Архів позначки: істерія

Неземна мудрість російського офіціозу

160523_kal-kon1

Росія – це справді країна, покликана дивувати світ. Коли розкривають роти її міністри чи директори академічних інститутів, то залишається або чухати потилиці, намагаючись поставити діагноз їхній неземній мудрості, або тікати якомога подалі. Та хіба втечеш кудись у добу Інтернету?

От і зараз: спершу кілька високопоставлених урядовців РФ в істеричному тоні прокоментували перейменування українських міст у рамках процесу декомунізації. Чогось особливу їхню увагу привернула зміна назви тепер уже колишнього Дніпропетровська. Скажімо, офіційна речниця МЗС РФ Марія Захарова написала у Facebook: «Если уж вспомнили про “декоммунизацию”, надо было возвращать истинное название – Екатеринослав. В крайнем случае, Новороссийск. Не депутаты, а 247 зомби-недоучек». Дуже різко на це відреагував журналіст Віталій Портников: «Может, перед тем, как советовать переименовать Днепропетровск в Екатеринослав, тебе Краснодар в Екатеринодар переименовать? Кто мешает, зомби-недоучка?» Для такої різкості є всі підстави: насправді це місто спочатку звалося Новий Кодак, а Катеринославом звалося інше місто у пониззі річки Самари. Потім місто під такою назвою почали будувати на місці козацької слободи Половиці; в нього увійшов і Новий Кодак. Отож різкий закид Портникова на адресу Захарової має під собою всі підстави, чи не так?

160523_kal-kon2

Читати далі Неземна мудрість російського офіціозу

«…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

151113_ptnklr

Останнім часом в українських мас-медіа, і не лише в них, з’явилося чимало публікацій, де проводиться ідея, наче Путін потрапив у безвихідне становище й от-от змушений буде дати задній хід у своїх геополітичних авантюрах. «Путін зазнає краху… Путін не знає, як виплутатися зі створеної ним же ситуації… Путін – це вже політичне ніщо…» – такі чи майже такі твердження легко знайти у ЗМІ. Інакше кажучи, робить висновок масова аудиторія, Путін загрався і догрався. І скоро йому будуть повні «кранти».

Але чи автори такого роду текстів несамохіть не видають бажане за дійсне? Чи не занадто поспішають вони з «політичними похоронами» кремлівського самодержця? І чи можна вважати, що на Україну та інших сусідів Росії (і не лише на них) у найближчому майбутньому не чекають неприємні сюрпризи?
Читати далі «…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

Ще раз про «революціонерів», «патріотів» і «генералісимусів»…

150708_satyra

У мене є раціоналізаторська пропозиція, і прошу не вважати це жартом або, як зараз прийнято висловлюватися, тролінгом. Пропоную в політичному сегменті інтернету завести щось подібне до покажчика поточної істерії. Відкриває людина браузер, а спеціальний індикатор їй тут же підморгує налитим кров’ю оком: “Не влізай! У нас тут сьогодні спекотно”. І користувач відразу ж переходить на вивчення картинок амазонської сельви. Уявляєте, скільки індивідів з нестійкою психікою ми убережемо від непотрібних неврозів!

Борзі нині в ціні?

Взагалі-то, вважаю себе флегматиком, але і у мене нерви не завжди витримують від великої кількості бруду, помиїв та інших негігієнічних субстанцій, що виливаються на голови вітчизняних політиків (притому, що їх колегам із сусідньої держави тих же субстанцій дістається не в приклад менше). Не називаю видання і конкретних авторів. Не з остраху, що прилетить “отвєтка” – просто є ризик загрузнути в деталях і відтінках цієї маси творінь, а у мене на це немає ні сил, ні часу, ні ресурсів. Та й сенсу в цьому немає – адже в даному випадку йдеться не про окремі вивихи, а про ціле явище.
Читати далі Ще раз про «революціонерів», «патріотів» і «генералісимусів»…

У мілітаристському угарі

Victory Day parade in Moscow's Red Square

Для проведення параду перемоги в Москві російська влада за ціною не постояла. У прямому й переносному сенсі. Цілком очевидно, що найбільший за кількістю учасників і військової техніки парад влетів бюджету країни в серйозну копієчку. Майже 1 годину і 20 хвилин тривало це мілітарне дійство.

Такого не могли собі дозволити навіть у СРСР при всій любові дорогого Леоніда Ілліча до орденів, медалей та інших незаслужених ним брязкалець. Участь його у війні, якщо не рахувати вибитих зубів від артилерійського обстрілу під час рідкісних відвідувань так званої Малої землі, в основному проходила в штабах, при яких розміщувалися політвідділи. Про це писав генерал Петро Григоренко у своїй книзі «В подполье можно встретить только крыс». Проте з формальної точки зору Брежнєв був учасником війни, і звання генерал-майора отримав у листопаді 1944 року, за іншими даними, у травні 1945 року. До того ж крокував на Красній площі на справжньому параді Перемоги 24 червня 1945 року. Однак за часів Брежнєва та радянських вождів, що послідували за ним, паради на Красній площі тривали зазвичай 40 хвилин. У роковини з історичної масовкою — близько години. Додаткові 20 хвилин не випадкові й багато чого пояснюють.
Читати далі У мілітаристському угарі