Архів позначки: Голодомор

«Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»

151004_B_Shaw1
До 82-х роковин відвідання Бернардом Шоу СРСР

До листопадових днів вшанування пам’яті жертв Голодомору 2014 р. в центрі Запоріжжя по вул. Дзержинського (колишня вул. Рози Люксембург, 7) відкрили пам’ятну дошку, на якій вказується, що поряд із цим будинком стояв будинок немовляти, в якому впродовж півтора року — з травня 1932 по листопад 1933 р. — померло майже 800 дітей віком від двох тижнів до трьох років. Дошка була відкрита завдяки старанням демократичної громадськості міста, вчених, зокрема депутата обласної ради, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету Ф. Г. Турченка. До розмови про ті страшні події запрошую також директора Запорізького краєзнавчого музею, доктора історичних наук Г. І. Шаповалова, а також доцента кафедри дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету, кандидата медичних наук Ю. В. Котлову.

З. П.: — Шановний Федоре Григоровичу, коли і як вам вдалося виявити ці матеріали?

Ф. Т.: — Документи про цю трагедію виявив у місцевому архіві  краєзнавець Андрій Пеньок. Було це в 2007 р. Він скопіював акти смерті за цією адресою з травня 1932 по листопад 1933 р.  Саме тоді готувалася  «Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Запорізька область». Дані про трагедію в місцевому сиротинці він передав мені як керівнику науково-редакційної групи цього видання. Імена цих дітей внесено до Книги пам’яті. Звичайно, померло значно більше. При ретельнішому дослідженні цифра точно встановлених жертв піднялася до 788. Але й це не всі. Просто відповідні документи збереглися лише за вказані півтора року. Вмирали і до травня 1932 р., і після листопада 1933 р.

З. П.: — Як трапилося так, що в цьому будинку немовляти за півтора року померло стільки дітей — щодня майже по дві дитини? Яким за розмірами був цей будинок?
Читати далі «Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»

Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

150811_Robert_Conquest

Дев’ять днів тому на дев’яносто дев’ятому році життя упокоївся в каліфорнійському містечку Пало-Альто один із найвидатніших творців (у всіх можливих сенсах цього слова) ХХ століття Роберт Конвест. Він був справжнім воїном світла і зробив для західної цивілізації, зокрема Європи, дуже багато. Він чесно попереджав про небезпеку, яку несе світові збожеволіла криптокомуністична, а насправді просто тоталітарна Росія. У Марґарет Тетчер і Роналда Рейґана був хороший радник і спічрайтер, тож може також і тому нам у 1991 році вдалося вирватися на волю з совєцького концтабору. Десятки блискучих творів про природу і злочини комуністичного тоталітаризму потребували від нього мужності, наполегливості й темпераменту. Водночас і на військовій службі, і на дипломатичній, і серед політиків, і в колі поетів, а передусім на поприщі служіння Кліо, Конквест завжди керувався винятково етичними мотивами й ніколи не був циніком і мерзотником, ладним служити будь-якому хазяїнові, аби гроші. У Британії таке буває – нагадаю, бодай про його духовних побратимів Джорджа Орвела, Ґрема Ґріна та Джона Ле Карре.
Читати далі Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

2014_21 – 25 листопада

21 листопада

1121_evromaidan
День Гідності та Свободи. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 872 від 13 листопада 2014 року. Саме 21 листопада минулого року розпочались перші протести української громадськості у відповідь на рішення Уряду про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

21 листопада відбулося:

***
250 років тому (1764) указом російської імператриці Катерини ІІ в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство. Лівобережна Україна підпорядковувалася Малоросійській колегії, що отримала назву «Другої». Колегія складалася з 4 російських офіцерів і 4 представників козацької старшини на чолі з П.О. Румянцевим. Відновлена колегія послідовно викорінювала залишки автономії й самоуправління в Україні. У 1775 році вона відмінила поділ Малоросії на полки, а 1783 самі козацькі полки було перетворено на регулярні частини російської армії. На основі лівобережних та південних українських земель були утворені Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, підпорядковані безпосередньо урядові в Петербурзі. Згодом до них приєдналися Харківське й Катеринославське намісництва.

Так було покінчено з автономією Лівобережної України. Малоросійську колегію було ліквідовано царським указом у 1786 році, оскільки на Україну поширили систему губернського управління Російської держави. В лютому 1764 року, за вісім місяців до скасування гетьманства, Катерина ІІ писала у таємній записці князю Олександру Вяземському з нагоди його призначення на посаду генерал-прокурора Сенату: «Малая Россия, Лифляндия и Финляндия – суть провинции, которые правятся конфирмованными им привилегиями: нарушить оные все вдруг весьма непристояно б было, однакож и называть их чужестранными, и обходиться с ними на таком же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, также и Смоленскую, надлежит легчайшими способами привести к тому, чтоб они обрусели и перестали бы глядеть как волки в лесу. Когда же в Малороссии гетмана не будет, то должно стараться, чтоб навек и имя гетманов исчезло».
***
Читати далі 2014_21 – 25 листопада

2014_11 – 12 червня

11 червня відбулося:

***
0611_UHVR
70 років тому (1944) в районі Самбора відбулись збори представників незалежницьких українських політичних сил, на яких була утворена Українська головна визвольна рада (УГВР). На зборах було також ухвалено тимчасовий устрій УГВР, політичну платформу і декларації принципів (Універсал); затверджено текст присяги вояка УПА, обрано бюро ради. Генеральний секретаріат ради вважався підпільним урядом України.

0611_UHVR_2
***
Читати далі 2014_11 – 12 червня

Джеймс Мейс: «І ніхто, ніхто не говорить правду, що Україна на межі, що час для розхитування закінчився…»

Mace_James

10 років тому, 3 травня 2004 року, перестало битися серце Великого Українця – Джеймса Мейса (1952-2004), американського історика, дослідника голодомору в Україні.

http://www.day.kiev.ua/uk/article/politika/merezhivna-viyna-abo-boloviy-porig-ukrayinskoyi-istoriyi
Мереживна війна, або больовий поріг української історії
Наталія Дзюбенко-Мейс
3 травня, 2014 – 20:39

Те що ми сьогодні називаємо гібридною війною, яку розпочала Росія щодо України, в середовищі українських інтелектуалів, з якими спілкувався Джеймс Мейс, називалося, з легкої подачі західних учених, мереживною війною. І я вважаю, що саме цей термін щонайточніше відбиває глибинну суть сьогоднішніх подій, оскільки найголовнішою зброєю при захопленні суспільства і встановлені над ним контролю стає саме суспільство, а солдатами такої війни – широкі верстви населення, захоплення територій відбувається не з використанням новітніх досягнень військової промисловості, а іноді і взагалі без озброєнь. Читати далі Джеймс Мейс: «І ніхто, ніхто не говорить правду, що Україна на межі, що час для розхитування закінчився…»