Архів позначки: Голодомор

Скупа хроніка 1932-го: жовтень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

6/X-32 г.
Посеяли жито Федору по случаю что дождь ишел ночью 5го, под 6е но не очень намочил землю.
16/X-32 г.
Все время сеют и пашут но всходы очень плохие потому что земля сухая дождя нету. Получил я повидомлення чтобы посеял на зиму подсолнуха 15% га да изорать глубокой пахоти 10% га и обыкновенной пахоти 1 га 80%. Да получил извещение на самообложение на 63 рубля 03 копейки.
17/X-32г.
Посеяли жито Федору, погода сухая смотрел я на зерно какое посеяно уже 2 недели то оно пустило росток и так лежит если только дождя не будет то все посевы какие не взошли на верх погибнут потому что очень уже зерно истощало и как будто вже сохнет.
Читати далі Скупа хроніка 1932-го: жовтень

Скупа хроніка 1932-го: вересень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

2/VIII-32
План хлебо-заготовки на Лебяжьевский С/с 42 тысячи, которых мы не всилах выполнить опять останемся и на этот год голодные да еще дужче чем в прошлом году, молоть теперь только из довідкой от С/с. С 1го/VIII и только по 30 фунтов на едока а на базаре в Чугуеве муки и печенаго хлеба уже не увидишь потому что милиция отберает. Лошадь средняя 800 рублей корова 1200 рублей коза 300 – 350 руб пчеляной мед 7 рублей кило, в этом году очень много меду.
10/VIII
Получил налоговой лист на 42 р 02 коп. и получил кантрационную книжку на 53 пуда. С/с гонит всех женщин и девок на полку бураков в артели потом чтобы везли сено в Чугуев в лагерь, зерно на ст. Граково.
31/VIII-32 г.
Помолотил хлеб за это время от 10/VIII навеял жита 66 пудов, 16 пудов уже отвез хлебо-заготовки, за которые получил 14 руб. 33 коп., а если еще вывезть мне 37 пудов та посеять, то мне ничиво не останется для прокормления семьи.
Читати далі Скупа хроніка 1932-го: вересень

Чому Голодомор був геноцидом: нова книжка Енн Епплбаум «Червоний голод» — інтерв’ю з авторкою

Американська журналістка, письменниця, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум

Сьогодні, 10 жовтня, у США офіційно виходить друком книжка Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Red Famine. Stalin’s War on Ukraine).

Для України подібні англомовні книжки від відомих авторів є вкрай важливими: саме через них світ матиме змогу дізнатися і про українську історію, і про нинішні події.

Голодомор 1932-1933 років був однією з найтрагічніших подій європейської історії ХХ століття (4-5 мільйонів загиблих — принаймні такі цифри наводять історики, хоча жертв могло бути набагато більше). Утім, для міжнародної спільноти він і досі залишається не надто відомим.

Не можна сказати, що тема замовчується: є блискучі книжки Роберта Конквеста, Тимоті Снайдера, Андреа Граціозі тощо. Однак увага до Голодомору у світі явно менша за масштаб трагедії. Саме тому дуже важливим є будь-яке нове англомовне дослідження про Голодомор. Читати далі Чому Голодомор був геноцидом: нова книжка Енн Епплбаум «Червоний голод» — інтерв’ю з авторкою

Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 2)

Листи Сталін надсилав Кагановичу зі свого відпочинку на Кавказі

1932 рік. Серпень

(хронологію першої половини серпня-1932 див. у попередній статті)
***

16 серпня 1932 р. Каганович – Сталину 16 августа [1932 г.]

Серпень, 16 1932 (вівторок) – Лист Л. Кагановича Й. Сталіну. Зазначено: «теорія, що ми, українці, невинно постраждали, створює солідарність і гнилу кругову поруку не тільки середньої ланки, але верхівки». Зазначено, що навіть незалежно від оргвисновків, настав момент, коли ЦК ВКП(б) мав дати офіційно в полiтичному документі оцінку ситуації, що склалася в Україні. Підкреслив, що політичне рішення виправило б позицію значної частини активу і сприяло б зміні ситуації в Україні. Також висловив згоду про необхідність усунення С. Косіора з посади першого секретаря ЦК КП(б)У та про потребу інших кадрових змін у партійному керівництві України

Серпень, 16 1932 (вівторок) – Телеграма Й. Сталіна Л. Кагановичу та В. Молотову. Зважаючи на тяжке становище в Україні, визнано необхідним термінове залучення військ як до збиральної, так і до просапної роботи Читати далі Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 2)

Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 1)

«Сталин – Кагановичу
11 августа 1932 г.

