналізуючи висновки квітневого опитування, керівник BAW, професор Варшавського університету Андрій Вардомацький назвав унікальним явищем настільки різку зміну настроїв громадян Білорусі, що, на його думку, стало відображенням розвитку подій в Україні. Професор пояснив у розмові з DW причини змін у масовій свідомості білорусів.

Читати далі У судженнях білоруського суспільства однозначно переважає російська концепція