Архів позначки: єдність

Прощай, русский мир. Кремль потерял Беларусь

150916_UkrBel_1

Футбольный матч Украина-Беларусь во Львове продемонстрировал межнациональное единство. Но не то, о котором мечтал Путин

Владимир Путин очень любит повторять мантру про единство братских славянских народов, их общую историю и культуру. Что означает единство и братство, могли увидеть в эту субботу жители Львова, а также все, кто смотрел трансляцию футбольного матча Украина — Беларусь. И президент Российской Федерации действительно имеет к этому явлению прямое отношение. Вот только это совсем не то единство, о котором говорит и мечтает Путин.

Читати далі Прощай, русский мир. Кремль потерял Беларусь

Сергій Жадан: Ми і вони

***
schozavtra: Оптимістичної відповіді тут немає. Більше того – можна сформулювати цілком вірогідний прогноз, який, звісно ж, буде сумним. Але питання актуальне і поставлене загалом правильно. І це питання значно складніше, ніж озвучено нижче. Не буває окремо виключно «мирного населення» і «(не)законних озброєних формувань». Грань між ними не така вже й різка, часто – «розмита», а часом її і зовсім немає… Крім того, є ще поняття «колективної відповідальності». Комусь із «рафінованих» борців за права людини це може не подобатися, але об’єктивно так є. Тим більше, що «стіну» почали вибудовувати не рік тому і не «ми». Принаймні, якщо проаналізувати «політичний процес» останніх 25 років, то стіну будували більше «вони». І «вони» не просто хотіли, щоб їх «почули». «Вони» хотіли нав’язати «нам» свою владу (і певний час їм це вдалося) і своє бачення «світлого минулого» та специфічне бачення «постсовєтського світлого майбутнього»…
***

150615_S_Zhadan
Сергій Жадан: Ми і вони

Кожен день протистояння – ще одна цеглина у безкінечну стіну, яку ми з ними нині поміж собою вибудовуємо“, – Сергій Жадан, спеціально для DW.

Ми якось швидко й доволі легко навчилися вимовляти “вони”. Є ми, і є вони. Відповідно, між нами існує купа відмінностей і перепон. Як умовних (різні погляди, різні принципи, та чого там – різна ментальність), так і цілком реальних – лінія фронту, блокпости, мінні поля, захоплені населені пункти. Ми з цього боку, вони з іншого. Ми не зовсім знаємо й не надто розуміємо, що там, за цими перепонами відбувається. Єдине, що не викликає в нас жодного сумніву – з того боку знаходяться вони.
Читати далі Сергій Жадан: Ми і вони

«Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

150528_down1
Цей текст з’явився рік тому. Але з того часу він нітрохи не втратив актуальності. Тому що задача, про яку у ньому йдеться, ще не розв’язана. А розв’язати доведеться – хочеться це комусь чи ні…

***

«Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

В липні 2010-го Юрка Андруховича прорвало: “якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися“. Публічно озвучив альтернативу, що крутилась в голові багатьох, а ще більше боялись про неї навіть подумати, за що нарвався на критику, якщо галанівську риторику можна окреслити цим словом. Чудо сталося, Криму, умовно кажучи, “дали можливість” відокремитися, ідея щодо Донбасу в суспільній думці ще не домінує, але і колишнього спротиву вже не викликає.

– Чи нема в Тебе, Юрку, – після всіх тих коломийок на Донбасі – відчуття “a nie mówiłem”?
Читати далі «Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

Карта «Слов’янські землі» Павла Шафарика (1842)

13 травня виповнилося 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика (1795–1861), чеського філолога, історика-славіста, автора ідеї слов’янської єдності

150516_Pavel_Josef_Šafařík
Павел Йозеф Шафарик (1795-1861) – видатний словацький та чеський мовознавець, етнограф, просвітник. У 1842 році він видав книжку “Слов’янський народопис”, яка заклала основи слов’янської етнографії і користувалася великим успіхом – витримала три видання.

Ще популярнішою стала етнографічна карта з цього видання – “Слов’янські землі”. З різними доповненнями етнографічна карта Шафарика перевидавалася у західноєвропейських довідкових та навчальних виданнях – спочатку німецькомовних, а згодом французьких та інших. Зокрема, точно за Шафариком показані слов’яни на етнографічній карті Європи у німецькому навчальному атласі Бергауза у 1847 році. Аналогічно виглядають ареали проживання народів і на французькій “Етнографічній карті Росії” (1852).

Читати далі Карта «Слов’янські землі» Павла Шафарика (1842)

220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика – оборонця слов’янської єдності

13 травня виповнилося 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика (1795–1861), чеського філолога, історика-славіста, автора ідеї слов’янської єдності

150516_Pavel_Jozef_Safarik
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одне море
Слов’янськії ріки.

Ці слова Тараса Шевченка, адресовані Павелові-Йозефові  Шафарику, стали вже хрестоматійними. Хто був цей вчений, до якого з такою високою повагою ставився геній української літератури?

Павел-Йозеф Шафарик народився 13 травня 1795 р. в с. Кобелярово у Східній Словаччині в багатодітній сім’ї євангельського священика. Початкову та середню освіту здобув у рідному селі та в нижчих класах гімназії у Рожняві та Добшині, вищу – у Євангельському ліцеї в Кежмарку. Там він подружився з чеськими, польськими, сербськими та українськими студентами, від яких записував словацькі, польські та українські пісні.
Читати далі 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика – оборонця слов’янської єдності

Чи рік після анексії Криму, ЄС і світ погоджуються на зміну кордонів, яку дозволила собі Росія, і які нині перспективи має діалог між ЄС та Росією

150319_EU

І на початок справа Криму, в контексті роковин його анексії, а це питання коментуватиме для нас гість Польського радіо – Януш Онишкєвич, який двічі займав посаду міністра національної оборони Польщі в урядах Ганни Сухоцької та Єжи Бузека.

Чи поведінку Євросоюзу щодо анексії Криму можна визнати послідовною?

Януш Онишкєвич: Здавалося б, що так. Євросоюз не погоджується визнавати цю анексію, виступає проти порушення основних засад міжнародного співіснування, під якими Росія ставила свої підписи. Проте, щиро кажучи, складається враження, що в Євросоюзі починають забувати про справу Криму, позаяк нині, на першому плані маємо те, що відбувається в Донбасі та Луганську.

Що зумовлює таку ситуацію, чи те, що в ЄС немає єдиної позиції щодо Росії, чи може загальне переконання, що Крим втрачений, і тут нічого зробити вже не можна?
Читати далі Чи рік після анексії Криму, ЄС і світ погоджуються на зміну кордонів, яку дозволила собі Росія, і які нині перспективи має діалог між ЄС та Росією