… 3) Самое главное сейчас Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. Плохо по партийной линии. Говорят, что в двух областях Украины (кажется, в Киевской и Днепропетровской) около 5и-ти райкомов высказались против плана хлебозаготовок, признав его нереальным. В других райкомах обстоит дело, как утверждают, не лучше. На что это похоже? Это не партия, а парламент, карикатура на парламент. Вместо того, чтобы руководить районами, Косиор все время лавировал между директивами ЦК ВКП и требованиями райкомов и вот – долавировался до ручки. Правильно говорил Ленин, что человек, не имеющий мужество пойти в нужный момент против течения, – не может быть настоящим большевистским руководителем. Плохо по линии советской. Чубарь – не руководитель. Плохо по линии ГПУ. Реденсу не по плечу руководить борьбой с контрреволюцией в такой большой и своеобразной республике, как Украина.

Если не возьмемся теперь же за выправление положения на Украине, Украину можем потерять. Имейте в виду, что Пилсудский не дремлет, и его агентура на Украине во много раз сильнее, чем думает Реденс или Косиор. Имейте также ввиду, что в Украинской компартии (500 тысяч членов, хе-хе) обретается не мало (да, не мало!) гнилых элементов, сознательных и бессознательных петлюровцев, наконец – прямых агентов Пилсудского. Как только дела станут хуже, эти элементы не замедлят открыть фронт внутри (и вне) партии, против партии. Самое плохое это то, что украинская верхушка не видит этих опасностей.

Так дальше продолжаться не может. …»
Читати далі Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 1)

Голодомор був навмисно спричинений Сталіним – Епплбаум про свою книжку «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»

Нова книга американського історика і журналістки Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною» (Red Famine. Stalin’s War on Ukraine) присвячена історії масового голоду 1932-1933 років в Україні, який забрав життя мільйонів людей. Авторка книги, досліджуючи причини Голодомору, приходить до висновку про умисне винищення значної частини українського народу більшовицькою владою і покладає провину за це на Йосипа Сталіна.

У постанові Верховної Ради України Голодомор 1932-1933 років названий актом геноциду українського народу. І хоча Енн Епплбаум зазначає, що саме поняття «Голодомор» не підлягає під визначення поняття «геноцид» в міжнародному праві, на її думку, масштаб штучно викликаного голоду і його умисний характер близькі до цього поняття. І вже 18 країн визнали Голодомор в Україні геноцидом: зокрема, США, Канада, Італія, Польща, Австралія.

Читати далі Голодомор був навмисно спричинений Сталіним – Епплбаум про свою книжку «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»

Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

161124_mace_james
Джеймс Мейс (1952-2004)
Історик, дослідник Голодомору

17 листопада 2016 року Національний музей “Меморіал жертв Голодомору” та видавництво “КЛІО” презентували книгу Джеймса МейсаУкраїна: матеріалізація привидів“. До книги увійшли статті історика, що публікуються вперше, та найвагоміші праці, які побачили світ на шпальтах періодичних видань України та у книгах, виданих газетою “День”.
161124_j_mace_article3
З люб’язного дозволу Наталії Дзюбенко-Мейс, “Історична правда” публікує виступ Джеймса Мейса, який був виголошений 7 листопада 2002 року у Києві, на конференції “Три Голодомори в Україні у ХХ столітті: погляд із сьогодення”. Деякі із тверджень звучать пророчо, деякі – як постановка домашнього завдання для українського суспільства. Через 14 років після написання цього тексту частину цих завдань українське суспільство виконало.

Читати далі Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

«Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»

151004_B_Shaw1
До 82-х роковин відвідання Бернардом Шоу СРСР

До листопадових днів вшанування пам’яті жертв Голодомору 2014 р. в центрі Запоріжжя по вул. Дзержинського (колишня вул. Рози Люксембург, 7) відкрили пам’ятну дошку, на якій вказується, що поряд із цим будинком стояв будинок немовляти, в якому впродовж півтора року — з травня 1932 по листопад 1933 р. — померло майже 800 дітей віком від двох тижнів до трьох років. Дошка була відкрита завдяки старанням демократичної громадськості міста, вчених, зокрема депутата обласної ради, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету Ф. Г. Турченка. До розмови про ті страшні події запрошую також директора Запорізького краєзнавчого музею, доктора історичних наук Г. І. Шаповалова, а також доцента кафедри дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету, кандидата медичних наук Ю. В. Котлову.

