Архів позначки: інтелектуал

Недооцінений Леонід Плющ

150710_L_Pliushch
Багато років у телевізійному просторі відтворюється деформована картина, у якій не знаходиться місця національним інтелектуалам

Дисидентові Леоніду Плющу свого часу, можна сказати, пощастило. Ще у студентські роки він уважно прочитав твори Карла Маркса (а тоді, у другій половині 1950-х і на початку 1960-х, опубліковано було чимало того зі спадщини бородатого філософа, економіста і соціолога, що у сталінські часи перебувало під негласною забороною) — і відкрив, що радянська дійсність радикально не стикувалася з більшістю тез марксистського вчення. З нею корелював хіба що «Маніфест комуністичної партії» з його тоталітарними ідеями та висловлені в ті ж роки ідеї Марксового alter ego Фрідріха Енгельса щодо «контрреволюційних націй», яким, мовляв, «належить загинути у бурі світової революції». А от те, що в державах із загальним виборчим правом, за Марксом, революції не потрібні, й те, що в «Капіталі» немає ані слова про комунізм, радянським людям не говорилося (у «Капіталі» йдеться про «суспільство асоційованих виробників», де власність на засоби виробництва є водночас й індивідуальною, і спільною, тобто про щось на кшталт світової мережі продуктивних кооперативів).
Читати далі Недооцінений Леонід Плющ

Чи потрібні Україні публічні інтелектуали?

150605_rozum1
Новоєвропейська цивілізація зуміла істотно випередити всі інші цивілізаційні «материки» у розвитку саме тому, що оптимальним чином задіяла колосальний ресурс, який являє собою розумність, раціональність

Попри всі зміни на українській політичній арені, для більшості владних політичних сил, а тим паче для нинішньої так званої опозиції всі ці люди — щось на кшталт неминучого лиха, яке слід мінімізувати — шляхом залякування, блокування діяльності, витіснення з країни, а часом навіть з використанням «методів фізичного впливу».

Найхитріші політики, втім, вважають, що ці люди є чимось на кшталт суспільних ліків: гірких, але вкрай потрібних у критичних ситуаціях, і тому час від часу надають їм якісь трибуни, спілкуються з ними, а потім, коли найхитрішим ввижається, наче ситуація нормалізувалася, наче все в порядку, безцеремонно відсовують назад, до їхнього гетто. Читати далі Чи потрібні Україні публічні інтелектуали?