Архів позначки: Харків

Харків український (до 100-річчя Української Національної Революції)

Про Харків часів Громадянської війни здебільшого згадують як про цілком червоне місто, щонайменше – білогвардійське. Харків був місцем виникнення Червоного козацтва, столицею Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Він радо вітав прихід Добровольчої армії генерала Денікіна. Все це, звісно, було. Проте були й інші приклади, які свідчать про прихильність значної частини населення Слобожанщини саме до української справи

Мазепинське училище

Чугуївське військове училище вважалося в Росії рекордсменом за кількістю Георгіївських кавалерів серед своїх випускників. Менш відомий інший бік цього навчального закладу – офіцери царської армії називали його «розсадником мазепинства». Серед викладачів училища було чимало патріотів України, які, попри опір керівництва, виховували у курсантів-українців національну свідомість. Про це писав герой бою під Крутами капітан Гончаренко: «Хочу підкреслити заслуги ґенерала Астафієва, що зумів ширити ще задовго до революції національну свідомість серед нас («малограмотних» українців). На це у російськім війську до революції було дуже мало відважних одиниць серед вищої військової ґенераліції». Читати далі Харків український (до 100-річчя Української Національної Революції)

Не ридать, а здобувати. Як гуртувалися українці навесні 1917-го на Харківщині


Харків, березень 1917-го: на майдані біля церкви революція іде…

29 (16) квітня 1917 року у Харкові відбувся Перший український з’їзд Слобожанщини

Відкриття заходу вийшло надзвичайно зворушливим. Коли під склепінням великої університетської аудиторії залунав “Заповіт”, у всіх присутніх сльози з очей полилися. “Плакав старий, плакав молодший, плакав солдат, плакала дівчина. Бо не можна було не плакати – серце розривалося“, – повідомляв з першої сторінки харківський тижневик “Рідне слово“. Хоча сльози ті були геть не головною новиною…

Коли б місцеві українці лише плакали, до з’їзду справа б не дійшла. Насправді ж організаційна робота почалася відразу після отримання звістки про повалення самодержавства. Перша пореволюційна маніфестація під жовто-блакитними прапорами, що проходила 16(3) березня 1917 року на Соборному майдані, завершилася зборами у приміщенні 3-го Харківського товариства взаємного кредиту.
Читати далі Не ридать, а здобувати. Як гуртувалися українці навесні 1917-го на Харківщині

Антоновичі: приклад жертовного служіння Україні та проекції на сьогодення

160410_V_Antonovych
ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ — НЕ ЛИШЕ ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ, ЗАСНОВНИК НАЦІОНАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ, А Й РОДОНАЧАЛЬНИК ДИНАСТІЇ УСЛАВЛЕНИХ УКРАЇНСЬКИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ — ДМИТРА, МАРКА ТА МИХАЙЛА АНТОНОВИЧІВ

Не так давно «День» розповів про рід Алчевських, представники двох поколінь якого зробили визначний внесок у різні сфери вітчизняної економіки, культури та політики. Сьогодні йтиметься про інший рід, без якого вже півтора століття не можна собі уявити українське життя в самій Україні та в діаспорі. Цей рід самим фактом свого існування засвідчив спадкоємність інтелектуальних, моральних і фахових традицій в українській історії, яка пройшла крізь численні трагедії та злами.

Загалом український суспільний краєвид упродовж останнього століття було стільки разів викошено і перекопано, що нормальна спадковість вважається мало не за виняток. Але такі винятки є. Серед них один із найунікальніших — родина Антоновичів, яка відігравала величезне місце і в українській науці, і ширше в українському суспільно-політичному і культурному ландшафті від середини ХІХ і до початку ХХІ століть і нові генерації якої, ймовірно, зроблять ще чимало для національної культури та дослідницької думки.
Читати далі Антоновичі: приклад жертовного служіння Україні та проекції на сьогодення

90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови

160409_pravopys-new

Ну, як уже пішла така гулянка з декомунізацією і деколонізацією, то варто б уже взятися і за новий український правопис. На жаль, це питання забуксувало ще з перших років Незалежності і буксує досі. Робляться лише окремі несміливі уточнення (реабілітація букви “ґ”) і вводяться якісь нові правила, але загальної реформи правопису не існує.

