Архів позначки: історія

Сергій Грабовський: Новітній «корифей усіх наук» узявся за історію… I це дуже серйозно

1120_1_stalin
ПАКТ МОЛОТОВА — РІББЕНТРОПА, НА ДУМКУ ПУТІНА, БУВ ЦІЛКОМ ДОРЕЧНИМ, БА БІЛЬШЕ, МОРАЛЬНО ВИПРАВДАНИМ

Як на мене, даремно численні публіцисти висміюють виступ Володимира Путіна на зустрічі з молодими ученими та викладачами історії, що відбулася 5 листопада в московському Музеї сучасної історії Росії. Президент РФ прийшов на цю зустріч добре підготовленим і виголошував продумані ним та його інтелектуальним штабом стислі концепти, які стосувалися не лише власне російської, а й світової історії. Ну а дружний хор молодих «істориків» робив ці концепти ще більш виразними, наочними, зрозумілими для всіх усюд «русского мира» та його паризьких, нью-йоркських, афінських чи буенос-айреських «околиць», не кажучи вже про біло- чи малоросіян.

Концепт перший. Світова і російська історія вже написані. Причому написані в Москві офіційними істориками. Переписувати цю історію нікому не дано. «Мы видим, что предпринимаются попытки перекодировать общество во многих странах, в том числе и перекодировать общество нашей страны, а это не может быть не связано с попытками историю переписать, причесать ее под чьи-то геополитические интересы. А история — это наука, ее нельзя, если к ней серьезно относиться, невозможно переписать». Власне, це перифраз відомої ленінської формули: «Вчення Маркса всесильне, бо воно вірне». А ті, хто сумнівається у цьому вченні, є агентами світової буржуазії, з ними мають розбиратися «компетентні органи».
Читати далі Сергій Грабовський: Новітній «корифей усіх наук» узявся за історію… I це дуже серйозно

«Гітлер був такий же небезпечний, як Путін зараз. Але прогнозованіший»

0909_Koval1
Фото полковника армії УНР Федора Артеменка і Звенигородського кошового Вільного козацтва Семена Гризла у робочому кабінеті історика Романа Коваля. Перед ними – на серветці, яку вишила дружина командира УПА-Південь Омеляна Грабця Галина, – іграшкові фігурки вояків УНР, які зробив художник Богдан Піргач. Хай діти граються не олов’яними солдатиками і не термінаторами, а своїми героями”, – каже Роман Коваль

Петро Порошенко нагадує Симона Петлюру – вважає історик Роман Коваль

Історик Роман Коваль на розмову запрошує до кабінету у власній двокімнатній квартирі на столичній вул. Курській. Вдягнений у чорну вишиванку.
Читати далі «Гітлер був такий же небезпечний, як Путін зараз. Але прогнозованіший»

2014_11 – 13 серпня

11 серпня відбулося:

***
95 років тому (1919) у Кам’янці-Подільському зібрався з’їзд представників губерніальних і повітових земств, на якому гостро критикувалася соціалістична діяльність уряду. Було створено також керівний орган об’єднаних армій УНР –  штаб головного отамана. Начальником штабу обрали М. Юнаківа. Наступного дня розпочався наступ об’єднаних армій УНР на радянсько-українському фронті. 12 серпня українські частини взяли Вінницю, 14 серпня – Хмельник, 19 серпня – Бердичів, 21 серпня – Житомир.
***

***
120 років від дня народження Віри Юхимівни Білецької (1894–1933), українського етнографа і фольклористки. Одна з перших почала вивчати народну творчість робітників, зібрала й видала багато шахтарських і заробітчанських пісень; їй також належать праці про традиційний український народний одяг.
***
Читати далі 2014_11 – 13 серпня

Тисяча років несумісності

0625_Miller

Торік київське видавництво Laurus випустило книжку московського історика Алєксєя Міллера «Украинский вопрос в Российской империи» — наукову розвідку про російсько-українські взаємини у ХІХ столітті, написану в Росії уперше після 1917-го року. Автор — фахівець з імперських історій, що викладав цю дисципліну в університетах Москви, Варшави, Будапешта, Манчестера та у Києво-Могилянській академії. Його студія «Імперія Романових і націоналізм» перекладена у Великій Британії, а нині рецензована українська книжка вже готується до друку в Америці.

Отже, А.Міллєр належить до справжніх науковців, не інфікованих пропагандою. У передмові він згадує обговорення короткого російського видання цієї праці (2000): «Из всех суждений об этой книге мне особенно дорого одно замечание, которое Ярослав Дмитриевич Исаевич высказал в свое время на обсуждении «Украинского вопроса…» во Львове. Он, кажется, имел в виду меня упрекнуть, когда сказал, что при чтении этой книги «не понятно, на чьей стороне автор». Но для меня это была самая ценная похвала моей работе». Максимальне дистанціювання від власних ідеологічних оцінок історичного фактажу є, безумовно, головною принадою книжки для просунутого читача. Але її можна чесно рекомендувати й масовій авдиторії: попри глибоку аналітику, це ще й широка оповідь, очищена від псевдоакадемічної термінології. «Как рассказать эту историю?.. Насколько подходят для этого те слова, которыми мы привыкли сегодня пользоваться?», — починає А.Міллєр свою дослідницьку повість. Це як писала Наталя Яковенко: «Добре продумайте першу фразу — а раптом читач полюбить вас з першого погляду» (Наталя Яковенко. Вступ до історії. — К.: Критика, 2007). Міллєрів «Украинский вопрос…» заслуговує на таке.
Читати далі Тисяча років несумісності

