Архів позначки: геноцид

Це була брутальна лоботомія нашої нації

Хрест всім українцям, розстріляним капітаном Матвєєвим у Сандармосі

Прикро, але 80-річчя Сандармоху не отримало належного відгуку в українському суспільстві. У ці скорботні дні ми в принципі продовжували жити звичайним життям.

Тимчасом ідеться про одну з найбільших трагедій в історії нашої нації взагалі. Протягом кількох днів жовтня-листопада 1937 р. в карельському урочищі Сандармох був розстріляний цвіт нашої національної інтелігенції. Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний, усього майже триста видатних українських письменників, митців, науковців.

Це по суті була брутальна лоботомія нашої нації, а ми, на жаль, і досі цього не усвідомлюємо повною мірою і не уявляємо масштабів утрати. Читати далі Це була брутальна лоботомія нашої нації

Чому Голодомор був геноцидом: нова книжка Енн Епплбаум «Червоний голод» — інтерв’ю з авторкою

Американська журналістка, письменниця, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум

Сьогодні, 10 жовтня, у США офіційно виходить друком книжка Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Red Famine. Stalin’s War on Ukraine).

Для України подібні англомовні книжки від відомих авторів є вкрай важливими: саме через них світ матиме змогу дізнатися і про українську історію, і про нинішні події.

Голодомор 1932-1933 років був однією з найтрагічніших подій європейської історії ХХ століття (4-5 мільйонів загиблих — принаймні такі цифри наводять історики, хоча жертв могло бути набагато більше). Утім, для міжнародної спільноти він і досі залишається не надто відомим.

Не можна сказати, що тема замовчується: є блискучі книжки Роберта Конквеста, Тимоті Снайдера, Андреа Граціозі тощо. Однак увага до Голодомору у світі явно менша за масштаб трагедії. Саме тому дуже важливим є будь-яке нове англомовне дослідження про Голодомор. Читати далі Чому Голодомор був геноцидом: нова книжка Енн Епплбаум «Червоний голод» — інтерв’ю з авторкою

Голодомор був навмисно спричинений Сталіним – Епплбаум про свою книжку «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»

Нова книга американського історика і журналістки Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною» (Red Famine. Stalin’s War on Ukraine) присвячена історії масового голоду 1932-1933 років в Україні, який забрав життя мільйонів людей. Авторка книги, досліджуючи причини Голодомору, приходить до висновку про умисне винищення значної частини українського народу більшовицькою владою і покладає провину за це на Йосипа Сталіна.

У постанові Верховної Ради України Голодомор 1932-1933 років названий актом геноциду українського народу. І хоча Енн Епплбаум зазначає, що саме поняття «Голодомор» не підлягає під визначення поняття «геноцид» в міжнародному праві, на її думку, масштаб штучно викликаного голоду і його умисний характер близькі до цього поняття. І вже 18 країн визнали Голодомор в Україні геноцидом: зокрема, США, Канада, Італія, Польща, Австралія.

Читати далі Голодомор був навмисно спричинений Сталіним – Епплбаум про свою книжку «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»

Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

161124_mace_james
Джеймс Мейс (1952-2004)
Історик, дослідник Голодомору

17 листопада 2016 року Національний музей “Меморіал жертв Голодомору” та видавництво “КЛІО” презентували книгу Джеймса МейсаУкраїна: матеріалізація привидів“. До книги увійшли статті історика, що публікуються вперше, та найвагоміші праці, які побачили світ на шпальтах періодичних видань України та у книгах, виданих газетою “День”.
161124_j_mace_article3
З люб’язного дозволу Наталії Дзюбенко-Мейс, “Історична правда” публікує виступ Джеймса Мейса, який був виголошений 7 листопада 2002 року у Києві, на конференції “Три Голодомори в Україні у ХХ столітті: погляд із сьогодення”. Деякі із тверджень звучать пророчо, деякі – як постановка домашнього завдання для українського суспільства. Через 14 років після написання цього тексту частину цих завдань українське суспільство виконало.

Читати далі Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

150811_Robert_Conquest

Дев’ять днів тому на дев’яносто дев’ятому році життя упокоївся в каліфорнійському містечку Пало-Альто один із найвидатніших творців (у всіх можливих сенсах цього слова) ХХ століття Роберт Конвест. Він був справжнім воїном світла і зробив для західної цивілізації, зокрема Європи, дуже багато. Він чесно попереджав про небезпеку, яку несе світові збожеволіла криптокомуністична, а насправді просто тоталітарна Росія. У Марґарет Тетчер і Роналда Рейґана був хороший радник і спічрайтер, тож може також і тому нам у 1991 році вдалося вирватися на волю з совєцького концтабору. Десятки блискучих творів про природу і злочини комуністичного тоталітаризму потребували від нього мужності, наполегливості й темпераменту. Водночас і на військовій службі, і на дипломатичній, і серед політиків, і в колі поетів, а передусім на поприщі служіння Кліо, Конквест завжди керувався винятково етичними мотивами й ніколи не був циніком і мерзотником, ладним служити будь-якому хазяїнові, аби гроші. У Британії таке буває – нагадаю, бодай про його духовних побратимів Джорджа Орвела, Ґрема Ґріна та Джона Ле Карре.
Читати далі Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

20 років різанині у Сребрениці: як серби уживаються з терміном “геноцид”

150711_Srebrenitsa

Сербське суспільство і через 20 років після різанини у Сребрениці не дійшло консенсусу у своїй оцінці того, що сталося у липні 1995 року. Для багатьох громадян та політиків термін “геноцид” усе ще залишається табу.