У квітні якраз минає 90 років з появи “Проєкту українського правопису”.

Микола Скрипник, на честь якого цей правопис назвали “скрипниківським”, писав: “Прощальні слова Ілліча були про те, щоб я свідомо перегинав і загострював у боротьбі з великодержавним російським шовінізмом українське національне питання“. І далі: “Невірно, неправдиво гадати, що треба чимсь обмежувати наше національне будівництво. Будувати національну культуру, це значить – давати нові сили, нові вартості українському народові”.

Читати далі 90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови

Алчевські: погляд через роки

160124_Alchevskyi_O
Алчевський Олексій Кирилович (1835, Суми — 1901, Санкт-Петербург) — український промисловець, банкір, громадський діяч, меценат. Чоловік Христини Данилівни Алчевської, батько Григорія, Івана та Христини Алчевських.

Українець не може бути багатим, він має бути бідним, гнаним і голодним — цей стереотип живий донині. Тож і вітчизняну історію ми нерідко (навіть мимоволі) поціновуємо саме під цим ракурсом: хворий, знедолений — наш; а багач — це поляк, єврей, німець чи росіянин. Українці мають бути бідними, але чесними!

Тим часом значно складніше бути багатим, але чесним. І такі люди в історії України не поодинокі. Ба більше, йдеться про цілі їхні сім’ї, роди, династії. Зі своїми злетами та трагедіями, зумовленими як приватними обставинами, так і суспільно-історичними обставинами, які не надто голубили українську націю.

РОДИНА

Сумчанин Олексій Алчевський (1835 — 1901) розпочав свій бізнес 1860 року відкриттям у Харкові бакалійної крамниці. Згодом він заснував у Харкові Торговий, Земельний, Іпотечний банки, очолював Біржовий комітет та власний Торговий дім. У Донбасі Алчевський заснував Олексіївське гірничопромислове товариство, Донецько-Юріївське металургійне товариство та Донецько-Юріївський металургійний завод (нині — Алчевський металургійний комбінат), а також заснував місто Алчевськ. Він був одним із лідерів Харківської громади, постійно (а не час від часу, як деякі його сучасники) фінансував недільні та сільські школи, Харківську школу глухонімих, Благодійне товариство, сирітські притулки й богадільні.

Читати далі Алчевські: погляд через роки

2015_1 – 4 липня

1 липня

150701_Sophia_Kyiv
День архітектури України. Відзначається згідно з Указом Президента України «Про День архітектури України» від 17 червня 1995 року (№ 456/95), щороку цього дня. Свято було встановлено «на підтримку ініціативи архітекторів  та  містобудівників, їх творчих спілок, працівників  проектних  організацій  і  місцевих органів містобудування та архітектури». «Архітектура – єдність користі, міцності та краси», – так писав видатний римський архітектор Марк Поліон Вітрувій у 2-й половині І ст. до н.е. Українська архітектура пройшла чималий еволюційний шлях, аби поєднати в собі ці три складові – від перших людських жител часів раннього палеоліту на стоянках біля сіл Мізин та Пушкарі на Чернігівщині до величних соборів Богородиці Десятинної й Софії Київської, про яку церковний діяч часів Ярослава Мудрого Іларіон писав: «Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, і немає такої у всій північній землі від сходу до заходу». Про майстрів часів Ярослава є деякі згадки в письмових джерелах. Так, 1026 року вишгородський «градник» (будівничий міських укріплень) Мироніг будував у Вишгороді, під Києвом, на замовлення Ярослава дерев’яну церкву Бориса і Гліба, «о п’яти верхах». Пізніше, 1072 року, дерев’яну церкву у Вишгороді будує «старійшина огородників» (тобто будівничий міської огорожі) Ждан Микола. Це перші відомі нам імена давньоруських архітекторів. Нині понад 1000 українських архітекторів та інших фахівців, діяльність яких пов’язана з архітектурою, об’єднує громадська творча організація Національна спілка архітекторів України.

