Архів позначки: геній

Марія Приймаченко. 2. Ой, чий то кінь зі скрипкою

Завершуємо розповідь, у рамках проекту “КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ”, до 110-річчя від дня народження художниці Марії Приймаченко

Прийшла Перемога, а з нею розпука: вдова Марія Приймаченко (Примаченко) із малим сином Федором жила у батьків і про фантастичних звірів не дбала. Насамперед слід було позбутися болю – фізичного, а особливо – душевного. Антивоєнними картинами вона, певен, лікувалася – незграбно, наскільки мала сил. Відгомін страждань із років воєнного лихоліття й досі блукає в тих роботах, де замість квітів – “Солдатські могилки”, “Загроза війни”, “Будь проклята війна, замість квіток ростуть бомби”, “Зорі дарю жінкам, що залишились одні. Пусть вони не забувають годи молодиє, що їх покрала війна. Будь проклята вона”, “Квіти – Перемозі. Засвітило сонце заплаканим матерям, які побачили своїх синів”, “Букет нашій армії” та інших.

Що згорьована вдова мала вдіяти, аби вона, а за нею й ціла родина, звелася на ноги? Довоєнні успіхи молодої колгоспної художниці із сонячно-радісної України Марусі Приймаченко зблякнули, а вона, залишаючись у селі, опинилася повністю поза сучасним художнім життям: ні виставок, ні замовлень, ні рядка в газеті. Читати далі Марія Приймаченко. 2. Ой, чий то кінь зі скрипкою

Марія Приймаченко. 1. Якби Ной умів малювати

До 110-річчя від дня народження художниці Марії Приймаченко, у рамках мультимедійного проекту “КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ”

У навколишньому світі було незатишно, тож до сільської жінки почала приходити у снах та із благанням в очах зазирати у паперові шибки всіляка звірина. Власними незграбними та наївними картинами Марія Приймаченко (Примаченко) приручала всіх, хто шукав добра та ласки, любові та розуміння: левів, тигрів, ведмедів, биків, мавп, птахів, квіти й дерева. Усі Божі створіння потребують, аби від них не відмахнулися, а бодай вислухали. Читати далі Марія Приймаченко. 1. Якби Ной умів малювати

«Добридень, – я світу сказав». Таїна величі Павла Тичини

160127_P_Tychyna_1
Сьогодні 125 років від дня народження українського поетичного Генія Павла Тичини

***
Перед тим, як стати до розмислів про Павла Григоровича, скористаюсь визначенням російського письменника Пришвіна, котрий доводив, що є поети, талановитіші од свого розуму, а є мудріші за свій талант. Якщо йти за цією «формулою», то, скажімо, в Росії до першого крила можна б віднести Сергія Єсеніна, а до мудрішого за свій талант Валерія Брюсова. Відповідно в Україні таку пару могли б скласти Володимир Сосюра – Микола Бажан.

Застерігши щодо приблизності будь-яких «формул» стосовно поезії, все ж згодьмося, що ця «приблизність» наближається таки до справдешності.

П. Тичину однак не втиснеш в жодні рамки. До нього, як до інших – хоч і талановитих та неперехідних – не надається застосувати згадану «схему», позаяк Павло Григорович, – не просто піднебесний поет, а виняткове явище, котре, як сонце, сприймаєш з усіма його протуберанцями, плямами і завихреннями. Відтак, приймемо Тичину за сонячною короною і світлом, котре і через 120-ліття по його народженню світить і гріє, і дивує.

Читати далі «Добридень, – я світу сказав». Таїна величі Павла Тичини

Сергій Параджанов — геній, якого не зрозуміли

150721_S_Paradzhanov1

25 років тому відійшов у Вічність Сергій Йосипович Параджанов (1924-1990), всесвітньовідомий кінорежисер, народний артист України (1990), лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1991, посмертно).

Сергій Параджанов — геній, якого не зрозуміли

150721_S_Paradzhanov2

Перше, що зазвичай спадає на думку при згадці імені Сергія Параджанова — це, безперечно, його феноменальні «Тіні забутих предків». Проте мало хто знає, що цей непересічний режисер працював на професійному рівні з технікою колажу, асамбляжу, реді-мейду, перформансу, графічного малюнка, виготовляв ляльки та декорував предмети одягу. Все це він робив і задовго до свого ув’язнення, і під час та після нього.

150721_S_Paradzhanov3

Читати далі Сергій Параджанов — геній, якого не зрозуміли