З. П.: — Шановний Федоре Григоровичу, коли і як вам вдалося виявити ці матеріали?

Ф. Т.: — Документи про цю трагедію виявив у місцевому архіві  краєзнавець Андрій Пеньок. Було це в 2007 р. Він скопіював акти смерті за цією адресою з травня 1932 по листопад 1933 р.  Саме тоді готувалася  «Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Запорізька область». Дані про трагедію в місцевому сиротинці він передав мені як керівнику науково-редакційної групи цього видання. Імена цих дітей внесено до Книги пам’яті. Звичайно, померло значно більше. При ретельнішому дослідженні цифра точно встановлених жертв піднялася до 788. Але й це не всі. Просто відповідні документи збереглися лише за вказані півтора року. Вмирали і до травня 1932 р., і після листопада 1933 р.

З. П.: — Як трапилося так, що в цьому будинку немовляти за півтора року померло стільки дітей — щодня майже по дві дитини? Яким за розмірами був цей будинок?
Читати далі «Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»

Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

150811_Robert_Conquest

Дев’ять днів тому на дев’яносто дев’ятому році життя упокоївся в каліфорнійському містечку Пало-Альто один із найвидатніших творців (у всіх можливих сенсах цього слова) ХХ століття Роберт Конвест. Він був справжнім воїном світла і зробив для західної цивілізації, зокрема Європи, дуже багато. Він чесно попереджав про небезпеку, яку несе світові збожеволіла криптокомуністична, а насправді просто тоталітарна Росія. У Марґарет Тетчер і Роналда Рейґана був хороший радник і спічрайтер, тож може також і тому нам у 1991 році вдалося вирватися на волю з совєцького концтабору. Десятки блискучих творів про природу і злочини комуністичного тоталітаризму потребували від нього мужності, наполегливості й темпераменту. Водночас і на військовій службі, і на дипломатичній, і серед політиків, і в колі поетів, а передусім на поприщі служіння Кліо, Конквест завжди керувався винятково етичними мотивами й ніколи не був циніком і мерзотником, ладним служити будь-якому хазяїнові, аби гроші. У Британії таке буває – нагадаю, бодай про його духовних побратимів Джорджа Орвела, Ґрема Ґріна та Джона Ле Карре.
Читати далі Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

2014_21 – 25 листопада

21 листопада

1121_evromaidan
День Гідності та Свободи. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 872 від 13 листопада 2014 року. Саме 21 листопада минулого року розпочались перші протести української громадськості у відповідь на рішення Уряду про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

21 листопада відбулося:

***
250 років тому (1764) указом російської імператриці Катерини ІІ в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство. Лівобережна Україна підпорядковувалася Малоросійській колегії, що отримала назву «Другої». Колегія складалася з 4 російських офіцерів і 4 представників козацької старшини на чолі з П.О. Румянцевим. Відновлена колегія послідовно викорінювала залишки автономії й самоуправління в Україні. У 1775 році вона відмінила поділ Малоросії на полки, а 1783 самі козацькі полки було перетворено на регулярні частини російської армії. На основі лівобережних та південних українських земель були утворені Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, підпорядковані безпосередньо урядові в Петербурзі. Згодом до них приєдналися Харківське й Катеринославське намісництва.

Так було покінчено з автономією Лівобережної України. Малоросійську колегію було ліквідовано царським указом у 1786 році, оскільки на Україну поширили систему губернського управління Російської держави. В лютому 1764 року, за вісім місяців до скасування гетьманства, Катерина ІІ писала у таємній записці князю Олександру Вяземському з нагоди його призначення на посаду генерал-прокурора Сенату: «Малая Россия, Лифляндия и Финляндия – суть провинции, которые правятся конфирмованными им привилегиями: нарушить оные все вдруг весьма непристояно б было, однакож и называть их чужестранными, и обходиться с ними на таком же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, также и Смоленскую, надлежит легчайшими способами привести к тому, чтоб они обрусели и перестали бы глядеть как волки в лесу. Когда же в Малороссии гетмана не будет, то должно стараться, чтоб навек и имя гетманов исчезло».
***
Читати далі 2014_21 – 25 листопада