Нинішній прем’єр-міністр Сербії Александр Вучич ще менш ніж десять років тому клеїв на табличках із назвами вулиць Белграда ім’я Ратко Младича. Цим перформансом перед телекамерами Вучич хотів символічно підтримати генерала, колишнього начальника штабу армії боснійських сербів, якого Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в Гаазі звинувачував у геноциді. У липні 1995 року сербські солдати та добровольці стратили близько 8000 мусульманських юнаків та чоловіків у Сребрениці, навколо якої було встановлено зону безпеки під охороною ООН. Міжнародне право класифікує цю різанину як геноцид.
Читати далі 20 років різанині у Сребрениці: як серби уживаються з терміном “геноцид”

Кривавий слід. П’ять найбільших злочинів радянської влади проти мирного населення України в роки Другої світової

150514_crimes1
Розстрільна команда НКВД

Діяльність радянської влади як до початку Другої світової, так і в її період була позначена низкою жорстоких акцій проти мирного населення. Часто згадки про більшовицькі злодіяння 1939–1941 років тонуть у потоках пафосних промов про «Перемогу радянського народу у Великій Вітчизняній війні». Тиждень.ua зібрав факти про найрезонансніші злочини того часу.
Читати далі Кривавий слід. П’ять найбільших злочинів радянської влади проти мирного населення України в роки Другої світової

2015_24 квітня

24 квітня

150424_arm_gen_100_1
День пам’яті жертв геноциду вірмен в Османській імперії 1915 року. У листопаді 1988 року Верховна Рада Вірменської РСР ухвалила закон про засудження геноциду вірмен 1915 р. Відзначається з 1989 року. День 24 квітня оголошено у Вірменії вихідним днем.

Саме сто років тому, цього дня зі Стамбула було депортовано (згодом убито) вірменську еліту, що поклало початок масовій депортації і масовим убивствам вірмен. Після початку Першої світової війни влада Османської імперії (а це були младотурки), яка виступала на боці Німеччини та її союзників, звинуватила вірменське населення в нелояльності та співчутливих настроях до одного з супротивників Туреччини – Росії й розгорнула кампанію масових депортацій і убивств. До кінця літа 1915 року була вбита (вирізана, розстріляна, закатована) значна частина вірменського населення Османської імперії. Вірмени, які служили в турецькій армії, були роззброєні й страчені. Багато хто загинув від голоду, хвороб (особливо діти, люди похилого віку).
150424_arm_gen_100_2
За оцінками вірменських істориків, під час Першої світової війни в результаті систематичних убивств загинуло 1,5 млн вірмен (це при тому, що вірменське населення Османської імперії на ту пору складало 2,5 млн). Туреччина вважає цю цифру завищеною, називаючи натомість іншу – 300 тисяч, й пояснює загибель вірмен реаліями воєнного часу. Згідно з висновками Міжнародної асоціації дослідників геноциду (IAGS), загинуло понад мільйон людей. У 1927 році за офіційною статистикою в Туреччині мешкало лише 77,4 тисячі вірмен. Сотні тисяч людей змушені були шукати прихистку в непридатних для життя місцях (наприклад таких як Сирійська пустеля), або інших країнах.

Геноцид вірмен на офіційному рівні визнали понад 20 країн – зокрема Франція, Бельгія, Італія, Канада, Росія, Польща, Литва, а також Європарламент і Рада Європи. Визнання геноциду вірмен офіційно не є обов’язковою умовою для вступу Туреччини в ЄС, але дехто вважає, що країні все ж таки доведеться піти на цей крок, аби стати членом європейського співтовариства. Минулого року президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган уперше попросив вибачення у нащадків вірмен, що загинули на території Османської імперії під час Першої світової війни. Але каменем спотикання для турків є сам термін «геноцид», хоча американський юрист Рафаель Лемкін, запропонувавши у 1944 році цей термін, посилався саме на масову загибель вірмен в Османській імперії. Не можна не згадати і заяви папи Франциска, який 12 квітня, під час вірменської літургії у соборі Святого Павла у Римі назвав масове вбивство вірмен в Османській імперії «першим геноцидом ХХ сторіччя», за яким слідували Голокост і сталінські злочини. Це викликало бурхливу реакцію Анкари, яка відкликала посла у Ватикані, а також гнівний протест президента Ердогана.
150424_arm_gen_100_3
Для турків тема «Вірменської різанини» є надзвичайно болючою – жодних дискусій у країні з цього приводу не ведеться, а поодинокі випадки публічного висловлення когось із відомих людей одразу ж наштовхуються на агресивне несприйняття більшості суспільства. Влада використовує статтю 301-у кримінального кодексу про «образу турецької нації», за якою вже притягувались до відповідальності декілька письменників і журналістів, які мали сміливість задати вголос «незручні» питання як собі, так і своїм співвітчизникам щодо не такого вже й далекого історичного минулого. Серед них – Нобелівський лауреат з літератури Орхан Памук, а також колишній редактор двомовної турецько-вірменської газети Грант Дінк, убитий у 2007 році підлітком-націоналістом.

Сьогодні у Вірменії відбудуться масштабні траурні заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв «Великого злодіяння» (так у країні називають цю трагедію). У Єревані чекають на президентів Франції та Росії, високопосадовців з ЄС та США. Будуть присутні і знаменитості – Джордж Клуні та Кім Кардашян. 15 квітня 2015 року Європарламент оголосив 24 квітня європейським Днем пам’яті жертв геноциду вірмен в Османській імперії. Прикметно, що саме на сьогодні в Туреччині заплановані власні урочистості в Чанаккале з нагоди 100-річчя Галліполійської битви, які зазвичай відзначалися 18 березня, або 25 квітня.
Читати далі 2015_24 квітня