Косо, криво і брехливо: “…в известных войнах с центром в Новороссийске. Отсюда и Новороссия”

0615map
ПУТІН ЗГАДАВ ПРО НОВОРОСІЮ ЧЕРЕЗ 212 РОКІВ ПІСЛЯ ЇЇ ЗНИКНЕННЯ

У ТЕЛЕІНТЕРВ’Ю КІЛЬКА ТИЖНІВ ТОМУ РОСІЙСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНТ ВОЛОДИМИР ПУТІН ПУСТИВСЯ В ІСТОРІЮ: “Вопрос в том, чтобы обеспечить законные права и интересы русских и русскоязычных граждан юго-востока Украины. ­ Напомню, пользуясь терминологией ещё царских времён, это Новороссия: Харьков, Луганск, Донецк, Херсон, Николаев, Одесса не входили в состав Украины в царские времена, это всё территории, которые были переданы в Украину в 20-е годы советским правительством. Зачем они это сделали, Бог их знает. Это всё происходило после соответствующих побед Потёмкина и Екатерины?II в известных войнах с центром в Новороссийске. Отсюда и Новороссия“.

Косо, криво і брехливо. “­Новоросія” вперше виринула 1764 року. Тоді Катерина ІІ щойно стала російською імператрицею. Назвали цією простенькою назвою землі 13 сотень Полтавського та двох сотень Миргородського полків Гетьманщини. Плюс прилеглі Слов’яносербія з центром у Бахмуті – теперішній Артемівськ на Донеччині, а також Новосербія і Новослобідський козачий полк із фортецею Святої Єлизавети – нинішній Кіровоград. А центром нової губернії став Кременчук – ­теперішня Полтавщина. Отже, основу тієї Новоросії як губернії становили старі козацькі землі.
Читати далі Косо, криво і брехливо: “…в известных войнах с центром в Новороссийске. Отсюда и Новороссия”

Iнфекція кремлівської пропаганди: У чому неправа Юлія Латиніна?

map1700
Вольності Війська Запорізького, XVIII сторіччя. Угорі – Гетьманщина і Слобожанщина, унизу – Кримський Юрт, ліворуч – Османська імперія.
Кольоровими цятками позначено розташування сучасних міст. Зелена – Миколаїв, синя – Херсон, червона – Дніпропетровськ, жовта – Донецьк.
Козацька Домаха – нинішній Маріуполь, названий так греками, які переселилися у Приазов’я із Криму в 1780-х.

Знана московська публіцистка Юлія Латиніна, учасниця конгресу «Україна — Росія: діалог», разом з низкою представників російської сторони здійснила поїздку в Донецьк і поділилася враженнями у своїй програмі «Код доступа» на радіо «Эхо Москвы». Читати далі Iнфекція кремлівської пропаганди: У чому неправа Юлія Латиніна?

Джеймс Мейс: «І ніхто, ніхто не говорить правду, що Україна на межі, що час для розхитування закінчився…»

Mace_James

10 років тому, 3 травня 2004 року, перестало битися серце Великого Українця – Джеймса Мейса (1952-2004), американського історика, дослідника голодомору в Україні.

http://www.day.kiev.ua/uk/article/politika/merezhivna-viyna-abo-boloviy-porig-ukrayinskoyi-istoriyi
Мереживна війна, або больовий поріг української історії
Наталія Дзюбенко-Мейс
3 травня, 2014 – 20:39

Те що ми сьогодні називаємо гібридною війною, яку розпочала Росія щодо України, в середовищі українських інтелектуалів, з якими спілкувався Джеймс Мейс, називалося, з легкої подачі західних учених, мереживною війною. І я вважаю, що саме цей термін щонайточніше відбиває глибинну суть сьогоднішніх подій, оскільки найголовнішою зброєю при захопленні суспільства і встановлені над ним контролю стає саме суспільство, а солдатами такої війни – широкі верстви населення, захоплення територій відбувається не з використанням новітніх досягнень військової промисловості, а іноді і взагалі без озброєнь. Читати далі Джеймс Мейс: «І ніхто, ніхто не говорить правду, що Україна на межі, що час для розхитування закінчився…»

2014_26 квітня

2014_26 квітня

День Чорнобильської трагедії (1986). Одна з найбільших техногенних катастроф людства сталася приблизно о 1 год. 23 хв. Сумарна радіація ізотопів, викинутих у повітря під час вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Майже одразу до місця аварії прибули пожежники. Першими – підрозділ під командуванням підполковника Володимира Правика, який незабаром, 9 травня, помер від гострої променевої хвороби. Їм не було повідомлено про небезпеку радіоактивного диму і уламків, вони не знали, що ця аварія була чимось набагато страшнішим, аніж пожежа.  Читати далі 2014_26 квітня