150701_Canada Day Living Flag
Національне свято Канади – День Канади (1867). 1 липня 1867 року набрав чинності, ухвалений англійським парламентом у березні 1867 року, «Акт про Британську Північну Америку», згідно з яким була утворена Канадська конфедерація, або ж «Домініон Канада».
Читати далі 2015_1 – 4 липня

2015_13 – 15 травня

13 травня відбулося:

***
150513_ONU_2
150 років тому (1865) на базі Рішельєвського ліцею був заснований Імператорський Новоросійський університет – нині Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова – один з найстаріших університетів України, поряд з Київським, Харківським і Львівським університетами. Історія університету пов’язана зі всесвітньо відомими видатними вченими: І.І. Мечниковим – імунологом та мікробіологом, лауреатом Нобелівської премії; фізіологом І.М. Сєченовим – засновником вітчизняної фізіології, першим президентом АН України; мікробіологом Д.К. Заболотним, ботаніком В.І. Липським та багатьма іншими. Троє із шести президентів Академії наук України працювали професорами ОНУ: академіки Д.К. Заболотний, В.І. Липський, О.О. Богомолець.

150513_ONU_coin

Зараз в ОНУ працюють 5 лауреатів державних премій, 15 заслужених працівників освіти та діячів науки і техніки. На базі факультетів університету в різні часи були створені такі навчальні заклади як Одеський державний медичний університет, Одеський державний економічний університет, Одеська національна юридична академія. Наразі навчальний процес в університеті забезпечують 4 інститути, 10 факультетів, 102 кафедри, магістратура. Університет здійснює підготовку фахівців за 20 напрямками та 41 спеціальністю. Загальна чисельність студентів становить близько 14,5 тис. чоловік.
***
Читати далі 2015_13 – 15 травня

2015_11 – 12 травня

11 травня відбулося:

***
150511_Byzantinischer_Mosaizist
1685 років тому (330) на європейському березі протоки Босфор імператором Константином був заснований Константинополь (Візантій) – столиця Візантійської імперії (у середньовічних російських текстах – Царград).
150511_Byzantinischer
150511_Konstantynopol_overal_look
150511_Konstantynopol
20 травня 1453 року після тривалої облоги місто було завойоване турками і стало столицею Османської імперії, отримавши назву Стамбул.
150511_Konstantynopol_arab
***
Читати далі 2015_11 – 12 травня

2015_27 – 28 квітня

27 квітня

150427_s_afrika-freedom-day
Національне свято Південно-Африканської Республіки – День Свободи. 27 квітня 1994 року після ліквідації режиму апартеїду в Південній Африці вперше відбулись загальні демократичні вибори.

150427_Sierra-Leone_flag
Національне свято Республіки Сьєрра-Леоне – День Незалежності (1961).
150427_sierra_leone_emblem

Читати далі 2015_27 – 28 квітня

2015_23 – 25 березня

23 березня

150323_Pakistan-Day
Національне свято Ісламської Республіки Пакистан – День Пакистану (1956).

23 березня відбулося:

***
150323_A_Vasiutynskyi
140 років від дня народження Анатолія Георгійовича Васютинського (1875-1946), українського офтальмолога. З 1929 року і до кінця життя – професор Київського інституту удосконалення лікарів. Відомий як творець першого в колишньому СРСР велетенського магніту для видалення сторонніх внутрішньоочних тіл. Розробив і вдосконалив операції з екстракції катаракти, пересадки рогівки, застосування регіональної анестезії при очних операціях. Разом зі своїми учнями написав підручник з оперативної офтальмології ока для лікарів і студентів (1933).
***
Читати далі 2015_23 – 25 березня